Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "16" листопада 2011 р.Справа № 10/5007/70/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді < Поле для текста >
судді Терлецької-Байдюк Н.Я.
судді < Поле для текста >
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 28.07.11р.;
від відповідача ОСОБА_2 - доручення від 23.03.11р.
Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайн-Україна" (с.Липне Любарський район Житомирська область)
до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Житомир)
про стягнення 451775,27 грн.
01 серпня 2011 року до господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайн-Україна" про стягнення з відповідача 451775,27 грн. заборгованості, з яких: 403843,13 грн. - сума основного боргу за договорами на поставку молока № 13 від 28.04.2010 р. та № 1 від 01.01.2011 р., 24782,47грн. - пеня, 17896,62грн. - інфляційні втрати, 5253,05грн. - 3% річних.
Ухвалою від 02.08.2011р. суддею Прядко О.В. порушено провадження у справі 10/5007/70/11 та призначено до розгляду на 23.08.2011р.
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду від 12.10.2011р. №56/2011 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи" у зв'язку з перебуванням з 10.10.11р. судді Прядко О.В. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку та у відповідності зі ст.2-1 ГПК України та п.3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справа була розподілена судді Терлецькій-Байдюк Н.Я.
Ухвалою від 13.10.2011р. суддею Терлецькою-Байдюк Н.Я. справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання на 03.11.2011р.
У зв'язку з необхідністю підготовки обгрунтованих розрахунків позовних вимог за клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 16.11.2011р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав довідку про стан заборгованості відповідача станом на 16.11.11р. та заяву про уточнення позовних вимог від 14.11.11р., відповідно до якої просить стягнути з відповідача 403843,13грн. - суму основного боргу, 25194,44грн. - пені, 5182,33грн. - 3% річних та 15309,95грн. - інфляційних, всього: 449529,85грн. Також просить суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на майно відповідача та на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, які належать відповідачу, про що суду подана відповідна заява (а.с.61-62).
Представник відповідача суму основного боргу визнав. Просив суд відмовити або зменшити розмір пені та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки накладення арешту на майно та рахунки підприємства може призвести до повної зупинки діяльності підприємства, унеможливить проведення розрахунків за енергоносії, пакувальний матеріал та сировину. Окрім цього, підприємство не має окремих рахунків для здійснення виплати заробітної плати та здійснення обов'язкових платежів до Державного бюджету України, так як дані виплати здійснюються з основних рахунків.
Повноваження представника в частині визнання позову підтверджені довіреністю від 23.03.2011р.
Відповідно до ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Враховуючи, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.
Стосовно заяви про уточнення позовних вимог від 14.11.11р. суд відмовляє в її прийнятті, так як позивачем збільшено період нарахування штрафних санкцій, тобто змінено предмет позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролайн -Україна" (постачальник/позивач) та Дочірнім підприємством "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (покупець/відповідач) було укладено договір №13 на поставку молока (а.с.10-11), за умовами якого постачальник зобов'язується виробляти та поставляти у встановлених обсягах, а покупець приймати і своєчасно сплачувати за молоко цільне, незбиране коров'яче - надалі Продукцію.
Відповідно до п.4.1 договору перехід права власності на продукцію здійснюється в момент фактичної передачі якісної продукції та всіх необхідних у відповідності до законодавства та цього договору документів покупцю постачальником, з підписанням всіх необхідних документів представниками сторін договору з зазначенням часу передачі продукції.
Згідно з п.5.1 договору покупець сплачує постачальнику за продукцію по ціні, передбаченій в протоколі погодження цін на продукцію, що є невід'ємною частиною даного договору і переглядається один раз на 15 днів.
Відповідно до п.5.2 договору розрахунки за отриману продукцію проводяться за договірними погодженими цінами згідно протоколу погодження цін не пізніше 5 днів після звітного періоду шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
На виконання умов договору №13 від 28.04.10р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 2070340,87грн.
01.01 2011 року між тими ж сторонами було укладено договір на поставку молока №1 (а.с.16-17), за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується поставляти у встановлених обсягах, а покупець (відповідач) приймати і своєчасно сплачувати за молоко цільне, незбиране коров'яче ІІ ґатунку охолоджене та оброблене - надалі - Продукцію.
Перехід права власності на продукцію здійснюється в момент фактичної передачі якісної продукції та всіх необхідних у відповідності до законодавства та цього договору документів покупцю постачальником з підписанням всіх необхідних документів представниками сторін договору з зазначенням часу передачі продукції (п.3.1 договору від 01.01.11р.).
Згідно з п.4.1 договору №1 покупець сплачує постачальнику за продукцію по ціні, передбаченій в протоколі погодження цін на продукцію, що є невід'ємною частиною даного договору і переглядається один раз на 15 днів.
