Україна
16 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/16266/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11:15
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Єфіменко О.В.
при секретарі Тютюннику М.О.
з участю позивача ОСОБА_1,
з участю представника відповідача Єфімової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання нечинною та скасування постанови,
У вересні 2011 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11 серпня 2011 року був зупинений працівниками автоінспекції з метою перевірки документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом.
На момент проведення перевірки у позивача не було при собі ліцензійної картки, а лише її копія. Так як позивач був близько біля свого будинку, він попросив перевіряючих, що за 10 хвилин надасть оригінал, так як помилково виклав її із бардачка. Однак, працівники автоінспекції не погодились і склали акт перевірки з вказанням того, що експлуатація легкового автомобіля позивача відбувалась без наявності ліцензійної картки. З цим актом позивач не був згоден про що написав в зауваженні до акту.
Наступного дня позивач прибув до управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Донецької області, де пред'явив оригінал ліцензійної кратки і йому було сказано, що в його діях немає порушення і ніяких санкцій до нього застосовано не буде.
5 вересня 2011 року позивач був присутній на розгляді справи про порушення і знову пред'явив оригінал ліцензійної картки, проте, 9 вересня 2011 року поштою отримав постанову про застосування фінансових санкцій № 143165 від 5 вересня 2011 року. Вважає, що фінансова санкція застосована необґрунтовано, оскільки позивач має ліцензійну карту, отже, не порушував законодавства про автомобільний транспорт. Просив скасувати постанову про застосування фінансових санкцій № 143165 від 5 вересня 2011 року.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на наступне.
Згідно завдання на перевірку від 9 серпня 2011 року № 036257 була здійснена рейдова перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в результаті проведення якої виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: експлуатація легкового автомобіля облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки, що є порушенням статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III), яке і стало підставою для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій. Вказала, що відповідач діяв відповідно до вимог законодавства. За наявності факту порушення позивачем як перевізником, вимог законодавства про автомобільний транспорт, суб'єктом владних повноважень правомірно прийнято рішення про застосування штрафних санкцій.
В судовому засіданні представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований у якості суб'єкту підприємницької діяльності виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 29.05.2002, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_6, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2.
1 січня 2007 року зареєстрований як платник єдиного податку в Макіївській об'єднаній державній податковій інспекції в Донецькій області із зазначенням виду діяльності: перевіз пасажирів легковим транспортом, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серія НОМЕР_7, дійсним до 31 грудня 2011 року.
23 грудня 2008 року позивач отримав ліцензію серії НОМЕР_4 на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ), дозволений вид робіт - внутрішні перевезення пасажирів на таксі. Ліцензія видана терміном на п'ять років. Також у позивача є ліцензійна картка серія НОМЕР_3 до ліцензії, яка дійсна до 23 грудня 2013 року.
11 серпня 2011 року державні інспектори територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області Шилін Р.В. та Майстренко О.П. згідно завдання на перевірку № 036257 від 9 серпня 2011 року здійснювали рейдову перевірку у місті Макіївка, перехрестя вул. Патона та вул. Панченко. Під час перевірки пасажирських перевезень ними було зупинено легковий автомобіль марки DAEWOO Ланос, державний номер НОМЕР_1, за кермом якого знаходився позивач.
За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 027340 від 11.08.2011, згідно якого виявлено порушення ст. 60 Закону № 2344-ІІІ, а саме: експлуатація легкового автомобіля облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки. Водій транспортного засобу з актом ознайомився та написав зауваження, що із складеним актом не згоден, на момент перевірки інспектору Шиліну Р.В. була надана копія ліцензійної картки серії НОМЕР_3, дійсна до 23 грудня 2013 року, огляд салону автомобіля не здійснювався.
Позивачу було вручене повідомлення про призначення розгляду справи про порушення на 5 вересня 2011 року із зазначенням документів, які необхідно мати на момент розгляду справи, а саме: паспорт, індивідуальний ідентифікаційний номер, свідоцтво про державну реєстрацію, ліцензію на перевезення, документи, які були відсутні під час здійснення державного контролю, договір оренди транспортного засобу, якщо транспортний засіб знаходиться в оренді та корінець повідомлення.
ОСОБА_1 прибув до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області, що підтверджується підписом позивача на акті № 057340. За результатами розгляду справи про порушення, яке відбулося з участю позивача, начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області прийнято постанову від 5 вересня 2011 року № 143165, якою на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ, а саме: за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки, - до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 510 грн.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Засади організації та діяльності між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень визначені Законом № 2344-III.
