10 жовтня 2011 р. Справа № 2-а-3678/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,
Суддів: Поліщук Ірини Миколаївни
Вільчинського Олександра Ванадійовича
при секретарі судового засідання: Захаріяш Ользі Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідача : ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Кублічське хлібоприймальне підприємство"
до: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкових вимог,
16 вересня 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Кублічське хлібоприймальне підприємство» (товариство, ВАТ «Кублічське ХПП») звернулось в суд з позовом до Гайсинської міжрайонної Державної податкової інспекції (Гайсинська МДПІ, податковий орган, податкова інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкових вимог.
У позовних вимогах позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000032301/1 від 01 червня 2010 року зі сплати податку на прибуток та штрафних санкцій; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000042301/1 від 01 червня 2010 року в частині визначення суми податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 413916 гривень, а також штрафних санкцій.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що податковим органом за наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення, якими товариству визначено податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 690211 гривень, з яких за основним платежем 507 455 гривень та 182756 штрафних санкцій та з податку на додану вартість на суму 840609 гривень з яких за основним платежем 560 406 гривен та 280 203 гривен штрафних санкцій.
Згодом, податковим органом на адресу позивача надіслано також першу та другу податкові вимоги про сплату, серед іншого, згаданих вище податкових зобов'язань.
В позові ВАТ «Кублічське хлібоприймальне підприємство» вказує на безпідставність, збільшення податковим органом податкових зобов'язань. Так, щодо податку на прибуток зазначено, що останній нараховано за рахунок збільшення валових доходів та зменшення валових витрат. Зокрема, збільшення податковим органом валових доходів здійснено внаслідок включення до доходів виручки від реалізації основних фондів 1-4 груп; заниження доходів від продажу товарів, не підтверджених відповідними документами; заниження приросту балансової вартості запасів, використаних не у господарській діяльності підприємства; не включення суми кредиторської заборгованості до валових доходів, по якій минув строк позовної давності. В свою чергу, на визначення валових витрат, згідно із висновками, викладеними у акті перевірки мало вплив включення до валових витрат суми на виготовлення проектно-кошторисної документації для газифікації та модернізації сушильних потужностей; включення суми на ремонт основних засобів; не виключення з валових витрат суми поверненого СТОВ «Ренет» зерна; включення до валових витрат коштів на підтверджених розрахунковими документами; заниження убутку балансової вартості запасів, використаних не у господарській діяльності підприємства.
Стосовно податкового повідомлення-рішення про нарахування податку на додану вартість зазначено, що його протиправність вбачається з обставин аналогічних рішенню з нарахування податку на прибуток в частині його донарахування за рахунок включення до об'єкту оподаткування вартості запасів підприємства, використаних не у господарській діяльності в розмірі 2069582 грн.
В подальшому позивачем до суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (том 11 а. с. 34), зокрема в розрізі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість. У заяві позивача зазначено, що відповідне рішення оскаржувалось у розмірі 413916 гривень, а також штрафних санкцій, обґрунтовуючи неправомірність висновків податкового органу про використання запасів не у господарській діяльності у сумі 2069582 гривень. Однак, в подальшому позивачем з'ясовано неправильність висновків податкового органу також про використання запасів не у господарській діяльності також і у вересні 2009 року на іншу суму 1047083.
У наведеній заяві позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на висновки судово-економічної експертизи, якими встановлено не підтвердження документально всієї суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Відтак, позивач просить скасувати відповідне податкове-повідомлення рішення повністю.
Решту вимог позивачем залишено без змін.
Враховуючи права, якими сторони наділені відповідно до статей 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) заяву позивача до початку розгляду справи по суті прийнято судом.
В судовому засіданні представники позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 16 вересня 2009 року) та ОСОБА_8 (довіреність від 04 серпня 2011 року) позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, а також надані у справу докази.
Представники відповідача - ОСОБА_5 (довіреність від 25 жовтня 2010 року), ОСОБА_6 (довіреність від 25 жовтня 2010 року), ОСОБА_7 (довіреність від 28 вересня 2010 року) та ОСОБА_4 (довіреність від 06 липня 2010 року) в судовому засіданні проти позову заперечували та просили суд відмовити в його задоволенні посилаючись на обґрунтування викладені у письмових запереченнях.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи містять заяву прокуратури Вінницької області про вступ у дану справу. Однак, враховуючи, що на направлені судом повістки із зазначенням часу, дати й місця проведення судових засідань прокуратурою представництво в процесі не забезпечено, судом питання щодо залучення їх до участі у справу не вирішувалось.
Суд заслухав пояснення учасників процесу, дослідив надані у справу докази на підтвердження й спростування позовних вимог та встановив наступне.
В період з 26 лютого 2010 року по 18 березня 2010 року Гайсинською міжрайонною податковою інспекцією проведено перевірку Відкритого акціонерного товариства «Кублічське хлібоприймальне підприємство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2009 року. Наслідки перевірки знайшли своє відображення в Акті від 22 березня 2010 року №374/2301/00953384.
За висновками акту, перевіркою, серед іншого, встановлено заниження товариством податку на прибуток на суму 507455 гривень, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі 157425 гривень, а також податку на додану вартість на суму 560406 гривень.
Відповідно до наведених в акті обставин, податковий орган зазначає про порушення товариством положень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (п.п.4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4; п.п. 5.2.1, 5.2.5 п. 5.2., п.п. 5.3.2, 5.3.9 п.5.3, п.п. 5.6.1 п. 5.6, п.п.5.7.1 п. 5.7, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11) та Закону України “Про податок на додатну вартість” (п.п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, абз. 5 п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7) (пункт 1, 3 Акту перевірки).
