01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.11.2011 № 12/73
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 30 від 06.01.2011,
від відповідача 3 ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 19-07/01 від 19.07.2011,
від прокуратури м. Києва Лиховид О.С., посвідчення № 210 від 24.06.10,
від прокуратури Чернігівської області Федорченко Л.А., посвідчення № 91 від 15.02.2007,
від інших учасників судового процесу: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”
на рішення господарського суду Чернігівської області від 19.07.2011
у справі № 12/73 (суддя Лавриненко Л.М.)
за позовом Першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до 1. Сосницької селищної ради
2. Дочірнього підприємства „Дитячій санаторій ім. Щорса” Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”
3. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”
4. Сосницьке районне комунальне підприємство „Зодчий” бюро технічної інвентаризації,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,
ОСОБА_5
про визнання недійсними рішення та скасування права власності на об'єкт нерухомості,
Для зручності викладення обставин справи, далі по тексту Фонд державного майна України йменується ФДМУ. Дочірнє підприємство „Дитячій санаторій ім. Щорса” Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” - „ДП „Дитячий санаторій”, Акціонерне товариство „Укрпрофоздоровниця” (Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”) - Акціонерне товариство, Сосницьке районне комунальне підприємство „Зодчий” бюро технічної інвентаризації - КП „Зодчий” БТІ)/
Позов заявлено про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Сосницької селищної ради від 14.08.2008 № 229 в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва на право приватної власності ДП „Дитячий санаторій ім. Щорса” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, що знаходиться за адресою: смт. Сосниця, вул. 8 Березня, 21 на комплекс будівель: адмінбудинок (А1), спальні корпуси (літ. А 1-1, А 1-2, А 1-5, А 1-9, А 1-10, А 1-12), павільйони (Б 1-1), флігель (Г 1), майстерня (В 1), матеріальний склад (Д 1), танцмайданчик (M l), бібліотека (H I), столова (П 1), харчоблок (п 1), клуб (Т 1), лікувальний корпус (С 1), лікувальний корпус (А 1-4), гараж (Ш 1), пожежний резервуар (Ф 1), водонапірна башта (Ц 1), артсвердловина (Ч 1 № 1), артсвердловина (Ч 1 № 2), склад господарських приміщень (К 1), туалет (Ж 1), колиби (3 1-1, 3 1-2), банно-пральний комбінат (Л 1), котельня (л 1), вигріб (О 1), огорожа металева з аркою (Е 1), огорожа дощата (У 1), асфальтна доріжка (X 1), доріжка з з/б плит (Щ 1), також за адресою: смт. Сосниця, провул. Зелений, 2 (гуртожиток, гараж з конюшнею), та зобов'язання Сосницького районного комунального підприємства „Зодчий” бюро технічної інвентаризації скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно за ДП „Дитячий санаторій ім. Щорса” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”.
Прокуратура і ФДМУ вважають рішення виконавчого комітету Сосницької селищної ради від 14.08.2008 № 229 незаконним, оскільки його прийнято за відсутності доведених законних підстав для перереєстрації права власності на спірне майно.
Крім того, як на підставу визнання недійсним спірного рішення прокуратура посилається на те, що перелічена в ньому нерухомість, яку було передано до статутного фонду Акціонерного товариства при його створенні, має державну форму власності, оскільки за постановою Ради Міністрів Української РСР від 23.04.60 № 606 „Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР” її було передано профспілкам лише у відання, без права самостійного розпорядження цим майном щодо зміни його форми власності, тому Акціонерне товариство не мало права набувати у власність зазначене майно шляхом отримання свідоцтва про право власності та реєстрації в реєстрі прав власності на нерухоме майно; що прийнятим рішенням виконком Сосницької селищної ради фактично позбавив права власності на спірне майно ФДМУ.
Акціонерне товариство вважає, що позов задоволенню не підлягає як безпідставний та необґрунтований, посилаючись на те, що у період, коли виникли правовідносини між сторонами, профспілки колишнього УРСР були самостійними суб'єктами цивільного права, та майно, що їм належало, не було державною власністю; що доводи позивача про то, що передача санаторіїв Української республіканської Раді профспілок у 1960 році у відання не передбачала перехід права власності на це майно до профспілкових організацій, є необґрунтованими, що підтверджується висновками Конституційного Суду України у пункті 6 Рішення від 11.11.2004 № 16-рп/2004 та Постановою Ради Міністрів Української РСР „Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд” від 28 квітня 1980 року N 285, прийнятою на виконання Постанови Ради Міністрів СРСР від 16 жовтня 1979 року N 940; що на момент прийняття рішення від 14.08.2008 № 229 Сосницькою селищною радою Акціонерне товариство правомірно володіло спірним майном, що було встановлено рішенням Вищого Арбітражного Суду України від 14.08.1997 у справі № 137/7, яке має преюдиціальне значення для даної справи, оскільки в ній приймали участь ті ж сторони й у тому ж процесуальному статусі; що Постановою РМ УРСР № 606 державою профспілкам фактично було повернуто майно, раніше передане державі за Постановою № 433 Ради Міністрів Української РСР від 17.04.1956 року „Про поліпшення роботи санаторіїв і будинків відпочинку”.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.07.2011 у справі № 12/73 позовні вимоги задоволені частково, визнане недійсним рішення виконкому Сосницької селищної ради № 229 від 14.08.2008 р. в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва на право приватної власності ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілки України „Укрпрофоздоровниця” ДП „Дитячий санаторій ім. Щорса”, що знаходиться за адресою: смт. Сосниця, вул. 8 Березня, 21 на комплекс будівель (згідно переліку); провадження у справі в частині зобов'язання Сосницького районного комунального підприємства „Зодчий” бюро технічної інвентаризації скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно за ДП „Дитячий санаторій ім. Щорса” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” припинене.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 19.07.2011 у справі № 12/73 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Акціонерне товариство вважає, що позивач не мав достатніх правових підстав для подання даного позову; що позовні вимоги не обґрунтовані; не подано належних і достовірних доказів в підтвердження вимог; що при поданні позову пропущено строк позовної давності.
