Справа № 22Ц-1063/11Головуючий в суді першої інстанції:ГРИЦЕНКО І.Г.
Категорія: 27 Доповідач: Луценко В. В.
27.10.2011 м. Вінниця
колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Луценка В.В.
Суддів: Копаничук С.Г., Нікушина В.П.
При секретарі: Торбасюк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу в сумі 84700 гривень за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду, Вінницької області від 9 лютого 2011 року, -
В липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про повернення боргу зазначивши в заяві, що 28.07.2008 року він позичив на певний термін часу ОСОБА_4 кошти в сумі 84 700 гривень. В підтвердження зазначених вище обставин ОСОБА_3 власноручно написала розписку про отримання грошей і зобов'язалась на вимогу позичальника повернути йому борг.
На неодноразові вимоги про повернення суми боргу ОСОБА_3 не реагує, кошти до цього часу йому не повернула, а тому він змушений звернутись з позовом в суд про стягнення на його користь коштів.
Рішенням Вінницького районного суду, Вінницької області від 09.02.2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу в сумі 84 700 гривень та судових витрат, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги посилаючись на неправильне застосування судом при розгляді справи норм матеріального права та порушення вимог процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення і заперечення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.
Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам закону.
Так, відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні заявлених ним позовних вимог про повернення суми боргу, згідно боргової розписки суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач не надав суду належних письмових доказів в підтвердження своїх позовних вимог про укладення з відповідачкою ОСОБА_3 договору позики в сумі 84 700,00 гривень.
Однак, з таким висновком суду безперечно погодитись не можна, оскільки він не відповідає обставинам і матеріалам справи та суперечить вимогам матеріального права.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються ст. ст. 1046-1047, 1049 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Факт укладення між сторонами у справі договору позики підтверджується наявною в матеріалах справи борговою розпискою від 28.07.2008 року, згідно якої відповідачка ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_2 гроші в сумі 84 700,00 гривень і зобов'язалась їх повернути на вимогу позичальника.
У розписці також зазначено, що ОСОБА_3 власноручно написала дану розписку без стороннього впливу (а.с. 38).
Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 11 цього Кодексу передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цивільно-процесуального кодексу України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
ОСОБА_3 не визнаючи позовних вимог про повернення суми боргу стверджує, що боргову розписку вона написала під впливом психологічного тиску і погроз з боку позивача ОСОБА_2, оспорюючи при цьому також дату написання нею боргової розписки та посилаючись на пояснення свідків.
Разом з тим відповідачка ОСОБА_3 належних та допустимих доказів на підтвердження своїх пояснень щодо недійсності та обставин укладення правочину суду не надала.
Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані меншій кількості ніж встановлено договором.
Якщо договір позики укладений в письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця, або були одержані в меншій кількості ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Як вбачається з матеріалів справи постановою Замостянського ДІМ РВ УМВС України м. Вінниці від 04.10.2010 року ОСОБА_3 було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 по факту застосування насильства під час написання боргової розписки від 28.07.2008 року на суму 84 700,00 гривень (а.с. 54).
На час розгляду даної справи в суді доказів того, що позивач ОСОБА_2 шляхом фізичного або психологічного тиску примусив ОСОБА_3 28.07.2008 року написати боргову розписку не існує.
Дослідивши в повному обсязі обставини і матеріали справи судова колегія приходить до висновку про те, що боргова розписка від 28.07.2008 року, яку власноручно написала відповідачка ОСОБА_3 є належним і допустимим доказом для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Відповідно до ч. 1 п.п. 1, 2, 3, 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Враховуючи наведене рішення суду в силі залишатись не може і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення у справі, яким позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-315, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовільнити.
Рішення Вінницького районного суду, Вінницької області від 9 лютого 2011 року скасувати.
Постановити нове рішення у справі, яким позов задовільнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 84 700 гривень, а також мито на користь держави в сумі 847 гривень та 120 гривень витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду позову.
Рішення апеляційного суду набуває законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: