Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Річна, 29/11, к. 216
< Список (При необходимости выбрать) >
< Список (При необходимости выбрать) >
22.11.2011Справа №2-19/4595-2011
За позовом - Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул.Толстого, 15, м.Сімферополь, АР Крим, 95000)
До відповідача - Комунального підприємства «Сімстрой» (вул.Лебедєва, 56, м.Сімферополь, АР Крим, 95053)
про стягнення 1337,03 грн. та спонукання до виконання певних дій
Суддя Мокрушин В.І.
Від позивача - ОСОБА_1 - нач. відділу, дов. № 815/40/01 від 29.08.2011 р.
Від відповідача - не з'явився
Суть спору: позивач - Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради звернувся до Господарського суд АР Крим з позовом до відповідача Комунального підприємства «Сімстрой», у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 1027,34 грн., пеню у розмірі 309,69 грн.; зобов'язати відповідача повернути орендоване майно - нежитлове приміщення, площею 20,18 грн., розташоване за адресою: м.Сімферополь, вул.Лебедєва, 56, його балансоутримувачу - Управлінню капітального будівництва Сімферопольської міської ради за актом приймання-передачі.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 27.10.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
Представник позивача у судовому засіданні усно позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити. Надав суду клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 р. по справі № 5023/4165/11.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представника позивача, він давав пояснення на російський мові.
Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) позивачем не заявлялося.
Представнику позивача роз'яснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -
09.09.2010 р. між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради (Орендодавець) та Комунальним підприємством «Сімстрой» (Орендар) укладено Договір № 3 оренди нежитлового приміщення по вул.Лебедєва, 56, яке належить до комунальної власності м.Сімферополя (а.с.7-8).
Відповідно до п.1.1 Договору Орендодавець, на підставі рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 11.08.2010 № 2056, протоколу № 40 засідання конкурсної комісії від 23.07.2010 р., передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м.Сімферополь, вул.Лебедєва, 56, загальною площею 20,18 кв.м., які знаходяться на балансі управління капітального будівництва міської ради, вартість яких визначена згідно незалежної оцінки від 24.05.2010 р. та складає 33200 грн. без врахування ПДВ. Приміщення надаються для розміщення офісу.
Згідно п.2.1 Договору Орендар вступає в строкове платне користування нежитловими приміщеннями у строк визначений в договорі, проте не раніше дати підписання сторонами даного Договору та акту приймання - передачі нежитлових приміщень.
Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.2 Договору).
Суд зазначає, що Рішенням Господарського суду АР Крим від 16.06.2011 р. за позовом Заступника прокурора м.Сімферополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради до відповідача - Комунального підприємства «Сімстрой» про розірвання договору, стягнення заборгованості в сумі 3673,29 грн. та повернення майна позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Сімстрой» на користь Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради 4259,70 грн., у тому числі: заборгованість з орендної плати - 4067,17 грн., пеня - 192,53 грн. Розірвано договір від 09 вересня 2010 року, укладений між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради та Комунальним підприємством «Сімстрой», оренди нежитлових приміщень загальною площею 20,18 кв.м., розташованих по вул. Лебедєва, 56 в м. Сімферополі, які знаходяться на балансі Управління капітального будівництва міської ради, вартість яких встановлена відповідно до незалежної оцінки від 24.05.2010 року та становить 33200,00 грн. без врахування податку на додану вартість. В задоволенні частини вимог про зобов'язання Комунального підприємства «Сімстрой» звільнити нежитлові приміщення загальною площею 20,18 кв.м., розташовані по вул.Лебедєва, 56 в м.Сімферополі, які знаходяться на балансі Управління капітального будівництва міської ради, вартість яких встановлена відповідно до незалежної оцінки від 24.05.2010 року та становить 33200,00 грн. без врахування податку на додану вартість, та повернути їх балансоутримувачу - відмовлено.
Як зазначає позивач заборгованість з орендної плати була стягнута за період з вересня 2010 р. по квітень 2011 р. Крім того, договір оренди було розірвано вказаними рішенням суду.
Повний текст рішення відповідно до приписів статті 85 Господарського процесуального кодексу України 16.06.2011 р.
Законної сили рішення суду набрало 27.06.2011 р., про що не заперечує й позивач.
Претензією № 901/40/02 від 20.09.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про необхідність погашення наявної заборгованості (а.с.12).
Предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості у розмірі 1027,34 грн., пені у розмірі 309,69 грн., а також зобов'язання відповідача повернути орендоване майно - нежитлове приміщення, площею 20,18 грн., розташоване за адресою: м.Сімферополь, вул.Лебедєва, 56, його балансоутримувачу - Управлінню капітального будівництва Сімферопольської міської ради за актом приймання-передачі.
Оскільки відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання позивач звернувся до суду із даним позовом.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).
