Україна
08 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/18421/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10-55
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Толстолуцької М.М.
при секретарі Перовій В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька (м. Донецьк)
до
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Донецьк)
про
стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 104,64 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька звернулось до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 104,64 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованого листа. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності відповідач суду не надав.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином. Оскільки ухвала про відкриття провадження у справі та судова повістка, направлені відповідачу рекомендованими листами за адресою його реєстрації, а саме: 83005, АДРЕСА_1, але була повернута на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про судовий розгляд справи виходячи з того, що частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України) передбачено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -
19 жовтня 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 104,64 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що згідно із ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. З введенням в дію Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 8 липня 2010 року №2461-VI (який набрав чинності з дня опублікування -17.07.2010р.) були внесені зміни до підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Сплата страхових внесків здійснюється у строки, визначені ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: для фізичних осіб підприємців -щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, тобто за липень-вересень 2010 року до 20 жовтня 2010 року, за жовтень 2010 року - грудень 2010 року - до 20 січня 2010 року.
Разом з тим, відповідачем не було у встановлені строки здійснено доплату до мінімального розміру страхового внеску.
Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька було складено вимогу від 12.05.11р. про сплату боргу в розмірі 104,64 грн., яка була направлено відповідачу засобами поштового зв'язку. Проте, суми боргу визначені у вимозі відповідачем не була сплачена.
Судом встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року за №384/2011.
У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.
Згідно зі ст. 1 Положення Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Стаття 7 Положення визначає, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідач - ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи підприємця Виконавчим комітетом Донецької міської ради 21.04.95р., реєстраційний номер фізичної-особи підприємця в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_2, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до п. 2.1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі - Інструкція) є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (реєстраційний номер 05-20-11-2077).
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Процедура реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями (далі - Підприємства) незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду України) визначається Інструкцією.
З введенням в дію Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 8 липня 2010 року № 2461-VI (який набрав чинності з дня опублікування -17.07.2010) були внесені зміни до підпункт 4 пункту 8 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
Таким чином, для підрахунку суми додаткового внеску береться різниця між сумою мінімального страхового внеску -33,2 % від розміру мінімальної заробітної плати в поточному місяці та сумою внеску в складі єдиного податку -42 % від його розміру. Дана різниця становить суму необхідної доплати до мінімального страхового внеску до Пенсійного фонду.
Відповідно до звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за 2010 рік наданого відповідачем до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька станом на 18.02.11р. відповідачем фактично сплачено страхових внесків (з урахуванням частини сплаченого податку): за липень 2010 року - 170,18 грн. Всього до сплати 124,64 грн.
Як вбачається з картки особового рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у квітні 2011 року було сплачено страхових внесків в розмірі 20,00 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.
Частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Оскільки відповідачем суми страхових внесків у повному обсязі сплачені не були, Пенсійним фондом було складено вимогу про сплату боргу від 12.05.11р., яка була надіслана відповідачу рекомендованим листом, але була повернута на адресу позивача з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Проте визначена у вимозі сума у встановлений Законом строк самостійно сплачена відповідачем не була.
Абзацом 5 п. 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Частиною 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 09.09.2010, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Сума заборгованості станом на час розгляду справи відповідачем у добровільному порядку сплачена не була. Отже, суд приходить до висновку про стягнення спірної суми з відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року за №384/2011, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст.ст. 17 - 20, 51, 69 - 72, 86, 94, 128, 158 - 164, 167 КАС України, суд, -
Позов Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 104,64 грн. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 83005, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька (адреса: 83101, м. Донецьк, вул.Пілотна,28а, ід.код 21956033, р/р 256083012005 у ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 335106) заборгованість з доплати до мінімального страхового внеску в розмірі 104,64 грн.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 8 листопада 2011 року.
Повний текст постанови складений 14 листопада 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Толстолуцька М.М.