"15" листопада 2011 р.Справа № 1/520/08
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Т.А Величко, суддів: Л. І. Бойко, Таран С. В.
при секретарі Павлюк О. М.
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1;
від відповідача -не з'явився;
від 3-іх осіб -не з'явились;
від прокуратури - Лянна О. А.;
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області
на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.12.2008р.
по справі № 1/520/08
за позовом СПД-ф.о. ОСОБА_3
до СПД-ф.о. ОСОБА_4
3-тя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_5
3-ті особи без самостійних вимог: Чорноморська сільська рада Очаківського району Миколаївської області та відділ Держкомзему у Очаківському районі Миколаївської області
про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,54га від 29.11.2003р.; визнання права власності на земельну ділянку розміром 1,54га, яка розташована на АДРЕСА_1
В листопаді 2008р. СПД ОСОБА_3 звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до СПД ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,54га від 29.11.2003р., про визнання за СПД ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку розміром 1,54га, яка розташована на АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі -продажу земельної ділянки від 29.11.2003р., що не дає можливості позивачу оформити право власності на придбану земельну ділянку. При цьому позивач посилається на ст. ст. 220, 657 ЦК України.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.12.2008р. (суддя Васильєва Л. І.) позов задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі -продажу від 29.11.2003р. земельної ділянки пл. 1,54 га, яка розташована на АДРЕСА_1, укладений між СПД ОСОБА_3 та СПД ОСОБА_4, визнано право власності на земельну ділянку пл. 1,54 га, яка розташована на АДРЕСА_1 за СПД ОСОБА_3
Судове рішення мотивовано посиланням на ст. ст. 220, 657 ЦК України, а також тим, що договір від 29.11.2003р. містить всі необхідні суттєві умови для даного виду правочинів, сторони виконали свої обов'язки по даній угоді стосовно передачі земельної ділянки та оплати її вартості, але продавець ухиляється від нотаріального посвідчення вказаної угоди.
В жовтні 2011 заступник прокурора Миколаївської області звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду від 12.12.2008р., просить його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права.
Оскаржуване рішення суду прийнято лише на підставі копії підробленого державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_6, який не був залучений до участі в справі, та довідки ДП „Центр ДЗК”, договір купівлі -продажу від 29.11.2003р. земельної ділянки не пройшов державної реєстрації, що не було враховано господарським судом.
У відзиві на апеляційна скаргу СПД ОСОБА_3 просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, обґрунтовуючи свою позицію тим, що первісний власник земельної ділянки пл. 1,54 га на АДРЕСА_1 -гр. ОСОБА_6 мав належні правовстановлюючі документи на неї (державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-МК № 004832), не визнаний недійсним і не скасований на даний час. А тому послідуюче відчуження вказаної земельної ділянки гр. ОСОБА_7, ПП ОСОБА_4, СПД ОСОБА_3 є правомірним.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає, виходячи з такого.
Господарським судом встановлено, що 29.11.2003р. між ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_3 укладено договір купівлі -продажу земельної ділянки пл. 1,54 га на АДРЕСА_1.
П. 5.1.3 договору визначено, що покупець (ПП ОСОБА_3 П.) зобов'язана вчасно прийняти товар, визначений в п. 1.2 договору, та нотаріально посвідчити договір, сплатити держмито та збір в ПФУ, сплатити податок з доходу фізичних осіб самостійно.
Обов'язок позивача щодо сплати вартості земельної ділянки -28 000 грн., та зобов'язання відповідача щодо передачі об'єкту продажу - виконані.
Земельна ділянка пл. 1,54 га на АДРЕСА_1 належала гр. ОСОБА_6, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, довідкою від 12.12.2008р. ДП „Центр ДЗК”, в подальшому була продана гр. ОСОБА_7, а потім - ПП ОСОБА_4
З посиланням на ст. 657, 220 ЦК України, суд визнав можливим визнати договір від 29.11.2003р. дійсним, оскільки відповідач ухиляється з 2003р. від його нотаріального посвідчення.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до ст. 657 та ч. 1 ст. 658 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Ч. 2 ст. 220 ЦК України передбачено можливість визнання договору дійсним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
Т. ч., на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України суд може визнати дійсним лише такий правочин, який було укладено сторонами.
Проте, відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.
Отже, правочин, момент укладення якого пов'язується з моментом державної реєстрації (зокрема, договір купівлі -продажу земельної ділянки) не може бути визнаний дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, оскільки такий правочин є неукладеним.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, який у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009р. № 9 роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210 і 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, а тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому рішення суду підлягає скасуванню.
Заступник прокурора Миколаївської області відповідно до ст. 29 ГПК України подав апеляційну скаргу в інтересах Чорноморської сільської Ради Очаківського району, оскільки ним було в ході проведеної перевірки встановлено, що відсутні будь -які документальні дані про розпорядження вказаною земельною ділянкою -продаж її гр. ОСОБА_6, а тому прийняте 12.12.2008р. господарським судом рішення по даній справі зачіпає інтереси Чорноморської сільської Ради.
Доводи скаржника стосовно ненадання апелянтом доказів визнання недійсним рішення Чорноморської сільської Ради н/д від 06.12.1995р. та державного акту про право приватної власності на землю серії ІІ-МК № 004832 від 13.12.1995р. щодо первісного власника спірної земельної ділянки -гр. ОСОБА_6 до уваги не приймаються, оскільки в основу даного позову покладено визнання дійсним договору купівлі -продажу земельної ділянки від 29.11.2003р., укладеного між ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_3, в зв'язку із ухиленням продавця (ПП ОСОБА_4) від його нотаріального посвідчення. Оцінка правовстановлюючих документів первісного власника земельної ділянки пл. 1, 54 га на АДРЕСА_1 не є предметом розгляду в даній справі.
Враховуючи викладене, у господарського суду Миколаївської області не було визначених чинним законодавством підстав для задоволення позовних вимог, в зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню, позовні вимоги залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,
колегія суддів постановила:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області -задовольнити.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 12.12.2008р. у справі № 1/520/08 - скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Т.А. Величко
судді : Л.І. Бойко
С.В. Таран
Повний текст складено та підписано 17.11.2011р.