01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.11.2011 № 22/083-10/3
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
Від позивача: Лєонов А.С. (директор);
Від відповідача: ОСОБА_1 (дов. №4425-НЮ від 31.10.2011);
ОСОБА_3 (дов. №1871-НЮ від 16.05.2011);
Від третьої особи: Кудлацька-ОСОБА_2 (дов. №1-7-101 від 11.01.2011);
розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально - галузевого об'єднання “Південно - західна залізниця”
на рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2011р.
у справі № 22/083-10/3 (суддя - Лопатін А.В.)
за позовом Приватного підприємства фірми “Гренада” (далі - ПП фірми “Гренада”)
до Державного територіально - галузевого об'єднання “Південно - західна залізниця” (далі - ДТГО “Південно - західна залізниця”)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору на стороні позивача:
Білоцерківська міська рада
про встановлення земельного сервітуту
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.08.2011 року у справі №22/083-10/3 позов задоволено: встановлено Приватному підприємству фірмі "Гренада" земельний сервітут щодо земельної ділянки загальною площею 0,0474 га, яка знаходиться за адресою м. Біла Церква, вул. Привокзальна 32-А та є прилеглою до орендованої Приватним підприємством фірмою "Гренада" земельної ділянки, наступного змісту:
І. Приватне підприємство фірма "Гренада" (володар сервітуту) з моменту набрання чинності рішенням суду набуває прав щодо користування земельною ділянкою Відкритого акціонерного товариства Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" - надавач сервітуту, в розмірі площі 0,0474 га (згідно зведеного кадастрового плану земельних ділянок), що розташована за адресою м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 32-а. наступного змісту:
- право обмеженого платного безстрокового користування земельною ділянкою - для володаря сервітуту, його службовців, співробітників, працівників, підрядників, субпідрядників та інших, пов'язаних з діяльністю осіб;
- право під'їзду автотранспортом, зупинки, розвантаження, завантаження технологічного транспорту та проходу для цілей доступу до земельної ділянки;
- право доступу на земельну ділянку, щодо якої встановлений сервітут;
- право використовувати земельну ділянку, щодо якої встановлений сервітут, відповідно до цілей і умов сервітуту;
- право вимагати від надавача сервітуту усунення перешкод у використанні земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут.
ІІ. Володар сервітуту зобов'язаний:
- користуватись обсягом сервітутних прав у спосіб, найменш обтяжливий для надавача сервітуту;
- неухильно дотримуватися правил добросусідства, установлених чинним законодавством;
- безперешкодно допускати надавача сервітуту земельної ділянки на земельну ділянку, щодо якої встановлений сервітут;
- використовувати земельну ділянку відповідно до цілей земельного сервітуту;
- своєчасно сплачувати плату за встановлення сервітуту.
ІІІ. Надавач сервітуту має право:
- вільного доступу на земельну ділянку, щодо якої встановлений сервітут;
- вимагати від володаря сервітуту використання земельної ділянки відповідно до цілей сервітуту, забезпечення екологічної безпеки, дотримання вимог земельного, природоохоронного законодавства;
- вимагати від володаря сервітуту своєчасного внесення плати за встановлення сервітуту;
- вимагати від володаря сервітуту відшкодування збитків, заподіяних установленням сервітуту або погіршення стану земельної ділянки.
IV. Володар сервітуту сплачує надавачу сервітуту або уповноваженій ним особі плату за користування (сервітутом компенсаційний платіж) в порядку та розмірах, що встановлюються компетентним органом виконавчої влади в межах розмірів, встановлених законодавством України для земельного податку за окремими рахунками. При скасуванні повноважень органів влади на регулювання такої плати розміри та порядок внесення плати врегульовується володільцем (власником) земельної ділянки на договірних засадах.
V. Сервітут не підлягає відчуженню.
VІ. Сервітут не позбавляє власника земельної ділянки права володіння, користування та розпорядження майном.
VІІ. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб (права власності, господарського відання, оперативного управління) на земельну ділянку, її поділу, перейменування, об'єднання в один інвентарний об'єкт з іншим майном, зміни поштової адреси.
VІІІ. Сервітут підлягає обов'язковій державній реєстрації після набрання рішенням у даній справі законної сили.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" на користь Приватного підприємства фірми "Гренада" судові витрати.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДТГО “Південно - західна залізниця” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2011 року у справі №22/083-10/3 та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.
Так, скаржник вказує, що згідно із картографічними матеріалами (які надані позивачем) є можливість задовольнити потребу проїзду до нерухомого майна, як перебуває у власності позивача у інший спосіб, що передбачено п.2.34 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».