Суд першої інстанції не звернув увагу на дані порушення, не виклав і не дослідив докази відповідачів, допустився ряду порушень матеріального і процесуального законодавства, які призвели до прийняття неправильного рішення.
При цьому, апелянт посилається на те, що: матеріали прокурорської перевірки, які вказані позивачем як підстава для подання позову відсутні, тому підстави для подання позову також відсутні; всі, наведені позивачем докази, не вказують на безумовну приналежність спірного майна державі Україна в особі позивача на праві власності, адже проведення інвентаризації об'єктів лікувально-оздоровчих установ не є підтвердженням права власності; Постанова РМ УРСР від 23.04.1960 № 606 „Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР” не містить переліку майна, що передається, та конкретних вказівок на передачу спірного майна; на момент прийняття рішення від 14.08.2008 № 229 Сосницькою селищною радою Акціонерне товариство правомірно володіло комплексом ДП «Дитячий санаторій» на праві власності, оскільки зазначене майно було як внесок передане йому засновником - Федерацією профспілок України згідно постанови Президії ради Незалежних профспілок України» (ФНПУ) № 11-11-1 від 22.11.1991 „Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”; відповідно до ст. 12 ЗУ „Про господарські товариства” товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками; правомірність дій Федерації незалежних профспілок України з передачі спірного майна до статутного фонду (у власність) Акціонерного товариства підтверджена рішенням Вищого Арбітражного суду України від 20.01.1997 у справі № 137/7, залишеним без змін постановою колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого Арбітражного Суду України від 17.06.1997 № 041/18А-137/7-7/30, за позовом ФДМУ до Федерації профспілок України, Фонду соцстраху України та Акціонерного товариства про визнання недійсними установчих документів Акціонерного товариства, яким у позові було відмовлено; рішення Вищого Арбітражного суду України від 20.01.1997 у справі № 137/7 має преюдиціальне значення для даної справи, оскільки в ній приймали участь ті ж сторони й у тому ж процесуальному статусі; факт порушення права позивача в момент створення Акціонерного товариства не доведений до цього часу.
Акціонерне товариство у апеляційній скарзі повідомляє наступні обставини, на які суд першої інстанції мав зауважити і або прийняти, або аргументовано відхилити, вказавши свою оцінку в оскаржуваному рішенні: на момент створення ДП „Дитячий санаторій” право власності Акціонерного товариства на спірне майно було зареєстроване належним чином згідно рішення виконавчого комітету Сосницької селищної ради від 05.08.2005 № 180 „Про оформлення права власності”; доказів визнання недійсним попередніх рішення та свідоцтва права власності, виданих на власника Акціонерне товариство, позивачем не надано; Акціонерне товариство звернулося до Сосницької селищної ради з заявою про видачу нового рішення на оформлення права власності через ДП „Дитячий санаторій” як свого представника; при прийнятті рішення від 14.08.2008 № 229 та видачі свідоцтва була допущена технічна помилка, в результаті якої власником майнового комплексу заміст ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” зазначено Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” Дочірнє підприємство „Дитячий санаторій ім. Щорса”, що не відповідає правовстановлюючим документам Акціонерного товариства, в зв'язку з чим Акціонерне товариство звернулося до виконкому Сосницької селищної ради та КП „Зодчий” БТІ про внесення змін до рішення та свідоцтва та виправлення вказаної помилки.
Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції порушив процесуальне законодавство, зокрема ст. 22 ГПК України в частині щодо неможливості одночасної зміни підстав і предмету позову, що призвело до винесення неправильного рішення.
Також, апелянт наполягає на пропуску позивачем строку позовної давності і заявляє згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України про його застосування Київським апеляційним господарським судом.
Ухвалою від 15.09.2011 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Баранець О.М., Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження, розгляд справи призначений на 05.10.2011.
03.10.2011 до відділу документального забезпечення суду надійшов лист ОСОБА_5 яким вона повідомила суду, що бути присутньою в судовому засіданні не зможе через хворобу.
03.10.2011 до відділу документального забезпечення суду надійшла заява Сосницького комунального підприємства „Зодчий” БТІ про розгляд справи № 12/73 в його відсутності.
05.10.2011 до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” про здійснення фіксації судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
За заявою Акціонерного товариства, у порядку ч. 7 ст. 81-1 ГПК України розгляд справи відбувався з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Ухвалою від 05.10.2011 розгляд справи відкладався до 02.11.2011 в зв'язку з неявкою в судове засідання представників Сосницької селищної ради та ДП „Дитячій санаторій”, які про причини неявки представників суду не повідомили.
11.10.2011 до відділу документального забезпечення суду надійшла заява Сосницької селищної ради про розгляд справи № 12/73 без участі її представника.