Згідно ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 2269-ХІІ від 10.04.1992 р. із змінами і доповненнями) Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Суд зазначає, що Рішенням Господарського суду АР Крим від 16.06.2011 р. за позовом Заступника прокурора м.Сімферополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради до відповідача - Комунального підприємства «Сімстрой» про розірвання договору, стягнення заборгованості в сумі 3673,29 грн. та повернення майна позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Сімстрой» на користь Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради 4259,70 грн., у тому числі: заборгованість з орендної плати - 4067,17 грн., пеня - 192,53 грн. Розірвано договір від 09 вересня 2010 року, укладений між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради та Комунальним підприємством «Сімстрой», оренди нежитлових приміщень загальною площею 20,18 кв.м., розташованих по вул. Лебедєва, 56 в м. Сімферополі, які знаходяться на балансі Управління капітального будівництва міської ради, вартість яких встановлена відповідно до незалежної оцінки від 24.05.2010 року та становить 33200,00 грн. без врахування податку на додану вартість. В задоволенні частини вимог про зобов'язання Комунального підприємства «Сімстрой» звільнити нежитлові приміщення загальною площею 20,18 кв.м., розташовані по вул.Лебедєва, 56 в м.Сімферополі, які знаходяться на балансі Управління капітального будівництва міської ради, вартість яких встановлена відповідно до незалежної оцінки від 24.05.2010 року та становить 33200,00 грн. без врахування податку на додану вартість, та повернути їх балансоутримувачу - відмовлено.
Як зазначає позивач заборгованість з орендної плати була стягнута за період з вересня 2010 р. по квітень 2011 р. Крім того, договір оренди було розірвано вказаними рішенням суду.
Повний текст рішення відповідно до приписів статті 85 Господарського процесуального кодексу України 16.06.2011 р.
Законної сили рішення суду набрало 27.06.2011 р., про що не заперечує й позивач.
Претензією № 901/40/02 від 20.09.2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про необхідність погашення наявної заборгованості (а.с.12).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору оренди № 3 від 09.09.2010 р., у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства «Сімстрой» у розмірі 1027,34 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення пені у розмірі 309,69 грн. суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (Закон України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР із змінами і доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Однак, з наданого позивачем розрахунку неможливо встановити підстави та період нарахування пені, оскільки договір розірваний, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне залишити позов в частині стягнення пені у розмірі 309,69 грн. без розгляду.
Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що надання такого розрахунку до суду було покладено на позивача, про що свідчить резолютивна частини ухвали Господарського суду АР Крим від 10.11.2011 р. Проте, позивач даної вимоги суду не виконав, у зв'язку з чим суд залишає цю позовну вимогу без розгляду.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно - нежитлове приміщення, площею 20,18 грн., розташоване за адресою: м.Сімферополь, вул.Лебедєва, 56, його балансоутримувачу - Управлінню капітального будівництва Сімферопольської міської ради за актом приймання-передачі, то суд прийшов до висновку про наявність підстав для припинення провадження по справі в цієї частині позову з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була отримана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, якій було обумовлено в договорі.
Стаття 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди.
Відповідно до п.5.6 Договору Орендатор зобов'язується у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцю орендовані нежитлові приміщення в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцю збитки у випадку погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованих нежитлових приміщень з вини Орендодавця.
Враховуючи наведені норми матеріального права та умови Договору, суд приходить до висновку, що Орендар зобов'язаний повернути орендовані нежитлові приміщення Орендодавцю, тобто Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, а не балансоутримувачу - Управлінню капітального будівництва Сімферопольської міської ради.
Про той саме висновок свідчить й рішення Господарського суду АР Крим від 16.06.2011 р. по справі № 5002-22/2008-2011.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що дана позовна вимога була предметом судового розгляду по справі № 5002-22/2008-2011, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для припинення провадження по справі в цієї частині позову на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 1027,34 грн. підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача пені у розмірі 309,69 грн. суд залишає позов без розгляду. В частині зобов'язання відповідача повернути орендоване майно - нежитлове приміщення, площею 20,18 грн., розташоване за адресою: м.Сімферополь, вул.Лебедєва, 56, його балансоутримувачу - Управлінню капітального будівництва Сімферопольської міської ради за актом приймання-передачі провадження по справі припинити.
Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33-34, 49, 75, п.2 ч.1 ст.80, п.5 ч.1 ст.81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -
· Позов задовольнити частково.
· Стягнути з Комунального підприємства «Сімстрой» (вул.Лебедєва, 56, м.Сімферополь, АР Крим, 95053; ідентифікаційний код 35984143) на користь Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул.Толстого, 15, м.Сімферополь, АР Крим, 95000; ідентифікаційний номер 20687358, р/р 35428004000903 ГУ ДКУ в АРК, отримувач - Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, МФО 824026) заборгованість у розмірі 1027,34 грн.
· Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 309,69 грн. залишити без розгляду.
· Провадження по справі в частині позовних вимог в частині зобов'язання Комунального підприємства «Сімстрой» повернути орендоване майно - нежитлове приміщення, площею 20,18 грн., розташоване за адресою: м.Сімферополь, вул.Лебедєва, 56, його балансоутримувачу - Управлінню капітального будівництва Сімферопольської міської ради за актом приймання-передачі припинити.
· Стягнути з Комунального підприємства «Сімстрой» (вул.Лебедєва, 56, м.Сімферополь, АР Крим, 95053; ідентифікаційний код 35984143) на користь Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22090200) 102,00 грн. державного мита.
· Стягнути з Комунального підприємства «Сімстрой» (вул.Лебедєва, 56, м.Сімферополь, АР Крим, 95053; ідентифікаційний код 35984143) на користь Державного бюджету України (р/р 31214264700002 в ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22050003) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
· Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
Повне рішення складено 28.11.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.