Відповідач наполягає на тому, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не врахована організаційно - правова форма Південно - Західної залізниці, що свідчить про неповне з'ясування всіх обставин справи.
Крім того, сервітут, встановлений оскаржуваним рішенням, на думку відповідача, не передбачає відшкодування позивачем витрат на утримання земельної ділянки.
Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу повністю заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою від 06.10.2011 розгляд справи було призначено на 17.10.2011.
Ухвалою від 17.10.2011 розгляд справи було відкладено на 02.11.2011.
Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами №01-23/3/2 від 01.11.2011 введено до складу судової колегії суддів: Ропій Л.М. та Рябуху В.І.
Від директора позивача в судовому засіданні 02.11.2011 надійшло письмове клопотання, про що зафіксовано у протоколі судового засідання від 02.11.2011, про виправлення описки в оскаржуваному рішенні, а саме, в найменуванні відповідача.
Колегія суддів не задовольняє зазначене клопотання, оскільки відповідно до норм ст.89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Тобто, виправлення описки у оскаржуваному рішенні від 23.08.2011має бути здійснено судом першої інстанції, який прийняв рішення.
В судовому засіданні 02.11.2011 в порядку приписі ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.11.2011.
В судове засідання 16.11.2011 представники сторін з'явилися.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
До Господарського суду Київської області звернулося з позовною заявою ПП фірма "Гренада" до ДТГО "Південно-західна залізниця" про встановлення земельного сервітуту.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 98 Земельного кодексу України з огляду на те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням врегулювання питання щодо користування під'їзду (який знаходиться на землях відповідача) до магазину позивача (який належить йому на праві власності), однак станом на дату подання позову згадане питання не врегульовано.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує та зазначає, що рішенням виконкому Білоцерківської міської ради народних депутатів від 28 лютого 2002 року №76 відповідачу надано у постійне користування 153,17 гектарів землі для залізничного транспорту, про що свідчить Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-КВ №001455 від 26 червня 2002 року, а позивач набув право власності на нерухомі об'єкти, згідно свідоцтва на право власності, лише 02 жовтня 2008 року, тобто через 6 років після того, як відповідач оформив право постійного користування на суміжну земельну ділянку. Актом перевірки факту самовільного захоплення земельних ділянок залізниці на ст. Біла Церква та перевірки будівель і споруд на предмет передачі в оренду від 20 серпня 2008 року відповідачем встановлено факт зайняття позивачем спірної земельної ділянки шляхом розташування огорожі без погодження відповідача. Комісійним обстеженням земельної ділянки, оформленим Актом від 14 жовтня 2008 року, повторно підтверджено факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідача позивачем та встановлення огорожі. На вимогу відповідача демонтувати огорожу, розташовану на його земельній ділянці, позивач направив проект договору земельного сервітуту. Також, відповідач зазначає, що проектом договору земельного сервітуту площа земельної ділянки згідно кадастрового плану, складеного на замовлення позивача, становить 0,474 га, хоча відповідно до попередніх актів комісійного обстеження площа спірної земельної ділянки складала 0,276 га. Встановлення земельного сервітуту, на думку відповідача, призведе до втрати ним пільг в частині сплати земельного податку. Відповідач вважає, що згідно картографічних матеріалів, наданих позивачем, є можливість задовольнити потребу проїзду до нерухомого майна, що перебуває у власності позивача, у інший спосіб, тобто влаштувати під'їзд автотранспорту з іншого боку.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2011р. залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Білоцерківську міську раду.
Третя особа - Білоцерківська міська рада у своїх письмових поясненнях вважає, що позивач має право на встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки загальною площею 0,0474 га, яка знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 32-А та є прилеглою до орендованої позивачем земельної ділянки.
Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
ПП фірма"Гренада" є власником частини нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, буд. 32-А, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 02.10.08р. серії САВ №015279, яке видане Білоцерківським УЖКГ та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.10.08р. №20441346, який виданий КП Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації".
Актом Державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту №25/01 від 2001 року затверджено рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 24.10.2001р., було дозволено ПП фірмі "Гренада" відкрити магазин з кафетерієм у власному приміщенні з влаштуванням літнього майданчика за адресою м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 32-А.
26.02.2007р. між Білоцерківською міською радою та Приватним підприємством фірмою "Гренада" на підставі Рішення Білоцерківською міської ради від 26.12.06р., було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 0,0757 га., яка знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 32-А під реконструкцію власного офісу з добудовою складського приміщення. Договір укладений строком на п'ять років.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача лист від 14.06.2006р. №60, відповідно до якого просив останнього створити комісію для узгодження меж земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, буд. 32-А та примикає до полотна відводу земельної ділянки залізниці.
