17 листопада 2011 р. Справа № 2а/0270/4381/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Комара Павла Анатолійовича,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи
за позовом: управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості
Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року відкрито провадження по справі.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 586,24 грн. зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
07.11.2011р. представник позивача надав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
16.11.2011р. відповідач надіслала на адресу суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін, в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована Іллінецькою районною державною адміністрацією Вінницької області як фізична особа - підприємець, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 27.06.2008 р.
Відповідач 23.03.2011р. подала звіт за 2010р. до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області. В даному звіті зазначено наведена Таблиця 2, відповідно до якої відповідач підтвердила, що за 2010 рік встановлений розмір страхових внесків складав 1510,70 грн., а сплачено 924,46 грн. Таким чином за відповідачем рахується заборгованість в сумі 586,24 грн. зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується карткою особового рахунку платника фіксованого податку.
09 березня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області сформовано вимогу про сплату боргу №185, у відповідності з якою станом на 09 березня 2011 року відповідач має недоїмку по сплаті страхових внесків на загальну суму 586,24 грн.
Дану вимогу відповідач отримав, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Судом встановлено, що відповідач протягом десяти днів з моменту отримання вимоги №185 її не оскаржив та не сплатив заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Судом встановлено, що в даному випадку спірні правовідносини регулюються наступним.
Відповідно до п.7 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, на час виникнення спірних правовідносин, було визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Стаття 11 цього ж Закону визначає осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема ними є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 5 ст. 14 Закону встановлено, що до кола страхувальників відносяться застраховані особи, визначені п. 3 ст. 11 даного Закону.
Стаття 15 вказаного Закону передбачає, що платниками страхових внесків до накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Частиною 1 ст. 19 Закону визначено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Таким чином, відповідач зобов'язаний сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Верховною Радою України 08.07.2010 року прийнято Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 17.07.2010 року. Даним Законом підпункт 4 пункту 8 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено у наступній редакції:
"Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески ".
Мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлений Законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Згідно до ст. 20 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частина 6 цієї ж статті передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
В період з жовтня 2010 року по січень 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність, про що свідчить проведення нею сплати фіксованого податку, однак сплату страхових внесків, у розмірах, передбачений Законом, відповідач не проводила.
В зв'язку з цим, у відповідача виникла заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 586,24 грн.
Відповідно ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою).
Згідно ч. 3 ст. 106 Закону, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Відповідачу направлялася вимога про сплату боргу №185 від 09.03.2011 року про сплату недоїмки в сумі 586,24 грн., яку відповідач отримав 17.03.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, однак відповідач не оскаржив дану вимогу і добровільно не сплатив суму недоїмки.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язання із сплати страхових внесків мають пріоритет над усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати зарплати та страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Мотивація та докази, надані позивачем, дають суду достатні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
З урахуванням викладеного, та беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, суд приходить до висновку що адміністративний позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та в межах заявлених вимог в сумі 586,24 грн.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 586 (п'ятсот вісімдесят шість) гривень 24 (двадцять чотири) копійки.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович
17.11.2011