Україна
14 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/14119/2011
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення примусово сплаченого збору та визнання дій неправомірними, -
16 серпня 2011 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя (далі - відповідач-1), Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач-2), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (відповідач-3) про стягнення примусово сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування та визнання дій неправомірними. Позовні вимоги вмотивовані тим, що під час державної реєстрації автомобіля працівники 2-го ВРЕР м. Маріуполя зобов'язали його сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 12350,72 гривень. Позивач вважав, що відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» збір на обов'язкове державне пенсійне страхування мають сплачувати особи, які відчужують, а не купують автомобіль, а від так він не повинен сплачувати цей збір. З посиланням на постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.10996, позивач просив стягнути з відповідача-1 через відповідача-3 примусово сплачений збір в сумі 12350,72 гривень та визнати незаконними дії відповідача-2 щодо примусової сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У судовому засіданні 29 вересня 2011 року представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила позов задовольнити. Вказувала на те, що «Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740, не відповідає Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а тому суд має керуватися частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України і застосувати при вирішенні цього спору правовий акт, який має вищу юридичну силу: Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Просила позов задовольнити та розглянути справу у її відсутність.
Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя надало письмовий відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх невідповідністю діючому законодавству та розглянути справу у відсутність свого представника.
Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області надало письмові заперечення на позов, в яких вказувало на те, що працівники РЕР ДАІ м. Маріуполя діяли згідно «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року №1371). Просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та розглянути справу у відсутність свого представника.
У судовому засіданні 27 жовтня 2011 року представник Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області Вертела М.В. позовні вимоги не визнав, надав письмові пояснення в яких вказував на те, що Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області не мало підстав для повернення коштів позивачу, оскільки Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя, яке контролює надходження збору до бюджету, не надавало подання, яке передбачене наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року №226 «Про затвердження порядку повернення коштів помилкового або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів», надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Оскільки сторони в судове засідання не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, тому справа відповідно до вимог частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розглядається в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, встановив наступне.
27 липня 2011 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «КарпатиАвтоцентр» автомобіль марки Volkswagen Touareg NF Life vin НОМЕР_1 (а.с. 7-8).
3 серпня 2011 року за квитанцією №44.185.5 позивач сплатив на користь Державного бюджету м. Маріуполя «збір при відчуженні легкових автомобілів» в сумі 12350,72 гривень (а.с. 11).
4 серпня 2011 року 2-ге ВРЕР м. Маріуполя Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області зареєструвало автомобіль марки Volkswagen Touareg, номер шасі НОМЕР_1 за ОСОБА_1, про що був виданий тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_2 (а.с. 11).
Згідно меморіального ордеру №@2PL997039 (#145876046) збір при відчуженні легкових автомобілів в сумі 12350,72 гривень, який сплатив позивач, зарахований до Державного бюджету України (а.с. 76).
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Згідно преамбули Закону України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону України від 13 січня 2011 року №2921-VI, (далі - Закон №400/97-ВР) цей Закон визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 7 статті 1 Закону №400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 2 Закону №400/97-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, є вартість легкового автомобіля.
Відповідно до пункту 8 статті 4 Закону №400/97-ВР ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, встановлена у розмірі 3 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону.
Статтею 3 Закону №400/97-ВР встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України. Платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року №12-рп/98 термін «законодавство» треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року №445, затверджений «Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Порядок №1740).
Відповідно пункту 1 Порядку №1740 останній регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 12 Порядку №1740 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів визначені, зокрема, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій.
Таким чином, позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкового автомобілю з підстав, передбачених чинним законодавством України, а тому вимоги про стягнення цього збору не підлягають задоволенню.
Щодо вимог про визнання незаконними дій Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо примусової сплати збору, суд зазначає наступне.
Пунктом 14 Порядку №1740 встановлено, що органи Державної автомобільної автоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору.
Згідно абзацу 11 пункту 8 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року №1371, державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів).
Пунктом 3.4 «Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року №379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2011 року за №123/18861, встановлено, що відповідно до вимог «Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 №341 (із змінами), працівниками РЕП ДАІ здійснюється контроль за внесенням обов'язкових платежів власниками ТЗ, у тому числі податку з власників ТЗ, збору на обов'язкове пенсійне страхування.
Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Згідно частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії працівників 2-го ВРЕР м. Маріуполя Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області під час державної реєстрації автомобіля позивача ґрунтувалися на чинному законодавстві України.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та «Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» по-різному врегульовують одне й те саме питання, з огляду на наступне.
В наступний час в України на рівні закону немає чіткого визначення поняття терміну «відчуження».
На рівні підзаконних нормативних актів («Порядок відчуження об'єктів державної власності», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 року №803, «Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за №283/8882) під терміном «відчуження» розуміють передачу права власності на майно юридичним чи фізичним особам за певними процедурами та у визначений спосіб.
Керуючись статтею 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» Кабінет Міністрів України термін «відчуження» потрактував як процес купівлі-продажу та визначив, що платником цього збору є саме покупець.
Загальновідомо, що система елементів правового механізму збору становить сукупність основних і додаткових елементів, які відповідно визначають сутність характеристики збору та деталізують специфіку цього платежу. До основних елементів правового механізму збору належать: платник збору; об'єкт оподаткування; ставка збору. До додаткових елементів правового механізму збору, зокрема, належать методи, терміни та способи сплати збору (порядок сплати збору).
Як зазначалося раніше, Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначені платники збору, об'єкт оподаткування та ставка збору (статті 1,2,4).
Методи, терміни та способи сплати збору визначені статтею 3 цього Закону, відповідно до якої збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.
Згідно пункту 1 Порядку №1740 останній регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, не існує суперечності між Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» і «Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» в питанні врегулювання правового механізму збору на обов'язкове пенсійне страхування. Навпаки, закон та підзаконний акт доповнюють один одного, оскільки законом визначені основні елементи правового механізму збору (платники збору; об'єкт оподаткування; ставка збору), а постановою - додаткові елементи правового механізму збору (порядок сплати збору). При чому Кабінет Міністрів України видав постанову, якою затверджений Порядок №1740, на основі та на виконання Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (стаття 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростували доводи відповідачів, позивач суду не надав, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Питання розподілу судових витрат слід вирішити у відповідності до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 128, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
відмовити повністю в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення примусово сплаченого збору та визнання дій неправомірними.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Циганенко А.І.