Актом комісійного обстеження земельної ділянки від 14.08.08р., на виконання телеграми ЦЗС -14/130 від 13.10.008р. згідно звернення депутата Білоцерківської міської ради Косоротова В.В. комісійно проведено обстеження щодо незаконного зайняття земельної ділянки ст. Біла Церква Південно-Західної залізниці ППФ "Гренада", комісія запропонувала розглянути два варіанти вирішення питання зазначених у листі депутата Білоцерківської міської ради Косоротова В.В. №124 від 29.09.08р., а саме: 1) з метою ефективного використання благоустроєної земельної ділянки запропонувати ПП фірмі "Гренада" укласти з ДТГО "Південно-Західна залізниця" договір сервітуту у тому числі з компенсацією сплати земельного податку (при цьому договором передбачити вільний доступ працівників залізниці до своїх мереж та вільному проходу пасажирів або негайно демонтувати ворота та хвіртку з подальшим звільненням земельної ділянки залізниці); 2) негайно демонтувати ворота та хвіртку з подальшим зверненням земельної ділянки залізниці. Також зазначено, що комісія вважає, що з метою отримання додаткових надходжень було б доцільно використати 1-1 варіант. Вказаний акт підписаний начальником Головного управління майнових та земельних ресурсів Укрзалізниці Ониськів М.М., начальником Козятинської дирекції залізничних перевезень ПЗЗ Головко В.І., начальником земельної служби ПЗЗ Захленюк Л.М., начальником служби управління майновими ресурсами та структурних перетворень ПЗЗ Святовець В.М., начальником станції Біла Церква Якобою В.О., інженером землевпорядником Козятинської дирекції залізничних перевезень ПЗЗ Куліш В.Л., директором ППФ "Гренада" Леоновим А.С.
При цьому, актом комісійного обстеження земельної ділянки від 14.08.08р. встановлено, що спільна межа ПЗЗ та ПП фірми "Гренада" юридично підтверджена державним актом з однієї сторони та договором оренди земельної ділянки ППФ "Гренада" і Білоцерківською міською радою з другої сторони, співпадає по кординатах та зареєстровано в базі даних Центру ДЗК по м. Біла Церква. Незаконне зведення капітальної будівлі - офісу ПП фірми "Гренада" не підтверджується, оскільки існує Акт прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту державною технічною комісією на землях Білоцерківської міської ради, який зареєстрований 25.01.02.р.; і затверджений 24.10.01р. Факт використання ПП фірмою "Гренада" земель залізниці підтверджено наявною огорожею, що 05.09.01р. узгоджено попереднім начальником ст. Біла Церква Скомаровським М.В, який на даний час не працює (на пенсії), встановленим порядком ДТГО "Південно-Західна залізниця" план не погоджений. На огороджену земельну ділянку в момент перевірки був вільний доступ громадян до користування громадською вбиральньою, але на огородженій земельній ділянці встановлені з одного боку ворота, з другого - металева хвіртка. Земельна ділянка благоустроєна, вільна від забудови та мобільних торгівельних кіосків і на момент обстеження комерційна діяльність не проводилась.
Листом від 10.10.08р. Державна адміністрація залізничного транспорту України (Південно-західна залізниця) запропонувала позивачу в місячний термін компенсувати залізниці 1093,60 грн. сплаченої плати за землю та перенести паркан.
Платіжним дорученням від 05.11.08р. №130 позивач здійснює відшкодування плати земельного податку в розмірі 1093,60 грн.
В подальшому, позивач листом від 20.10.08р. за №79, який адресований заступнику генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України Остапюку Б.Я. просить укласти договір встановлення сервітуту на земельну ділянку площею 276 м2, яка прилягає до офісу ППФ "Гренада". Відповіді на зазначений лист відповідач не надав.
В свою чергу, позивач направив на адресу ДТГО "Південно-західна залізниц" лист від 15.01.09р. №1 з договором про встановлення сервітуту та просив відповідача його підписати. Вказаний лист направлений на адресу відповідача 15.01.09р., а вручений останньому 19.01.09р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення, однак відповіді на зазначений лист відповідач також не надав.
Листом від 17.12.09р. №362 Державна адміністрація залізничного транспорту України (Південно-західна залізниця) запропонувала позивачу в місячний термін компенсувати залізниці суми сплаченої плати за землю та демонтувати паркан.
Позивач листом від 12.01.10р. за №1, який адресований заступнику генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України начальнику Козятинської дирекції залізничних перевезень Головко В.І. просив надати (заключити) договір сервітуту на спірну земельну ділянку.
Листом від 09.02.10р. №12 позивач вдруге звернувся до відповідача із пропозицією укласти договір про встановлення земельного сервітуту від 09.02.10р. Вказаний лист залишений відповідачем без належного реагування.
