01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.11.2011 № 55/225
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів:
за участю представників сторін:
згідно з протоколом судового засідання від 14.11.2011 року
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Енран» на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року
по справі № 55/225 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»
до приватного акціонерного товариства «Енран»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна»
про стягнення 1 108 068,01 грн.,-
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року по справі № 55/225 позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до приватного акціонерного товариства «Енран» про стягнення 1 107 068,01 грн. задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, приватне акціонерне товариство «Енран» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року по справі № 55/225 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач за посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою від 09.09.2011 року зазначену вище апеляційну скаргу апеляційним господарським судом було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні. У розгляді справи № 55/225 10.11.2011 року в засіданні оголошувалась перерва.
Ухвалою від 20.10.2011 року апеляційним господарським судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна».
Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Енран» на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року у справі № 55/225 відмовити, рішення суду залишити без змін.
Представник відповідача приймав участь в судових засіданнях та надав свої пояснення й підтримали доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.
Представники позивача приймали участь в судових засіданнях та надали свої пояснення й заперечили проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просили рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Енран» - без задоволення.
В дане судове засідання представник третьої особи - ТОВ «Фіге Україна» не з'явився, проте приймав участь у судовому засіданні 10.11.2011 року, в якому надав свої пояснення і підтримав доводи, які викладені в письмовому поясненні, у вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2007 року між відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра» (далі - покупець) та закритим акціонерним товариством «Енран» (далі - постачальник) укладено договір №H08/06-01 на виготовлення та поставку продукції (далі - договір, а.с. 6-8).
За умовами п. 2.1 договору постачальник здійснює такі роботи по договору: розробка продукції для обладнання приміщень площадок покупця; розробка виробів за індивідуальними розробленнями позивача; виробництво продукції; постачання продукції на склад покупця згідно графіку (додаток № 2 до договору).
Відповідно до п. 2.3 договору сторони погоджують, що за цим договором постачальник здійснює виготовлення, поставку продукції на склад покупця для переобладнання 300 площадок.
Пунктом п. 2.5 договору визначено, що вартість, порядок виконання, умови монтажу продукції на площадках позивача, права та обов'язки сторін по монтажу, відповідальність сторін та графік монтажу буде погоджений сторонами шляхом підписанням додаткової угоди до договору.
Згідно з п. 4.1 договору загальна вартість виготовлення та поставки продукції на склад покупця для обладнання 300 (трьохсот) площадок покупця становить 58 116 192,88 грн.
12.11.2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та закритим акціонерним товариством «Енран» укладено додаткову угоду №ДНМ12/11-01 (далі - додаткова угода, а.с. 9-13) до договору №Н08/06-01 від 08.06.2007 року, предметом якої є здійснення робіт по монтажу продукції на 300 (трьохсот) площадках позивача згідно графіку монтажних робіт та замовлень на монтаж, але не більше 7 (семи) площадок на тиждень (далі - роботи).
Згідно з п. 2.3 додаткової угоди позивач надає відповідачу площадки для виконання монтажних робіт в строк, узгоджений у графіку монтажних робіт (додаток № 1 до цієї додаткової угоди) та остаточно затверджений в замовленні на монтаж (за формою, визначеною в додатку № 2 до цієї додаткової угоди), в стані згідно вимогам до стану приміщення, викладеним у додатку № 4 до цієї додаткової угоди, оплачує та приймає роботи згідно з умовами цієї додаткової угоди.
Відповідно до п. 3.1 додаткової угоди загальна вартість монтажних робіт згідно розділу 2 цієї додаткової угоди відображена в додатку № 3 до цієї додаткової угоди та становить 4 015 526,14 грн.
Пунктом 3.2 додаткової угоди встановлено, що днем оплати монтажних робіт за цією додатковою угодою вважається день надходження коштів покупця на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до умов п. 3.3.1 додаткової угоди, покупець перераховує постачальнику авансовий платіж, що становить 60 % від загальної вартості виконання монтажних робіт на 300 (трьохсот) площадках покупця згідно п. 3.1. цієї додаткової угоди, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання сторонами цієї додаткової угоди та надання постачальником відповідного рахунку-фактури.
Згідно з п. 3.3.2 додаткової угоди остаточний розрахунок за виконання монтажних робіт здійснюється поетапно, по факту закінчення монтажних робіт на відповідній площадці, в розмірі 40% від суми, вказаної у замовленні на монтаж, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі виконаних монтажних робіт та надання постачальником відповідного рахунку-фактури.
Пунктом 4.2 додаткової угоди передбачено, що монтажні роботи проводяться згідно графіку монтажних робіт (додаток № 1 до цієї додаткової угоди), в якому відзначаються дата початку і кінця робіт, адреси, номера площадок, відповідальні особи та їх контактні телефони.
За умовами п. 5.5 додаткової угоди підписання акта приймання-передачі виконаних монтажних робіт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами згідно п. 3.3.2 цієї додаткової угоди.
З матеріалів справи вбачається, що 20.11.2007 року на виконання п. 4.4.1 договору покупцем перераховано постачальнику 2 409 315,68 грн. в якості 60% авансу по договору, що підтверджується меморіальним ордером №32610 (а.с. 35).
Загальна сума, яка була сплачена позивачем відповідачу становить 3 097 700,03 грн., що підтверджується меморіальними ордерами та зведеним актом звірки взаєморозрахунків підписаним сторонами за період з 08.06.2007 року по 31.01.2009 року.
