Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "01" листопада 2011 р.Справа № 6/5007/112/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді < Поле для текста >
судді Терлецької-Байдюк Н.Я.
судді < Поле для текста >
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 - довіреність за вих.№28/4136 від 01.11.11р.;
від відповідача не з'явився.
Розглянув справу за позовом Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Житомирській області (м.Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам-Фіш" (смт.Новогуйвинське Житомирський район Житомирська область)
про стягнення 5526,08 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5526,08грн. за неналежне виконання договору №140 від 26.11.2008р. на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, з яких: 5094,69грн. - основний борг, 431,39грн. - пеня.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав довідку за вих.№1532 від 28.10.11р., супровідний лист, що підтверджує направлення відповідачу акту звірки розрахунків та примірник останнього.
Відповідач в засідання суду не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.37).
Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2008р. між Управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій в Житомирській області (по договору - "Аварійно-рятувальна служба" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сам-Фіш" (по договору - "Об'єкт" (Відповідач) було укладено договір №140 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій (а.с.27-30).
Предметом договору є організація та здійснення "Аварійно-рятувальною службою" аварійно-рятувального обслуговування "Об'єкта" у відповідності до постанови КМУ від 04.08.2000р. №1214 "Про затвердження переліку об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами" з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на "Об'єкті" надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків.
Згідно пункту 4.1 договору вартість функціонування структурних підрозділів "Аварійно-рятувальної служби" у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості двох оперативних одиниць складає 6792,91грн., в тому числі ПДВ 1132,15грн., на рік. Ця вартість встановлена сторонами на основі розрахунку (калькуляції), який додається, і виконаний згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами.
За взаємною згодою сторін вартість обслуговування згідно з договором може змінюватись шляхом внесення змін і доповнень до Договору.
Плата за обслуговування здійснюється "Об'єктом" шляхом перерахування коштів на поточний рахунок "Аварійно-рятувальної служби" протягом 10 днів після пред'явлення рахунку.
Позивач свої зобов'язання за договором виконував своєчасно та належним чином, що підтверджується актами виконання умов договору: №1479 від 04.03.2010р., №1617 від 11.06.2010р.та №1692 від 11.08.2010р. на загальну суму 5094,69грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками (а.с.9-11); відповідними рахунками, супровідними листами про направлення зазначених актів та рахунків відповідачу (а.с.12-17).
14.09.2011р. позивач направив на адресу відповідача претензію за вих.№283 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 5094,69грн. в добровільному порядку, яка залишена без відповіді та задоволення (а.с.18).
Оскільки борг в сумі 5094,69грн. відповідачем в добровільному порядку не сплачено, позивач за захистом порушеного права звернувся з даним позовом до суду.
Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 431,39грн. штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст.ст.11 та 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати борг.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.ст.526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст.530 ЦК України у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За таких обставин та вимог закону позовні вимоги про стягнення 5094,69грн. боргу підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату наданих послуг, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 5.3 договору №140 від 26.11.2008р., укладеного між сторонами, передбачено, що за порушення терміну оплати "Об'єкт" сплачує "Аварійно-рятувальній службі" пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно розрахунку позивача сума пені складає 431,39грн.
Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що пеня нарахована правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та умов укладеного договору.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу та штрафних санкцій не надав.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 5094,69грн. та пені в сумі 431,69грн. відповідають приписам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам-Фіш" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт.Новогуйвинське, вул.Заводська, б,2, код 32746536)
- на користь Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Житомирській області (10006, м.Житомир, вул.Героїв Пожежних, б,67-б, код 08588659) - 5526,08грн., з яких: 5094,69грн. - основний борг, 431,39грн. - пеня, а також 102,00грн. сплаченого державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.
Повне рішення складено 04 листопада 2011 року.
Віддрукувати: < Поле для текста >
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу (рек.з повідом.)
< Текст >