Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101
Іменем України
15.11.2011Справа №5002-7/4285-2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» (49050, м. Дніпропетровськ, площа Академіка Стародубова, 1, офіс 121, ідентифікаційний код 35737974)
До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
Про стягнення 11 344,75 грн.
Суддя І. І. Дворний
представники:
Від позивача - ОСОБА_2, предст., дов. №2 від 29.06.2010 р.
Від відповідача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1.
Суть спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 11 344,75 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов'язків за договором купівлі-продажу №167с від 07.08.2009 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого обладнання, у зв'язку з чим заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» складає 3524,62 грн., яку позивач просить стягнути примусово. Крім того, позивач звертає увагу на порушення відповідачем умов п. 4.2.8 договору у вигляді ненадання щомісячної інформації про місцезнаходження обладнання, через що просить стягнути штраф і розмірі 7308,00 грн. Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання позивач також просить стягнути 3% річних в сумі 135,00 грн. та 377,13 грн. інфляційних втрат.
Відповідач письмовий відзив на позов не надав, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
07.08.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №167с, пунктом 1.1 якого передбачено, що Продавець продає, а Покупець купує обладнання згідно ціни, що вказується в прайс-листі Продавця та в акті прийому-передачі (додаток №2), який є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до пункту 2.1 Договору обладнання продається Продавцем та купується Покупцем за ціною 6090,00 грн., що відповідає 500 євро, на умовах Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору.
Покупець сплачує Продавцю відсоток за користування кредитом, із розрахунку за кожен місяць в розмірі 22% річних від суми кредиту, але не менше облікової ставки НБУ, згідно Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.2 Договору).
Згідно з пунктом 2.5 Договору всі платежі, крім першого (авансового), здійснюються на підставі графіку виплати платежів та процентів за користування кредитом (додаток №1), при умові, що курс євро на момент оплати чергового платежу дорівнює або менше курсу євро на момент укладення договору.
Згідно з пунктом 3.2 Договору обладнання поставляється Покупцеві згідно акта приймання-передачі обладнання, підписаного сторонами, який є невід'ємною частиною даного договору. Відповідний акт був підписаний сторонами 07.08.2009 р. (а. с. 13).
В графіку виплати платежів та відсотків за користування кредитом (а. с. 14) сторони передбачили, що останній платіж за договором має припадати на 15.01.2010 р.
Однак, матеріали справи свідчать, що вартість обладнання була оплачена відповідачем лише частково в сумі 2878,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, що, з урахуванням процентів за користування кредитом, призвело до утворення заборгованості в розмірі 3524,62 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 3524,62 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх обов'язків за договором купівлі-продажу №167с від 07.08.2009 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого обладнання, у зв'язку з чим вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» про примусове стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3524,62 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В пункті 4.2.8 Договору сторони передбачили, що покупець зобов'язаний письмово, щомісячно до 5 числа, інформувати продавця про місцезнаходження обладнання. У випадку відсутності даної інформації наступають наслідки, передбачені п. 9.2, а також покупець зобов'язаний оплатити продавцеві штраф у розмірі 20% від вартості обладнання , придбаного за цим договором за кожен випадок даного порушення.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Всупереч положенням статей 33, 34 ГПК України відповідач не надав суду доказів виконання ним положення п. 4.2.8 Договору, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення штрафу за 6 епізодів (місяців) порушення в розмірі 7308,00 грн. є обґрунтованими, однак їх розмір, на думку суду, не відповідає суті допущеного порушення, у зв'язку з чим має бути зменшений.
Так, частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічне право суду встановлено пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В п. 42 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» Вищий господарський суд Украъни зазначив, що при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
В пункті 3.9.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97 р. N 02-5/289 (зі змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Суд зазначає, що всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав суду доказів того, що порушення відповідачем свого обов'язку по щомісячному інформуванню про місцезнаходження обладнання завдало Товариству з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» якихось, а тим паче значних збитків. При цьому, суд враховує, що сума штрафу перевищує суму основного боргу більше, ніж в два рази, що фактично направлено на збагачення кредитора за рахунок боржника. З урахуванням цього, суд вважає, що суму штрафу доцільно зменшити на 90% та стягнути з відповідача 730,80 грн.
Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування 3% річних в сумі 135,00 грн. та 377,13 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.
Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що спірні суми заявлені до відшкодування в межах граничного розміру, а тому також підлягають стягненню з відповідача.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з п. 6.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем. Таким чином, сплачені позивачем судові витрати суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» (49050, м. Дніпропетровськ, площа Академіка Стародубова, 1, офіс 121, ідентифікаційний код 35737974) 3524,62 грн. заборгованості, 730,80 грн. штрафу, 3% річних в сумі 135,00 грн., 377,13 грн. інфляційних втрат, 113,45 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити в позові в частині стягнення штрафу в розмірі 6577,20 грн.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя (підпис) І. І. Дворний
Рішення підписано 15.11.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.