11 листопада 2011 р. Справа № 2а/0270/4495/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,
при секретарі судового засідання Захаріяш Ользі Олександрівні,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Крижопільському районі Вінницької області про визнання дій протиправними,
26 вересня 2011 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (ФОП ОСОБА_1.) звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у Крижопільському районі Вінницької області (УПФ України у Крижопільському районі) про:
визнання дій по складанню вимоги без наявності заяви, складеної за додатком 28 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України (ПФ України) від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України (МЮ України) 16 січня 2004 року за №64/8663 та без наявності поданої звітності згідно з пунктом 2.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФ України від 05 листопада 2009 року №26-1, затвердженого в МЮ України 24 листопада 2009 року за №1136/17152 - протиправними;
визнання вимоги УПФ України у Крижопільському районі від 19 травня 2011 року №220 скасованою.
Зазначив, що відповідачем складено вимогу про сплату боргу, який виник внаслідок необхідності внесення ним доплати до мінімального страхового внеску за 3, 4 квартали 2010 року.
Однак, він є підприємцем та сплачує збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФ України у складі єдиного та фіксованого податків згідно з пунктом 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03 липня 1998 року №727/98 (Указ про спрощену систему оподаткування) та абзацами 17, 19 підпункту б пункту 1 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26 грудня 1992 року №13-92 (Декрет про прибутковий податок з громадян).
Відповідно до статті 52 та пункту 2 статті 55 Господарського кодексу України (ГК України), статті 41 Конституції України й статті 317 Цивільного кодексу України (ЦК України) одержаний ним прибуток (дохід) з якого сплачено єдиний податок відповідно до спрощеної системи оподаткування, встановленої Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” є приватною власністю підприємця, яка є непорушною. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Таким чином, позивач вважає, що тільки він, як власник майна має право на добровільних засадах доплачувати до Пенсійного фонду додаткові внески за пунктом 1 статті 71 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV.
Одночасно в позовній заяві зазначено і про порушення відповідачем Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Порушення позивачем вбачається у тому, що саме наведеною Інструкції встановлений порядок доплати до мінімального розміру страхового внеску застрахованої особи, якими і є платники єдиного і фіксованого податку. Так, Інструкція передбачає подання застрахованою особою заяви про бажання зарахувати неповний місяць роботи до страхового стажу як повний місяць, проте із жодною заявою він до пенсійного фонду не звертався.
Крім того, ФОП ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органами Пенсійного фонду України, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Таким чином, звітний базовий період, після якого визначається недоїмка наступає 01 квітня 2011 року.
Сама вимога відповідачем складена 25 березня 2011 року, тобто до закінчення терміну визначеного вказаним Порядком, а тому є такою, що складена достроково, із порушенням пункту б частини 8.2 Інструкції.
Також, фізична особа - підприємець наголосив, що відповідно до пункту 5.1 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування орган, затвердженого постановою правління ПФ України від 19 грудня 2003 року №21-2, зареєстрованого в МЮ України 20 січня 2004 року за №81/8680, орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги страхувальника на його адресу поштою з повідомленням про вручення. Проте ПФ України після отримання скарги 01 червня 2011 року без продовження строку її розгляду рішення направив лише 04 липня 2011 року, тобто з пропуском двадцятиденного строку.
Тому, відповідно до пункту 6.8 вказаного Порядку скарга вважається повністю задоволеною.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.
26 жовтня 2011 року представником позивача - ОСОБА_1 (довіреність на а.с. 38) подано заяву про зменшення позовних вимог, а саме, висловлено прохання:
визнати дії УПФ України у Крижопільському районі по складанню вимоги від 25 березня 2011 року №Ф-62 протиправними;
визнати вимогу УПФ України у Крижопільському районі від 25 березня 2011 року №Ф-62 скасованою.
Зважаючи на те, що в силу частини першої статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову та до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, - заяву позивача про зменшення позовних вимог прийнято судом та долучено до матеріалів справи, оскільки ці дії не суперечать закону.
В судовому засіданні 11 листопада 2011 року представником позивача знову уточнено заявлені вимоги, а саме, вказано на помилкове зазначення в прохальній частині позовної заяви реквізитів оскаржуваної вимоги. Крім того, представником з урахуванням положень статті 162 КАС України, висловлено прохання саме скасувати вимогу УПФ України у Крижопільському районі від 25 березня 2011 року №Ф-62.
