ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 23/48715.11.11
За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Комспек»
додочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
простягнення 805 902, 58 грн.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники:
позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність № 05/09-01 від 01.10.2011 року)
відповідача: представник ОСОБА_2 (довіреність № 126 «д»від 19.10.2011 року)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Комспек»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»805 902, 58 грн., (у тому числі 80 588, 94 грн. -3 % річних, 308 937, 46 грн. -інфляційні втрати та 416 376, 18 грн. -пеня).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором поставки № 01/03 від 15.03.2006 року та додатковими угодами до нього, зокрема, не вчасно здійснив оплату переданого Позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 року порушено провадження у справі № 23/487 та призначено її розгляд на 15.11.2011 року.
Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник Відповідача у судовому засіданні подав клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття Вищим Господарським судом України постанови у справі № 6/498-59/53.
Враховуючи, що постанова Київського апеляційного господарського суду набрала законної сили, а положення статті 79 Господарського процесуального кодексу України не містить підстав, зазначених у клопотанні для зупинення провадження у справі, суд відмовив у задоволенні клопотання.
Відповідач у письмовому відзиві проти позову заперечував, зазначаючи про те, що на момент розгляду даної справи у Позивача відсутні підстави стверджувати про доведеність факту наявності у Відповідача заборгованості за договором № 01/03 від 15.03.2006 року, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2011 року по справі № 6/498-59/53 оскаржено до Вищого Господарського суду України.
Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 15.11.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2011 року по справі № 6/498-59/53, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 4 624 994, 08 грн. - основного боргу, 92 168, 67 грн. -3 % річних, 401 273, 58 грн. -інфляційних втрат та 735 212, 73 грн. -пені.
Під час розгляду справи № 6/498-59/53 Господарським судом міста Києва встановлено, що Відповідач не виконав свого обов'язку за договором поставки № 01/03 від 15.03.2006 року та додаткових угод до нього, не здійснив оплату поставленого Позивачем товару.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Під час розгляду справи № 6/498-59/53 судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати коштів за отриманий товар.
Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.
Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Зазначена норма є диспозитивною, тобто законом або договором може бути встановлено інший порядок, у тому числі і строк, для нарахування штрафних санкцій.
Умовами договору поставки № 01/03 від 15.03.2006 року встановлено відповідальність за несвоєчасну оплату отриманого товару. Пунктом 5.1.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлену продукцію, Позивач має право нараховувати штрафні санкції на суму заборгованості у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацоінального банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Таким чином, позовна вимога Позивача в частині стягнення пені є обгрунтованою та підлягає задоволенню у розмірі 416 376, 18 грн. (за період з 01.11.2010 року по 31.05.2011 року).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Законодавство не обмежує можливість Позивача захистити своє право на грошову компенсацію в окремому судовому провадженні після винесення судового рішення про стягнення основної суми боргу.
Суд перевірив надані Позивачем розрахунок трьох процентів річних, інфляційних втрат та встановив їх обґрунтованість та доведеність, тому вимога в частині стягнення 3 % річних за період з 01.11.2010 року по 31.05.2011 року підлягає задоволенню у розмірі 80 588, 94 грн. та інфляційних втрат у розмірі 308 937, 46 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені товариства з обмеженою відповідальністю "Комспек" вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03151, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Народного Ополчення, будинок 11-А, ідентифікаційний код 33096517) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комспек" (01042, м. Київ, Печерський район, вулиця Патріса Лумумби, будинок, 9, офіс 4, ідентифікаційний код 30858756) 80 588 (вісімдесят тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 94 коп. -3 % річних, 308 937 (триста вісім тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 46 коп. -інфляційні втрати, 416 376 (чотириста шістнадцять тисяч триста сімдесят шість) грн. 18 коп. - пеня, 8 059 (вісім тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 03 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ.
Суддя Кирилюк Т.Ю.