донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.11.2011 р. справа №43/43а
Донецький апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів -головуючого судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., членів колегії Малашкевича С.А. та Склярук О.І., при секретарі Гриньовій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 (представник ОСОБА_3, довіреність від 03.10.11р. б/н) на рішення господарського суду Донецької області від 24.04.09 року у справі №43/43а (суддя Зубченко І.В.) за позовною заявою ОСОБА_4 (представник до судового засідання не з'явився) до товариства з обмеженою відповідальністю «Північне»(представник ОСОБА_5, довіреність від 18.10.11р. №353/10) за участю третьої особи Донецької дирекції центру поштового зв'язку №9 (представник до судового засідання не з'явився) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Північне» №7 від 05.02.2009 року, -
Господарським судом Донецької області 24.04.09 року прийнято рішення у справі №43/43а, згідно якого вирішено відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Північне»(далі -Товариство) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства №7 від 05.02.2009 року, відміну реєстрації змін до установчих документів відповідача, яка була проведена згідно протоколу загальних зборів №7 від 05.02.2009 року та проведення перереєстрації установчих документів відповідача у стан до 05.02.2009 року.
Рішення суду обґрунтоване статтею 159 Цивільного кодексу України, Законом України «Про господарські товариства»та Рекомендаціями Вищого господарського суду України №04-5/14 від 28.12.2007 року «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», зокрема, безпідставним ігноруванням участі позивача у зборах учасників Товариства, невиконанням позивачем рішень, прийнятих на них та неприйняттям останнім участі у діяльності відповідача.
Не погоджуючись з правовою оцінкою, наданою господарським судом Донецької області у справі №43/43а, заперечуючи висновки, встановлені рішенням суду, вважаючи, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено процесуальні норми, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2009 року у справі №43/43а, обґрунтовуючи її тим, що судом не встановлено невиконання яких саме обов'язків зумовило прийняття рішення про виключення ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства, в чому саме полягала систематичність їх невиконання та якими саме діями позивач перешкоджав досягненню цілей Товариства.
Заявник апеляційної скарги звернув увагу на те, що участь у загальних зборах є правом, а не обов'язком учасника, а також на те, що розмір частки позивача не впливав на можливість проведення загальних зборів учасників ТОВ «Північне», оскільки і без його участі загальні збори вважались повноважними і на них могли прийматися потрібні Товариству рішення.
Також апелянт зазначає, що скликання та проведення загальних зборів, на яких було прийнято оскаржуване рішення, відбулось з порушенням вимог ч.5 ст.61 Закону України «Про господарські товариства».
Скаржник зауважив, що не залучивши його до участі у справі, суд фактично прийняв рішення про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, що відповідно до ч.2 ст.104 Господарського процесуального кодексу України в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив апеляційне провадження у справі припинити, оскільки вважає, що апелянт не має права на звернення з апеляційною скаргою щодо корпоративних питань, оскільки не є учасником корпоративних відносин.
В судовому засіданні заявник апеляційної скарги ОСОБА_2 підтримав заявлені в ній вимоги, Товариство заперечило проти задоволення цієї скарги з підстав, наведених раніше у письмовому відзиві.
Суд перебував у нарадчій кімнаті 01.11.11 року з 1221 до 1223 години.
Статтею 99 ГПК України унормовано, апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення присутніх в засіданні учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши правильність судових висновків, повноту встановлення судом обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції має бути скасоване із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно частини 1 статті 91 ГПК України, право на оскарження рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку мають сторони у справі, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, 01 січня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в забезпечення виконання останнім зобов'язань за договором позики №01/09 від 01.01.2009 року (т.2 а.с.120-121) було укладено договір застави частки в статутному капіталі (корпоративних прав) №01/09-з (т.2 а.с.114-119), за змістом якого позивач передав ОСОБА_2 у заставу частку у статутному капіталі ТОВ «Північне»у розмірі 33%, номінальною вартістю 6105 грн., включаючи відповідні права на управління, отримання частки прибутку Товариства, його активів у разі ліквідації, а також інші повноваження, передбачені законом та статутними документами товариства для його учасників (далі - Предмет застави).
