Категорія №10.1
Іменем України
24 жовтня 2011 року Справа № 2а-9112/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Смішливої Т.В.
при секретарі: Любімовій Г.Ю.,
за участю представників:
прокурора: Сайтарли І.М., посвідчення № 972 від 15.04.2010
представника позивача: ОСОБА_1, довіреність № 472/01-08 від 18.01.2011,
відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Краснодонського району Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області до суб'єкту підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення суми боргу зі сплати страхових внесків у розмірі 1732,80 грн., -
11 жовтня 2011 року прокурор Краснодонського району Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, у якому зазначив, що суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та працює на фіксованій системі оподаткування.
Згідно ст.ст. 14, 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058 підприємства, установи, організації та фізичні особи підприємці незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання є страхувальниками та платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відповідно до п.6 ч.2 ст.17, п.6 ст.20 вказаного Закону страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України.
В порушення вказаних норм Закону відповідач не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість по страховим внескам за липень-грудень 2010 року на загальну суму 1732,80 грн.
Згідно ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 позивачем на адресу відповідача направлена вимога з повідомленням про вручення № Ф-21 від 07.04.2011.
30.04.2011 зазначена вище вимога отримана відповідачем та в судовому порядку оскаржена не була. Відповідач у добровільному порядку суму заборгованості не перерахував.
У зв'язку з чим прокурор просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 1732,80 грн.
У судовому засіданні прокурор та представник позивача, позовні вимоги підтримали, просили стягнути заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1732,80 грн.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач - суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області та є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно звіту нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) від 23.03.2011 відповідач самостійно визначив розмір страхових внесків за 2010 рік у сумі 1852,80 грн. та одночасно зазначив суму фактично сплачених внесків у розмірі 120 грн. (а.с.11).
З картки особового рахунку громадянина-підприємця та вищевказаного звіту вбачається, що заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 складає 1732,80 грн. (а.с.7, 11).
Зазначена сума страхових внесків ОСОБА_2 своєчасно не сплачена.
Позивачем, у відповідності до вимог ч.3 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 № 1058, на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу № Ф-21 від 07.04.2011, на суму 1732,80 грн., яку отримано відповідачем 30.04.2011 та у встановленому Законом порядку не оскаржено (а.с.8,9).
З картки особового рахунку громадянина-підприємця (а.с.7), звіту нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) від 23.03.2011 (а.с.11) та вимоги № Ф-21 від 07.04.2011 (а.с.8,9) вбачається, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню у примусовому порядку, становить 1732,80 грн.
Саме зазначену суму позивач просив стягнути з відповідача у заявленому адміністративному позові.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”№ 2464 від 08.07.2010, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Однак, прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2464 встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
За змістом ст.14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 № 1058 відповідач є страхувальником та відповідно до ст.15 вказаного Закону платником страхових внесків.
Згідно з п. 6 ст.20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для вищезазначених страхувальників - календарний місяць.
Відповідно до ч.1 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до ч.12 ст.20 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. №1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу)
Таким чином суд визнає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.14,15,17,20,106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р..№1058, ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги прокурора Краснодонського району Луганської області в інтересах Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області задовольнити повністю.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня 2010 року по грудень 2010 року на загальну суму 1732,80 грн. (одна тисяча сімсот тридцять дві грн. 80 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
СуддяТ.В. Смішлива