Розгляд справи відбувався за участю прокуратури міста Києва.
В судове засідання Сосницька селищна рада, Дочірнє підприємство „Дитячій санаторій ім. Щорса” Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, Сосницьке районне комунальне підприємство „Зодчий” бюро технічної інвентаризації та ОСОБА_5 представників не направили.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідачів 1, 2, 4 та третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник Акціонерне товариство апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представники ФДМУ та прокуратури проти її задоволення заперечили та просили оспорюване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник Акціонерного товариства долучив до матеріалів справи архівну копію Постанови № 433 Ради Міністрів Української РСР від 17.04.1956 „Про поліпшення роботи санаторіїв і будинків відпочинку”, згідно п. 1 якої Міністерство охорони здоров'я УРСР зобов'язано прийняти в строк до 5 травня від міністерств, відомств і профспілкових організацій всі діючі і ті, що будуються, санаторії та будинки відпочинку (крім одноденних), що розташовані на території Української РСР, і пояснив суду, що за Постановою РМ УРСР № 606 профспілкам фактично було повернуто майно, яке ним було передано Міністерству здоров'я УРСР згідно Постанови № 433 РМ УРСР від 17.04.1956.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
З наявних в матеріалах справи документальних доказів вбачається, що рішенням виконкому Сосницької селищної ради від 16.12.1998 № 191 (а.с.96 т.1) за Акціонерним товариством визнане право колективної власності на будівлі філії-пансіонату з лікуванням ім.. Щорса, які розміщені в селищі Сосниця по вулиці 8-го Березня, 21, по пров. Орджонікідзе, 2.
Рішенням шістнадцятої сесії селищної ради ХХІІІ скликання від 26.12.2000 Про перейменування вулиць (а.с.51-54 т.2) провулок Орджонікідзе перейменований на вул. Зелену.
16.12.1998 видане Свідоцтво за № 191 (а.с.97 т.1), яким посвідчується право колективної власності в цілому філіалу-пансіонату з лікуванням ім. Щорса за Акціонерним товариством.
Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.03.2004 за № 244144 (а.с.55 т.1), на підставі Свідоцтва № 191 відбулася реєстрація права колективної власності на спірне майно по вул. 8 Березня, 21 за Акціонерним товариством (номер запису 205 в книзі 4).
Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.05.2004 за № 772630 (а.с.105 т.1), на підставі Свідоцтва № 191 відбулася реєстрація права колективної власності на спірне майно по пров. Зеленому, 2 за Акціонерним товариством (номер запису 206 в книзі 4).
Крім того, в матеріалах справи наявна копія Свідоцтва серії ЯЯЯ № 003859 (а.с.144 т.1) про право приватної власності Акціонерного товариства на спірне майно по вул. 8 Березня, 21, що його видано Сосницькою селищною радою згідно Рішення № 180 від 05.08.2005 (в матеріалах справи міститься копія рішення виконавчого комітету Сосницької селищної ради прийняте рішення № 180, яке датоване 31.08.2005 (а.с.55-56 т.2) - прим суду)
Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.11.2005 (а.с.145 т.1), на підставі Свідоцтва № 003859 відбулася реєстрація права приватної власності на спірне майно по вул. 8 березня, 21 за Акціонерним товариством.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 30.07.2008 № 92 (а.с.58 т.1) директор ДП „Дитячий санаторій” звернувся до КП „Зодчий” БТІ з проханням визнати право приватної власності на спірне майно по вул. 8 Березня, 21.
14.08.2008 виконавчий комітет селищної ради Сосницького району Чернігівської області, розглянувши клопотання ДП „Дитячий санаторій”, прийняв рішення № 229 (а.с.140-141 т.1) (далі Рішення № 229), яким доручив КП „Зодчий” БТІ підготувати необхідні документи та оформити свідоцтво на право приватної власності ДП „Дитячий санаторій” на комплекс будівель по вул. 8 Березня, 21 та по пров. Зеленому, 2 (далі спірне майно)
26.08.2008 згідно Рішення № 229 Сосницькою селищною радою видано Свідоцтво про право власності № 005853 (а.с.56 т.1), яким посвідчене право приватної власності ДП Дитячий санаторій” на спірні об'єкти, розташовані за адресою: смт. Сосниця, вул. 8 Березня, 21. На зворотному боці зазначеного Свідоцтва № 005853 міститься відповідна відмітка про реєстрацію права приватної власності за ДП „Дитячий санаторій”, номер запису 205 в книзі 4.
26.08.2008 згідно Рішення № 229 Сосницькою селищною радою видано Свідоцтво про право власності № 005852 (а.с.114 т.1), яким посвідчене право приватної власності ДП „Дитячий санаторій” на спірні об'єкти, розташовані за адресою: смт. Сосниця, пров. Зелений (пров. Орджонікідзе), 2 (далі пров. Зелений, 2). На зворотному боці зазначеного Свідоцтва № 005852 міститься відповідна відмітка про реєстрацію права приватної власності за ДП „Дитячий санаторій”, номер запису 206 в книзі 4.
(В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2010 за Договором купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.123-124 т.1) Акціонерне товариство продало спірне майно по пров. Зеленому, 2 фізичній особі ОСОБА_5. 03.12.2010 здійснено державну реєстрацію права приватної власності зазначеного майна за ОСОБА_5 (а.с.125 т.1). Проте, зазначені факти на вирішення спору щодо визнання недійсним Рішення № 229 від 14.08.2008 не впливають.)