Дані уточнення з наведених вище підстав також прийняті судом.
Однак, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року вимоги ФОП ОСОБА_1 про скасування вимоги пенсійного фонду за пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною четвертою статті 99 КАС України, - залишені без розгляду.
Таким чином, в судовому засіданні представник позивача решту вимог підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та надані у справу докази. При цьому, представник подав доповнення до підстав адміністративного позову та вказав, що відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Однак, акт перевірки ФОП ОСОБА_1 не надсилався, звітність ним не подавалась, бухгалтерських документів не існує, а відтак, факту наявності у нього заборгованості УПФ України у Крижопільському районі не встановлено.
Крім того, відповідно до пунктів 8.2, 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, вимога формується на підставі даних особових рахунків на всю суму боргу, тобто з облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції та на підставі актів документальних перевірок.
Враховуючи, що документальну перевірку відповідач не проводив, несплачена недоїмка, штраф, пеня у ФОП ОСОБА_1 відсутні, то і підстав для формування оскаржуваної вимоги у них не було, що додатково підтверджується обліковими даними з картки особового рахунку страхувальника.
Доповнення підстав до адміністративного позову прийнято судом та здійснено розгляд справи із дослідженням вказаних обставин.
Представник відповідача - головний спеціаліст - юрисконсульт УПФ України у Крижопільському районі - ОСОБА_2 (довіреність від 16 вересня 2011 року), проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи про законність вчинюваних дій та посилаючись на обґрунтування своєї позиції викладені у письмових запереченнях на позовну заяву. Додатково пояснив, що позивачем помилково застосовуються викладені підстави вимог та норми чинного законодавства, оскільки заява відповідно до додатку 28 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками, застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, - особою подається, зокрема, у випадку неповно відпрацьованого місяця дійсно на добровільній засаді і стосується питання сплати нею більшого розміру внеску з метою отримання повного періоду страхування. Відтак, посилання на її наявність у розглядуваній справі є некоректною. При цьому, вона дійсно позивачем не подавалася, як і пенсійним фондом не застосовувались наведені положення. Мова йде про обов'язковий розмір внесків.
Відповідно, такі ж обґрунтування стосуються і посилкових посилань ФОП ОСОБА_1 на подачу ним звітності до 01 квітня 2011 року.
Стосовно ж ведення, формування облікової картки страхувальника, представник пенсійного фонду пояснив, що оскільки дійсно відомості до неї можуть бути внесені на підставі самостійно поданої платником звітності, акту перевірки чи бухгалтерських документів, то у випадку, коли звітність фізичні особи - підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування подають лише один раз наступного за звітним року то місячні платежі у графі нарахування відображатись не можуть. Відповідно, при сплаті особою єдиного чи фіксованого податків до державного бюджету відповідні відрахування органами Державного казначейства України надходять на рахунок пенсійного фонду. Тому, лише при цьому в картці обліку відображається конкретна сума місячного внеску (сплати).
Більше того, як вбачається із долучених до матеріалів справи доказів, жодних порушень УПФ України у Крижопільському районі щодо формування вимоги не допущено, оскільки вона направлена, як передбачають абзац б пункту 8.2, пункт 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками, застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, - за наявності у ФОП ОСОБА_1 на кінець звітного періоду недоїмки по страхових внесках (станом на 31.12.2010) та відповідно облікових даних з картки особового рахунку страхувальника, що додатково підтверджується сформованими повідомленнями - розрахунками.
Суд заслухав пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідив надані у справу докази на підтвердження й спростування позовних вимог в цілому та встановив наступне.
ОСОБА_1 19 лютого 1998 року зареєстрований Крижопільською районною державною адміністрацією Вінницької області як фізична особа - підприємець, що вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія В01 №240578.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема річного звіту позивача, у 2010 році нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у нього склало 75 грн 60 коп. Звіт датовано 30 березням 2011 року (а.с. 35, 36).
Відповідачем на адресу ОСОБА_1 в березні 2011 року направлені повідомлення - розрахунки про необхідність здійснити доплату до мінімального страхового внеску за третій та четвертий квартали 2010 року. Так, враховуючи розмір мінімального страхового внеску у третьому кварталі 2010 року та з урахуванням частини сплачених сум єдиного (фіксованого) податку, розмір доплати складає 657 грн 66 коп. Відповідно у четвертому кварталі 2010 року розмір внеску складає 681 грн 54 коп (а.с. 28, 29).
