Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 315
Іменем України
17.11.2011Справа №5002-5/4368-2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» (61052, м. Харків, вул.. Енгельса,29-А, к.901)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит» (95000, м. Сімферополь, вул.. Мате Залки,27/67)
про стягнення 212 831,47 грн.
Суддя М.П. Гаврилюк
Представники:
Від позивача - ОСОБА_1. - представник за довіреністю від 27 січня 2011 року.
Від відповідача - ОСОБА_2. - представник за довіреністю від 17 жовтня 2011 року.
Суть спору:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» звернувся до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит», в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3188,62 грн. інфляційних витрат, 3% річних в сумі 1477,41 грн., 208 165,44 грн. в якості відсотків за користування грошовими коштами позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були порушені умови укладеного між сторонами договору поставки №28/01/09-1 від 28 січня 2009 року в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар, що призвело до виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» заборгованості в сумі 1 243396,98 грн., яка була примусово стягнута рішенням господарського суду АР Крим від 08 червня 2010 року разом зі штрафними санкціями у сумі 16 425,87 грн., 2 190,11 грн. річних та 8212,92 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами. Враховуючі те, що відповідач стягнуті вищевказаним рішенням суду кошти своєчасно не сплатив, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення інфляційних витрат, річних та пені, нарахованих в межах вставлених законодавством строків. Рішенням господарського суду від 23 грудня 2010 року по справі № 2-7/5608-2009 з відповідача на користь позивача було стягнуто пеню у розмірі 127 684,00 грн., інфляційних витрат у розмірі 135 184,53 грн., 3% річних в сумі 53 924,58 грн. Враховуючі те, що відповідач виконав вищезазначене рішення в повному обсязі тільки через 4 місяця після прийняття судового рішення, позивачем нараховані 3 % річних інфляція. Також, посилаючись на приписи статті 1048 Цивільного кодексу України позивачем нараховані відсотки за користування відповідачем грошовими коштами позивача з 11 березня 2009 року по 08 грудня 2010 року, у зв'язку з чим він повинен сплатити 208165,44 грн.
Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у відзиві, зокрема вказує на те, що чинним законодавством не передбачено право кредитора вимагати оплати 3 % річних та інфляційних витрат, нарахованих окремо на встановлену по судовому рішенню суму боргу, за період примусового виконання судового рішення. Крім того, відповідач вважає безпідставним застосуванням позивачем положень статті 1048 Цивільного кодексу України до правовідношень поставки.
У судовому засіданні, що відбулося 03 листопада 2011 року у відповідності з частиною 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошена перерва до 15 листопада 2011 року, після якої розгляд справи був продовжений.
Представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -
28 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» був укладений договір поставки № 28/01/09-1, відповідно до п.1.1 якого позивач (постачальник за договором) зобов'язався поставити продукцію, а саме: рибу с/м сардинела тушка (товар), а відповідач (покупець за договором) зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено рішенням господарського суду АР Крим від 08 червня 2010 року у справі №2-2/1268.1-2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 липня 2010 року, позивачем були виконані свої обов'язки в повному обсязі та поставлений відповідачеві товар на загальну суму 1 243 396,98 грн.
№05/01-Р від 29.01.2009 р. на суму 250 848,90 грн.:
- №08/02-Р від 03.02.2009 р. на суму 250 848,90 грн.;
- №09/02-Р від 04.02.2009 р. на суму 250 848,90 грн.;
- №10/02-Р від 05.02.2009 р. на суму 240 001,38 грн.;
- №11/02-Р від 05.02.2009 р. на суму 250 848,90 грн.
Пунктом 2.2. договору передбачений обов'язок відповідача оплатити продукцію по факту поставки з відстрочкою платежу у 14 календарних днів з дати, що вказана у видатковій накладній на товар.
Отже кінцевий термін оплати отриманого товару повинен був наступити у відповідності зі строками поставки:
- за накладною №05/01-Р від 29.01.2009 р. - 12.02.2009 р.;
- за накладною №08/02-Р від 03.02.2009 р. - 17.02.2009 р.;
- за накладною №09/02-Р від 04.02.2009 р. - 18.02.2009 р.;
- за накладною №10/02-Р від 05.02.2009 р. - 19.02.2009 р.;
- за накладною №11/02-Р від 05.02.2009 р. -19.02.2009 р.