Даний акт став підставою для прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень за №0000032301/0 про донарахування податку на прибуток та №0000042301/0 про донарахування податку на додану вартість. Дані рішення датовані 29 березня 2010 року.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ВАТ «Кублічське ХПП» звернулось зі скаргою до Гайсинської МДПІ Вінницької області, розглянувши яку, остання залишила оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення, про що прийнято рішення №4127 від 01 червня 2010 року (т. 1 а.с. 93-100).
Ні підставі зазначеного рішення відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000032301/1 та №0000042301/1 датовані 01 червня 2011 року та які є предметом оскарження в даній справі.
В обґрунтування донарахованих за наслідками перевірки податкових зобов'язань з податку на прибуток перевіряючими у акті зазначено про невірне визначення товариством валового доходу.
Так, в акті зазначено, що в ході перевірки встановлено включення до валових доходів виручки від реалізації ЗАТ «Сільгоспродукт» та ТОВ «Ренет» основних фондів 1-4 груп, а також, заниження та завищення доходів від продажу товарів (робіт, послуг).
Також в акті перевірки вказано на порушення позивачем податкового обліку в наслідок заниження суб'єктом господарювання показників приросту балансової вартості запасів та залишку балансової вартості запасів.
Поряд із цим, товариством, відповідно до акту перевірки, занижено вартість запасів використаних не у господарській діяльності в сумі 2069582 грн. Зокрема, перевіряючими зазначено, що згідно оборотно-сальдових відомостей до виробничих витрат віднесено товарно-матеріальні цінності - витрачання яких на виробництво не підтверджено лімітно-забірними картками, матеріальними звітами і дати придбання яких 2005-2007 роки, зокрема і в суб'єктів по яких рахується протермінована кредиторська заборгованість, яка, набувши для позивача статусу безповоротної фінансової допомоги також не включена до валового доходу товариства та становить 1944807 гривень.
Зазначено також про не відображення в дохідній частині товариства 24 гривень, отриманих, як дохід від отриманих відсотків банку за залишок коштів на рахунку, а також зменшення суми «інших доходів» на 5667 гривень, що не підтверджується даними бухгалтерського обліку.
Разом з тим, податковий орган зазначає, що на заниження товариством податку на прибуток, мало вплив невірне визначення останнім валових витрат.
Так, у перевіреному періоді, податковим органом встановлено завищення задекларованих товариством показників витрат на придбання товарів (робіт, послуг).
Зокрема, до складу витрат на придбання товарів ВАТ «Кублічське ХПП» віднесено вартість розробки проектно-кошторисної документації для газифікації підприємства та вартість розробки проектно-кошторисної документації для модернізації сушильних потужностей в сумі 1260000, що з ПДВ становить 1512000 грн. (ПДВ = 252000). Також суб'єктом господарювання до витрат на придбання товарів (робіт, послуг) частково включено витрати на будівельно-монтажні роботи по газопроводу високого тиску виконані Теплицьким УГГ ВАТ «Вінницягаз».
Окрім того, в порушення законодавчих приписів,товариством зі складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) не виключено вартість поверненого СТОВ «Ренет» зерна в асортименті, соняшника на суму, яка без ПДВ становить 1348079,91 гривень (до складу витрат відповідна сума віднесена у грудні місяці 2008 року).
До валових витрат підприємством віднесено також 213669 гривень витрат на на придбання товарів (робіт, послуг), не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Товариство також занижено убуток балансової вартості запасів станом на 01 січня 2009 року в сумі 872357 гривень.
Поряд із зазначеним, в ході перевірки також встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників витрат на оплату праці в сумі 58543 гривень, а також суми страхових внесків до фондів державного соціального страхування в сумі 21741 гривень.
Встановлено перевіркою також і завищення у 4 кварталі 2009 року амортизаційних відрахувань в сумі 13436 гривень, тоді як в третьому кварталі було проведено повно реалізацію основних фондів товариства.
Стосовно податку на додану вартість задекларованого товариством за період, що перевірявся у сумі 1334437 в акті перевірки зазначено про його заниження, внаслідок порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, вказано, що на формування показників Декларації товариства з ПДВ мало вплив здійснення операцій надання послуг по зберіганню, сушці та реалізації покупної сільськогосподарської продукції.
Зокрема, протягом перевіряємого періоду встановлено заниження задекларованих суб'єктів господарювання показників податкових зобов'язань в сумі 642914 гривень.
Також на порушення приписів Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового зобов'язання з ПДВ не включено ПДВ на загальну суму19581 гривень.
Окрім того, товариством списано товари, які не використані не у господарській діяльності, чим занижено ПДВ в сумі 623333 гривні. Так, вартість запасів використаних не у господарській діяльності становить 2069582 гривень, що мало вплив і на визначення податкового зобов'язання з податку на 0 на суму 2678 гривень податкового кредиту по ПДВ. Так перевіряючи ми зазначено про виявлену розбіжність отриманих податкових накладних та задекларованих ПДВ.
Так, визначаючись щодо обґрунтованості позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, податкових вимог, суд виходить з наступного.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі призначено судово-економічні експертизу на вирішення якої поставлено наступні питання :
- чи підтверджено документально зазначене в акті перевірки від 22 березня 2010 року №374/2301/00953384 заниження ВАТ «Кублічське ХПП» податку на прибуток в сумі 507 455 гривень та податку на додану вартість в сумі 560 406 гривень?
- які порушення вимог нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського та податкового обліку, призвели до не сплати податків та обов'язкових платежів в наслідок заниження об'єктів оподаткування?
