"15" листопада 2011 р.Справа № 27/17-2206-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Ліпчанської Н.В.
Суддів Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.
При секретарі судового засідання Подуст Л.В.
За участю представників сторін:
від прокуратури - Пшенічко С.О., посвідчення № 282 від 17.10.11р.
- Толстік В.В., посвідчення № 148 від 30.10.07р.
від позивача - ОСОБА_1., по дов. № 13, від 25.01.2011р.
від відповідача 1 - ОСОБА_2. по дов. № Ю-1-35/11 від 17.08.2011р.
від відповідача 2 - ОСОБА_3. по дов. б/н, від 01.04.2011р.
від третьої особи -ОСОБА_4. по дов. № 2281/04/14-11 від 31.05.2011р.
Розглянувши апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфабіс”
на рішення господарського суду Одеської області від 15.08.2011р.
у справі № 27/17-2206-2011
За позовом Чорноморського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області
До 1) Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство”
2) Товариство з обмеженою відповідальністю „Альфабіс”
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство інфраструктури України
про визнання недійсним договору позички та повернення приміщень
Встановив:
В червні 2011р. Чорноморський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідачів: Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство” (Далі - Судноплавна компанія), Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬФАБІС” (Далі - Товариство) про визнання недійсними договору позички №ОД-1925 від 07.09.2007р., укладеного між відповідачами та зобов'язанням Товариства звільнити та повернути ДСК „Чорноморське морське пароплавство” за актом приймання передачі нежитлові приміщення загальною площею 600 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Польська, 18.
В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на те, що 07.09.2008р. між ДСК „ЧМП” та Товариством укладено договір позички №ОД-1925, за яким ДСК „ЧМП” як позикодавець передало Товариству у тимчасове платне користування позичку у вигляді нежитлових приміщень загальною площею 600 кв.м.
Між тим, як зазначає прокурор, аналіз вказаного договору свідчить про те, що фактично між відповідачами було укладено договір оренди державного нерухомого майна, орендодавцем за яким мав виступати Фонд державного майна України, в зв'язку з чим даний правочин є удаваним та, в зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину вимог закону, повинен бути визнаний недійсним.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.06.2011р. за клопотанням Міністерства інфраструктури України (вх. ГСОО №20559/2011 від 24.06.2011р.), було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство інфраструктури України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.08.2011р., винесеним суддею Невінгловською Ю.М., позов задоволено, визнано недійсним договір позички № ОД-1925 від 07.09.2007 року, укладений між Державною судноплавною компанією „Чорноморське морське пароплавство” та Товариством з обмеженою відповідальністю „АЛЬФАБІС”.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „АЛЬФАБІС” звільнити на користь Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство” нежитлові приміщення загальною площею 600 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Польська, 18.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬФАБІС” на користь Державного бюджету України - держмито в сумі 42,5 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118,00 грн.
Стягнуто з Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство” на користь Державного бюджету України держмито в сумі 42,50 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118,00 грн.
Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що під час укладання договору позички № ОД-1925 від 07.09.2007р. сторонами були порушені загальні вимоги, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: в порушення вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, укладений договір суперечить актам цивільного законодавства, вимогам ст.ст. 5, 9, 10, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, в порушення вимог ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України укладений договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки є удаваним правочином, вчиненим сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Не погоджуючись із даним рішенням господарського суду, Товариство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та припинити провадження по даній справі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариство зазначає, що згідно положень статті 627 Цивільного Кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства.
Також скаржник зазначає, що в даному договорі позички чітко дотримані вимоги глав 58 та 60 ЦК України, а тому застосування інших норм законодавства при укладанні договорів позички не передбачаються.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, 07.09.2008р. між ДСК "Чорноморське морське пароплавство" та Товариством був укладений договір позички №ОД-1925, за умовами якого, ДСК„ЧМП” (позикодавець) зобов'язався передати Товариству (користувачу) позичку в тимчасове платне користування у вигляді нежитлових приміщень загальною площею 600,00 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Польська, 18, що знаходиться на балансі ДСК «ЧМП». (а.с. 7-12)
Згідно до п. 3.1 договору, розмір плати за користування позичкою визначається за домовленістю сторін і становить за перший місяць користування (вересень 2007) приміщеннями - 19 574, 36 грн. без урахування ПДВ, відповідно до додатку 12.1., який є невід'ємною частиною договору позички; компенсація земельного податку - 278,94 грн. без урахування ПДВ.
