Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "15" листопада 2011 р. Справа № 21/5007/90/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді < Поле для текста >
судді Вельмакіної Т.М.
судді < Поле для текста >
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 - довір. №590 від 27.07.2011р.;
від відповідача не з'явився.
розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім.Світлани Ковальської" (м.Київ) < В особі(назва) >
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (с.Довжик Житомирська область)
про стягнення 83582,16 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 83582,16 грн. боргу та судових витрат.
07.11.11р. на адресу суду від позивача надійшли факсимільні копії протоколів про проведення взаємозаліку заборгованості між сторонами.
08.11.11р. - від Державного реєстратора надійшов витяг з ЄДР, згідно якого місце проживання відповідача - 10004, вул. Сінна, 16, с. Довжик, Житомирський район, Житомирська область.
Крім того, 15.11.11р. на адресу суду від ДПА у Житомирській області надійшла копія податкової декларації з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_2 та додатку №5 до вказаної декларації за листопад 2008р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надав для огляду оригінали документів, згідно яких у попередні періоди здійснювалися взаєморозрахунки між сторонами, зокрема, протоколи про проведення взаємозаліку заборгованості між сторонами, виписки по рахунках (копії долучено до матеріалів справи). Також пояснив, що заборгованість виникла за товар, отриманий відповідачем в період з 12.11.08р. по 20.11.08р.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, свого представника не направив. Ухвали господарського суду Житомирської області від 07.10.11р., від 18.10.11р., від 01.11.11р., направлені відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою: 10004, вул. Сінна, 16, с. Довжик, Житомирський район, Житомирська область, повернулися на адресу суду з відміткою поштового відділення: "За закінченням терміну зберігання".
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Враховуючи вищевказане, оскільки витяг з ЄДР свідчить, що відповідач не змінював своєї юридичної адреси, і адреса відповідача, на яку направлялися ухвали господарського суду, відповідає вказаній у витягу з ЄДР, суд виконав обов'язок щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
З огляду на викладене, суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Справа розглядається за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
Як вказав позивач у позовній заяві, на підставі усної домовленості Публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської (далі - ПАТ "ЗЗБК ім. С. Ковальської, позивач), в період з 12.11.08р. по 30.11.08р. поставив ФОП ОСОБА_2 (відповідач) залізобетонні вироби на загальну суму 86110,14грн.
Крім того, за даними позивача, станом на 12.11.08р. за відповідачем рахувалася заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 95529,66грн.
Як вказує позивач, в період з 22.12.08р. по 15.02.11р. ФОП ОСОБА_2 розрахувався за вищевказаний товар на суму 98057,64грн.
Таким чином, станом на 31.08.11р. заборгованість відповідача склала 83582,16грн.
Факт отримання товару відповідачем позивач підтверджує накладними та перепустками, по яким відбувалося відвантаження (а.с.11-27, 83-101), а також податковою накладною (а.с. 42-43).
У зв'язку з наявністю заборгованості, 03.06.11р. відповідачу було направлено лист, згідно якого позивач повідомив про існування боргу у розмірі 83582,16грн. та пропонував прибути до ПАТ "Завод ЗБК ім. С.Ковальської" з пропозиціями щодо термінів та механізму його погашення.
Вказана вимога була направлена ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.33-34).
За вказаною адресою позивачем 23.08.11р. ОСОБА_2 були направлені претензія про погашення протягом семи днів суми боргу у розмірі 83582,16грн., та підписаний позивачем акт звірки розрахунків станом на 10.08.11р. (а.с.35-38).
Аналогічна претензія та акт звірки розрахунків направлялись позивачем ФОП ОСОБА_2 і за адресою: Житомирський р-н., с. Довжик, вул. Сінна, 16 (а.с. 38-41).
Однак, вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Оскільки відповідач зобов'язання по поставці товару не виконав, кошти не повернув, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, письмового відзиву на позовну заяву та доказів погашення боргу не надав.
Дослідивши матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення представника позивача, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (ч.2 ст.509 ЦК України). Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (п.п.1,4 ч.2 ст.11 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в період з 02.10.08р. по 20.11.08р. було передано відповідачу товар на загальну суму 181639,80грн., доказами чого є накладні та перепустки, по яким відбувалося відвантаження (а.с.11-27, 83-101).
Зокрема, вартість переданого позивачем та отриманого відповідачем у листопаді 2008 року товару склала 102364,26грн., доказом чого є також податкова накладна (а.с. 42-43) і, надана ДПА у Житомирській області та завірена останньою, копія податкової декларації з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_2 та додатку №5 до вказаної декларації за листопад 2008р.
Внаслідок зазначеного, у ФОП ОСОБА_2 виник обов'язок оплатити товар, тобто, між сторонами виникли відносини поставки.
Оскільки розрахунки за товар було проведено частково на суму 98057,64 грн. (а.с. 10, 129-143), борг відповідача станом на дату звернення до суду склав 83582,16грн. Тобто, заборгованість виникла саме за товар, отриманий в період з 12.11.08р. по 20.11.08р.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Зокрема, за ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи, що строк поставки товару сторони не обумовили, його слід обраховувати, виходячи з направленої на адресу відповідача претензії від 18.08.11р. з врахуванням ст. 530 ЦК України (а.с.38-40).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
...Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, враховуючи положення ст. 530 ЦК України, у відповідача виникла заборгованість з 05.09.11р. (23.08.11р. (дата відправлення вимоги) + 5 днів на поштовий обіг, які передбачені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.07р. "Про нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів" + 7 пільгових днів).
Так як у вказані строки відповідач свої зобов'язання не виконав, позивач правомірно заявив до стягнення 83582,16грн.
Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до норм чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 83582,16грн.
У відповідності із ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 ідент. номер НОМЕР_1
на користь Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, код 05523398)
- 83582,16 грн. основного боргу;
- 835,83 грн. державного мита;
- 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Суддя Вельмакіна Т.М.
Повне рішення складено 18 листопада 2011 року.
Віддрукувати: < Поле для текста >
1 - до справи
2 - позивачу;
3 - відповідачу (рек. з пов.)
< Текст >