За результатами проведеної експертизи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз від 16 червня 2011 року складено висновок № 11735/10-19/598/11-19, відповідно до якого по першому питанню у висновках вказано, що зазначене в акті перевірки від 22 березня 2010 року №374/2301/00953384 заниження ВАТ «Кублічське ХПП» податку на прибуток в сумі 507 455 гривень та податку на додану вартість в сумі 560 406 гривень нормативно та документально не підтверджується.
По другому питанню зазначено, що у зв'язку з відсутністю заниження ВАТ «Кублічське КПП» податку на прибуток в сумі 507 455 гривень та податку на додану вартість в сумі 560 406 гривень, немає підстав для дослідження питання щодо порушення вимог нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського та податкового обліку, призвели до не сплати податків та обов'язкових платежів в наслідок заниження об'єктів оподаткування.
Зокрема у експертному висновку зазначено, що надані на дослідження відомості валових доходів ВАТ «Кублічське ХПП» не містять даних, що дозволяли б ідентифікувати доходи у розмірі 2096908,54 гривень отримані від ВАТ «Сільгосппродукт», СТОВ «Ренет» та ТОВ «Кублічське ХПП», як доходи від реалізації основних засобів. Таким чином, висновки акту перевірки щодо завищення доходів за рахунок включення до їх складу виручки від реалізації основних фондів 1,2,3,4 групи вказаних вище підприємствам документально підтвердити не видається можливим.
Не підтверджено дані висновки і нормативно, оскільки хоча бухгалтерський та податковий обліки базуються на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій у відповідності до вимог нормативних документів, водночас, чинним законодавством встановлено різний порядок щодо ведення податкового та бухгалтерського обліку підприємства, правила ведення даних обліків різні, як і ціль та сфера регулювання нормативних актів, що визначають порядок їх ведення.
Зважаючи на вищевикладене дані бухгалтерського обліку не є підставою для встановлення відповідності податкового обліку підприємства вимогам чинного законодавства України.
Поряд із висновком судової експертизи суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 8.4.3 пункту 8.4. статті 8 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта.
Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.
В свою чергу, в силу підпункту 8.4.4 пункту 8.4 статті 8 цього ж Закону, у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.
Тобто включенню до валового доходу підлягає не вся сума реалізації основних фондів, а лише сума перевищення, тобто різниця між сумою продажу та сумою балансової вартості з амортизацією.
Згідно із частинами 3, 4 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Відповідно до підпунктів 10, 11 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 29.12.2000р. №356 шовна книга використовується для узагальнення даних журналів, взаємної перевірки правильності записів за окремими рахунками і складання фінансової звітності, до головної книги заносяться із журналів підсумки оборотів з кредиту рахунків. У головній книзі відображаються: сальдо на початок і кінець поточного місяця; обороти за поточний місяць за кредитом цього рахунку, які наводяться однією сумою; обороти за поточний місяць за дебетом цього рахунку, які наводяться сумою за кореспондуючими рахунками із журналів.
Однак, відповідачем, не взявши до уваги дані бухгалтерських регістрів, визначено податкове зобов'язання, виходячи із всієї суми реалізації основних фондів. На спростування таких висновків відповідача позивачем було надано до суду головну книгу, картки рахунків та аналіз рахунків 286, 971 та рахунку 10 ( а.с.116-163 т.7).
Надаючи заперечення, відповідач вказував на те, що при перевірці не надано для дослідження картку рахунку 286. Однак, як видно з Узагальненого переліку документів, які було використано при проведенні перевірки (а. с. 8-10 т.2), податковим органом досліджувались сальдові відомості по рахунках, зокрема, pax. №28.
В свою чергу, згідно із Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталі, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №291 від 0.11.1999р. у розділі «Рахунок 28 Товари» передбачено, що даний рахунок має субрахунки, в тому числі рахунок 286. Таким чином, твердження відповідача про можливість дослідження рахунку 286 не відповідає дійсності.
Також те, що податковим органом включено повністю всю суму реалізації повних фондів видно із договорів купівлі-продажу ( наданих позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 06.09.2011р.)
Щодо завищення товариством задекларованих показників у рядку 01.1 Декларації з податку на прибуток за рахунок заниження доходів від продажу товарів (робіт, послуг) за 4 квартал 2008 року на суму 19902 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 429 грн., за 3 квартал 2009 року на2552 грн. та завищення доходів від продажу товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2009 року в сумі 2880 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 5905,00 грн. у висновку експерта зазначено, що відповідні висновки побудовані на даних бухгалтерського обліку без посилання на конкретні господарські операції, що не є підставою для встановлення відповідності податкового обліку підприємства вимогам чинного законодавства України.
Описова частина та висновки акту перевірки не містять переліку первинних документів, які підтверджують наявність виявлених фактів та на підставі яких вчинено записи у податкового та бухгалтерському обліку по господарських операціях щодо яких виявлені порушення.
Наведене також встановлено в ході судового розгляду справи.
В розрізі даного висновку акту перевірки судом також встановлено, що в акті перевірки ніяким чином не викладено обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених у акті порушень щодо завищення задекларованих показників у рядку 01.1 Декларації з податку на прибуток за рахунок заниження або завищення доходів від продажу товарів (робіт, послуг).
Тут суд поділяє позицію експерта щодо невідповідності зазначеної вище обставини вимогам Наказу ДПА України від 10.08.2005 року №327, яким затверджений «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (Наказ ДПА №327).
Так, відповідно до положень пункту 1.6 Наказу ДПА №327 за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.
Приписами пункту 1.7 Наказу ДПА №327 встановлено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податкового обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Зважаючи на наведене відповідні висновки акту нормативно та документально в акті перевірки не підтверджені.
