01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.11.2011 № 64/176
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: : не з»явився;
від відповідача: Зубченко Н.Ю. - юрист;
розглянувши апеляційну скаргу Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4»
на рішення
Господарського суду м. Києва
від 30.08.2011
у справі № 64/176
за позовом Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4»
до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
про визнання договору № 320802 від 01.12.2007 року недійсним
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2011р. по справі № 64/176 в задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4» до Публічного акціонерного «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» про визнання договору № 320802 від 01.12.2007 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та ОСББ «І. Франка ,4» на постачання теплової енергії у гарячій воді, недійсним у пунктах 2.2.2. та 5.4. з 29.12.2010 року та про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» витрат - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з»ясування обставин справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом не було досліджено та не надано правової оцінки п. 2.1. Договору №320802 на постачання теплової енергії. Апелянт наголошує на невідповідність встановлених тарифів п.п.2.2.2. та 5.4. Договору, оскільки у будинку 4 по вулиці І.Франка у м. Києві відсутні будинковий та квартирний засоби обліку теплової енергії, отже тарифікація має здійснюватись у розрахунку за 1 кв. м. опалюваної площі.
Окрім того, апелянт звертає увагу суду, що відповідно до п.п.1,2 розпоряджень КМДА від 29.12.2010 №1222 «Про встановлення тарифів на комунальні послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України» встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, що вводяться в дію з 01.02.2011 року тариф за теплопостачання рахується у Гігакалоріях у разі наявності будинкового та квартирних засобів обліку теплової енергії, яка використовується для опалення.
В судове засідання представник позивача не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши думку представника відповідача, враховуючи строки розгляду справи, колегія вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, колегія встановила наступне:
01.12.2007р. між Об»єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4» та Публічним акціонерним «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» був укладений договір № 320802 на постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 1.1 укладеного договору позивач (постачальник) зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу (споживачу) для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
Відповідно до п.2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією(далі - правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.
Згідно з п. 2.2.2. договору постачальник зобов'язується щомісячно оформляти для споживача:
- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);
- платіжну вимогу - доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії, поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;
- акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою;
- корегування величини спожитої теплової енергії з разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого споживачем акта за підписом повноважного представника постачальника).
Сповіщати споживача в 5-денний термін про зміну тарифів на:
- теплову енергію;
- технічне обслуговування.
Відповідно до п. 5.4. договору № 320802 додатки до договору №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 11, 2а є невід'ємною частиною.
Як передбачено ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором, законодавством або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вбачається із змісту пунктів 2.2.2. та 5.4 договору № 320802 від 01.12.2007 зазначені пункти складені у відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, в якому визначено, що у споживачів, які не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Таким чином, оспорюванні пункти 2.2.2. та 5.4 договору № 320802 від 01.12.2007 року відповідають положенням чинного законодавства України.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії регулюються правилами користування тепловою енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 (ПКТЕ).
Пунктом 4 ПКТЕ встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець житлово-комунальних послуг - суб»єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. В той же час виробник житлово-комунальних послуг - суб»єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.
ПАТ «Київенерго» відповідно до Статуту здійснює діяльність з виробництва житлово-комунальних послуг, відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору, відповідач не є виконавцем житлово-комунальних послуг в розумінні Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630.
Таким чином, підстави для здійснення плати позивачем за надані відповідачем послуги з постачання теплової енергії з розрахунку на один квадратний метр опалюваної площі відсутні.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорювані пункти 2.2.2. та 5.4. договору № 320802 від 01.12.2007 укладені в порядку та на умовах, визначених законом, обставини щодо того, що тарифи на комунальні послуги з центрального опалення не відповідають Постанові Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 - відсутні.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4» на рішення Господарського суду м.Києва від 30.08.2011р.по справі № 64/176 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 30.08.2011 року у справі № 64/176 залишити без змін.
Матеріали справи № 64/176 повернути Господарському суду м.Києва
Головуючий суддя
Судді
18.11.11 (відправлено)