ФДМУ вимагає визнати Рішення № 229 недійсним як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства і порушує права власності на спірне майно держави в особі ФДМУ.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в цій частині, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1, п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів” акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогами чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
В пункті 1 оглядового листа Вищого господарського суду України N 01-8/824 від 24.07.2001 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів” вказано, що акт державного органу може бути визнано недійсним лише у разі його невідповідності вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Отже, при вирішенні спору сторін в частині визнання недійсним Рішення № 229 необхідно встановити, чи було порушено при його винесенні вимоги чинного на той момент законодавства України та права власності держави в особі ФДМУ щодо спірного майна.
З тексту Рішення № 229 вбачається, що при його прийнятті виконком Сосницької селищної ради діяв згідно п. 6.2 п. 6 Тимчасового положення „Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 715 від 07.02.2002, та у відповідності до п. 10 ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Окрім зазначених актів, на дату Рішення № 229 діяв Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01.07.2004 № 1952-IV, яким регулювалися відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.
За правилами ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.97 № 280/97-ВР в редакції на дату спірного рішення, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно п. 10 ч. б) ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Згідно пп. 6.2 п. 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445, в редакції на дату Рішення № 229, підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити БТІ.
Згідно п. 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства БТІ у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.
Згідно п. 2.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
До правовстановлювальних документів згідно п. 6. Додатку 1 до Положення віднесені Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.
Згідно ч. 4 ст. 18 ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права;
Статтею 19 ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” визначено перелік документів, які є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, до яких відносяться свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані відповідно до вимог цього Закону.
До листа від 30.07.2008 № 92, з яким директор ДП „Дитячий санаторій” звернувся до КП „Зодчий” БТІ з проханням визнати право приватної власності, в якості правовстановлювальних документів додано: Свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 003859 від 21.11.2005 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.11.2005.
Рішенням № 229 виконкомом Сосницької селищної ради зобов'язано КП „Зодчий” БТІ підготувати необхідні документи та оформити свідоцтво на право приватної власності на спірне майно по вул. 8 Березня, 21 та по пров. Зеленому, 2 за ДП „Дитячий санаторій” згідно поданої ним заяви.
Проте, як свідчать матеріали справи, на дату Рішення № 229 спірне майно по вул. 8 Березня, 21 згідно Свідоцтва № 003859 від 21.11.2005 було зареєстроване за Акціонерним товариством на праві приватної власності, спірне майно по пров. Зеленому, 2 на підставі Свідоцтва № 191 від 16.12.1998 - також за Акціонерним товариством на праві колективної власності.
Тобто додані до заяви ДП „Дитячий санаторій” правовстановлювальні документи свідчили про те, що право власності на спірне майно належить Акціонерному товариству, внаслідок чого лише Акціонерне товариство або уповноважена ним особа мали право звернутися із заявою про оформлення і реєстрацію права власності на спірне майно, і лише на цю особу згідно законодавства могло бути оформлене таке право.
Будь-яких документів на підтвердження того, що ДП «Дитячий санаторій» є правоволодільцем (правонабувачем) щодо спірного майна, до заяви цієї особи додано не було.
Отже, виконком Сосницької селищної ради не мав правових підстав зобов'язувати своїм Рішенням № 229 КП „Зодчий” БТІ підготувати необхідні документи та оформити свідоцтво на право приватної власності на спірне майно за ДП „Дитячий санаторій”.
При цьому, будь-які документальні докази на підтвердження того, що ДП „Дитячий санаторій” діяв як представник Акціонерного товариства та в його інтересах, на що посилається Акціонерне товариство, матеріали справи не містять, з огляду на що, посилання Акціонерного товариства на зазначені обставини до уваги колегією суддів не приймаються як недоведені.
Крім того, на думку колегії суддів, зазначення в Рішенні № 229 в якості особи, на яку БТІ слід оформити і зареєструвати право власності на спірне майно, ДП „Дитячий санаторій”, не може розглядатися як технічна помилка, як на то посилається Акціонерне товариство у клопотанні до суду від 18.07.2011 № 04-09/1276 (а.с.84-86 т.2), оскільки зазначену особу в Рішенні № 229 вказано не помилково, а згідно поданої саме нею заяви про визнання саме за нею права приватної власності на спірне майно.
При цьому, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії Інвентаризаційної справи № 2344 (а.с. 53-58 т.1), 13.05.2008 ДП „Дитячий санаторій” та КП „Зодчий” БТІ уклали Договір на надання послуг на договірній основі та 01.08.2008 - Договір № 35 на надання послуг (а.с.60-61 т.1), в яких ДП „Дитячий санаторій” йменується як Підрядник та Покупець відповідно, і за якими КП „Зодчий” БТІ зобов'язався виконати роботи по проведенню первинної інвентаризації нерухомого майна по вул. 8 Березня, 21, а також 04.08.2008 підписали Акт виконаних робіт (а.с.59 т.1) щодо виконаних робіт з проведення первинної інвентаризації нерухомого майна та видачі витягу про реєстрацію нерухомого майна за адресою: смт. Сосниця, вул. 8 Березня, 21.