Відповідно до п.4.2 договору розрахунки за отриману продукцію проводяться за договірними погодженими цінами згідно протоколу погодження цін протягом 15 банківських днів з моменту поставки продукції у звітному періоді шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
На виконання умов договору №1 від 01.01.11р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 874156,52грн.
Згідно даних позивача, відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті отриманої продукції виконав неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 403843,13грн., з яких: 207670,40грн. по договору №13 від 28.04.2010р., та 196172,73грн. - по договору №1 від 01.01.2011р., що підтверджується довідкою позивача № 73 від 16.11.11р. та визнається відповідачем.
Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 24782,47грн. - пені, 17896,62грн. - інфляційних та 5253,05грн. - 3% річних.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.172 ЦК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив наявність боргу перед позивачем в загальній сумі 403843,13грн., який також підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків (а.с.18-19).
Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 403843,13грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача, інфляційних, 3% річних та пені, господарський суд враховує наступне.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача загальний розмір інфляційних складає 17896,62грн., сума 3% річних - 5252,05грн.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування інфляційних, суд приходить до висновку, що правомірними та обгрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 12424,63грн., зокрема, нарахованих:
- в сумі 11639,94грн., нарахованих за період січень-червень 2011 року на суму заборгованості 207670,40грн. по договору №13 від 28.04.2010р.;
- в сумі 784,69грн., нарахованих за червень 2011р. на суму заборгованості 196172,73грн. по договору №1 від 01.01.2011р.
У задоволенні вимог про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 5471,99грн. суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних, суд приходить до висновку, що правомірними та обгрунтованим є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4438,38грн., зокрема, нарахованих:
- в сумі 3447,89грн., нарахованих за період з 06.01.11р. по 26.07.11р. на суму заборгованості 207670,40грн. по договору №13 від 29.04.2010р.;
- в сумі 990,49грн., нарахованих за період з 26.05.11р. по 26.07.11р. на суму заборгованості, зазначену в таблиці розрахунку позивача від 14.11.11р. по договору №1 від 01.01.2011р.
У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 814,67грн. суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 договору №13 від 28.04.10р. та п.6.2 договору №1 від 01.01.11р. сторони погодили відповідальність покупця у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, в разі невчасного перерахування коштів.
Як вбачається з позовної заяви, позивач за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договорами поставки молока просить стягнути з відповідача пеню в сумі 24782,47грн.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням встановлених судом обставин щодо сум заборгованості по договорах №1 та №13, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені:
- в сумі 16050,36грн. за період з 06.01.11 по 06.07.11р. на суму заборгованості 207670,40грн. по договору №13 від 29.04.10р.;
- в сумі 5211,43грн. за період з 26.05.11р. по 26.07.11р. на суму заборгованості, зазначену в таблиці розрахунку позивача від 14.11.11р. по договору №1 від 01.01.11р. Всього: 21261,79грн. пені. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 3520,68грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів сплати боргу не надав.
В судовому засіданні представник відповідача надав суду клопотання про зменшення розміру пені.
Відповідно до ст. 83 ГПК України суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру пені, так як не вважає вказані ним обставини винятковими.
Крім того, представником позивача подано заяву про забезпечення позову.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п. 3 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/611 від 23.08.94 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (далі - Роз'яснення), умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст.67 ГПК України.
Зокрема, до заходів забезпечення позову, що застосовуються господарськими судами, відносяться накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві, заборона відповідачеві вчиняти певні дії, заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Так, на думку суду, подана до суду заява про вжиття заходів до забезпечення позову не містить як конкретних обставин, існування яких обумовлює обґрунтовану необхідність забезпечення позову, документального підтвердження про вірогідність вчинення з боку відповідача дій, які можуть порушити права або законні інтереси позивача та, насамперед, ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі, а тому відмовляє в її задоволенні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 403843,13грн. - основного боргу, 21261,79грн. - пені, 4438,38грн. - 3% річних та 12424,63грн. - інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В решті позову суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" (10031, м.Житомир, вул.Ватутіна, 45, код 32176931)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайн-Україна" (13114, Житомирська область, Любарський район, с.Липне, вул.Бойка, 1, код 34403436) - 441967,93грн. заборгованості, з яких: 403843,13грн. - основний борг, 21261,79грн. - пеня, 4438,38грн. - 3% річних,12424,63грн. - інфляційні, а також 4419,68грн. сплаченого державного мита та 230,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.
5. В задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.
Повне рішення складено 21 листопада 2011 року.
Віддрукувати: < Поле для текста >
1 - в справу
2,3 - сторонам
< Текст >