01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.11.2011 № 20/130
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_1. (дов. №333 від 30.09.2011) ;
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.09.2011
у справі № 20/130 (суддя - Палій В.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
(далі - ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»)
до Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація» (далі - КП «Оболоньжитлоексплуатація»)
про стягнення 58169,95 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.09.2011р. у справі №20/130 позов задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства “Оболоньжитлоекплуатація” на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” 9039,39грн. -основного боргу та судові витрати; в решті частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011р. у справі №20/130 частково скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Скаржник наполягає на тому, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, дано неправильну юридичну оцінку обставинам справи, що є підставою для його скасування. З огляду на це позивач вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та не відповідає нормам чинного законодавства.
Ухвалою від 18.10.2011р. розгляд справи було призначено на 02.11.2011р.
В судовому засіданні 02.11.2011 в порядку приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) була оголошена перерва до 16.11.2011.
В судове засідання 16.11.2011 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.07.2010р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання (а.с. 133,134,151), по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м. Києва за наявними у справі матеріалами без представника відповідача.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:
До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» з позовом до Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація» про стягнення 58169,95грн. (53289,03грн. - основного боргу, 2183,51грн. -інфляційних, 437,42грн. -3% річних, 2599,99грн. -пені).
Позивач мотивує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором №02915/2-05 на послуги водопостачання та водовідведення від 12.08.2003р..
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність підстав для нарахування позивачем відповідачу плати за послуги постачання води, що йде на підігрів та зазначає, що укладений сторонами Договір від 12.08.2003р. втратив чинність, тому що не був приведений у відповідність до вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.
Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог в сумі 9039,39грн. - основного боргу, але не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення 44249,64грн. - основного боргу, 2183,51грн. -інфляційних, 437,42грн. -3% річних, 2599,99грн. -пені з наступних підстав:
Між ВАТ “АК “Київводоканал” (правонаступником якого є позивач) та КП «Оболоньжитлоексплуатація» укладено Договір № 02915/2-05 на послуги водопостачання та водовідведення від 12.08.2003р. (далі - Договір).
Відповідно до п.1 Договору постачальник (позивач) зобов'язується надавати абоненту (відповідач) послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розрахуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65 (далі - Правила-1).
Абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з Додатком №1 до даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту. Інформація повинна бути надана у такому розрізі: заборгованість мешканців, на власні потреби, орендарів, суборендарів, що фінансуються з районного і міського бюджетів, інших орендарів і субабонентів, за холодну воду для приготування гарячої води, субсидії ветеранам ВВВ, пільги учасникам ліквідації на ЧАЕС, різницю в тарифах (п. 2.3 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.
Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються до банківської установи абонента.
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи абонента, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При виконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.
Щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору (п.п. 3.4 - 3.6 Договору).
Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Оплата може проводитися шляхом передачі векселя та іншими способами, не забороненими чинними нормативними актами.
В п. 7.1 Договору зазначено, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
В свою чергу, Правила - 1 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 р., яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила-2).
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” (далі - Закон) правила є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.
Пунктами 12.5 та 1.10 Правил-1 користування вказано, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом.
Доказів припинення Договору в установленому порядку сторонами надано не було.
До матеріалів справи додані платіжні вимоги -доручення, із розшифровками рахунків абонента, які виставлялись відповідачу.
В позовній заяві позивач посилається на те, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав у повному обсязі за період з 01.10.2010 по 01.05.2011, надавши відповідачу послуг на суму 200 225,91грн., однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав частково у розмірі 146 936,88грн., внаслідок чого у останнього за вказаний період виникла заборгованість у розмірі 53 289,03 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача з нарахуванням пені, 3% річних та інфляційних.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічна позиція міститься і в ст. 509 ЦК України.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст..526 ЦК України.
Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Суд першої інстанції, відмовляючи в частині позову, дійшов висновку про те, що позивач не є особою, яка надає послуги з гарячого водопостачання, як самостійного різновиду енергії (продукції). Суд врахував те, що за період з 01.10.2010р. по 01.05.2011р. позивачем надано відповідачу послуги з водопостачання питної води водовідведення на суму 155 976,27грн. за холодну питну воду (код 5-894), яку останнім сплачено у розмірі 122 335,46грн., а також сплачено 24601,42грн. за кодом 5-50894 (питна вода, що іде на підігрів), яку слід врахувати як оплату за водопостачання та водовідведення згідно умов укладеного сторонами договору (всього сплачено 146 936,88грн.), і, таким чином, заборгованість відповідача по оплаті спожитої води за заявлений у позові період складає 9039,39грн. (155976,27грн. -122335,46грн. -24601,42грн. = 9039,39грн.), дана сума стягнута з відповідача на користь позивача.
