01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.11.2011 № 13/5026/1708/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлева М.Л.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
згідно з протоколом судового засідання від 15.11.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобудвест», м. Черкаси на рішення господарського суду Черкаської області від 23.08.2011року
по справі № 13/5026/1708/2011 (суддя Скиба Г.М.)
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобудвест»,
м. Черкаси
до приватного підприємства «Т-Груп», м. Черкаси
про визнання договору підряду № 06 від 27.07.2010 року недійсним
До господарського суду Черкаської області в порядку позовного провадження звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобудвест», м. Черкаси до приватного підприємства «Т-Груп», м. Черкаси про визнання договору підряду № 06 від 27.07.2010 року недійсним.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.08.2011 року в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобудвест», м. Черкаси звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 року по справі № 13/5026/1708/2011 прийнято до провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобудвест» і призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Представники відповідача та позивача в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили, про час та місце перегляду рішення повідомлені належним чином, що підтверджується потовим повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).
Представник відповідача своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, заперечення не подав. Відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення по суті.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду, врахувавши належне повідомлення представників сторін про час та місце розгляду справи, наявність всіх необхідних для перегляду рішення матеріалів та обмеження строку розгляду апеляційної скарги, прийняла рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників сторін.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобудвест», м. Черкаси задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 23.08.2011 року по справі № 13/5026/1708/2011 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2010 року між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) було укладено договір підряду № 06 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник зобов'язується на свій ризик власними силами або залученими силами і засобами у відповідності до діючих норм і правил в обумовлений договором строк виконати будівельно-монтажні роботи на будівництві житлового будинку № 1 секція «А» по вул. Л.Гавро в Оболонському районі (пункти 1.1, 2.1 договору).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що загальна вартість робіт, що доручається виконати підряднику, за цим договором визначається на підставі фактичної вартості виконаних підрядником і прийнятих замовником робіт.
Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
На виконання вказаного договору сторонами підписано акт приймання виконаних робіт від 20.08.2010 року за серпень 2010 року, який відповідає типовій формі № КБ-2в на суму 66 348,61 грн., довідка про вартість виконаних робіт від 20.08.2010 року за серпень 2010 року, який відповідає типовій формі № КБ-3 на суму 66 348,61 грн., акт приймання виконаних робіт від 28.09.2010 року за вересень 2010 року, який відповідає типовій формі № КБ-2в на суму 83 871,2 грн., довідка про вартість виконаних робіт від 28.09.2010 року за вересень 2010 року, який відповідає типовій формі № КБ-3 на суму 83 871,2 грн. Також, відповідачем надіслано податкові накладні від 20.08.2010 року № 2050 та від 28.09.2010 року № 3457 на загальну суму 150 219,8 грн.
На виконання своїх зобов'язань позивачем платіжним дорученням від 12.10.2010 року № 128 проведено оплату робіт на загальну сум 20 000,00 грн.
Згідно пункту 4.1 договору його термін дії - з дня підписання до повного виконання сторонами свої зобов'язань згідно з п. 2.1 цього договору.
У пункті 6.2.4 зазначено, що після завершення всього або певного обсягу/етапу робіт, що є предметом цього договору, надати для підписання засновнику акти виконаних робіт. Замовник може відмовитись від підписання вказаних актів у випадку наявності зауважень щодо якості робіт та відповідності робіт умовам договору, надавши письмові зауваження протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня надходження акта для підписання; усувати за власний рахунок у строки, узгоджені сторонами договору, усі недоробки відповідно до письмових зауважень замовника. Після усунення підрядником таких недоробок, сторони повертаються до підписання відповідних актів (п. 6.2.5 договору).
Таким чином, сторони погодили, що договір діє до припинення зобов'язання, що виникло з договору.
20.10.2010 року комісією складено акт № 06/27072010 щодо якості будівельних робіт про те, що у результаті обстеження об'єкту - житлового будинку № 1 секція «А» по вул. Лайоша Гавро в Оболонському районі м. Києва, яким встановлено, що мурування цегляних перегородок товщиною 120 мм на житловому будинку № 1 секція «А» (6-й поверх, трьохкімнатна квартира), площа - 12,1 м2 цегляних перегородок підрядником ПП «Т-Груп» виконана із порушенням державних будівельних норм, зокрема встановлено, що відхилення поверхні цегляної кладки від вертикалі складає до 48 мм, а згідно СНиП 3.04.01-87 відхилення не має перевищувати 10 мм в межах одного поверху.
Позивач звернувся з позовом про визнання договору недійсним, підставою для визнання, вказує на здійснення підрядних робіт з порушенням державних будівельних норм, які зазначено в акті № 06/27072010 від 20.10.2010 року.