Окрім того, слід зазначити, що у своїх додаткових запереченнях проти висновку судово-економічної експертизи, відповідач вказує на те, що посилання на конкретні господарські операції не відображено у зв'язку з ненаданням оборотно-сальдових відомостей по рахунку ВД. Однак, такі твердження спростовуються тим. що, по-перше, у акті перевірки відсутнє посилання на те, що підприємством не було надано оборотно-сальдових відомостей по рахунку ВД на вимогу податкового органу, по-друге, навіть без дослідження оборотно-сальдових відомостей по рахунку ВД, всі господарські операції відображаються, насамперед, у головній книзі, у оборотно-сальдових відомостях по кожному конкретному рахунку. Тому твердження відповідача про неможливість відображення конкретних операцій не може бути взято до уваги.
Згідно експертного висновку, нормативно та документально не підтверджуються висновки акту перевірки щодо заниження товариством приросту балансової вартості запасів за 4 квартал 2008 року на суму 1197205 гривень, убутку балансової вартості запасів за 2009 рік на суму 1197225 гривень та заниження податку на додану вартість на суму 623333 гривень, внаслідок заниження підприємством вартості запасів використаних не у господарській діяльності за 4 квартал 2008 року в сумі 2069582 гривень та у вересні 2009 року в сумі 1047083 гривень.
Суд оцінивши відповідний висновок експерта погоджується з ним, разом з тим вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, до висновку про заниження задекларованих показників у рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» Декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2008 року на суму 1197205,00 грн. податковий орган приходить виходячи з того, що «Згідно даних бухгалтерських рахунків залишок балансової вартості запасів станом на 01 січня 2009 року становив 3667987 гривень, тоді як по даних додатку К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік 4540344 гривень або на 872357 гривень більше» (т.1 а.с.26, аркуш акта перевірки 8).
Далі по акту зазначено, що «ВАТ «Кублічське ХПП» занижено вартість запасів використаних не у господарській діяльності за 4 квартал 2008 року в сумі 2069582 грн., так згідно додатку К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства/реєстраційний №14319 від 09 лютого 2009 року/ вартість запасів використаних не у господарській діяльності становить 2069582 грн., що підтверджується даними бухгалтерських розрахунків по дебету рахунку 23 «Виробництво» в кореспонденції з кредитом рахунків 201 «Матеріали», 203 «Паливо», 207 «Запчастини», так згідно оборотно-сальдових відомостей до витрат по дебету рахунку 23 «Виробництво» віднесено товарно-матеріальні цінності - витрачання яких на виробництво не підтверджено лімітно-забірними картками, матеріальними звітами і дати придбання яких 2005-2007 роки, зокрема і в суб'єктів господарювання по яких рахується протермінована кредиторська заборгованість, всього за 4 квартал в сумі 2069582 грн.»
Різниця між сумами 2069582 та 872357 дорівнює 1197225 грн., в той час як по даних перевірки 1197205 гривень.
Водночас судом встановлено, що на сторінці 9 акту зазначено, що «ВАТ «Кублічське ХПП» занижено вартість запасів використаних не у господарській діяльності за 4 квартал 2008 року в сумі 2069582 грн., так згідно додатку К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства/реєстраційний №14319 від 09.02.2009 року/вартість запасів використаних не у господарській діяльності становить 2069582 грн…»
Важливо підкреслити, що сума в розмірі 2069582 обрахована податковим органом, шляхом віднімання від суми 3116665 гривень суму в розмірі 1047083 гривень, що вбачається зі сторінки 17 акту перевірки.
Так, сума у розмірі 3116665 грн. є показником графи 4 додатку К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік/вхід. №15365 від 08.02.2010 року. В свою чергу сума в розмірі 1047083 грн. є вартістю товарно-матеріальних цінностей витрачання яких не підтверджено лімітно-забірними картками, матеріальними звітами. Дана сума вбачається податковим органом з даних бухгалтерських рахунків по дебету рахунку 23 «Виробництво» в кореспонденції з кредитом рахунків 201 «Матеріали», 203 «Паливо», 207 «Запчастини», так на зазначену суму до витрат по дебету рахунку 23 «Виробництво» віднесено товарно-матеріальні цінності в вересні 2009 року.
Слід відмітити, що сума 2069582 грн. є показником Декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2008 року, в той час як віднесення товарно-матеріальних цінностей до витрат по дебету ранку 23 «Виробництво» здійснено у 4 кварталі 2009 року, відтак не зрозуміло, чому різниця між показниками Декларації за 2009 рік (3116665 - використано не у господарській діяльності та 1047083 - витрачено на виробництво) є аналогічною із показником Декларації за 4 квартал 2008 року.
Більш того, податковим органом суду не доведено правомірність висновку щодо різниці запасів використаних не у господарській діяльності в розмірі 2069582 грн., оскільки не зрозуміло, чому виявивши безпідставність віднесення товарно-матеріальних цінностей до затрат виробництва (1047083) і не виявивши при цьому завищення показника вартості запасів використаних не у господарській діяльності (3116665) податковий орган від останнього показника здійснює віднімання першого і результат (2069582) відображує як вартість запасів використаних не у господарській діяльності.
В подальшому сума в розмірі 2069582 має вплив на обраховані податковим органом показники як податку на прибуток, так і податку на додану вартість, відтак правомірність податкових повідомлень-рішень про нарахування відповідних податків в судовому засіданні не доведена.