В подальшому, оскільки позивач не виконав у строк свої зобов'язання з повернення суми відсотків за користування нею, апелянт листом б/н від 02.09.2011р. (т.2 а.с.122) повідомив заставодавця про намір розпочати процедуру звернення стягнення на Предмет застави. Однак, з відповіді позивача (т.2 а.с.110) заявнику апеляційної скарги стало відомо, про виключення ОСОБА_4 із складу учасників Товариства та про втрату можливості звернути стягнення на його частку у статутному капіталі.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зокрема, згідно положень п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 ГК України також унормовано, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одночасно для належного виконання зобов'язань, статтею 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобов'язання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.
Відповідно до норм статей 572, 589, 590 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Зокрема, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у встановлений строк (термін), заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Проаналізувавши наведені правові норми та дослідивши договір застави укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, апеляційний суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та заявником апеляційної скарги правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про забезпечення виконання зобов'язання та підпадає під правове регулювання норм Закону України «Про заставу».
Поряд з тим, стаття 51 Закону України «Про заставу»встановлює, при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодержатель має право вступити у справу як третя особа в судовому спорі, в якому розглядається позов про заставлене право.
Таким чином, зазначене вище визначає право ОСОБА_2 на оскарження рішення господарського суду Донецької області.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача, щодо відсутності у заявника апеляційної скарги права на звернення з апеляційною скаргою щодо корпоративних питань, оскільки він не є учасником Товариства, з тих підстав, що звернення із скаргою обумовлене не залученням скаржника до участі у справі в якості третьої особи, на права та обов'язки якої щодо однієї із сторін впливає рішення з господарського спору, що в силу ч.1 ст.91 ГПК України надає право апелянту на здійснення даної процесуальної дії.
Судова колегія апеляційного суду не погоджується з висновками суду попередньої інстанції викладеними у оскаржуваному судовому рішенні, оскільки вважає їх такими що не відповідають нормам матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та фактичним обставинам справи, враховуючи наступне.
Перш за все, необхідно зауважити, що прийняте місцевим господарським судом рішення безпідставно мотивовано положеннями ст.159 ЦК України, оскільки вказана норма встановлює правовий механізм проведення загальних зборів акціонерного товариства. Поряд з тим, зміст спірних правовідносин випливає з відносин учасників товариства з обмеженою відповідальністю, що в даному випадку зумовлює необхідність застосування статей 140-148 ЦК України.
Так, згідно наявного в матеріалах справи статуту ТОВ «Північне», затвердженого протоколом Загальних зборів учасників №3 від 26.11.2007 року (т.1 а.с.7-17), учасниками товариства є громадяни України: ОСОБА_6 з часткою засновника 34% (6290 грн.) ОСОБА_7 з часткою засновника 33% (6105 грн.) та ОСОБА_4 з часткою засновника 33% (6105 грн.). Разом 100% статутного капіталу складає 18500 грн.
Однак, 05.02.2009 року за результатом проведення загальних зборів учасників ТОВ «Північне», було вирішено:
ь виключити ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства на підставі ст.64 Закону України «Про господарські товариства»;
ь виплатити упродовж 12 місяців з дня виключення ОСОБА_4 зі складу Товариства вартість частини майна товариства, пропорційну його долі у статутному капіталі, згідно ст.54 Закону України «Про господарські товариства»;
ь з метою не зменшення статутного капіталу у зв'язку з виключенням зі складу товариства ОСОБА_4 зробити учасникам товариства внески майном на загальну суму 6105,00 грн., а саме ОСОБА_6 -2960,00 грн., ОСОБА_8 -3145,00 грн.;
ь статутний (складений) капітал у розмірі 18500,00 грн. розподілити між учасниками таким чином: ОСОБА_8 -9250,00 грн., або 50% статутного капіталу, ОСОБА_6 -9250,00 грн., або 50% статутного капіталу;
ь внести зміни до Статуту товариства щодо паспортних даних учасників, а саме: ОСОБА_6, паспорт серія НОМЕР_1, виданий Калінінським РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області 25.07.2008, ОСОБА_7, паспорт серія СМ №877918, виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України у Донецькій області 18 липня 2006 року;
ь доручити директору ТОВ «Північне»Папченко Ю.П. з правом передоручення іншій особі затвердити нову редакцію статуту Товариства та провести його державну реєстрацію.
Вищезазначені обставини, зокрема, стали підставою для звернення позивача до господарського суду Донецької області з розглядуваною позовною заявою.