Враховуючи несплату відповідачем вартості отриманого товару, вищевказаним рішенням господарського суду АР Крим від 08 червня 2010 року у справі №2-2/1268.1-2009 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» була стягнута заборгованість у сумі 1 243 396,98 грн., 16 425,87 грн. пені, 2 190,11 грн. річних, 8212,92 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Враховуючи те, що стягнути вищевказаним судовим рішенням кошти відповідачем своєчасно сплачені не були позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про стягнення інфляційних витрат, річних, пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Так, рішенням господарського суду АР Крим від 23 грудня 2010 року по справі №2-7/5608-2009 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» про стягнення 301 334,80 грн задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» пеню в розмірі 127 684,00 грн., 135184,53 грн. інфляційних витрат, 3% річних в сумі 53924,58 грн., 3167,93 грн. державного мита та 155,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення збитків в позові відмовлено.
Відповідно до банківських довідок грошові кошти у сумі 320 116,95 грн. на рахунок позивача у виконання рішення суду по справі № 2-7/5608-2009 від Київського ВДВС СМУЮ АР Крим надійшли частинами з 03 лютого 2011 року по 20 квітня 2011 року.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3188,62 грн. інфляційних витрат, 3% річних в сумі 1477,41 грн., 208 165,44 грн. в якості відсотків за користування грошовими коштами позивача.
Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне:
З матеріалів справи вбачається, що факт наявності у відповідача боргу та факт прострочення його оплати встановлений в рішенні господарського суду від 08 червня 2010 року у справі № 2-2/1268.1-2009, яким на користь позивача було стягнуто з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції.
Отже, господарським судом АР Крим вирішено спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» про стягнення заявленої суми боргу.
Відповідач стягнуті вищевказаним рішенням суду кошти своєчасно не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення інфляційних витрат, річних та пені, нарахованих в межах вставлених законодавством строків. Рішенням господарського суду від 23 грудня 2010 року по справі № 2-7/5608-2009 з відповідача на користь позивача було стягнуто пеню у розмірі 127 684,00 грн., інфляційних витрат у розмірі 135 184,53 грн., 3% річних в сумі 53 924,58 грн.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючі те, що 3 % річних та інфляційні витрати є збитками, яки були стягнути на користь позивача за невиконання відповідачем зобов'язання за договором та діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3 % річних та інфляції нарахованих окремо на збитки, за період примусового виконання рішення, суд не знаходить правових підстав для задоволення даних вимог.
Щодо вимог позивача про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами суд вважає необхідним зазначити наступне.
Так, згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Причому, в ч.2 ст.712 цього Кодексу законодавцем чітко встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Тобто чинним законодавством не визначено, що до договору поставки застосовуються положення про позику, як і не передбачено цього договором поставки від 28 січня 2009 року та статтями 1046-1049 Цивільного кодексу України, якими врегульовано відносини позики. Не випливає цього із характеру спірних відносин сторін.
В свою чергу, відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На відміну від договору позики, за яким у власність позичальника передаються грошові кошти з обов'язком повернути таку ж суму коштів з процентами, нарахованими на суму позики (ст.ст.1048,1049 Цивільного кодексу України), за договором поставки кошти перераховувалися в рахунок оплати вартості придбаного товару.
Таким чином, договори поставки і позики є не подібними, а різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, в зв'язку з чим застосування позивачем ст.1048 Цивільного кодексу України є помилковим та по аналогії закону не відповідає суті спірних правовідносин сторін та фактичним обставинам справи.
Аналогічна позиція зазначена у Постанові Верховного суду України від 27 грудня 2010 року у справі № 9/67-38 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Континуум-Галичина » про стягнення процентів за користування чужими коштами.
Згідно приписів ч.ч.1,2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї .
Тобто, відповідач не може бути примушений до дій щодо сплати процентів за користування належними позивачу коштами в сумі 208 165 грн., які не є обов'язковими для нього (відповідача) в силу невизначеності законом та договором поставки від 28 січня 2009 року розміру процентів.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відносяться на позивача у відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 18 листопада 2011 року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гаврилюк М.П.