В контексті наведених розбіжностей у розрахунках та показниках акту перевірки, суд вважає за необхідне звернути увагу на розрахунки проведені податковим органом в ході перевірки та відображені у пункті 3.1.1 «Валовий дохід» розділу 3.1. «Податок на прибуток» акту перевірки.
Так на сторінці 3 акту зазначено, що «перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року встановлено його заниження за 2009 рік в сумі 1510494 грн., в т. ч. за 1 квартал 2009 року в сумі 775203 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 627417 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 123945 грн. та його завищення за 4 квартал 2008 року в сумі 645868 грн. та 2 квартал 2009 року в сумі 16071».
Однак додавання сум заниження валового доходу по кварталах (775203 (1 кв. 2009 р.) + 627417 (3 кв. 2009 р.) + 123945 (4 кв. 2009 р.)) в результаті дає 1526565 грн., віднімання від яких загальної суми завищення валового доходу, яка дорівнює 661939 грн. (645868 (4 кв. 2008 р.) + 16071 (2 кв. 2009 р.)), в результаті дає 864626 грн.
Відтак, з чого виходив податковий орган розписуючи суму заниження позивачем валових доходів за 2009 рік в сумі 1510494 грн. наразі не зрозуміло, як не зрозуміло яким чином визначалась база оподаткування.
Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування, за даним Законом, є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Так, додавання до суми заниження, на думку податкового органу валового доходу, сум заниження валового доходу (1510494) суму на яку завищено валові витрати (1304891) та суму завищення амортизаційних відрахувань (13436) дає 2828821 грн. Податок на прибуток від зазначеної суми становить 565764,2, в той час як за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням даний податок обраховано в сумі 507455 грн.
Аналогічна ситуація прослідковується і навколо податку на додану вартість.
Так, відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.
В свою чергу, відповідно до пункту 1.7 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Як вбачається з даних акту перевірки сума заниження податкових зобов'язань з ПДВ в ході перевірки встановлена у розмірі 642910 грн., а сума завищення податкового кредиту у розмірі 2678 грн. Сума даних чисел становить 645588 грн., в той час, як оскаржуваний податок на додану вартість за результатами перевірки обраховано в сумі 560406 грн.
Щодо заниження підприємством вартості запасів використаних не у господарській діяльності суд також вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи наявні акти списання пічного палива датовані жовтнем, листопадом, груднем 2008 року із зазначенням причин списання - «сушка зерна».
Як встановлено в судовому засіданні основними видами діяльності позивача є вирощування зернових та технічних культур, оптова торгівля зерном, виробництво хліба та хлібобулочних виробів, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ позивача.
Пічне паливо придбавалось позивачем у 2005-2008 роках для сушіння зернових культур у період їх заготівлі та зберігання з використанням зерносушарок, які працюють на пічному паливі.
Доказами використання палива у господарській діяльності позивача, є інвентаризаційні описи (а. с. 159-211 т.1), Акти списання (а.с. 8-225 т. 5), а також акт попередньої перевірки, на який посилається відповідач, в якому зазначено про наявність залишків палива.
Як вбачається з Наказу Мінстату України від 21.1996р. №193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», на який посилається відповідач лімітно-забірна картка використовується при поточному відпуску товару зі складу та оформлення лімітно-забірної картки не є документом про списання товарно-матеріальних цінностей.
За цим же вищезазначеним наказом Мінстату України №193 матеріальний звіт -застосовується в будівельних організаціях у тих випадках, коли матеріально відповідальною особою є начальник дільниці (виконавець робіт). Розцінка надходження та використання матеріалів проводиться бухгалтерією безпосередньо у матеріальному звіті. До матеріальних звітів, як правило, повинні включатися усі матеріали, які були та є у іаявності на складі (коморі), незалежно від того був чи не був рух цих матеріалів за звітний місяць.
Згідно із приписами цього ж наказу, інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей - складається при знятті натуральних залишків в товарно-матеріальних цінностей по кожному окремому складу, дільниці, об'єкту, які знаходяться у матеріально відповідальних осіб. В описі вказуються: найменування матеріалів, їх номенклатурні номери, тип, сорт, розмір та інші ознаки відмінності. В кінці інвентаризаційного опису підписуються усі члени комісії та матеріально відповідальні особи.
Поряд з вищезазначеним, наказом Мінстату України №193 не передбачено форми акту списання запасів. Натомість, рекомендовану форму Акту списання запасів визначено наказом Держказначейства України від 18.12.2000р. №130, зареєстрованого в Мін'юсті України.
Разом з тим, слід зазначити про те, що жодним нормативно-правовим актом не покладено на підприємство обов'язку підтверджувати списання товарно-матеріальних цінностей конкретно визначеним документом.
В свою чергу, бухгалтерський та податковий облік базується на первинних документах якими є складені позивачем акти списання.
В судовому засіданні представники відповідача зазначали, що використання пічного палива передбачає викид в повітря шкідливих речовин, які підприємство зобов'язане декларувати і сплачувати збір за забруднення навколишнього середовища.
Так, посилаючись на обсяги збору за забруднення за 2008 рік податковий орган методом обчислення визначив обсяги використаного позивачем пічного палива, посилаючись при цьому на обсяги витраченої електроенергії та їх подібні показники у різних періодах.
Проте, відповідні твердження відповідача судом оцінено критично, виходячи з того, що декларування обсягів викидів у повітря шкідливих речовин, а також сплата збору за забруднення навколишнього природного середовища не є доказом того, що пічне паливо не використовувалось у господарській діяльності, оскільки відсутність такого декларування може вказувати на порушення тих законодавчих приписів, які його передбачають, жодним чином не вказуючи на те, що діяльність яка породжує викид шкідливих речовин не провадилась.
