15 листопада 2011 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/4711/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,
Суддів: Вільчинського Олександра Ванадійовича
Томчука Андрія Валерійовича
при секретарі судового засідання: Захаріяш Ользі Олександрівні,
за участю позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання дій неправомірними, скасування постанови, зобовязання вчинити дії,
19 жовтня 2011 року ОСОБА_2 (ОСОБА_2.) звернувся в суд з позовом до Державної виконавчої служби України (ДВС України) про:
визнання дій щодо зупинення виконавчого провадження №22816628 з виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року у справі №2-а-4917/09/0270 неправомірними;
скасування постанови про зупинення виконавчого провадження №22816628 від 10 жовтня 2011 року;
зобов'язання продовжити виконавче провадження №22816628 з примусового виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року у справі №2-а-4917/09/0270.
Зазначив, що відповідачем не вжито усіх заходів для повного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду, яке набуло законної сили. Окрім того, відповідач діями щодо зупинення провадження у справ порушує норми статей 5, 7 Закону України "Про виконавче провадження" та навмисно затягує виконання рішення суду.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача - головний спеціаліст сектору представництва інтересів держави в судах Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 (довіреність в матеріалах справи) в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях. Усно пояснив, що 15 квітня 2011 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду у справі №2а/0270/1225/11 скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 04 березня 2011 року.
В зв'язку з цим, державним виконавцем відповідно до вимог статі 51 Закону України "Про виконавче провадження" 28 вересня 2011 року винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.
Враховуючи, що всі заходи передбачені для виконання рішень зобов'язального характеру, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", державним виконавцем були вичерпанні, з метою повного та фактичного виконання рішення суду державним виконавцем до Вінницького окружного адміністративного суду 10 жовтня 2011 року направлено заяву про встановлення чи зміну способу і порядку подальшого виконання рішення суду.
Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення із вищевказаною заявою закріплено частиною першою статті 36 Закону України та частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).
Статтею 38 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено право державного виконавця зупинити виконавче провадження, зокрема, відповідно до пункту першого частини першої зазначеної норми виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Таким чином, державний виконавець скористався наданим Законом правом та 10 жовтня 2011 року виніс постанову про зупинення виконавчого провадження.
Заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
26 січня 2010 року Вінницьким окружним адміністративним судом на виконання постанови від 14 грудня 2009 року у справі №2-а-4917/09/0270, якою вирішено: визнати неправомірними дії Міністерства оборони України (МО України) щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, як військовослужбовцю, звільненому з військової служби, у якого настала інвалідність 3 групи у 2006 році, що пов'язана з проходженням військової служби, за постановою Кабінету Міністрів України №284 від 21 лютого 2007 року; зобов'язати МО України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, як військовослужбовцю, звільненому з військової служби, у якого настала інвалідність 3 групи у 2006 році, що пов'язана з проходженням військової служби, за постановою Кабінету Міністрів України №284 від 21 лютого 2007 року у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, - видано виконавчий лист, який позивачем направлено на виконання до органу державної виконавчої служби.
Постановою державного виконавця від 24 листопада 2010 року відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим документом та надано боржнику 7-денний строк на добровільне виконання рішення суду з дня отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
10 грудня 2010 року на адресу МО України направлено вимогу державного виконавця та зобов'язано боржника виконати рішення суду у 3-денний строк з дня отримання цієї вимоги.
У зв'язку з тим, що МО України не виконало рішення суду у встановлений державним виконавцем строк, 06 січня 2011 року державний виконавець виніс постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 340 грн. за невиконання рішення суду.
03 лютого 2011 року на адресу МО України державним виконавцем направлено чергову вимогу та зобов'язано боржника виконати рішення суду у 3-денний строк з дня отримання цієї вимоги.
МО України у встановлений державним виконавцем строк рішення суду та вимогу державного виконавця не виконало, а тому, 08 лютого 2011 року до боржника застосовано штрафні санкції у подвійному розмірі 680 грн.