25 березня 2011 року відносно позивача УПФ України у Крижопільському районі винесено вимогу про сплату боргу №Ф-62. У вимозі зазначено, що станом на 01 березня 2011 року заборгованість зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій та пені ОСОБА_1 становить 1339 грн 20 коп. (а.с. 7).
За результатами оскарження даної вимоги до УПФ України у Крижопільському районі, Головного УПФ України у Вінницькій області та ПФ України, наведена вимога залишена без змін, як правомірна, про що прийнято рішення датовані 06 квітням 2011 року №702/06-40/03, від 12 травня 2011 року №1702/06-36/09 та від 04 липня 2011 року №13605/09-10 відповідно.
Не погоджуючи із такою позицією органів Пенсійного фонду України позивач звернувся в суд із даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з того, що принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначав Закон України “Про систему оподаткування” (Закон №1251) чинний до 01 січня 2011 року.
Відповідно до частини першої статті 2 даного Закону під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів), за положеннями статті 4 цього ж Закону є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Законом №1251 до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), серед іншого, віднесено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Закон №1058).
З наведеного вбачається, що Закон №1251 лише визначає збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, як обов'язковий для платників податків платіж, в той час, як механізм та сплата відповідних страхових внесків врегульована Законом №1058.
Водночас, за приписами статті 5 даного Закону виключно ним регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Так, страхувальниками відповідно до положень цього Закону є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В свою чергу роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одночасно, відповідно до пункту 3 статті 11 Закону №1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
У Законі наведено також визначення страхових внесків та мінімального страхового внеску.
Так, страховим внеском є кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Поряд із цим, мінімальним страховим внеском є сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
За положеннями Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки.
При цьому, як вбачається з положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають із ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу, з якої сплачуються внески.
Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати у 2010 році, внески сплачені позивачем до УПФ України у Крижопільському районі, є меншими за розмір мінімального страхового внеску для зазначених осіб, що становить у липні - вересні 294 грн 82 коп., у жовтні - листопаді - 301 грн 12 коп., грудні - 306 грн 10 коп.
За вимогами частини шостої статті 20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та /або не сплачені страхувальниками у строки визначені статтею 20 Закону, в тому числі обчислені територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Страхувальникам, які мають недоїмку, територіальні органи Пенсійного фонду, надсилають вимогу про сплату такої недоїмки. Відповідні положення передбачені частиною 3 статті 106 Закону №1058.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскаржувані позивачем дії УПФ України у Крижопільському районі відповідають вказаним критеріям, в тому числі і пропорційності в частині дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Мотивація та докази, надані позивачем, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, та встановлені у справі обставини не підтверджують позиції позивача покладеної в основу позовних вимог про визнання дій протиправними. При цьому, суд дійсно погоджується із позицією відповідача в частині помилкового застосування ФОП ОСОБА_1 до даних правовідносин іншого порядку додаткової добровільної сплати, за умови обов'язкових платежів. Тобто, відповідно до пункту 15.1 вказаної вище Інструкцією, застрахована особа, яка бажає зарахувати неповний місяць роботи до страхового стажу як повний місяць, подає до органів Пенсійного фонду заяву згідно з додатком 28. В той час, коли УПФ України у Крижопільському районі виставлена позивачу вимога за несплату обов'язкових платежів, які, як досліджено та встановлено в судовому засіданні розраховані правильно та відповідно до чинного законодавства.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити і те, що самі по собі вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправними дій управління ПФУ у Крижопільському районі формувати вимогу без наявності заяви позивача стосуються безпосередньо самої вимоги, яка предметом оскарження у даній справі не є.
Що стосується доводів позивача в частині невірного застосування УПФ у Крижопільському районі звітного періоду, а відтак і неможливості визначення йому недоїмки, то знову слід зазначити про помилкове тлумачення ним наведених правових положень.
Так, відповідно до пункту 2.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органами Пенсійного фонду України, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності, особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Таким чином, незрозуміло, з яких підстав виходив підприємець визначаючи кінець звітного базового періоду 01 квітня 2011 року, коли у наведеному Порядку чітко вказано, що це строк для подання звітності.
Отже, на думку суду, відповідачем правомірно відповідно до пункту 8.2 Інструкції, яким передбачено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник на кінець звітного базового періоду має недоїмку зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені, 25 березня 2011 року сформовано та направлено ОСОБА_1 вимогу №Ф-62.