Суд виходить також із того, що податковий орган не може самостійно проводити обрахунки обсягів використаного пічного палива виходячи з обсягів шкідливих викидів у повітря або обсягів використаної електричної енергії, оскільки є органом, серед завдань якого здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).
Більш того, відповідні розрахунки відповідачем не проведено належно і подано суду не стільки як аргумент, що має доказове значення, скільки як припущення. Під час проведення перевірки такі обстави відповідачем не досліджувались та висновки в акті перевірки не оформлялись. Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок підтвердив використання пічного палива.
Також, зробивши висновки про завищення залишків балансової вартості запасів, відповідач не брав до уваги рахунок 205 «Будівельні матеріали». Як вбачається з пояснень відповідача, викладених у Запереченнях проти висновку судово-економічної експертизи, вартість придбаних будівельних матеріалів при обчисленні податковим органом не оралась до уваги, виходячи з того, що раніше підприємство їх не включало до приросту балансової вартості, що видно з акту попередньої перевірки.
Проте, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталі, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999р. рахунок 205 «будівельні матеріали» є субрахунком 20 "Виробничі запаси", який, в свою чергу, призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва. За дебетом цього рахунку відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.
Тобто, вартість будівельних матеріалів підлягає врахуванню при обчисленні балансової вартості запасів, що не було зроблено відповідачем при проведенні перевірки.
Окрім того у висновку експерта зазначено, що на дослідження надано акти списання товарно-матеріальних цінностей (витратні матеріали, будівельні матеріали, паливно-мастильні матеріали тощо) за 2008 рік із зазначенням причини списання - «господарські витрати».
Придбання ВАТ «Кублічське ХПП» товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому використовуються у виробництві, є витратами пов'язаними із господарською діяльністю підприємства, понесеними у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції, так як їх списання на виробництво підтверджене первинними документами - актами на списання (імперативної вимоги щодо використання при списанні матеріалів у виробництво лімітно-заборних карт чинне законодавство не містить).
Пункт 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює спеціальних вимог щодо порядку документального оформлення розрахунку приросту (убутку) балансової вартості матеріальних запасів, який здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
Чинне законодавство не містить будь-яких застережень або обмежень щодо віднесення списання на виробничі витрати товарно-матеріальних цінностей до таких, що використано не в господарській діяльності підприємства на тій підставі, що їх списання не підтверджено лімітно-заборними картками, матеріальними звітами. Також чинне законодавство не ставить у залежність використання у господарській діяльності платника податків товарно-матеріальних цінностей від дати їх придбання, в тому числі від наявності кредиторської заборгованості перед суб'єктами господарювання за придбані цінності.
Відтак відсутні нормативні та документальні підстави для віднесення запасів, які списані до витрат по дебету рахунку 23 «Виробництво» в кореспонденції з кредитом рахунків 201 «Матеріали», 203 «Паливо», 207 «Запчастини» до таких, що не використані у господарській діяльності підприємства.
За висновком судово-економічної експертизи висновки акту перевірки щодо заниження задекларованих показників у рядку 01.6 «Інші доходи» за рахунок не включення до валових доходів кредиторської заборгованості у сумі 1944807,35 грн., по якій минув термін позовної давності в розрізі суми 1424818,89 грн., нормативно та документально не підтверджується; в розрізі суми 522 988, 46 грн., не видається за можливе встановити чи минув термін позовної давності за поставлений товар (виконані роботи) у зв'язку з відсутністю документів; сум отриманих від банка відсотків у розмірі 24 грн., не видається за можливе підтвердити або спростувати; за рахунок зменшення інших доходів по коду рядка 01.6 за 2008 рік на 5667,00 грн. - документально та нормативно не підтверджені.
Так, у акті перевірки перераховано контрагентів в розрізі яких зроблено висновок про не включення до складу валового доходу позивача суми кредиторської заборгованості, як такої що набула статусу безповоротної фінансової допомоги.
Згідно із приписами п.п.4.1.1, п.п. 4.1.6 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), а також доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.
Згідно з п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 цього ж Закону безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня. коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 5 цієї ж статті визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строк) виконання, а за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Беручи до уваги те, що у бухгалтерських регістрах не зазначається термін виконання зобов'язань, а міститься найменування первинних документів, для визначення часу закінчення строку позовної давності необхідно досліджувати первинні документи.
У акті перевірки йдеться посилання на дослідження відповідачем рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».
Проте, з картки рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ( а.с.42-101 т.9) та з даних головної книги за 4 квартал 2008р. та 2009р. у обліку взагалі відсутні дані про заборгованість перед такими контрагентами як TOB «Тавіс» та TOB «Бетвіс», а перед TOB «Ява АПК» ( а не ЧФ «Ява АПК» як зазначено відповідачем у акті перевірки) обліковується сума заборгованості майже у десять раз меньша, ніж у акті перевірки
У обліку позивача згідно картки рахунку 631 та головної книги заборгованість перед ПП «Тавіс» відсутня. Крім того, відповідно до акту звірки від 01.10.2008р. заборгованість відсутня (а.с. 1 т.5). Тому, висновки відповідача про те, що сума 225 817, 48 грн. є кредиторською заборгованістю, по якій минув строк позовної давності необгрунтовані.