Крім того, 18.11.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №ДН18/11-01 до договору №Н08/06-01 від 08.06.2007 року.
Відповідно до п. 1.1 цієї додаткової угоди, сторони домовились зарахувати залишок авансового платежу згідно додаткової угоди №ДНМ12/11-01 від 12.11.2007 року до договору в сумі 1 107 068,01 грн. як частину доплати за 11 поставку (додаток №1 до додаткової угоди №ДН18/08-02 від 18.08.2008 року до цього договору) по даному договору та доплатити після поставки партії продукції на склад покупця по факту відвантаження партії продукції в сумі 191 663,19 грн. протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідної товарної накладної, акта приймання-передачі продукції на складі покупця та надання постачальником відповідного рахунку-фактури.
Згідно з доводами позивача відповідач свої зобов'язання за умовами додаткової угоди №ДН18/11-01 до договору №Н08/06-01 від 08.06.2007 року не виконав, 11 поставка не відбулась, товарна накладна та акти приймання-передачі продукції сторонами не підписано.
У травні 2011 року ПАТ «Комерційний банк «Надра» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Енран» про стягнення залишку авансового платежу в сумі 1 108 068,01 грн. за додатковою угодою №ДН18/11-01 ві 18.11.2011 року до договору №Н8/06-01 від 08.06.2007 року. Свої вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем щодо поставки продукції.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за договором в частині поставки продукції.
Докази зворотного в матеріалах справи не містяться та відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції надані не були.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які нова посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За умовами графіку постачання продукції виробництва (додаток №1 до додаткової угоди МДН18/08-02 від 18.08.2008 року) 11 поставка мала відбутись 20.11.2008 року.
Під час розгляду справи судом першої інстанції достовірно було встановлено та досліджено той факт, що постачальником 11 поставка не відбулась, товарна накладна, акти приймання-передачі продукції сторонами не підписано, чим порушено умови додаткової угоди №ДН18/11-01 до договору №Н08/06-01 від 08.06.2007 року та вимоги ст. 193 ГК України. До того ж, довіреність, передбачена чинним законодавством України, на отримання продукції на складі представнику постачальника відповідно до п. 5.12 договору №Н08/06-01 від 08.06.2007 року представником покупця не видавалась.
Колегією суддів апеляційного господарського суду не приймають до уваги доводи відповідача, з посиланням на видаткові накладні №В454031 від 13.11.2008 року, №В463027 від 19.11.2008 року, №ЭН4177 від 21.11.2011 року, №В472027 від 25.11.2008 року, №4217 від 25.11.2008 року, №В475037 від 28.11.2008 року, що 11 поставка відбулась, з огляду на наступне.
Із наявних в матеріалах справи видаткових накладних №В463027 від 19.11.2008 року, №В454031 від 13.11.2008 року, №В472027 від 25.11.2008 року, №В475037 від 28.11.2008 року вбачається, що у графі «отримувач» зазначено ЗАТ «Енран». Отже, продукція, яка вказана у вказаних вище видаткових накладних поставлялась для ЗАТ «Енран» і отримувалась також ЗАТ «Енран».
Разом з цим, видаткова накладна №В454031 датована 13.11.2008 року, а квитанція ТОВ «Фіге Україна» №596 про отримання цієї ж продукції датована 12.11.2008 року, що не відповідає правилам первісної бухгалтерської документації.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на вищезазначене, судова колегія дійшла висновку, що зобов'язання за умовами додаткової угоди № ДН18/08-02 від 18.08.2008 року до договору № Н08/06-01 відповідачем не виконані, що призвело до порушення прав позивача, а тому вимога за ст. 530 Цивільного кодексу України в даному випадку не є необхідною.
Крім того, як вбачається з письмових пояснень та пояснень, які були надані представником ТОВ «Фіге Україна» в судовому засіданні, відповідно до умов договору про надання складських послуг №1820070324/015 від 24.03.2007 року, який укладено з позивачем, третьою особою було отримано від ЗАТ «Енран» продукцію і передано ПАТ «КБ «Надра».
Судовою колегією досліджено копію договору складського зберігання від 24.03.2007 року та копії актів приймання-передачі товарів від ТОВ «Фіге Україна» до ПАТ «КБ «Надра», які були надані третьою особою на виконання вимоги апеляційного господарського суду. При цьому, колегію суддів встановлено, що надані ТОВ «Фіге Україна» документи, зокрема акти приймання-передачі, не підтверджують факт здійснення відповідачем 11 поставки за умовами додаткової угоди №ДН18/11-01 до договору №Н08/06-01 від 08.06.2007 року.
Одночасно, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що із змісту вказаних актів на повернення замовнику товарно-матеріальних цінностей з відповідального збереження взагалі не вбачається, яку кількість продукції і за якою поставкою передано позивачу, оскільки відокремити продукцію за артикулом і найменуванням не вбачається можливим.
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи приватного акціонерного товариства «Енран», викладені в апеляційній скарзі та надані ним докази, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.
Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Енран» без задоволення.
Судовий збір, розподіляється відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Енран» на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року у справі № 55/225 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року у справі № 55/225 залишити без змін.
3. Справу № 55/225 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
18.11.11
Головуючий суддя
Судді
21.11.11 (відправлено)