Прийняття Загальними зборами вищевказаного рішення було оформлено Рішенням №7 загальних зборів учасників ТОВ «Північне»від 05.02.2009 року (т.1 а.с.18), яке є предметом дослідження у даній судовій справі.
Проаналізувавши зміст позовної заяви (т.1 а.с.2-3), врахувавши зміни позовних вимог викладених у доповненні до позовної заяви (т.2 а.с.88-89) та здійснивши співставлення їх з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
По-перше, положеннями статті 64 Закону України «Про господарські товариства»унормовано, що учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.
За змістом ст.145 ЦК України та ст.58 Закону України «Про господарські товариства», вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю через який здійснюється управління товариством є загальні збори учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюється статутом товариства та законом.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необхідним наголосити на тому, що чинне законодавство визначає участь учасника товариства в управлінні його справами, саме як право, а не обов'язок.
Так, згідно ст.10 Закону України «Про господарські товариства», ст.116 ЦК України та ст.88 ГК України, учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законом. Зокрема, пунктом 5.1 статуту Товариства закріплено право учасників товариства на прийняття участі в управлінні його справами.
В контексті ст.ст.12, 13, 14 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій вчинення яких не є обов'язком для неї.
Правовий аналіз зазначених норм вказує на те, що особа може на власний розсуд, як здійснювати своє цивільне право, так і використовувати його лише частково або не використовувати взагалі.
Між тим, стаття 13 ЦК України встановлює межі здійснення цивільних прав. Зі змісту вказаної статті слідує, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. В силу наведеної норми та особливостей юридичної природи зловживання правом, колегія суддів вважає, що зловживання правом може мати місце, якщо особа використовує своє право завдаючи шкоди іншим особам, та не є зловживання правом, якщо особа не здійснює свої права. Тобто, зловживання правом, на думку апеляційного господарського суду, має бути виражено виключно у здійсненні з боку особи певних активних дій спрямованих на порушення прав інших осіб, що в даному випадку місця не має.
Отже, поведінка позивача по здійсненню свого суб'єктивного права, як учасника Товариства є такою, що відповідає загальному типу передбаченому законом, а тому відсутня будь-яка протиправність, оскільки це абсолютно законне здійснення права.
Вищевикладене зумовлює висновок суду про неправомірність рішення Загальних зборів учасників ТОВ «Північне»про виключення позивача, фактично з підстав невикористання останнім свого права на участь в управлінні справами Товариства. Одночасно, на переконання судової колегії, виключення ОСОБА_4 із складу учасників ТОВ «Північне» фактично позбавило його права власності на частку в статутному капіталі Товариства (корпоративного права), непорушність якого гарантованого приписами ст.41 Конституції України.
Стаття 167 ГК України, визначає поняття корпоративних прав, як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Наразі судова колегія вважає помилковим ствердження Товариства щодо застосування до спірних правовідносини норм права, якими регулюються правовідносини, що виникають із спільної часткової власності, з тих підстав, що корпоративні правовідносини мають іншу відмінну від відносин спільної власності майнову та правову природу, а тому доводи відповідача з цього приводу не приймаються до уваги апеляційною інстанцією, як юридично неспроможні.
Також, відповідачем не доведено доказами у справі згідно приписів ст.33 ГПК України, вчинення яких саме дій позивачем перешкоджало досягненню цілей Товариства, адже в світлі статті 60 Закону України «Про господарські товариства», загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Тому, загальний відсоток голосів інших учасників Товариства (67%) надавав можливість приймати необхідні для нього рішення без участі позивача.
По-друге, положеннями частини 5 статті 61 Закону України «Про господарські товариства»визначено, що про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Вказані вимоги щодо порядку скликання загальних зборів учасників також відображені у п.6.4. статуту Товариства.
Дослідивши матеріали справи, колегія апеляційної інстанції встановила порушення вимог закону та установчих документів під час скликання загальних зборів учасників товариства, яке вбачається в наступному.
У зв'язку з важким фінансовим станом ТОВ «Північне», яке склалося внаслідок погіршення економічного стану країни, звуженням ринку збуту та ціни на кам'яне вугілля, а також виникненням заборгованості по заробітній платі його працівникам та сплати податків і обов'язкових платежів, керівництвом Товариства було прийнято рішення звернутися до його учасників з проханням надати допомогу Товариству шляхом надання безповоротної фінансової допомоги у розмірі 355905,00 грн. (т.1 а.с.40). За ствердженнями відповідача, з зазначеною метою 09.12.2008 року було проведено позачергові збори учасників Товариства, на яких прийнято рішення про укладення ТОВ «Північне»в особі директора Папченка Ю.П. з кожним із його учасників, договору безповоротної фінансової допомоги.