У акті перевірки йдеться про кредиторську заборгованість перед TOB «Маві-Агро» за прибутковою накладною №380 від 29.09.2006р. Проте, між позивачем та TOB «Маві-Агро» було укладено договір №2609СТ від 26.09.2006р. та договір №2609ПП від 26.09.2006р. (а.с. 185-188; а.с. 192-193 т. 4). За цими договорами ( відповідно п.2.5 та п.5.1) розрахунки здійснюються шляхом перерахування коштів з відстрочкою платежу 365 календарних днів. Згодом між сторонами до кожного із зазначених договорів було укладено додаткові угоди, якими змінено порядок розрахунків та встановлено остаточний строк проведення розрахунків не пізніше 20.09.2009р. (а.с. 195-200 т.4). Згідно із видатковою накладною №3 від 29.09.2006р. позивачем було отримано товар на суму 107 999, 83 грн. та згідно із видатковою накладною №4 від 29.09.2006р. позивачем було отримано товар на суму 53 340, 71 грн. За таких обставин, перебіг строку позовної давності слід рахувати з часу, встановленого за домовленістю сторін за додатковими угодами до договорів. Таким чином, на час проведення перевірки строк позовної давності не закінчився та немає підстав суму у загальному розмірі 161 340, 34 грн. вважати кредиторською заборгованістю, по якій минув строк позовної давності.
У акті перевірки йдеться про кредиторську заборгованість перед Ржевуським ДП ВАТ «Вінницяхлібопродукт». ( а.с. 3-5 т.5, а.с. 183-184 т.4). Однак, між позивачем та Ржевуським ДП ВАТ «Вінницяхлібопродукт» було укладено договір №15/10-пп від 15.10.2006р. Згодом сторонами було укладено додаткову угоду до вказаного договору від 10.10.2007р. та додаткову угоду №2 від 05.10.2008р., за якими остаточний строк проведення оплати за товар встановлено не пізніше 15 жовтня 2009 р. Таким чином, немає підстав заборгованість перед Ржевуським ДП ВАТ «Вінницяхлібопродукт» вважати кредиторською заборгованістю, по якій минув строк позовної давності.
Щодо контрагента TOB «Козятинзерно». Позивачем одержано товар на суму 288 000 грн. на підставі видаткових накладних №РН-000030 від 29.09.2006р. та №РН-0000034 від 29.09.2006р.( а. с. 202-209 т.4). за якими умовою поставки є попередня оплата. Тобто, зазначена сума не є кредиторською заборгованістю, по якій минув строк позовної давності..
Щодо правовідносин з ПП «Оратівзерно» та ПУЛ «Маркет». Між позивачем та зазначеними підприємствами існували договірні відносини.
Також між позивачем та ПП «Оратівзерно» було укладено договір купівлі-продажу від 02.09.2006р. Згідно видаткової накладної від 29.09.2006р. було поставлено товар на 83999, 87 грн. Згідно із п. 2.7 договору покупець оплачує товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця чи шляхом розрахунку із застосуванням векселів, емітованих покупцем чи третіми особами. За актом прийому-передачі векселя 11.04.2008р. було передано вексель на суму 84 000 грн. зі строком платежу 10.04.2011р. ( а.с.210-215 т.4)
Між позивачем та ПУЛ «Маркет» було укладено договір купівлі-продажу від 25.08.2006р. Згідно видаткової накладної №649 від 30.08.2006р. позивач отримав товар на суму 274 800 грн. Відповідно до п. 2.8 договору покупець проводить оплату товару на умовах відстрочки платежу - протягом 30 днів з моменту отримання товару. Згідно із п.2.9 договору розрахунки за товар можуть проводитись шляхом виписки покупцем продавцю векселя. За актом прийому-передачі векселя від 27.06.2007р. продавцю було передано вексель на суму 274 800 грн. зі строком платежу 26.06.2010р.( а .с. 216-222 т.4)
Як вбачається з документів по правовідносинах з TOB «Бетвіс-2004», між позивачем та зазначеним підприємством було укладено договір №01/27 від 27.02.2006р. відповідно до п.2.7. та2.8 договору покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 днів з моменту отримання товару. Згідно п. 2.9 договору розрахунки за товар можуть проводитись шляхом виписки покупцем продавцю векселя. За видатковою накладною №27 від 27.02.2006р. було отримано товар на суму 546 000 грн. ( а.с. 222-232). Розрахунки позивачем проводились шляхом видачі векселів 01.03.2006р, 03.04.2006р., 03.05.2006р. на загальну суму 546 000 грн. строк оплати яких - 29.12.2008р.
Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено, що вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя ( векселедержателю).
Відповідно до ст. 4 Закону України «про обіг векселів» у разі видачі векселя відповідно до договору припиняються з грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання за векселем.
Згідно ст. 33-37, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930р. передбачено такі строки платежу: за пред'явленням, у визначений строк від пред'явлення, у визначений строк від дати складання; на визначену дату. З аналізу зазначених норм видно, що вексель із зазначенням дати оплати підлягає оплаті на визначену дату.
Посилання відповідача на те, що вексель повинен був бути пред'явлений для платежу протягом року від дати його складання не може бути прийняте до уваги, оскільки ст. 34 зазначеного Уніфікованого закону регулює та застосовується до векселів зі строком платежу - за пред'явленням.
Таким чином, у зв'язку з видачею векселів зобов'язання за договорами припинились та виникли грошові зобов'язання за векселями, що підлягають окремому обліку. Термін виконання грошового зобов'язання за виданими векселями на час проведення перевірки податковим органом не настав. Тому, неможливо рахувати зазначені вище суми кредиторською заборгованістю, по якій минув строк позовної давності.
