01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.11.2011 № 9/332
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від прокуратури: Цюкало Ю.В. - прокурор відділу Прокуратури міста Києва, посв. № 274 від 16.12.2009;
від позивача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача: ОСОБА_1 - представник, дов. № 042/1/07-10648 від 28.09.2011;
від третіх осіб: не викликались та не з'явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Заступника прокурора міста Києва
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2010
у справі № 9/332 (суддя Бондаренко Г.П.)
за позовом Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур"
до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
треті особи Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна,
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ромашка"
про визнання права власності
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 31.10.2011 розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.11.2011.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2010 у справі № 9/332 позов задоволено повністю, визнано за позивачем право власності на нежитлові приміщення підвалу з № 1 по № 12 (групи приміщень № 81) загальною площею 294,2 кв.м, які розташовані по вул. Павлівській, 4-8 у м. Києві; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита у сумі 85,00 грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що, будинок по вул. Павлівській, 4-8 в Шевченківському районі м. Києва, до складу якого входять спірні приміщення підвалу, був побудований на пайовій участі житлово-будівельного кооперативу "Ромашка" та Української республіканської ради по туризму та екскурсіях; як встановлено судом, позивач є правонаступником майна, прав та обов'язків Української республіканської ради по туризму та екскурсіях, частка внеску останньої відповідно до кошторису, на момент введення будинку в експлуатацію, склала 135 000,00 крб.; за даними технічного паспорту спірне приміщення складається з № 1 по № 12 (групи приміщень № 81) загальною площею 294,2 кв.м; за твердженням позивача, спірне приміщення знаходиться на балансі позивача і використовується ним для здійснення завдань, визначених Статутом.
В апеляційній скарзі заступник прокурора просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.3010 у справі № 9/332 скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду , обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.
Судом, в порушення вимог ст.ст. 4-7, 43, 82 ГПК України, при прийнятті оскаржуваного рішення, не досліджено обставин щодо наявності законних підстав щодо набуття ЗАТ "Укрпрофтур" права власності на нежитлові приміщення підвалу відповідно до норм законодавства, яке було чинним на час виникнення відповідних правовідносин.
Згідно із Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.91 № 1452-ХП "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.91 № 1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території нашої країни, є державною власністю України. Постановою Верховної Ради України від 10.04.92 № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" тимчасово, до визначення правонаступників, передано Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси, розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій.
Профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР, відповідно до 1990 р. були загальносоюзною громадською організацією, в єдиній системі профспілок колишнього СРСР Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи. Отже, спірний об'єкт був майном громадської організації колишнього СРСР, який розташований на території України.
Відповідно до п.1 Постанови Верховної Ради України від 04.02.94 № 3943-ХІІ до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованих на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
Положеннями ст.ст. 20, 21 Закону України "Про власність" від 07.02.91 № 697-ХІІ із змінами і доповненнями, ст.ст. 1, 21 Закону України "Про об'єднання громадян" від 16.06.92 № 2460-ХІІ, Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.99 № 1045-ХІV не передбачалось підстав виникнення прав власності громадського об'єднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або у порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.
Оскільки суб'єкти права власності майна загальносоюзних профспілок колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, законодавчо не визначені, то це майно є загальнодержавною власністю і право розпорядження ним, у тому числі спірним об'єктом, повинно здійснюватись ФДМУ відповідно до постанов Верховної Ради України від 10.04.92 № 2268-ХІІ та від 01.03.94 № 3943-ХІІ.
Будь-яка згода Фонду державного майна України на передачу нежитлових приміщень у власність ЗАТ "Укрпрофтур" не надавалась.
Відповідно до норм ст.ст. 71, 75, 76 ЦК УРСР суд зобов'язаний був застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.
Обставини справи свідчать про відсутність між позивачем та відповідачем спору з приводу права власності на нежитлові приміщення підвалу, відповідно відсутні порушені або оспорювані права і охоронювані законом інтереси, що є обов'язковою підставою для відмови у задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається, зокрема, на застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм цивільного законодавства, які у 1996-97рр. чинними не були; те, що Головне управління не є належним відповідачем у даній справі, тому що Головне управління здійснювало у 1996-97рр. по теперішній час оформлення та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно, а право власності не оспорює, не заперечує і не претендує на таке право, та відмовляє в його оформленні і видачі свідоцтв з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення такого права.
На виконання ухвали апеляційного господарського суду від 31.10.2011 у справі № 9/332 відповідачем у письмовому поясненні повідомлено, що позивач не звертався до відповідача із заявою про оформлення права власності на підвал, у зв'язку з чим останній не міг відмовити позивачу в оформленні відповідного права.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши прокурора відділу Прокуратури міста Києва та представника відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмове пояснення відповідача, колегія суддів встановила наступне.
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про визнання за ним право приватної власності на нежитлові приміщення підвалу з № 1 по № 12 (групи приміщень № 81) загальною площею 294,2 кв.м, які розташовані по вул. Павлівській, 4-8 у місті Києві, керуючись ст.ст. 1, 3, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 329 ЦК України.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 31.12.1970 № 2413 затверджено акт державного приймання житлової будівлі, 9-ти поверхового будинку на 80 кв. по вул. Павлівській № 4-8 в Шевченківському р-ні.