Однак, з даним висновком суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на те, що згідно ч.1 п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08р. (далі - Правила), суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена із систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
Пунктом 12.3 попередніх Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу № 65 від 01.07.94р., було передбачено, що розрахунки за воду здійснюються з житлово-експлуатаційними організаціями та ЖЕК - один раз на місяць, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.
Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 11.10.2011 у справі №7/139.
Стосовно посилання місцевого господарського суду на п.3.13 Правил користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені Наказом Міністерством з питань житлово - комунального господарства України №190 від 27.06.2008, то слід зазначити, що даним пунктом передбачено розрахунки балансоутримувача бойлерів з виробником питної води на основі укладених договорів.
В свою чергу, між позивачем та теплопостачальною організацією не існує договірних відносин щодо постачання питної води до теплових пунктів, від яких відповідач надає кінцевим споживачам послуги з гарячого водопостачання, як це передбачено п.3.13 Правил - 2.
Враховуючи те, що будинки, які обслуговує відповідач, споживають гарячу воду з бойлерів теплопостачальної організації, а договір між теплопостачальною організацією та позивачем відсутній, обов'язок оплачувати питну воду, використану для надання послуг з гарячого водопостачання лежить на відповідачеві. Відповідно до листа Головного управління з питань цінової політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №09050/2-5379 від 30.10.2009 за послуги з централізованого постачання гарячої води, розщеплення платежів населення з тарифу за один кубічний метр (або з тарифу на одну особу), в тому числі і платежів малозабезпечених верств населення, проводяться у відповідній пропорції: на рахунок балансоутримувачів жилих будинків - 4%, КП ГІОЦ - 5%, установ банків - 0,1%, на рахунок ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» - 17,4%, на рахунок теплопостачального підприємства - 70,9%, на рахунок балансоутримувача теплового пункту (бойлера) - 6,2%.
Таким чином, відповідно до зазначеного листа, КП ГІОЦ здійснює розщеплення платежів населення з тарифу за 1 куб. м. гарячої води у зазначеній пропозиції та направляє на користь позивача кошти, що надійшли від населення, у розмірі 17,4% від тарифу за 1 куб.м. гарячої води (частина вартості питної води у складі підігрітої/гарячої (питної) води).
Вартість гарячої води складається з вартості питної води та теплової енергії, яка витрачається для її підігріву.
Тобто, відповідач розраховується як за питну воду, яку використав для надання послуг з холодного водопостачання, так й за питну воду використану для надання послуг з гарячого водопостачання.
Враховуючи вищезазначене та те, що скаржник в апеляційній скарзі просить стягнути з відповідача 53289,03 грн. - основного боргу (дана вимога була заявлена в позовній заяві), колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 53289,03грн. за період з жовтня 2010р. по квітень 2011р., яка доведена матеріалами справи, в зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню в частині боргу, у стягненні якого відмовлено у позові з прийняттям нового рішення про задоволення позову у зазначеній частині вимог.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п 2 ст. 625 ЦК України).
В зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, задовольнивши позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2183,51грн. - інфляційних та 3% річних у розмірі 437,42грн. за період з жовтня 2010р. по квітень 2011р.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.. 549 ЦК України).
Пунктом 4.2 Договору за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України від 22.11.96 року №543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що, оскільки відповідач припустився прострочення платежу, тому з нього підлягає стягненню пеня в сумі 2259,99 грн. за період з жовтня 2010р. по квітень 2011р.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідно до ст.ст. 103 та 104 ГПК України підлягає частковому скасуванню, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація» 58169,95грн. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно ст. 49 ГПК України витрати по сплаті позивачем державного мита за подання позову при задоволенні позову покладаються на відповідача, а витрати по сплаті позивачем державного мита за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду у даному випадку покладаються також на відповідача.
Керуючись ст..ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2011р. у справі №20/130 скасувати в частині відмови у задоволенні 44249,64грн. - основного боргу, 2183,51грн. -інфляційних, 437,42грн. -3% річних, 2599,99грн. -пені та стягнути зазначені суми з відповідача (Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація») на користь позивача (Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»).
В решті частини рішення залишити без змін.
3. Резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2011р. у справі №20/130 викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства “Оболоньжитлоекплуатація” (м. Київ, вул. Червонофлотська, 16, код ЄДРПОУ 32454080) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 53289,03грн. - основного боргу, 2183,51 грн. - інфляційних, 437,42 грн. - 3% річних, 2259,99 грн. - пені, 581,70грн. -державного мита, 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ».
Стягнути з Комунального підприємства “Оболоньжитлоекплуатація” (м. Київ, вул. Червонофлотська, 16, код ЄДРПОУ 32454080) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 290,85 грн. - державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
4. Матеріали справи № 20/130 повернути до Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя
Судді