Як вбачається з кадастрового плану - додатку до договору оренди землі №18 від 26.02.07р., який укладений між позивачем та третьою особою, прибудова офісу позивача збудована у такий спосіб, що одна її частина разом з продовольчим магазином знаходиться на землях Білоцерківської міськради, а під'їзд до магазину - на землях відповідача.
Відповідно до Статуту позивача статутною діяльністю передбачено здійснення торгово-посередницької, закупівельної, комерційної діяльності, оптова та роздрібна торгівля товарами тощо.
Так, в позовній заяві зазначено, що позивачем відкрито магазин з кафетерієм, а для безпосереднього забезпечення здійснення своєї підприємницької діяльності (роботи магазину та кафетерію безпосередньо) він змушений користуватись земельною ділянкою відповідача, що розташована безпосередньо біля вказаних об'єктів для під'їзду автотранспортом, зупинки, розвантаження, завантаження технологічного транспорту та проходу для цілей доступу до об'єкту торгівлі, адже інакшого способу доступу не існує.
За приписами статті 401 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Тобто, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном. Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.
Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь - якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.
Відповідно до норм ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки (ст.. 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Приписами ст.. 99 ЗК України встановлено види права земельного сервітуту, зокрема, як право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші земельні сервітути.
Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.
Він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.
Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.
Відповідно до ч. 3 ст. 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови. У зв'язку з цим господарським судам необхідно враховувати, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає встановлення сервітуту, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки (див. п. 3.5.4 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України № 04-06/15 від 02.02.2010 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”).
Для обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, останнім було замовлено для виготовлення у ТОВ "Краяни" (ліцензія Державного агентства земельних ресурсів України від 22.10.07р. №368789 серії АВ, термін дії до 17.10.12р. на проведення землевпорядних та земле оціночних робіт) та виготовлено останнім проект технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, що включає зведений кадастровий план земельної ділянки, схема розміщення земельних ділянок (копії залучено до матеріалів справи) та визначено розмір необхідної земельної ділянки щодо якої встановлюється земельний сервітут, а саме: 0,474 га. Ґрунтуючись на даних землевпорядних документів, позивач направив відповідачу лист від 09.02.10р. №12 з пропозицією укласти договір про встановлення земельного сервітуту, проте останній відповідачем залишений без належного реагування.
Відповідно до ст..402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Статтею 403 ЦК України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.
Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Сервітут не підлягає відчуженню.
Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.
Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
Статтею 100 Земельного кодексу України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією відповідно до статтей 401-404 Цивільного кодексу України та статтей 98-100 Земельного кодексу України укласти безстроковий договір про встановлення земельного сервітуту на спірну земельну ділянку.
Відповіді на вказані пропозиції від відповідача позивач не отримував.
Судове рішення є окремою формою сервітуту. При цьому, підставою для такої форми сервітуту є відсутність домовленості сторін. Аналогічна позиція мітиться у ст.. 100 ЗК України відповідно до якої, власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.
Особа, яка вимагає встановлення сервітуту має право звернутися з позовною заявою, якщо не було досягнуто домовленості щодо встановлення сервітуту та його умов.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем доведено, що нормальне господарське використання його нерухомості неможливо без обтяження сервітутом чужого нерухомого майна, зокрема, земельної ділянки відповідача. Крім того, потреби останнього не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж шляхом встановлення сервітуту на право проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку відповідача.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Колегія суддів критично відноситься до посилань в апеляційній скарзі на те, що згідно із картографічними матеріалами (які надані позивачем) є можливість задовольнити потребу проїзду до нерухомого майна, що перебуває у власності позивача у інший спосіб, оскільки не підтверджені належними доказами. Крім того, доказів реагування відповідача на спроби позивача врегулювати питання щодо встановлення сервітуту ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не було надано.
В апеляційній скарзі відповідач звертає увагу на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не врахована організаційно - правова форма Південно - Західної залізниці, що свідчить про неповне з'ясування всіх обставин справи, однак колегія суддів зазначає, що здійснена в оскаржуваному рішенні описка не є підставою для скасування даного рішення.
Стосовно посилань скаржника на те, що сервітут, встановлений оскаржуваним рішенням, не передбачає відшкодування позивачем витрат на утримання земельної ділянки, то слід зазначити, що, як вбачається з відзиву на апеляційну скаргу, позивачем не заперечуються вимоги власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, стосовно плати за його користування.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2011 року у справі №22/083-10/3 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2011 року у справі №22/083-10/3 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально - галузевого об'єднання “Південно - західна залізниця” - без задоволення.
2.Матеріали справи № 22/083-10/3 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя
Судді