донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.10.2011 р. справа №17/230
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Манжур В.В.
суддівБойко І.А., Гези Т.Д.
при секретарі Пеленовій О.О.
за участю представників сторін:
прокурор:
від позивача:не з'явився
ОСОБА_1 -за довіреністю
від відповідача:ОСОБА_2 -за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави Міністерства інфраструктури України в особі Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця»в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень, м.Харків
на рішення
господарського суду Донецької області
від22.08.2011р. (повний текст підписано 29.08.2011р.)
по справі№ 17/230 (суддя Забарющий М.І.)
за позовомХарківського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця»в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень, м.Харків
до
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Промцемент», м.Амвросіївка, Донецька область
Приватного підприємства «Росток+», м.Харків
простягнення 27340,00грн.,
Харківський міжрайонний транспортний прокурор в інтересах держави Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця»в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень, м.Харків звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промцемент», м.Амвросіївка, Донецька область про стягнення 27340,00грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 07.12.2010р. позовні вимоги Харківського міжрайонного транспортного прокурора були задоволені в повному обсязі.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2010р. скасовано, у задоволенні позовних вимог Харківського міжрайонного транспортного прокурора відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2010р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2011р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.08.2011р. у задоволенні позовних вимог Харківського міжрайонного транспортного прокурора відмовлено, у зв'язку з необґрунтованістю.
Не погоджуючись з рішенням першої інстанції Прокурор звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2011р. у справі № 17/230 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог скаржник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права та зазначає, що при винесенні рішення судом досліджені не всі обставини, які мають значення для справи.
Позивач (Міністерство транспорту та зв'язку України, яке реорганізоване в Міністерство інфраструктури України, згідно Указу Президенту України від 09.12.2010р. № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади») у відзиві від 28.09.2011р. підтримав вимоги Прокурора, викладені в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права.
Позивач (Статутне територіально-галузеве об'єднання «Південна залізниця»в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень) у відзиві від 28.09.2011р. підтримав вимоги Прокурора, викладені в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права та зазначає, що при винесенні рішення судом досліджені не всі обставини, які мають значення для справи.
Відповідач надав до Донецького апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу від 29.09.2011р., в якому проти вимог Прокурора заперечує, посилаючись на відповідність висновків суду дійсним обставинам справи та правовідносинам, що склались між сторонами, а тому вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Крім того, Відповідач зазначає, що ним не створено жодних перешкод, які б затрудняли або унеможливили доставку, а також видачу вантажу вчасно та належному одержувачу.
Третя особа у запереченнях від 03.10.2011р. зазначає, що позиція скаржника не відповідає нормам матеріального права, оскільки порядок і способи повідомлення залізницею одержувача вантажу врегульовано наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00р. № 644 «Правила перевезення вантажів»;. вантаж, зазначений ТОВ «Промцемент»в залізничній накладній № 51441591 від 30.05.2010р., отримано «Одержувачем»вантажу ПП «Росток+»своєчасно у передбачений термін; позивачем не доведено правомірність своїх висновків щодо невірно вказаної в накладній поштової адреси одержувача вантажу, а тому вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Промцемент»30.05.2010р. на адресу Приватного підприємства «Росток»(ЄДРПОУ 32238112) у двох вагонах № 97264683 та № 97149744 за накладною № 51441591 на станцію призначення Харків-Балашовський Південної залізниці відвантажено цемент. В накладній одержувачем вказано Приватне підприємство «Росток», код 3548, поштова адреса: 61003, м.Харків, вул.Університетська, 35/2, кв.17.
Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Як зазначено, в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі за текстом -Статут), накладна -це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Із матеріалів справи вбачається, що вантажовласник (ПП «Росток+») знаходиться із СТГО «Південна залізниця»в договірних відносинах по організації перевезень вантажів і проведенню розрахунків за перевезення за надані залізницею послуги, на підставі договору № 022153 від 28.01.2008р. (далі за текстом -договір).
