15 листопада 2011 року Справа № 5023/1722/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя О.А.Істоміна, суддя Л.М. Бабакова, суддя С.В. Барбашова,
при секретарі Гурдісовій Н.В.
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1 -дов. № 14/11 від 14.03.2011р.
відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4110Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 18.04.11 р. у справі № 5023/1722/11
за позовом ТОВ фірма "Антарес", м. Харків
до ТОВ "Промснаб", м. Харків
про стягнення 18766,30 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2011 р. (суддя Інте Т.В.) з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10.05.2011р. позов задоволено. Стягнуто з ТОВ “Промснаб” на користь ТОВ фірма "Антарес" 18166,17 грн. основного боргу, 600,13 грн. пені, 187,66 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, ТОВ “Промснаб”, з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2011 р. по справі № 5023/1722/11 скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.
Апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що він не мав можливості надати свої заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх заперечень, оскільки не був повідомлений про дату розгляду справи та винесення рішення по справі. Відповідач зазначив, що видаткові накладні та в силу домовленості сторін, обумовленої сторонами в договорі, не є доказом здіснення поставки та суд безпідставно стягнув пеню, інфляційні та відсотки за користування чужими грошовими коштами.
В дане судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Позивач, ТОВ фірма "Антарес", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийнято у відповідності з нормами чинного законодавства.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що 05.08.2010р. між сторонами було укладено договір № 535, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити покупцю (відповідачу), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити постачальнику у строго обумовлений в договорі сторонами строк товар, що поставляється (товар).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином та у період з 11.11.10 р. по 25.12.10 р. поставив відповідачу товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними, що маються в матеріалах справи.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 6.3 вказаного договору покупець зобов'язався провести оплату товару у строк в 21 календарний день з моменту отримання товару за накладною.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та не оплатив отриманий товар, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем склала 18166,17 грн., що підтверджується двостороннім актом звірки взаєморозрахунків між сторонами.
Вищевказані обставини дають підстави колегії суддів погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу -18166,17 грн. обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що в разі порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості своєчасно не оплаченого товару за кожен день прострочення.
Судом першої інстанції правомірно було стягнуто з відповідача суму пені в розмірі 600,13 грн. на підставі наданого позивачем обґрунтованого розрахунку, який відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.
Посилання апелянта на те, що видаткова накладна, не є доказом здійснення поставки, отримання товару та виникнення обов'язку відповідача, щодо сплати за отриманий товар, є безпідставними.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.
Отже, видаткова накладна є документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Посилання відповідача на те що, він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, внаслідок чого був фактично позбавлений можливості захищати свої права та законі інтереси, а також надавати суду необхідні докази є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Так, ухвала господарського суду Харківської області від 16.03.2011р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду була надіслана сторонам у справі, в тому числі і відповідачу у відповідності до ст. 64 ГПК України, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні даної ухвали, а також, повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.03.2011р. (арк. справи 57). Крім того, дана справа відкладалась судом першої інстанції, а саме ухвалою від 04.04.2011р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.
Колегія суддів також враховує, що відповідач був повідомлений належним чином про час та місце засідання суду апеляційної інстанції 15.11.2011 р., оскільки він був присутнім в судовому засіданні 13.10.2011р., на якому було задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 15.11.2011р. об 09:30, про що було винесено ухвалу, яку було надіслано сторонам у відповідності до норм процесуального права. Тому, судова колегія вважає, що відповідач безпідставно ухилився від направлення в судове засідання свого представника, що свідчить про недобросовісне використання даним учасником судового процесу своїх процесуальних прав, в порушення вимог ст. 22 ГПК України.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2011 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення
Рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2011р. у справі № 5023/1722/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Л.М. Бабакова
Суддя С.В. Барбашова
Повний текст постанови підписаний 15.11.2011р.