Тобто інвентаризацію спірного майна за заявою ДП «Дитсячий санаторій» КП «Зодчий» БТІ провів не як поточну, як інвентаризації, проведені раніше згідно договорів від 03.10.2006 та від 07.09.2007 (а.с.72 зворотна сторона, а.с. 75 т.1) і відповідних актів виконаних робіт до них, а як первинну.
Крім того, як вбачається з тексту Рішення № 229, виконавчий комітет Сосницької селищної ради надав КП «Зодчий» БТІ дозвіл на оформлення свідоцтва на право приватної власності ДП „Дитячий санаторій” на спірне майно, що знаходиться і по вул. 8 Березня, 21 і по пров. Зелений, 2.
Проте, як вбачається з тексту листа від 30.07.2008 № 92 за підписом директора ДП „Дитячий санаторій”, прохання ДП „Дитячий санаторій” визнати право приватної власності стосувалося лише спірного майна по вул. 8 Березня, 21, і до листа було додано копію Свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 003859 від 21.11.2005 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.11.2005, які стосувалися лише цього майна.
З заявою щодо визнання права приватної власності на спірне майно по пров. Зеленому, 2 ані Акціонерне товариство ані ДП „Дитячий санаторій” не зверталися ані до КП „Зодчий” БТІ, ані до виконкому Сосницької селищної ради, ані до самої Сосницької селищної ради, незважаючи на що, Рішення № 229 стосується і спірного майна по пров. Зеленому, 2.
Отже, виконком Сосницької селищної ради, прийнявши Рішення № 229 щодо спірного майна, розташованого по пров. Зеленому, 2, вийшов за межі повноважень, наданих йому законодавством.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 3.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, у своїх діях реєстратор керується виключно чинним законодавством України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується обґрунтованість посилань позивача на невідповідність Рішення № 229 вимогам чинного законодавства та на перевищення виконкомом Сосницької селищної ради наданих йому законодавством повноважень.
Щодо суб'єкта права власності на спірне майно слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.149-150 т.1), рішення про створення на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України ЗАТ лікувально-оздоровчих установ профспілок України „Укрпрофоздоровниця” прийняте президією Ради Федерації незалежних профспілок України (правонаступника Української республіканської Ради профспілок) (постанова президії Ради Федерації незалежних профспілок України № П-11-1 від 22.11.91) та Правлінням Фонду соціального страхування України (постанова правління Фонду соціального страхування Української РСР № 47 від 04.12.91).
04.12.1991 Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено засновницький договір про створення акціонерного товариства „Укрпрфоздоровниця”
Актом від 24.01.1992 (а.с.92-95 т.2) Федерація незалежних профспілок України передала до статутного фонду новоствореного акціонерного товариства майно територіальних санаторно-курортних закладів профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно - допоміжних об'єктів, підвідомчих колишній Українській республіканській раді з управління курортами профспілок, в обсязі і сумі згідно додатку. Вказане майно передається АТ „Укрпрофоздоровниця” станом на 01.01.1992.
У Переліку територіальних санаторно-курортних закладів профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно - допоміжних об'єктів, що передаються АТ „Укрпрофоздоровниця” (станом на 01.01.1992) (Додаток до Акту від 24.01.1992) за № 13 значиться Будинок відпочинку ім. Щорса, розташований за адресою: Чернігівська область, с. Сосниця, вул. 8 Березня, 22.
З огляду на зазначені обставини, Акціонерне товариство наполягає на тому, що на момент прийняття Рішення № 229 воно правомірно володіло комплексом ДП „Дитячий санаторій” на праві власності, оскільки відповідно до ст. 12 ЗУ „Про господарські товариства” товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками.
Крім того, в обґрунтування своєї думки, що майно колишніх профспілок УРСР не є державною власністю, а є власністю Акціонерного товариства, Акціонерне товариство посилається на те, що:
згідно ст. 10 Конституції України 1978 року, ст.ст. 86, 87, глави 9 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, ст. 2 ЗУ „Про власність” від 07.02.1991, у період, коли виникли правовідносини між сторонами, профспілки колишньої УРСР були самостійними суб'єктами цивільного права, та майно, що їм належало, не було державною власністю;
відповідно до Цивільного кодексу Української РСР та Постанови РМ УРСР „Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд” від 28.04.1980 № 285, прийнятої на виконання Постанови РМ СРСР від 16.10.1979 № 940, які діяли на момент створення ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”, держава та її повноважні органи мали право передавати державне майно у власність недержавним (кооперативним і громадським) організаціям як за плату, так і безоплатно;
Постановою Президіуму Ради Всезагальної Конфедерації Професійних Спілок СРСР від 18.11.1990 № 2-1а було затверджено Договір про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990, в якому вказано, що в відповідності до Статуту Всезагальної Конфедерації Професійних Спілок СРСР, Постанови ХІХ з'їзду професійних спілок СРСР „Про власність профспілок СРСР” від 27.10.1990, являючись правонаступником власності профспілок, Всезагальна Конфедерація Професійних Спілок СРСР і Федерація незалежних профспілок України договорились закріпити на праві власності за Федерацією незалежних профспілок України майно згідно додатку, до якого увійшов і Дитячий санаторій ім. Щорса;
комплекс „Дитячий санаторій ім. Щорса” був переданий акціонерному товариству „Укрпрофоздоровниця” при його створенні на підставі постанови Президії ради Незалежних профспілок України (ФНПУ) № 11-11-1 від 22.11.1991 „Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”;
правомірність дій Федерації незалежних профспілок України з передачі спірного майна до статутного фонду (у власність) Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” підтверджена рішенням Вищого Арбітражного суду України від 20.01.1997 у справі № 137/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соцстраху України та АТ „Укрпрофоздоровниця” про визнання недійсними установчих документів АТ „Укрпрофоздоровниця”, яким у позові було відмовлено;
рішенням виконкому Сосницької селищної ради від 16.12.1998 № 191 за Акціонерним товариством визнане право колективної власності на будівлі філії-пансіонату з лікуванням ім.. Щорса, які розміщені в селищі Сосниця по вулиці 8-го Березня, 21, по пров. Орджонікідзе, 2, про що видане відповідне Свідоцтво за № 191 від 16.12.1998;
на момент створення ДП „Дитячий санаторій” право власності Акціонерного товариства на спірне майно було зареєстроване належним чином згідно рішення виконавчого комітету Сосницької селищної ради від 05.08.2005 № 180 „Про оформлення права власності”, про що видане відповідне свідоцтво про право власності, і доказів визнання недійсним попередніх рішення та свідоцтва права власності, виданих на власника „Укрпрофоздоровниця”, позивачем не надано.