Статтею 6 Закону № 2344-III визначено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до п. 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року №1190, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується, тобто є суб'єктом владних повноважень у розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області згідно з п. 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 14 грудня 2005 року №888, є територіальним структурним підрозділом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті без права юридичної особи, має печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України.
Відповідно до п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), територіальне управління є органом державного контролю на автомобільному транспорті.
Пунктом 4 Порядку №1567 визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Згідно пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Статтею 39 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Частиною 6 цієї статті передбачений перелік документів, які повинна мати фізична особа, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до Законів України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 02.07.2010 N 427 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України Про автомобільний транспорт» (далі - Ліцензійні умови), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.07.2010 за № 562/17857, розроблене Положення про ліцензійну картку, що додається до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.07.2010 №514, яке установлює процедуру оформлення та видачі ліцензійних карток, що додаються до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі - Положення № 514).
Пунктом 1.9 Положення № 514 передбачено, що ліцензійна картка повинна бути в автотранспортному засобі під час його використання для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником легкового сєдану марки DAEWOO моделі LANOS 3НГ, 2003 року випуску, державний знак НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, яке видане ВРЕР м. Макіївки при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області. Крім того, він є фізичною особою - підприємцем, що здійснює перевезення пасажирів на таксі.
Як вже зазначалося, 23 грудня 2008 року ОСОБА_1 отримав ліцензію серії НОМЕР_4 на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом № 2344-ІІІ, терміном дії п'ять років. Також у позивача є ліцензійна картка серія НОМЕР_3, яка додається до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, строком дії до 23 грудня 2013 року, тобто дійсна на момент проведення перевірки, копія якої була надана під час проведення перевірки.
Пунктами 26, 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.
Відповідно до абз. 4 п. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за: експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки, у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, судом встановлено, що на момент проведення перевірки у ОСОБА_1 була в наявності копія дійсної ліцензійної картки, в який містяться реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу. Посилання відповідача на те, що ліцензійна картка не була в наявності в оригіналі на момент перевірки суд вважає не прийнятними, оскільки в акті було значено, що у водія відсутня ліцензійна картка, а насправді їм було надано її копію. Якщо у перевіряючих були підстави сумніватися в існуванні такої ліцензійної картки, то чому вони відмовились від пропозиції позивача надати оригінал документу через 10 хв.
Суд зазначає, що позивачем було пред'явлено оригінал ліцензійної картки коли розглядалася його справа про порушення на підставі акту перевірки і суду не є зрозумілим, чому при наявності усіх документів, передбачених для перевізника, посадовою особою територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області все-таки винесено спірну постанову про застосування фінансових санкцій.
Суд звертає увагу на те, що підставою для перевірки слугував лист перевізника ОСОБА_5, який так як і позивач оформивши документи і сплачуючи всі передбачені чинним законодавством податки, працює серед багатьох таксистів, які нелегально займаються перевезенням пасажирів легковим транспортом. На підставі цього листа і було прийняте рішення про перевірку перевізників.
Іншими словами предметом перевірки, як видно з матеріалів справи, було виявлення перевізників, які працюють нелегально: не мають необхідних документів для здійснення діяльності по перевезенню пасажирів.
Підсумовуючи наведене суд вважає, що спірна постанова винесена неправомірно, підстави для застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені абз. 4 п. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ - відсутні, так як позивач має у наявності всі документи, передбачені законодавцем для здійснення перевезення пасажирів легковим автотранспортом.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність прийняття спірної постанови про застосування фінансових санкцій № 143165 від 5 вересня 2011 року відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначене, спірне рішення не може вважатися обґрунтованим та підлягає скасуванню, відповідно, вимоги позивача до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання нечинною та скасування постанови № 143165 від 5 вересня 2011 року про застосування фінансових санкцій у сумі 510 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання нечинною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати нечинною та скасувати постанову про застосування фінансових санкцій № 143165 від 5 вересня 2011 року про застосування фінансових санкцій у сумі 510 грн. щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
Присудити ОСОБА_1 здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп. з Державного бюджету України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 16 листопада 2011 року.
Повний текст постанови виготовлено 18 листопада 2011 року.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Єфіменко О.В.