Пунктом 3.2 договору визначено, що розмір плати за користування позичкою за кожний наступний місяць зазначається шляхом коригування розміру за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. А за п.3.3 договору передбачено, що „Користувач” щомісячно здійснює авансовий платіж за позичку шляхом перерахування відповідних платежів на поточний рахунок «Позикодавця»за кожний календарний місяць до 5 числа.
Відповідно до п. 3.4 договору передбачено, що „позикодавець” виставляє „користувачеві” рахунок на передоплату і перерахунок за попередній календарний місяць, із урахуванням користування розміру позички у зв'язку зі зміною індексу інфляції.
Згідно з п. 10.1 договору визначено, що вказаний договір укладений строком на три роки та діє з 07.09.2007р. до 06.09.2010р. А за умовами п. 10.6 договору передбачено, що у випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну даного договору по закінченню строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені даним договором.
Як вбачається із матеріалів справи, за актом прийому-передачі від 07.09.2007, позикодавець - ДСК „ЧМП” передав ТОВ „АЛЬФАБІС” у користування майно, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Польська, 18, загальною площею 600, 00 кв.м. (а.с.13)
Як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції Чорноморський транспортний прокурор зазначав, що між ДСК "ЧМП" та Товариством був укладений договір оренди державного нерухомого майна, оскільки власником зазначеного майна є держава, а у ДСК „ЧМП” дане майно знаходиться у користуванні та рахується на балансі.
Згідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та статті 287 Господарського кодексу України, позивач вважає, орендодавцем даного майна може бути лише Регіональне відділення фонду державного майна України по Одеській області, оскільки загальна площа майна, переданого у тимчасове платне користування, перевищує 200 кв. м.
Прокурор зазначає, що використання Товариством державного нерухомого майна на умовах договору позички, укладено для приховування договору найму (оренди), який не відповідає Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та порушує інтереси держави в особі Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області, в зв'язку з ненадходженням орендної плати до бюджету від використання державного нерухомого майна на умовах оренди.
У відповідності до ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном , необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно до ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ, організацій та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, регулюються цим Законом.
Відповідно до ст. 5 цього Закону (в редакції, що діяла на момент укладення договору), орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна. При цьому умовами абзацу 4 цієї статті передбачено, що підприємства можуть бути орендодавцями щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв.м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв.м.
Для об'єктів, що перебувають у державній власності методика розрахунку та порядок використання орендної плати, врегульовані п. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786.
Відповідно до п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.95р. №786, у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата за нерухоме майно державних підприємств, організацій спрямовується: 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно. В порушення вказаних вимог, плата за використання державного нерухомого майна на умовах найму (оренди) визначена за домовленістю сторін та до бюджету не надходить.
Відповідно до ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” істотними умовами договору, зокрема, є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації, страхування орендарем взятого ним у користування майна.
Як встановлено місцевим господарським судом, що передаючи в користування Товариству об'єкт нерухомості, ДСК „ЧМП”, всупереч вимогам чинного законодавства, дозвіл регіонального відділення Фонду державного майна на передачу нежитлових приміщень, площею 600 кв.м., в оренду не отримано, майно, що фактично було передано в оренду, не було оцінено, відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995року, а плата за використання державним нерухомим майном визначена за домовленістю сторін.
У відповідності до ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом цілком правомірно досліджено та надано вірну юридичну оцінку договору №ОД-1925 від 07.09.2007р., відповідно до якого даний договір є удаваною угодою, оскільки направлений на приховання іншого правочину, пов'язаного з орендою, предметом якого є передача у строкове платне користування нежитлових приміщень загальною площею 600, 00 кв. м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Польська, 18, що знаходяться на балансі ДСК „ЧМП”.
Статтей 203 ЦК перераховані загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення сторін, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків, дотримання батьками прав та інтересів їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.
У разі недотримання перерахованих вимог правочин є недійсним або може бути визнаний недійсним у порядку, встановленому цим Кодексом.
Зміст правочину (його умови) насамперед не повинен суперечити вимогам як Цивільного Кодексу України, так і інших актів цивільного законодавства.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги Товариства, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими які підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.
Товариство ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 15.08.2011 року по справі №27/17-2206-2011 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підстави для його скасування-відсутні.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфабіс” - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 15 серпня 2011 року по справі №27/17-2206-2011 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська
Суддя Е.І. Андрєєва
Суддя П.Ф. Мацюра