Відповідно до поштової квитанції та повідомлення про вручення поштового відправлення за №293137 (т.1 а.с.93-94), лист адресований позивачу щодо проведення 09.12.2008 року позачергових зборів було відправлено лише 04.12.2008 року.
За поясненнями відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву (т.1 а.с.25-29), оскільки фінансовий стан шахти продовжував перебувати критичним, керівництво вдруге звернулося до учасників Товариства з проханням надати останньому безповоротну фінансову допомогу у розмірі 216000,00 грн. (т.1 а.с.37), яке було задоволено на позачергових зборах учасників Товариства 16.12.2008 року.
Згідно поштових квитанцій та повідомлень про вручення поштового відправлення за №6466 та №6474 (т.1 а.с.96-99), листи адресовані позивачу щодо проведення 16.12.2008 року позачергових зборів та результатів проведення попередніх зборів були відправлені лише 10.12.2008 року.
Сукупний аналіз наступних повідомлень позивача про скликання загальних зборів учасників, зокрема і щодо проведення загальних зборів 05 лютого 2009 року (т.1 а.с.102-111), також вказує на порушення з боку Товариства встановленого для цього тридцятиденного строку.
Так, лист ТОВ «Північне»від 08.01.2009 року №51/01 (т.1 а.с.111), яким повідомлялося про проведення оскаржуваних загальних зборів Товариства, згідно поштової квитанції та повідомлення про вручення поштового відправлення №363814 (т.1 а.с.109-110), було відправлено відповідачем тільки 09.01.2009 року.
Крім того, згідно пояснень третьої особи (т.2 а.с.73), повідомлення не було належним чином вручено ані особисто позивачу, ані членам його сім'ї внаслідок порушення відповідальним за доставку поштової кореспонденції працівником відділення поштового зв'язку п.114 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 17.08.2002 року №1155, чинних на час здійснення такого повідомлення.
З огляду на викладене, матеріали судової справи не лише не спростовують але й підтверджують доводи заявника апеляційної скарги про порушення відповідачем встановленого порядку повідомлення учасників Товариства про проведення загальних зборів. До того ж, справа не містить жодних письмових доказів, які б вказували на наявність правових підстав встановлених ст.64 Закону України «Про господарські товариства»для виключення ОСОБА_4 із числа учасників Товариства.
Колегія зазначає, що оскаржуване рішення загальних зборів учасників, є актом, оскільки зумовлює настання певних правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підстави для визнання оспорюваного рішення недійсним, суд вбачає саме у порушені відповідачем вимог закону та установчих документів під час скликання загальних зборів Товариства та порушенні прав та законних інтересів позивача прийнятими на ньому рішеннями. Відповідно, наслідком недійсності прийнятого загальними зборами учасників рішення є скасування зареєстрованих змін до установчих документів відповідача, проведених останнім на його виконання.
За таких обставин у суду апеляційної інстанції є всі підстави не погодитись з правовою позицією суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки вона не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст.159 ЦК України, порушує процесуальні норми права, а саме ст.27 та ст.32 ГПК України, не відповідає обставинам справи та не підтверджена наявними у справі письмовими доказами.
В порядку статті 49 ГПК України судові витрати у справі мають бути віднесеними на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 43, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, а також статтею 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2009 року у справі №43/43а.
Скасувати рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2009 року у справі №43/43а.
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4.
Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Північне»№7 від 05.02.2009 року про виключення ОСОБА_4 зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Північне», визначення порядку і строків виплати вартості частини майна, пропорційної його долі в статутному фонді та розподілі статутного капіталу між двома учасниками товариства.
Зобов'язати відповідача скасувати реєстрацію змін до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю «Північне», яка була проведена згідно протоколу загальних зборів №7 від 05.02.2009 року та зобов'язати відповідача провести перереєстрацію установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю «Північне»у стан до 05.02.2009 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена через Донецький апеляційний господарський суд в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Є.Мєзєнцев
Суддя С.Малашкевич
Суддя О.Склярук