Окрім того, нормативно та документально не підтверджуються також висновки акту перевірки щодо завищення задекларованих показників в рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» за рахунок включення до валових витрат: витрат вартості розробки проектно-кошторисної документації для газифікації підприємства та вартість розробки проектно-кошторисної документації для модернізації сушильних потужностей в сумі 1 260 000,00 грн. в 4 кварталі 2008 року; витрат на будівельно-монтажні роботи по газопроводу високого тиску, виконані Теплицьким УГГ ВАТ «Вінницягаз» в 1 кварталі 2009 року в сумі 46564,00 грн., в 2 кварталі 2009 р. в сумі 53621,00 грн.; витрат вартості ремонту орендованих основних засобів в сумі 13461,00 грн. в 1 кварталі 2009 року; витрат в сумі 213669,00 грн. в 4 кварталі 2009 року, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.
Так, відповідно до п.п.5.3.2 п.5.3 ст. 5 вказаного вище Закону не включаються до валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно із ст.ст. 8 І0 та підпунктом 7.9.2 Закону.
В розрізі відповідної обставини з висновку судово-економічної експертизи та матеріалів справи вбачається наступне.
Модернізація сушильних потужностей здійснювалась на підставі договору, укладеного 01.10.2008р. між позивачем та TOB «Аграманта». Згідно із актом виконаних робіт №4/2/28 від 28.11.2008р. вартість виконаних робіт склала 1 512 000грн. в т.ч. ПДВ 252 000 грн., а саме - розробка проектно-кошторисної документації для впровадження газифікації - 300 000 грн. та для модернізації сушильних потужностей - на 960 000 грн. Одночасно з цим, за даними картки рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» відображено суму 1 260 000 грн., проте, згідно оборотно-сальдових відомостей по валових витратах за 4 квартал 2008р. (а.с. 88-98 т.4) видно, що позивачем витрати по контрагенту «Аграманта» не було включено до валових витрат.
Будівництво газопроводу середнього тиску здійснювалось за договором від 25.07.2008р.. укладеним між позивачем та Теплицьким УГГ ВАТ «Вінницягаз». Також між позивачем та Теплицьким УГГ ВАТ «Вінницягаз» було укладено договір на виконання технічного нагляду від 25.07.2008р.( а.с. 1-4 т.4) 3 Акту готовності об'єкту до експлуатації від 25.06.2009р. та свідоцтва про відповідність збудованого об'єкту від 25.06.2009р. ( а.с.5-12 т.4) видно, що роботи було виконано. У картці рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» відображено витрати по контрагенту УГГ ВАТ «Вінницягаз» ( а.с42-101 т.9) та поряд з цим, відповідно до оборотно-сальдової відомості по валових витратах, яка є підставою податкового обліку, витрати по контрагенту Теплицький УГГ ВАТ «Вінницягаз» у 1 кварталі 2009р. ( а.с 99-107 т.4; а.с. 179-181 т.4) у сумі 46 564 грн. та у 2 квартал у сумі 53 621 грн. - відсутні.
За висновки експертом не знайшли документального та нормативного підтвердження висновків акту перевірки:
- щодо завищення задекларованих показників в рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» за рахунок не виключення в 1 кварталі 2009 р. зі складу валових витрат вартості поверненого СТОВ «Ренет» зерна в асортименті, соняшника на суму без ПДВ 1348079,91 грн. згідно розрахунку коригування №1 від 05.01.2009 р. до податкової накладної №2884 від 31.12.2008 р., яке в грудні 2008 р. віднесено до складу валових витрат;
- щодо завищення задекларованих показників в рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» за рахунок включення до складу валових витрат в 4 кварталі 2009 р. витрат в сумі 213669,00 грн., які не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.
Не знайшли свого підтвердження також висновки щодо завищення задекларованих показників у рядку 04.3 «Витрати на оплату праці» Декларації з податку на прибуток в сумі 58543,00 грн.; щодо завищення задекларованих показників у рядку 04.4 «Сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування» Декларації з податку на прибуток в сумі 21741,00 грн.; щодо заниження задекларованих показників у рядку 04.6 «Сума податків та зборів» Декларації з податку на прибуток в сумі 20782,00 грн.
Нормативно не підтверджується за результатами експертного дослідження висновок щодо завищення суми амортизаційних відрахувань в 4 кварталі 2009 року на 13436,00 грн., а також висновки щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додатну вартість на суму 19581,00 та завищення податкового кредиту на 2678,00 грн. в порушення підприємством пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Одночасно в експертному висновку зазначено, що встановлене за результатами дослідження документів завищення податкових зобов'язань на 4035, 10 грн. та завищення податкового кредиту на 1749,43 грн. не вплинуло на загальний показник податкових зобов'язань, що підлягає сплаті до бюджету у періоді дослідження.
З огляду на зазначене суд вважає повністю доведеною протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість.
Нараховані податкових органом суми податкових зобов'язань також включено до податкових вимог від 18.06.10 №1/72 та від 19.07.2010 року №2/77, а відтак останні у відповідних частинах є протиправними та підлягають скасуванню.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги про визнання протиправними оскаржуваних податкових-повідомлень рішень та податкових вимог обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються матеріалами справи та сукупністю доказів по справі суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Квитанцією № 83 від 15 серпня 2011 року (а.с.2) підтверджено сплату позивачем судового збору в розмірі 3,40 грн. Таким чином, дана сума підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задоволити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області від 01 червня 2010 року №0000032301/1 та №0000042301/1, першу податкову вимогу від 18.06.10 №1/72 та другу податкову вимогу від 19.07.2010 року №2/77 в частині сплати податку на прибуток та штрафних санкцій повністю та в частині сплати податку на додану вартість та штрафних санкцій повністю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Кублічське хлібоприймальне підприємство» витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Чудак Олеся Миколаївна
Судді Поліщук Ірина Миколаївна
Вільчинський Олександр Ванадійович