Так, статтею 4 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено ставку збору у розмірі 33,2%. Відповідно до статі 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" встановлено розмір мінімальної плати на 2010 рік у місячному розмірі: з 01 січня - 869 грн, з 01 квітня - 884 грн, з 01 липня - 888 грн, з 01 жовтня - 907 грн, з 01 грудня - 922 грн. Таким чином, мінімальний розмір страхового внеску у 2010 році у місячному розмірі становить: з 01 січня - 288 грн 51 коп. (869 грн х 33,2%), з 01 квітня - 293 грн 49 коп. (884 грн х 33,2%), з 01 липня - 294 грн 82 коп. (888 грн х 33,2%), з 01 жовтня - 301 грн 12 коп. (907 грн х 33,2%), з 01 грудня - 306 грн 10 коп. (922 грн х 33,2%).
Відповідно до пункту 5.10 Інструкції, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) сплачують страхові внески в розмірі, установленому в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, але не менше мінімального розміру страхового внеску за кожний місяць до 20-го числа місяця, наступного за останнім календарним днем попереднього кварталу.
Сплата страхових внесків за попередні періоди здійснюється однією сумою протягом 10 днів з моменту підписання договору про добровільну участь. При цьому сума сплачених страхових внесків за кожний місяць не може бути меншою за мінімальний страховий внесок.
Відповідно до вимог підпункту 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" вказаного Закону позивачу необхідно було в термін до 20 жовтня 2010 року здійснити доплату до мінімального страхового внеску за 3 квартал 2010 року в розмірі 657 грн 66 коп. (з урахуванням сум сплаченого єдиного податку), а в термін до 20 січня 2011 року - доплату за 4 квартал 2010 року в розмірі 681 грн 54 коп.
Наступне, що стосується доводів ФОП ОСОБА_1 про фактично задоволення його скарги ПФ України, через надсилання ними рішення за скаргою з пропуском двадцятиденного строку, суд вважає за необхідне зазначити таке. Дійсно, відповідно до частини 6.8 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо вмотивоване рішення за скаргою та/або заявою страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, не надсилається скаржнику протягом строку, встановленого для розгляду його скарги та/або заяви або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, така скарга та/або заява вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, якщо рішення органу Пенсійного фонду про продовження строків її розгляду не було надіслано скаржнику до закінчення двадцятиденного строку.
Однак, такі обставини можуть свідчити лише про відсутність предмета спору, а відтак і підстави необхідної для дослідження в судовому засіданні. Тобто, у випадку задоволення скарги ФОП ОСОБА_1 відсутнє право позивача, яке потребує судового захисту.
Крім того, суд виходить і того, що в самій скарзі до ПФ України фізична особа - підприємець ставив питання про скасування вимоги та рішень УПФ України у Крижопільському районі, Головного УПФ України у Вінницькій області, але аж ніяк не про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
І останнє, стосовно доводів позивача про безпідставність дій пенсійного фонду по формуванню вимоги за відсутності акту перевірки та даних облікової картки платника, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у чітко передбачених трьох випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
При цьому, у випадку "б" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Як вбачається із наведених вище судом доводів, на кінець звітного періоду у ФОП ОСОБА_1 існувала недоїмка, що підтверджується складеними пенсійним фондом повідомленнями - розрахунками. Таким чином відповідачем застосовано наведений випадок б пункту 8.2 Інструкції.
Що ж стосується картки обліку платника, то відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Таким чином, враховуючи відсутність акту перевірки, неподання позивачем звітності, УПФ у Крижопільському районі відповідно до перерахунку Державного казначейства у картці обліку ОСОБА_1 відображено внески, сплачені ним у складі податку на спрощеній системі. Підстави для внесення іншої інформації у відповідача відсутні. При цьому, ними дійсно з урахуванням даних картки, а саме, сум зарахованої частини єдиного або фіксованого податків та сплачених страхових внесків та виходячи із мінімального страхового внеску сформовано суми, що належать до сплати.
Таким чином, суд вважає, що УПФ України у Крижопільському районі дія на підставі чинного законодавства та в межах наданих повноважень.
На підставі викладеного та враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, витрати пов'язані з розглядом справи, згідно положень статті 94 КАС України, позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чудак Олеся Миколаївна