донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.10.2011 р. справа №17/107
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Манжур В.В.
суддівБойко І.А., Гези Т.Д.
при секретарі Пеленовій О.О.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1, ОСОБА_2 -за довіреностями
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс», м.Макіївка, Донецька область
на рішення
господарського суду Донецької області
від15.08.2011р. (повний текст підписано 22.08.2011р.)
по справі№ 17/107 (суддя Забарющий М.І.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс», м.Макіївка, Донецька область
доДержавного підприємства «Макіїввугілля», м.Макіївка, Донецька область
простягнення 4 791 506,41грн.,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс», м.Макіївка, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до Державного підприємства «Макіїввугілля», м.Макіївка, Донецька область про стягнення суми боргу в розмірі 4 613 231,11грн., суми інфляційних витрат в розмірі 144778,86грн., суми річних в розмірі 33496,44грн.
У заяві від 19.07.2011р. про збільшення позовних вимог позивач, в порядку ст.22 ГП України, просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 4 613 231,11грн., суму інфляційних витрат в розмірі 164830,85грн., суму річних в розмірі 52522,68грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.08.2011р. у справі № 17/107 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс», м.Макіївка, Донецька область до Державного підприємства «Макіїввугілля», м.Макіївка, Донецька область задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто суму річних в розмірі 34045,62грн., суму інфляційних витрат в розмірі 149561,92грн. та судові витрати, в частині стягнення суми боргу в розмірі 745125,53грн. провадження у справі припинено в порядку п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, в решті позовних вимог у позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням першої інстанції Позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2011р. у справі № 17/107 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог скаржник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права та зазначає, що при винесенні рішення судом досліджені не всі обставини, які мають значення для справи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причину неявки до суду не повідомив, незважаючи на те, що про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Неявка без поважних причин у судове засідання представника відповідача не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасників процесу в установленому порядку.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення скаржника (позивача), обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
10 січня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс»(Позивач, Транспорт) та Державним підприємством «Макіїввугілля»(Відповідач, Підприємство) був укладений договір за № 102 на транспортне обслуговування Товариством з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс»відокремлених підрозділів Державного підприємства «Макіїввугілля»(далі за текстом -договір), згідно пункту 1.1. якого Транспорт здійснює на підставі Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії ТОВ «Макіївпромтранс»і станцій примикання ДП «Донецька залізниця», технічних умов і ліцензії № 416528 серія АВ транспортне обслуговування Підприємства, а Підприємство оплачує транспорті послуги на умовах цього договору.
Згідно п.9.1. договору, договір укладений на строк з 10.01.2011р. по 31.12.2011р.
В пункті 5.5. договору передбачено, що всі платежі за транспортне обслуговування проводяться шляхом попередньої оплати за послуги, що будуть надаватися в майбутньому, розмір яких визначається підприємством, виходячи з очікуваного місячного об'єму перевезення з розрахунку за три доби у відповідно до п.п.5.1.-5.4. договору.
Нарахування платежів проводиться Транспортом після попередньої оплати послуг з оформленням рахунків щодо кожного підрозділу Підприємства із зазначенням відповідних видів транспортних послуг з направленням рахунків Підприємству. Підставою для пред'явлення Підприємству рахунків на оплату транспортних послуг є приймально-здавальні відомості, відомості обліку маневрової роботи та інше (п.5.6. договору).
У позові Позивач зазначає, що в період з 11.01.2011р. по 31.03.2011р. на умовах договору Відповідачеві були надані послуги на загальну суму 4 613 231,12грн., що підтверджується приймально-здавальними відомостями, підписаними представниками сторін та актом звіряння за цей період.
Посилання скаржника на те, що матеріалами справи підтверджено факт надання Відповідачеві послуг за договором в квітні, травні, червні та липні 2011р., але судом першої інстанції до уваги не прийнято довідку з вказівкою про надані послуги за вказаний період, судовою колегією не приймається, оскільки факт надання послуг за договором підтверджується приймально-здавальними відомостями, відомостями обліку маневрової роботи, про що зазначено в п.5.6. договору, на підставі яких Позивач виставляє Відповідачеві рахунки на оплату транспортних послуг, однак які відсутні у матеріалах справи.
