01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.11.2011 № 48/248
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”
на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011р.
по справі № 48/248 (суддя - Бойко Р.В.)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”
про стягнення 60 249,79 грн.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовом до господарського суду міста Києва до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” про стягнення грошових коштів в сумі 919829,89 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.09.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди б/н реєстровий №4602 у зв'язку із достроковим розірванням якого позивачу було завдано збитків на суму 794 773,04 грн. Та у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання зі своєчасного внесення орендної плати позивачем нараховано пеню у розмірі 125 056,85 грн.
18.08.2011 позивачем подано заяву про зміну та уточнення позовних вимог в якій позивач зазначав, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, а ним згода на розірвання даного договору відповідачу не надавалась, а тому не можна вважати його розірваним, у зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати, що утворилась за період з травня 2011р. по 22.08.2011 р. у розмірі 57 342,65 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 907,14 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.08.2011р. позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 49 945,91 грн., пеню у розмірі 2 773,72 грн., 206 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” в дохід державного бюджету України 527,20 грн. державного мита. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011р. по справі № 48/248 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011р. прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підставі апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 28.09.2011р. порушено апеляційне провадження.
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011 року у справі № 48/248 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі Розпорядження Секретаря палати від 09.11.2011р. розгляд справи здійснено судовою колегією у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді - Сулім В.В., Рєпіна Л.О.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 на адресу апеляційного господарського суду надіслано заяву б/н від 31.10.2011р., в якій позивач просить розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 17.09.2007 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2. (орендодавець) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (після зміни організаційно-правової форми - ПАТ «Укрсоцбанк») (орендар) укладено договір оренди б/н за реєстровим №4602 (надалі -«Договір»).
За умовами п.п. 1.1 -1.3 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 95,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
В пункті 2.1 Договору зазначено, що передача об'єкта оренди у володіння орендаря здійснюється протягом двох робочих днів після підписання цього договору та оформлюється актом-прийому передачі. В акті прийому-передачі вказується технічний стан приміщення, характеристика об'єкта оренди на момент передачі майна орендарю.
На виконання умов договору сторонами 17.09.2007 р. було підписано акт прийому-передачі об'єкта оренди, відповідно до якого Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 передав, а ПАТ «Укрсоцбанк» прийняло в користування нежитлове приміщення площею 95,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно п. 4.3.1 Договору орендар зобов'язаний у повному обсязі та своєчасно вносити орендні платежі.
Відповідно до п. 3.1 Договору розмір щомісячної орендної плати складає 2 398,00 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банку України на 17.09.2007 р. -12 109,90 грн.
Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що оплатне користування об'єктом оренди починається з 15.10.2007 р. Протягом трьох робочих днів після підписання цього договору орендар сплачує орендодавцю авансовий платіж, що дорівнює подвійному розміру орендної плати визначеної у п. 3.1 цього договору та буде зарахований як орендна плата за перший та останній місяці оплатного користування об'єктом оренди (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 3.4 Договору внесення орендних платежів проводиться щомісячно в строк до десятого числа місяця, наступного за звітним. Розрахунки за орендними платежами здійснюються у національній валюті України за офіційним курсом долара США на дату проведення платежу на рахунок орендодавця.
Строк дії вищевказаного договору сторони встановили на сім років (п. 8.1 договору).
Як стверджує позивач, відповідач своє зобов'язання зі сплати орендної плати належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 57 342,65 грн., яка утворилась за період з травня 2011р. по серпень 2011 р.
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання в частині сплати орендної плати за травень-серпень 2011р. виконав частково та вніс орендну плату за травень 2011 р. у розмірі 7 396,74 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача від 11.05.2011 р.
Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 49 945,91 грн. (57 342,65 грн. - 7 396,74 грн.).
Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що з 01.04.2011р. «Южноукраїнське» відділення ПАТ «Укрсоцбанк» припинило свою діяльність, відповідач звільнив приміщення, яке орендував у позивача та вивіз своє майно. Відповідач вжив всіх заходів по поверненню приміщення позивачу, повідомив його про намір розірвати договір оренди приміщення з 01.04.2011р. та запропонував передати приміщення позивачу, проте останній відмовився від підписання Акту здачі-приймання приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи 04.02.2011 року відповідач направив на адресу позивача лист №04.3-16/67-400 в якому повідомив про прийняте банком рішення про закриття відділення та розірвання договору оренди приміщення від 17 вересня 2007 року з 1 квітня 2011 року.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно п. 9.1.3 договору дія цього договору припиняється за згодою сторін.
Пунктом 10.1. договору передбачено, що він може бути розірвано на вимогу орендаря у випадку невиконання орендодавцем п.4.1.1 цього договору.
З огляду на зазначені правові норми, оскільки умовами договору не передбачено право орендаря відмовитись від договору чи розірвати договір в односторонньому порядку та договір не був розірваний за згодою сторін, посилання відповідача на те, що договір вважається припиненим з 12 травня 2011р., оскільки банк здійснив всі необхідні заходи по поверненню приміщення позивачу та звільнив його, а отже відповідач не повинен сплачувати орендну плату з 12 травня 2011р., є безпідставними.
За наведених обставин, судова колегія вважає, що, факт порушення зобов'язань за договором та наявність заборгованості, відповідачем не спростовано.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 49 945,91 грн. є правомірною та обґрунтованою, а тому правомірно задоволена судом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.5 договору оренди передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми орендної плати, визначеної в п.3.1 цього договору за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Дії відповідача є порушенням умов Договору і вимог закону, тому є підстави для застосування до нього передбаченої Договором відповідальності.
Позивач нарахував пеню в сумі 2 907,14 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті орендної плати за договором оренди від 17.09.07р. за період з 10.03.2009р. по 22.08.2011р.
Суд першої інстанції перевіривши наданий позивачем розрахунок пені з урахуванням дат, з яких відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, та з урахуванням періодів нарахування пені, визначених ч. 6 ст. 232 ГК України, дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 2 773,72 грн.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним умови Договору виконувались вчасно та в повному обсязі.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011р. прийняте на підставі фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011р. у справі № 48/248 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011 року у справі № 48/248 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 48/248 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді