Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "14" листопада 2011 р. Справа № 21/5007/102/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді < Поле для текста >
судді Вельмакіної Т.М.
судді < Поле для текста >
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 - довір. б/н від 07.09.2011р.;
від відповідача ОСОБА_2 - довір. №54/20 від 11.11.2011р.
розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера логістик" (м.Горлівка, Донецька область) < В особі(назва) >
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетерів" (м. Житомир)
про стягнення 4810,63 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 4810, 63 грн., з яких 3048,72 грн. основного боргу, 93,22 грн. пені, 144,33 грн. 24% річних та 1524, 36 грн. 50% штрафу.
10.11.2011р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 09.11.2011р. з додатками. Подані документи були оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог від 14.11.2011р., згідно якої позивач, у зв'язку з помилковим визначенням у позовній заяві кінцевого строку проведення розрахунків та сум, що підлягають до стягнення, уточнює початок періоду виникнення заборгованості, з урахуванням якого здійснено нарахування пені, річних, та заявляє додаткову вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань. Також, у вказаній заяві позивач повідомляє суд, що 02.11.2011р. відповідачем було сплачено основну заборгованість у повному обсязі. У зв'язку з зазначеним, просить суд стягнути з відповідача 84,15 грн. пені, 16,29 3% річних та 3,05 грн. інфляційних. Представник позивача, уточнені вимоги підтримав у повному обсязі.
Оскільки заява від 14.11.2011р. подана позивачем до початку розгляду справи по суті, в частині заявленої додаткової вимоги, суд розцінює її як заяву про зміну предмету позову та приймає до розгляду. Справа розглядається з урахування вищевказаної заяви, оскільки остання не суперечить приписам ст. 22 ГПК України.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 09.11.2011р. Зокрема, підтвердив, що ТОВ "Тетерів" 02.11.2011р. в повному обсязі погасило всю суму основної заборгованості
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера логістік" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тетерів" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №1003 (надалі - Договір (а.с. 9-12)), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити алкогольну продукцію (напої) та товари народного споживання (далі - товар) на умовах, визначених в цьому Договорі.
Найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії Товару (п. 1.2 Договору).
На виконання Договору позивач поставив, а відповідач прийняв поставлений товар на загальну суму 3048,72 грн., що підтверджується видатковою накладною №29078/29327 від 30.07.2011р. (а.с. 14).
Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати поставки такої партії.
Оскільки відповідач у встановлені договором строки - до 21.08.2011р., за Товар не розрахувався, вказане стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Згідно даних позивача, станом на день звернення до суду, борг відповідача за поставлену продукцію склав 3048,72 грн.
Враховуючи зазначене, позивач нарахував до стягнення з відповідача 93,22 грн. пені, 144,33 грн. річних, 50% штрафу та 3,05 грн. інфляційних.
Представник відповідача у судовому засіданні та відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 18-20) проти позовних вимог заперечили.
Зокрема вказали, що не зважаючи на те, що позивачем не було попередньо вжито заходів досудового врегулювання спору, ТОВ "Тетерів", виконуючи взяті на себе договірні зобов'язання, 02.11.2011р. платіжним дорученням №414 (а.с.21) перерахувало на рахунок ТОВ "Баядера логістик" суму боргу за отриманий товар у розмірі 3048,72 грн. Інші вимоги позивача, зокрема, про стягнення з ТОВ "Тетерів" 24% річних та 50% штрафу вважає законодавчо необґрунтованими та такими, що не передбачені ні умовами договору, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом, який би регулював відносини сторін, тому у їх стягненні просить суд відмовити.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів, інших юридичних фактів.
За ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно наданих до справи документів, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №1003 від 03.01.2011р. (а.с. 9-12), який за своєю природою є договором поставки.
Положеннями частини 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).
За ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Договором, зокрема п. 4.1, передбачено, що розрахунки за Товар здійснюються за кожною поставленою партією Товару шляхом оплати Покупцем вартості партії Товару протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати поставки такої партії.
У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання провести розрахунки за поставку товару у строки, передбачені п.4.1 Договору.
Так, матеріалами справи, а саме накладною №29078/29327 від 30.07.2011р. (а.с. 14) підтверджено та не заперечується відповідачем, що позивачем 30.07.2011р. було поставлено ТОВ "Тетерів" товар на загальну суму 3048,72 грн. Таким чином, останнім днем проведення розрахунків за надані позивачем послуги є 20.08.2011р. (30.07.2011р. + 21 день).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що в обумовлені Договором терміни ТОВ "Тетерів" розрахунки за поставлений товар не провело, заборгувавши позивачеві 3048,72 грн. (а.с. 31).
Таким чином, позов у цій частині заявлених позовних вимог є обґрунтованим.
Однак, враховуючи, що під час розгляду справи в суді, платіжним дорученням №414 від 02.11.2011р. (а.с.21), відповідач погасив заборгованість у розмірі 3048,72 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1, ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України, зокрема п.3, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовам Договору, за невиконання чи неналежне виконання умов Договору винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій заподіяні таким невиконанням (неналежним виконанням) збитки та сплатити передбачені Договором штрафні санкції (п. 7.1 Договору).
За ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 237 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При цьому, у відповідності до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Так, умовами договору визначено, що згідно п.7.2. Договору, за несвоєчасну оплату Товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу.
Таким чином, у договорі поставки №1003 від 03.01.2011р. сторони передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті поставленої продукції замовника у вигляді такої штрафної санкції як пеня. Інших штрафних санкцій, по відношенню до покупця, Договором не встановлено.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 1524,36 грн. штрафу є безпідставною, тому у її задоволенні слід відмовити.
Що стосується пені, то її заявлено до стягнення правомірно. Однак, судом встановлено та підтверджено позивачем в заяві про уточнення позовних вимог (а.с.28), що у позовній заяві невірно визначено розмір вказаної штрафної санкції, оскільки позивачем допущено помилку при визначенні початку періоду її нарахування - 14.08.2011р., тоді як, згідно п. 4.1 розділу 4 "Порядок розрахунків" Договору, заборгованість виникла станом на 21.08.11р.
Таким чином, загальна сума пені, що обґрунтовано заявлена до стягнення з відповідача, становить 84,15 грн. (за період з 21.08.2011р. по 24.10.2011р.). В стягненні 9,07 грн. пені слід відмовити, оскільки в цій частині позовні вимоги є безпідставними.
Стосовно інфляційних та річних, слід зазначити, що за ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що умовами договору поставки №1003 від 03.01.2011р. сторонами не передбачено інший відсоток річних, ніж той, що встановлений законом, суд дійшов висновку, що позивач в прохальній частині позовної заяви помилково заявив до стягнення з відповідача 24% річних, що також підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком позивача (а.с. 29).
Отже, згідно здійсненого судом перерахунку, обґрунтовано заявленою до стягнення є сума 3% річних, нарахованих за період з 21.08.2011р. по 24.10.2011р., що складає 16,29 грн. Таким чином, у стягненні 128,04 грн. % річних слід відмовити за безпідставністю.
Перевіривши розрахунок інфляційних, господарський суд встановив, що заявлена до стягнення сума є обґрунтованою та вірною.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.
Враховуючи викладене, позов є обґрунтованим, заявленим у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджується належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягає частковому задоволенню на суму 103,49 грн., з яких 84,15 грн. пені, 3,05 грн. інфляційних та 16,29 грн. 3% річних.
В частині стягнення 3048,72 грн. основного боргу провадження у справі суд припиняє на підставі п.1-1, ч.1 ст. 80 ГПК України. У стягненні 1524,36 грн. штрафу, 9,07 грн. пені, 128,04 грн. % річних суд відмовляє.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32,33,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетерів" (10003, Житомирська обл., м. Житомир, пл. Короленка, буд. 5, код 13556681)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера логістик" (84601, Донецька обл., м. Горлівка, Центрально-міський р-н., вул. Озерянівська, буд. 2, код 35871504):
- 84,15 грн. пені;
- 3,05 грн. інфляційних;
- 16,29 грн. 3% річних;
- 66,79 грн. державного мита;
- 154,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі за п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення 3048,72 грн. основного боргу.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Суддя Вельмакіна Т.М.
Повне рішення складено 21 листопада 2011 року.
Віддрукувати: < Поле для текста >
1 - до справи
2,3 - сторонам
< Текст >