09 лютого 2011 року державний виконавець направив на адресу МО України чергову вимогу щодо виконання рішення суду у 3-денний строк з дня отримання цієї вимоги та повідомив, що у разі невиконання рішення суду державним виконавцем буде направлено до суду клопотання про порушення кримінальної справи щодо винних посадових осіб, які не виконали рішення суду.
В зазначений термін постанова добровільно виконана не була.
03 березня 2011 року державний виконавець направив до Вінницького окружного адміністративного суду клопотання про притягнення винних службових осіб до кримінальної відповідальності за невиконання без поважних причин виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року №2-а-4917/09/0270.
04 березня 2011 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Єжовим Максимом Валерійовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа - виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду № 2-а-4917/09/0270 від 26.01.2010 року.
Однак, відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року, яка набрала законної сили 10 серпня 2011 року відновлено виконавче провадження, а постановою від 10 жовтня 2011 року у зв'язку із направленням до суду заяви про зміну порядку та способу виконання рішення суду зупинено виконавче провадження.
Даючи правову оцінку діям відповідача при винесенні оскаржуваної постанови, суд в першу чергу звертає увагу на те, що при вчиненні виконавчих дій державний виконавець повинен діяти у чіткій відповідності до Закону України "Про виконавче провадження".
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
В силу положень ст. 1 даного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Водночас, ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні.
Зокрема, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.
Постанова державного виконавця Єжова М.В. про зупинення виконавчого провадження вмотивована тим, що до Вінницького окружного адміністративного суду направлено заву про встановлення чи зміну способу і порядку подальшого виконання рішення суду.
Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, при прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем враховано передбачене статтею 38 Закону України «Про виконавче провадження»право на зупинення провадження у зв'язку із поданням вказаної заяви.
Суд не може погодитись з позицією відповідача щодо обґрунтованості прийнятого рішення з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2009 року по справі №2-а-4917/09/0270, якою вирішено: визнати неправомірними дії Міністерства Оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, як військовослужбовцю, звільненому з військової служби, у якого настала інвалідність 3 групи у 2006 році, що пов'язана з проходженням військової служби, за постановою Кабінету Міністрів України №284 від 21 лютого 2007 року; зобов'язати Міністерство Оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, як військовослужбовцю, звільненому з військової служби, у якого настала інвалідність 3 групи у 2006 році, що пов'язана з проходженням військової служби, за постановою Кабінету Міністрів України №284 від 21 лютого 2007 року у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, - набрала законної сили та є обов'язковою до виконання на всій території України.
При цьому, саме на державну виконавчу службу покладено обов'язок щодо забезпечення її виконання в примусовому порядку. Матеріали виконавчого провадження свідчать про ухилення МО України, як боржника від виконання рішення суду. За таких обставин, спеціальним Законом України «Про виконавче провадження»уповноважено, зокрема, державного виконавця на вчинення ряду дій, спрямованих на забезпечення виконання рішення суду.
Матеріали справи містять ряд постанов Вінницького окружного адміністративного суду, які набрали законної сили, щодо визнання дій державного виконавця протиправними, скасування постанов, зобов'язання виконавчу службу вчинити ряд дій, спрямованих на відновлення порушених прав позивача -як стягувача у виконавчому провадження, зокрема, щодо забезпечення виконання, прийнятого на його користь рішення суду. Крім того, на Міністра оборони України та Міністра юстиції України судами виносились окремі ухвали із виявленими недоліками в роботі, повязаними із невиконанням рішення суду, яке набрало законної сили. З моменту відкриття виконавчого провадження пройшов тривалий проміжок часу, однак воно так і на даний час залишається невиконаним.