В договорі вантажовласник вказав юридичну адресу: 61003, м.Харків, вул.Рози Люксембург, б.2, кв.188. В пункті 6.1. договору зазначено поштову адресу вантажовласника: 61070, м.Харків, вул.Чкалова, буд.9-А.
Відвантаження цементу за накладною № 51441591 здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю «Промцемент»на підставі замовлення від 28.05.2010р. за № 281 (том 1 арк.21), де одержувачем (Приватним підприємством «Росток+») вказана адреса: 61003, м.Харків, вул.Університетська, 35/2, кв.17.
Станцією призначення Харків-Балашовський Південної залізниці складено акт загальної форми № 1647 від 01.06.2010р., в якому зазначено, що в накладній № 51441591 вказаний код одержувача «3548», який не відповідає найменуванню одержувача, та складено акт загальної форми № 1848 від 01.06.2010р. про те, що в зазначеній накладній невірно вказана адреса одержувача Приватного підприємства «Росток+»код ЄДРПОУ 32238112 (м.Харків, вул.Університетська, 35/2, кв.17), в той час як в реєстраційній картці підприємства (том 1 арк.12) зазначена адреса: м.Харків, вул.Чкалова, 9-А.
Позивач в порядку ст.ст.118, 122 Статуту нарахував штраф в розмірі 27340,00грн. за неправильне зазначення вантажовідправником адреси вантажоодержувача.
Однак, із матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Росток+»листом від 10.05.2010р. № 174, який згідно штемпелю ст.Харків-Балашовський отриманий представником тієї станції, де саме обслуговується третя особа, належним чином повідомило СТГО «Південна залізниця»в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень про зміну своєї поштової адреси на 61003, м.Харків, вул.Університетська, 35/2, кв.17.
Інших доказів, що підтверджують факт обізнаності вантажовідправника (ТОВ «Промцемент») про іншу адресу вантажоодержувача (ПП «Росток+»), до матеріалів справи не представлено.
На підставі зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, що СТГО «Південна залізниця»було належним чином повідомлено про зміну поштової адреси Приватного підприємства «Росток+», саме за якою здійснено відвантаження цементу, що підтверджено матеріалами справи.
Посилання прокурора на те, що судом першої інстанції не надана належна оцінка додатковій угоді від 09.06.2010р. до договору № 022153, судовою колегією не приймається, зважаючи на наступне:
Вказана угода про зміну юридичної адреси вантажовідправника укладена після здійснення спірного перевезення та її умови стосуються правовідносин сторін за договором, що відбуваються після 09.06.2010р.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги додаткову угоду, оскільки вантаж оформлювався і перевозився до дати її укладення, а саме 30.05.2010р.
Відповідно до ст.122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту, тобто у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Прокурор та позивачі під час розгляду справи не надали до суду доказів в підтвердження наявності вини відповідача, зважаючи на те, що останній не знав іншої поштової адреси вантажоодержувача, ніж та, що зазначена в замовленні від 28.05.2010р. за № 281.
Зважаючи на недоведеність прокурором факту неправильного зазначення вантажовідправником адреси вантажоодержувача та на обізнаність позивача про зміну поштової адреси вантажоодержувача, судова колегія не вбачає підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст.118 Статуту.
З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження.
Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2011р. у справі № 17/230 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Харківського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави Міністерства інфраструктури України в особі Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця»в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень, м.Харків на рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2011р. у справі № 17/230 -залишити без задоволення, рішення господарського Донецької області від 22.08.2011р. у справі № 17/230 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.
Головуючий В.В.Манжур
Судді: І.А.Бойко
Т.Д.Геза
Повний текст постанови підписаний 04.10.2011р.
Надруковано 8 примірників:
1 -у справу
1 -прокурору
2 -позивачам
1 -відповідачу
1 -третій особі
1 -ГС Дон.обл.
1 -ДАГС