Відповідно до довідки про житлову та корисну площу в новозбудованому 9 поверховому житловому будинку № 4-8 (по експлікації генплану житлового масиву) по вул. Павлівській у Шевченківському р-ні Київського міського бюро технічної інвентаризації від 29.12.1970 № 285, встановлено, що згідно із проведеною інвентаризацією від 23.12.1997, у зазначеному будинку є наявною, у тому числі і корисна площа у підвалі в зазначених в довідці розмірах.
Про вказане також свідчить Технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення) по вул. Павлівській буд. № 4-8, виготовлений за станом на 23.06.2010, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення від 10.01.1997 серія НП № 010000121, Українському акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" на праві колективної власності належить нежитлове приміщення площею 621.000, яке розташоване в м. Києві за адресою: Павлівська, будинок № 4-8.
17.08.2009 позивачем укладено договір на утримання житлового будинку і прибудинкових територій із Житлово-будівельним кооперативом "Ромашка", за договором виконавцем послуг з утримання житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Павлівська, 4-8 і прибудинкових територій.
Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Позивач у позовній заяві зазначив, що у грудні 1996р. він звернувся до відповідача із заявою про оформлення права приватної власності на об'єкт нерухомості, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Павлівська, 4-8, проте відповідач відмовив в оформленні права власності на нежитлові приміщення підвалу площею 294,2 кв.м і відповідач дану відмову вважає необґрунтованою.
До позовної заяви позивачем додано копію заяви на адресу Головного управління житлового господарства та майна міста від 12.12.1996 про оформлення права колективної власності на об'єкт нерухомості - нежитлові приміщення на 1 поверсі та в підвалі житлового будинку ЖБК "Ромашка" площею 621 кв.м; підвальне приміщення 607 кв.м, за призначенням - адміністративні, який розташований в м. Києві за адресою: вул. Павлівська Шевченківського району буд. № 4-8.
Відповідно до штампу вхідної кореспонденції вказана заява зареєстрована Головним управлінням житлового господарства та майна міста 25.10.1996.
Позивачем не було додано до позовної заяви відмову в оформленні права приватної власності на нежитлові приміщення підвалу площею 294,2 кв.м., також позивачем не надано, відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 31.10.2011 у справі № 9/332, копію заяви - звернення до відповідача про оформлення права приватної власності, про яку зазначено у позовній заяві та відмову відповідача в оформленні права власності на нежитлові приміщення підвалу зазначеної у позовній заяві будівлі.
Відповідач у письмовому пояснення, наданому у судовому засіданні 16.11.2011, повідомив, що позивач не звертався до нього із заявою про оформлення права власності на підвал, що розташований по вул. Павлівській, б.4-8, у зв'язку з чим відповідач не міг відмовити позивачу в оформленні відповідного права.
Крім того, слід вказати, що позивачем не було надано і решту документів, витребуваних ухвалою апеляційного господарського суду від 31.10.2011.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
На час подання вищезазначеної заяви про оформлення права колективної власності був чинним Закон України "Про власність" від 07.02.1991 № 697-ХІІ, із змінами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 2 зазначеного Закону право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном; право власності в Україні охороняється законом; держава забезпечує стабільність правовідносин власності; власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна; всі форми власності є рівноправними.
Також згідно з ч.ч. 1, 3 вказаного Закону Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності; захист права власності здійснюється судом, арбітражним судом або третейським судом.
Позивач з позовом звернувся до суду першої інстанції 03.08.2010.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення перехід і припинення підлягають державній реєстрації; порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Згідно із ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 № 1952-1У, зі змінами, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Відповідно до п.7 п.п. 28 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 № 584/744, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежитлові будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності.
Як зазначив відповідач у вищевказаному письмовому поясненні, такі самі повноваження на Головне управлінням були покладені і в 1996р.
Отже, Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює оформлення та видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно і у даній справі, не перебуваючи з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним права володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.
Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Отже, оскільки відповідач не оспорює та не претендує на право власності, то право приватної власності позивача на нежитлові приміщення підвалу з № 1 по № 12 (групи приміщень № 81) загальною площею 294,2 кв.м, які розташовані по вул. Павлівській, 4-8 у місті Києві та охоронювані законом інтереси відповідачем не порушуються та не оспорюються, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Статтею 71 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлена в три роки.
Згідно із ст. 80 ЦК Української РСР сплив строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові; якщо суд, арбітражний або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Разом із тим, оскільки матеріалами справи не доведено порушення відповідачем права позивача та зазначена обставина є підставою для відмови у позові, то така підстава, як сплив позовної давності, застосуванню не підлягає.
Апеляційна інстанція не погоджується із висновками суду першої інстанції, як із такими, що прийняті без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, адже відповідачем право приватної власності та охоронювані законом інтереси позивача не були порушені, крім того, належних доказів того, що будинок по вул. Павлівській, 4-8, до складу якого входять спірні приміщення підвалу, був побудований на пайовій участі позивача, розміру пайової участі, в матеріалах справи немає; кошторис на момент введення будинку в експлуатацію не є достатнім доказом внесення позивачем частки внеску в розмірі 135 000,00 крб., а належними доказами зазначеної обставини можуть бути відповідні угоди, платіжні та інші документи, засвідчуючі проведення конкретних операцій по перерахуванню, зарахуванню грошових коштів за цільовим призначенням; також облік нерухомого майна на балансі юридичної особи не є доказом її права власності на це майно.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції повністю і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2010 у справі № 9/332 скасувати повністю.
3. У позові відмовити повністю.
4. Справу № 9/332 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
21.11.11 (відправлено)