При цьому, судом також враховано, що 15 березня 2011 року на адресу Генеральної прокуратури України відповідачем направлено клопотання про притягнення службових осіб МО України до кримінальної відповідальності. Однак, клопотання 28 березня 2011 року повернуто у зв'язку із невідповідністю Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів прокуратури при направлені та розгляді подань державних виконавців про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Генеральної прокуратури України від 13 квітня 2009 року №624/5/32. Повторно вказане клопотання до Генеральної прокуратури відповідачем не направлялося. Інших дій по виконанню вказаного виконавчого провадження також не вчинялося.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не в повному обсязі використані його права при виконанні виконавчого листа №2-а-4917/09/0270 виданого 26 січня 2010 року Вінницьким окружним адміністративним судом та безпідставно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Більше того, суд вважає за необхідне зазначити, що не заперечується і відповідачем та обставина, що зупинення провадження за обставин подання заяви до суду є правом, а не обов'язком державного виконавця, що апріорі свідчить про передбачену законодавцем необхідність встановлення державним виконавцем наявності чи відсутності об'єктивних причин саме неможливості виконання рішення суду.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що у звязку із фактично відмовою МО України від виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду, державною виконавчою службою вчиняються будь-які дії, спрямовані на її виконання, в тому числі і подання заяви про встановлення чи зміну способу і порядку виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду. Таким чином, дана обставина, на думку суду, свідчить не про неможливість виконання рішення суду, а відтак, і неможливість вчинення будь-яких дій у виконавчому провадженні, а про вжиття будь-яких заходів з метою упередження настання негативних наслідків.
При цьому, слід зазначити, що в межах даного предмету позову суд не досліджує та не вирішує власне подану відповідачем до суду заяву, однак, суд враховує, що представником відповідача надано пояснення, що рішення суду носить зобовязальний характер та містить чітке вираження необхідних до вчинення дій, а неможливість виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року пояснюється ухиленням МО України від її виконання.
Крім того, варто звернути увагу і на те, що відповідно до листа Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року, судом встановлено, що у зв'язку з поданням касаційної скарги супровідним листом Вінницького окружного адміністративного суду від 13.07.2011р. адміністративну справу №2-а-4917/09/0270 направлено до Вищого адміністративного суду України. На даний час адміністративна справа із суду касаційної інстанції не повернулася. З урахуванням наведеного суд позбавлений можливості вирішити заяву про встановлення, зміну способу і порядку виконання судового рішення в порядку, встановленому ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Після повернення справи заява буде вирішена в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Дані обставини свідчать про неможливість розгляду судом заяви протягом встановленого КАС України десятиденного строку, а відтак, і довготривале зупинення виконавчого провадження №22816628.
Також, варто наголосити на тому, що МО України взагалі не повідомило державного виконавця про причини невиконання рішення суду, а ним, в свою чергу, не з'ясовано причин його невиконання боржником.
В силу ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вказаним вимогам, зокрема, обґрунтованості, тобто урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісності, розсудливості, дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) ні дії, ні постанова Державної виконавчої служби, на думку суду, не відповідають.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, з урахування встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд доходить висновку про необхідність захисту прав ОСОБА_2, а відтак, про задоволення позову та визнання неправомірними дій відповідача щодо зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу, скасування постанови та зобов'язання відповідача продовжити провадження.
При цьому, лише слід зазначити про безпідставність та необгрунтованість вимог позивача щодо накладення на винну посадову особу Єжова М.В. - головного державного виконавця адміністративного штрафу в розмірі ста мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати із Державного бюджету України.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р., а в матеріалах справи відсутні документально підтверджені витрати про його сплату, тому відшкодування таких витрат з Державного бюджету України не допускається.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Державної виконавчої служби України щодо зупинення виконавчого провадження №22816628 з виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду у справі №2-а-4917/09/0270 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій та зобов'язати вчинити дії, - протиправними.
Скасувати постанову Державної виконавчої служби України від 10 жовтня 2011 року про зупинення виконавчого провадження № 22816628 з виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 2-а-4917/09/0270 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій та зобов'язати вчинити дії.
Зобов'язати Державну виконавчу службу України продовжити виконавче провадження №22816628 з виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 2-а-4917/09/0270 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій та зобов'язати вчинити дії.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя: Чудак Олеся Миколаївна
Судді: Вільчинський Олександр Ванадійович
Томчук Андрій Валерійович