Прокуратура та ФДМУ наполягають на праві власності держави на спірне майно, посилаючись на те, що на підставі Постанови Ради Міністрів Української РСР від 23 квітня 1960 р. N 606 „Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР” (далі Постанова РМ УРСР № 606) Міністерством охорони здоров'я УРСР здійснено безоплатну передачу у відання профспілкових органів всіх діючих станом на 1 січня 1960 року госпрозрахункових санаторіїв, будинки відпочинку, санаторних пансіонатів, курортних поліклінік, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, згідно з додатками NN 1, 2, а також будуються для цього Управління, та Головного республіканського і територіальних управлінь курортів, санаторіїв і будинків відпочинку з усіма підприємствами і організаціями, що знаходяться у їх віданні, та курортних контор, згідно з додатком N 3.
Прокуратура та ФДМУ вважають, що спірне майно, яке згідно Постанови РМ УРСР № 606 було передане у відання профспілковим органам, за будь-яких подальших дій щодо нього з боку як профспілкових органів, так і будь-яких інших органів, залишалось у державній власності, тому розпорядження цим майном іншою особою, ніж держава в особі уповноваженого нею представника, яким в даному випадку є ФДМУ, є незаконними.
Колегія суддів погоджується з тим, що за Постановою РМ УРСР № 606 від 23.04.1960 профспілковий орган - Українська республіканська Рада профспілок отримав у відання майно, в тому числі спірне майно, державної форми власності, з огляду на наступне.
Зі змісту Постанови РМ УРСР № 606 вбачається, що за Постановою РМ УРСР № 606 спірне майно із відання державних органів було передане у відання профспілкового органу - Української республіканської Ради профспілок, а не у власність профспілкової організації.
При цьому, передачі спірного майна у власність профспілкової організації відбутися не взагалі могла, оскільки згідно ст. 5 Конституції (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937, що діяла на дату Постанови РМ УРСР № 606 від 23.04.1960 і, відповідно, на дату передачі державою у відання профспілкових органів спірного майна, в Українській РСР існувала соціалістична власність або у формі державної власності (всенародне добро), або формі кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).
Такої форми власності, як профспілкова, на той момент не існувало, а жодного документального доказу того, що на дату Постанови РМ УРСР № 606, 23.04.1960, майно, зазначене у Переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передаються Українській республіканській Раді профспілок Міністерством охорони здоров'я УРСР (Додаток № 1 до Постанови РМ УРСР № 606), не належало до державної власності (всенародного майна) матеріали справи не містять.
Посилання Акціонерного товариства, як на доказ того, що спірне майно на дату Постанови № 229 належало Акціонерному товариству на праві власності, на норми ст. 10 Конституції України 1978 року, ст.ст. 86, 87, глави 9 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, ст. 2 ЗУ „Про власність” від 07.02.1991 до уваги колегією суддів не приймаються як хибні, оскільки зазначені акти цивільного законодавства не існували на дату Постанови РМ УРСР № 606, якою майно було передане у відання профспілкових органів, а докази зміни форми власності цього майна з державного, яким воно було на момент передачі згідно Постанови РМ УРСР № 606, на будь-яку іншу або передачі цього майна державою у власність будь-якій недержавній організації за плату або безоплатно, як то передбачено Постановою РМ УРСР «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд» від 28.04.1980 № 285, прийнятою на виконання Постанови РМ СРСР від 16.10.1979 № 940, які діяли на момент створення ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», матеріали справи не містять.
Посилання Акціонерного товариства на висновки Конституційного Суду України у пункті 6 Рішення від 11 листопада 2004 року № 16-рп/2004, в якому йдеться, про право держави та її повноважних органів передавати державне майно у власність недержавним (кооперативним і громадським) організаціям як за плату, так і безоплатно, зазначених обставин не спростовує і не свідчать про те, що спірне майно було у будь-який встановлений законом спосіб передане державою Акціонерному товариству.
Отже, як свідчать матеріали справи, спірне майно з дати передачі його державою у відання Української республіканської Ради профспілок згідно Постанови РМ УРСР № 606 23.04.1960 форму власності не змінювало і на дату передачі його Федерацією незалежних профспілок України за Актом від 23.04.1992 до статутного фонду Акціонерного товариства залишалось державним майном.