Із матеріалів справи вбачається, що, в порядку ст.601 ЦК України, між сторонами був проведений взаємозалік на загальну суму 7 013 965, 62грн., що підтверджується повідомленнями Позивача від 31.05.2011р. № 01-19/431 (на суму 3 863 014,82грн.), від 31.05.2011р. № 01-19/432 (на суму 5090,76грн.), від 31.05.2011р. № 01-19/430 (на суму 10026,90грн.), від 30.06.2011р. № 01-19/553 (на суму 5090,76грн.), від 01.07.2011р. № 01-19/552 (на суму 3 130 742,38грн).
У судовому засіданні представник скаржника зазначив, що суми проведених взаємозаліків були зараховані в рахунок погашення заборгованості за квітень та травень 2011р., у зв'язку з чим заборгованість за період з 11.01.2011р. по 31.03.2011р. є непогашеною.
Однак, у вищевказаних повідомленнях про проведення взаємозаліків Позивачем не зазначено періоду, саме за який він мав намір зарахувати суми взаємозаліку.
Зважаючи на недоведеність Позивачем факту надання Відповідачеві послуг за договором у період з 01.04.2011р. по день винесення судом першої інстанції рішення та на наявність заборгованості за період з 11.01.2011р. по 31.03.2011р., судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що заборгованість за період з 11.01.2011р. по 31.03.2011р. в розмірі 4 613 231,12грн. вважається погашеною згідно проведених між сторонами взаємозаліків.
Так, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 3 868 105,58грн., оскільки взаємозалік на вказану суму проведений сторонами 07.06.2011р. (дата отримання повідомлень Відповідачем), згідно повідомлень Позивача від 31.05.2011р. № 01-19/431 (на суму 3 863 014,82грн.), від 31.05.2011р. № 01-19/432 (на суму 5090,76грн.), тобто до подачі Позивачем позову до суду (позов подано до канцелярії суду 08.06.2011р.). Зважаючи, що взаємозалік на вищевказану суму проведений до моменту звернення Позивача до суду, у останнього відсутні правові підстави для стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 3 868 105,58грн.
Відносно частини суми боргу в розмірі 745 125,53грн. судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі, згідно приписів п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки взаємозалік на цю суму проведений між сторонами 09.06.2011р., 08.07.2011р. (дати отримання повідомлень Відповідачем), згідно повідомлень Позивача від 31.05.2011р. № 01-19/430, від 30.06.2011р. № 01-19/553, від 01.07.2011р. № 01-19/552, тобто після звернення Позивача до суду.
Позивачем заявлені вимоги (з урахуванням заяви від 19.07.2011р. про збільшення позовних вимог) про стягнення суми інфляційних витрат в розмірі 164830,85грн. та суми річних в розмірі 52522,68грн., які суд першої інстанції задовольнив частково: з відповідача стягнуто суму річних в розмірі 34045,62грн. та суму інфляційних витрат в розмірі 149561,92грн., зважаючи на неправильне визначення позивачем суми основного боргу, на який мають нараховуватись інфляційні витрати та річні.
Прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши арифметичні розрахунки позивача та суду першої інстанції, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про стягнення з відповідача інфляційних витрат та суми річних у вищевказаному розмірі.
З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження.
Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2011р. у справі № 17/107 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс», м.Макіївка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2011р. у справі № 17/107 -залишити без задоволення, рішення господарського Донецької області від 15.08.2011р. у справі № 17/107 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.
Головуючий В.В.Манжур
Судді: І.А.Бойко
Т.Д.Геза
Повний текст постанови підписаний 04.10.2011р.
Надруковано 5 примірників:
1 -у справу
1 -позивачу
1 -відповідачу
1 -ГС Дон.обл.
1 -ДАГС