Розділом 10 договору передбачено умови призупинення робіт і розірвання договору
10.1 замовник має право припинити дію договору у випадках:
10.1.1 відсутності коштів для фінансування робіт;
10.1.2 виявлення недоцільності інвестування коштів в роботи, в тому числі у зв'язку з форс мажорними обставинами, прорахунками в Проектній або робочій документації тощо;
10.1.3 банкрутства підрядника
10.1.4 прострочення з вини підрядника термінів початку або завершення виконання робіт на строк більше одного місяця;
10.1.5 неодноразового (або одноразового грубого) порушення підрядником будівельних норм і правил, вимог проектної або робочої документації або умов цього договору;
10.2. у разі припинення фінансування робіт замовником на строк більше 1 (одного) місяця, підрядник має право зупинити виконання робіт та вимагати розірвання договору.
10.3 розірвання договору можливе за взаємною письмовою згодою сторін.
10.3.1 у випадку, якщо виключно з вини підрядника, строки виконання робіт прострочені більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, замовник має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це підрядника не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до запланованої дати розірвання договору.
При цьому замовник зобов'язується компенсувати фактичні витрати за цим договором, понесені підрядником на дату розірвання договору, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання від підрядника відповідного письмового обґрунтування таких фактичних витрат.
10.4 розірвання договору в випадках, не передбачених цим договором, здійснюється з підстав та в порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності до норм статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до приписів ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Судовою колегією не беруться до уваги твердження позивача, щодо порушення відповідачем умов договору, враховуючи наступне.
Як вбачається з вищевикладеного 10 розділу договору замовник має право припинити дію договору у випадку неодноразового (або одноразового грубого) порушення підрядником будівельних норм і правил, вимог проектної або робочої документації або умов цього договору.
Також позивачем зазначено, що ним на адресу відповідача надсилалась претензія від 21.10.2010 року, відповідно до якої позивач просив вжити заходів щодо виконання умов договору підряду.
Однак зі слів скаржника вона також залишена без розгляду та відповідного реагування.
З матеріалів справи вбачається, що актом № 06/27072010 від 20.10.2010 року вперше виявлені недоліки в роботі та позивачем не доведено, що відповідач відмовився виконувати свої зобов'язання по договору підряду № 06 від 27.07.2010 року.
Стосовно визнання договору підряду недійсним зазначаємо наступне відповідно до приписів ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу.
Такою правовою підставою ЦК визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 3, 5 ст. 203 ЦК, тобто вимог щодо волевиявлення учасника правочину, щодо настання реальних правових наслідків правочину, щодо недопустимості порушення правочином. Тобто, порушення вимог закону, допущені стороною (сторонами) після укладення правочину, не можуть спричиняти його недійсність, а призводять до інших правових наслідків, передбачених законом.
Згідно ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Разом з тим договір, при вчиненні якого сторони в належній формі не досягли згоди щодо необхідних для нього істотних умов (ст. 638 ЦК, ст. 181 ГК) має визнаватись неукладеним.
Так, у відповідності до п.12 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 (Загальні умови), договір підряду вважається неукладеним (таким, що не відбувся) у разі, коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються відповідно до Цивільного кодексу України.
З таких обставин місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що доводи позивача щодо невиконання відповідачем умов договору не можуть бути наслідком визнання правочину неукладеним, що не може бути підставою для визнання його недійсним, як це передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України.
Крім того, відповідно до розділу 10 договору зазначено, що сторони можуть розірвати договір в випадках, не передбачених цим договором, здійснюється з підстав та в порядку, встановленому чинним законодавством.
Загальні підстави для зміни або розірвання договору унормовані статтею 651 Цивільного кодексу України. За приписами наведеної норми, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Однак позивачем не надано доказів навмисного невиконання робіт за договором. Тобто не доведено наявність обставин, з якими закон та договір пов'язують право сторін вимагати розірвання договору в судовому порядку.
Відповідно до п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02- 5/111 від 12.03.1999 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Апеляційний господарський суд проаналізувавши спірний договір, встановив, що він виконувався та відповідає нормам чинного законодавства, укладений з дотриманням норм статті 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для визнання його недійсним, оскільки договір відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.
Таким чином місцевий господарський суд правильно встановив, що позивачем не доведено факту наявності обставин, за якими останній звернувся до суду, у зв'язку з чим вимога про визнання недійсним договору підряду № 06 від 27.07.2010 року є необґрунтованою, матеріалами справи не підтверджена, а тому задоволенню не підлягає.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо недодержання сторонами істотних умов, оскільки оскаржуваний Договір виконувався сторонами, матеріали справи містять акти приймання виконаних робіт, які підписані представниками обох сторін.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105, ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобудвест» на рішення господарського суду Черкаської області від 23.08.2011 року по справі № 13/5026/1708/2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 23.08.2011 року по справі № 13/5026/1708/2011 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 13/5026/1708/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
18.11.11 (відправлено)