При цьому, посилання Акціонерного товариства на те, що Постанова РМ УРСР № 606 не може бути достовірним доказом того, що всі санаторії, в тому числі й ДП „Дитячий санаторій ім. Щорса”, були передані у відання, і не може мати значення для даної справи, оскільки в ній відсутній будь-який перелік майна, що передається, та конкретні вказівки на передачу спірного майна, а також на те, що висновок суду першої інстанції про передачу спірного майна за цією Постановою є недоведеним припущенням, до уваги прийняті бути не можуть, оскількиу Переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передаються Українській республіканській Раді профспілок Міністерством охорони здоров'я УРСР (Додаток N 1 до Постанови РМ УРСР № 606) по Київському територіальному управлінню значиться Будинок відпочинку ім. Щорса у м. Сосниця, що спростовує посилання Акціонерного товариства на відсутність у Постанові РМ УРСР № 606 будь-якого переліку майна, що передається, та конкретної вказівки на передачу спірного майна.
Поняття „власність профспілкових та інших громадських організацій” увійшло в обіг з 01.01.1964 - дати набрання чинності Цивільним кодексом Української РСР.
В подальшому, 20.04.1978, на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради Української РСР дев'ятого скликання прийнято Конституцію (Основний Закон) України, згідно ст. 10 якої основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної), до якої віднесено майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань, і колгоспно-кооперативної власності.
Проте, безпідставним є вважати, що із введенням поняття „майно профспілкових громадських організацій” власність, що її було передано у відання Української республіканської Ради профспілок до фактичної появи такого поняття, автоматично перетворилась з майна державної форми власності на майно профспілкової організації.
При цьому, колегія суддів вважає помилковою думку представника Акціонерного товариства, що Постановою РМ УРСР № 606 державою профспілкам фактично було повернуто майно, раніше передане державі за Постановою № 433 Ради Міністрів Української РСР від 17.04.1956 року „Про поліпшення роботи санаторіїв і будинків відпочинку”, з огляду на таке.
Постановою № 433 РМ УРСР від 17.04.1956, копію якої долучено представником Акціонерного товариства у судовому засіданні, Міністерство охорони здоров'я УРСР зобов'язано прийняти в строк до 5 травня 1956 року від міністерств, відомств і профспілкових організацій всі діючі і ті, що будуються, санаторії та будинки відпочинку (крім одноденних), розташовані на території Української РСР.
Отже, згідно Постанови № 433 відбулася передача Міністерству охорони здоров'я УРСР санаторіїв та будинків відпочинку не лише профспілковими організаціями, а й міністерствами і відомствами.
В той же час, як вбачається з наявних в матеріалах справи документальних доказів, Постановлением от 09.10.1920 года заседания Сосницкого уисполкома об организации санатория в г. Сосниця (а.с.10 т.1) признано необходимым развернуть санаторий в г. Соснице в Сосновом бору для чего отвести три дома. Президиуму исполкома, наробраза и здравоохранения принять все зависящие меры к подыскиванию в уезде помещений для детских домов ныне размещающие в вышеупомянутых помещениях.
Тобто, не профспілки були засновником санаторію в м. Сосниця у 1920 році.
Зміст Постанови № 433 РМ УРСР від 17.04.1956 „Про поліпшення роботи санаторіїв і будинків відпочинку” не дає підстав вважати, що санаторій в м. Сосниця був переданий Міністерству охорони здоров'я УРСР саме профспілковою організацією.
Будь-яких належних документальних доказів того, що після дати заснування Сосницкимо уисполкомом санаторію в м. Сосния, 09.10.1920, і по дату передачі всіх діючих і тих, що будуються, санаторіїв та будинків відпочинку Міністерству охорони здоров'я УРСР згідно Постанови № 433 РМ УРСР від 17.04.1956 спірний санаторій було передано профспілковій організації, матеріали справи не містять.
В той же час, згідно п. 13 ст. 97, ст. 102 Конституції України 1978 року, до виключного відання Верховної Ради України, як єдиного органу законодавчої влади України, належить здійснення законодавчого регулювання відносин власності шляхом прийняття законів, постанов та інших актів.
З урахуванням зазначеної норми, з огляду на те, що спірне майно належало до державної власності, вищезгадані постанова Президіуму Ради Всезагальної Конфедерації Професійних Спілок СРСР від 18.11.1990 № 2-1а, постанова Президії ради Незалежних профспілок України» (ФНПУ) № 11-11-1 від 22.11.1991, що на них посилається Акціонерне товариство як на доказ свого права власності на спірне майно, винесені з порушенням норм чинного законодавства і поза межами наданих законодавством повноважень.
В той же час, в тексті діючої Конституції України, що її прийнято на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, таке поняття як соціалістична (загальнонародна) власність відсутнє.
Згідно ст. 41 Конституції України 1996 року власність в Україні існує у трьох формах - приватна, державна та комунальна.
Відсутні будь-які правові підстави вважати, що спірне майно, що його передано у відання Української республіканської Ради профспілок за Постановою РМ УРСР № 606, відноситься до іншої, ніж державна, форми власності в розумінні ст. 41 Конституції України 1996 року.
Згідно п. 7 ст. 92 Конституції України 1996 року правовий режим власності в Україні визначається виключно законами України.
