Справа № 22-ц-1779/2011
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І.М.
Суддя-доповідач Пнівчук О.В.
22 листопада 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Пнівчук О.В.
суддів Беркій О.Ю., Шишка А.І.
секретаря Шемрай Н.Б.
з участю апелянта ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,
представника позивача Попової О.В.,
представника держощадбанку Меркулова С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Тисменицького району в інтересах державного ощадного банку України в особі Тисменицького територіального відокремленого безбалансового відділення до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 29 вересня 2011 року,-
Рішенням Тисменицького районного суду від 29 вересня 2011 року задоволено позов прокурора Тисменицького району.
Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_2 в солідарному порядку в користь Тисменицького територіального відокремленого безбалансового відділення 448481,97 грн. заборгованості за кредитним договором та 1700 грн. судового збору в дохід держави, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На дане рішення ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначила, що вона є поручителем відповідача ОСОБА_6 щодо виконання ним зобов»язання по кредитному договору від 11.03.2008 року.
____________________________________________________________________________ Справа № 22-ц-1779/2011 р. Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І.М.
Категорія 27 Доповідач Пнівчук О.В.
Всупереч умов договору поруки кредитор не повідомляв її про прострочення боржником строків сплати чергових платежів по кредитному договору та не вимагав від
неї виконання зобов»язань по кредитному договору.
З таких обставин, на думку апелянта, вимоги про примусове стягнення з поручителя всієї суми кредиту є необґрунтованими та передчасними.
Поручитель в змозі повністю виконувати зобов»язання боржника згідно графіку погашення кредиту. Поручителем з власної ініціативи оплачено 92100 грн.
Суд першої інстанції не дав жодної оцінки заяві відповідача про зменшення розміру пені.
Апелянт зазначив також що прокурор, звертаючись з позовом до суду, не володів цивільною процесуальною дієздатністю та не мав повноважень на звернення з позовом до суду.
Крім того, позов заявлено в інтересах територіального відокремленого відділення, яке не являється юридичною особою та не може бути стороною в справі.
При ухваленні рішення судом не взято до уваги те, що відповідач з часу пред»явлення позову вносились платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Посилаючись на зазначені обставини апелянт просила рішення суду скасувати та постановити нове рішення про стягнення суми заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_6 з врахуванням внесених платежів.
В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги. Вимоги апелянта, представник прокуратури Попова О.В. та представник ощадбанку Меркулов С.Г. заперечили вимоги апелянта.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 11.03.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, згідно якого банк надав кредит в сумі 500000 грн., а позичальник ОСОБА_6 зобов»язався сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17% річних та інші платежі в порядку на умовах та в строки, визначені договором.
На забезпечення виконання зобов»язнь за даним кредитним договором між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 11.03.2008 року, згідно якого вона взяла на себе зобов»язання відповідати перед кредитором по зобов»язання боржника за кредитним договором у тому ж обсязі що і боржник.
Постановляючи рішення про задоволення позову прокурора Тисменицького району, пред»явленого в інтересах Державного ощадного банку України, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідачі належним чином не виконували взяті на себе зобов»язання за кредитним договором та договором поруки, а тому обґрунтовано стягнув суму заборгованості з них в солідарному порядку.
Згідно розрахунку за кредитним договором станом на 07.12.2010 року заборгованість за кредитним договором становила 447953,35 грн., з них прострочений борг по кредиту - 14042,55 грн., нараховані та не сплачені відсотки 18899,32 грн., залишок основного боргу по кредиту 438115,29 грн., пеня 6896,56 грн.
Як боржнику за кредитним договором - ОСОБА_6 так і поручителю ОСОБА_2 філією - Тисменицьке відділення № 7327 ВАТ «Державний ощадний банк України» надіслано листи-претензії від 22.10.2010 року про необхідність виконання договірних зобов»язань за кредитним договором. Зазначені претензії отримані відповідачами по справі, про що свідчать їх розписки.
Відповідно до вимог ст. 526, ч.1ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений зобов'язанням строк.
Позичальник згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання згідно вимог ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Кредитним договором - п.5.2 за несвоєчасне повернення основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов»язаний сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Обставин щодо неналежного виконання взятих на себе зобов»язань відповідачі не спростували, а тому суд прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо дострокового повернення кредиту.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що прокурор Тисменицького району не мав повноважень на звернення з позовом до суду., оскільки позов пред»явлено в інтересах ВАТ «Державний ощадний банк України», акції якого стовідсотково належать державі.
Необгрунтованими є також посилання апелянта, на те що позов заявлено в інтересах територіального відділення, яке не являється юридичною особою, так як позов пред»явлено в інтересах юридичної особи ВАТ «Державний ощадний банк України», в особі Тисменицького територіального відокремленого безбалансового відділення.
Посилання апелянта на те, що з часу пред»явлення позову ним вносились платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, які не враховані судом при ухваленні рішення не заслуговують на увагу. оскільки заборгованість за кредитним зобов»язанням визначена станом на 07.12.2010 року, а не станом на час ухвалення рішення суду.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тисменицького районного суду від 29 вересня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Пнівчук О.В.
Судді: Беркій О.Ю.
Шишко А.І.