З огляду на вищевикладене, рішення виконкому Сосницької селищної ради від 16.12.1998 № 191 та від 05.08.2005 № 180, якими на державне майно визнається право приватної власності Акціонерного товариства також не може вважатися законним.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Сама по собі чинність відповідного акта на час вирішення спору господарським судом не зобов'язує останній керуватися цим актом, якщо він не відповідає законодавству України.
Така правова позиція висловлена Вищим господарським судом України в Інформаційному листі від 29.09.2009 р. № 01-08/530 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” із змінами і доповненнями.
З огляду на викладене, думка Акціонерного товариства, що спірне майно належить їй на праві власності, не підтверджується наявними в матеріалах справи документальними доказами і не відповідає дійсним обставинам справи.
Факт перебування спірного майна на балансі Акціонерного товариства зазначених обставин не спростовує.
При цьому, посилання Акціонерного товариства, як на доказ правомірності володіння спірним майном і як на підставу для відмови у задоволенні позову, на рішення Вищого Арбітражного Суду України від 14.08.1997 у справі № 137/7 як на таке, що має преюдиціальне значення для даної справи, колегією суддів прийняте бути не може, оскільки згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Факти, встановлені рішенням Вищого Арбітражного Суду України від 14.08.1997 у справі № 137/7, участь у якій брали Фонд державного майна України як позивач та Фонд соціального страхування України і Акціонерне товариство як відповідачі, не можуть бути прийняті судом як такі, що не потребують доказування в розумінні ст. 35 ГПК країни, оскільки суб'єктний склад учасників цієї справи не співпадає з суб'єктним складом учасників цієї справи.
Статтею 1 Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” від 10 вересня 1991 року N 1540-XII встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.
Враховуючи, що профспілки у СРСР існували як єдина загальносоюзна громадська організація, діяльність якої регулювалася єдиним Статутом, Українська республіканська організація профспілок, як складова загальносоюзної організації і яку в єдиній системі профспілок СРСР представляла Українська республіканська Рада профспілок, є організацією союзного підпорядкування.
Додатковим доказом зазначених обставин можна вважати Постанову Верховної Ради України від 1 листопада 1996 року N 461/96-ВР „Про проект Постанови Верховної Ради України про тлумачення Постанови Верховної Ради України „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР” (із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Верховної Ради України від 18 лютого 1997 року N 71/97-ВР), якою Фонду державного майна України разом з відповідними громадськими організаціями України доручено до 1 квітня 1997 року провести інвентаризацію майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР станом на 24 серпня 1991 року і подати Верховній Раді України перелік суб'єктів, у віданні яких знаходиться це майно.
Матеріалами справи підтверджується і сторонами не заперечується, що відносно майна, що знаходилось у віданні Федерації незалежних профспілок України (колишньої Укрпрофради), був складений і керівником Федерації незалежних профспілок України підписаний відповідний перелік лікувально-оздоровчих організацій, установ і підприємств, які за станом на 24.08.91 р. знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України, і спірне майно увійшло до цього переліку за № 164 (а.с.36-37 т.2).
Згідно п. 1 постанови Верховної Ради України від10.04.1992 N 2268-XII „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України” до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України.
Згідно п. 4 Тимчасового положення про ФДМ України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року N 2558-XII, основними завданнями Фонду є захист майнових прав України на її території та за кордоном.
Пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 N 3943-XII „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР” встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
Згідно ст. 7 Закону України „Про управління об'єктами державної власності від 21 вересня 2006 року N 185-V, ФДМ України здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного.
Отже, згідно законодавства України та наявних в матеріалах справи документальних доказів власником спірного майна є держава в особі уповноваженого нею ФДМУ, який обґрунтовано вимагає визнати Рішення № 229 недійсним як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства і порушує права власності на спірне майно держави в особі ФДМУ.
Пунктом 10 ЗУ „Про місцеве самоврядування передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно визнав Рішення № 229 таким, що прийняте з порушенням вимог діючого законодавства і прав та охоронюваних законом інтересів ФДМУ, а позовні вимоги прокурора в частині визнання Рішення № 229 - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі щодо позовних вимог в частині зобов'язання КП „Зодчий” БТІ скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно за ДП „Дитячий санаторій”.
При цьому, посилання Акціонерного товариства на те, що суд першої інстанції порушив норми ст. 22 ГПК України в частині щодо неможливості одночасної зміни підстав і предмету позову, до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не підтверджуються матеріалами справи.
Посилання Акціонерного товариства про пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні з даним позовом є безпідставними, оскільки Рішення № 229 Сосницькою селищною радою було прийняте 14.08.2008, а позивач звернувся з позовом про визнання його недійсним 15.06.2011, тобто без порушення встановленого законодавством трирічного строку позовної давності для звернення з такими позовами до суду.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна особа має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем належним чином доведено обставини, на які він послався в обґрунтування своїх вимог.
Акціонерним товариством не доведено обставин, на які він послався як на підставу своїх заперечень.
За таких обставин, рішення господарського суду Чернігівської області у справі № 12/73 від 19.07.2011 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга залишається без задоволення.
Судові витрати на подачу апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України в повному обсязі покладаються на Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” на рішення господарського суду Чернігівської області у справі № 12/73 від 19.07.2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області у справі № 12/73 від 19.07.2011 залишити без змін.
3. Повернути до господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 12/73.
Головуючий суддя
Судді