Справа № 22-ц-1601/2011
Категорія 55
Головуючий у 1 інстанції Цалин Б.М.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
22 листопада 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-
Франківської області в складі :
головуючого Меленко О.Є.
суддів Бойчука І.В., Горблянського І.В.
секретаря Балагури М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.07.2007 року, та зустрічним позовом ОСОБА_2, третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог - ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Надра» про захист прав споживачів та визнання недійсними кредитного договору та договору поруки від 10.07.2007 року, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Косівського районного суду від 12 квітня 2011 року, -
В червні 2010 року ПАТ КБ «Надра» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.07.2007 року.
В свою чергу ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог-ОСОБА_3 пред'явили зустрічний позов до ПАТ КБ «Надра» про захист прав споживачів та визнання недійсними кредитного договору та договору поруки від 10.07.2007 року.
Рішенням Косівського районного суду від 12 квітня 2011 року основний позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 443/МК від 10.07.2007 року на загальну суму 380 587 (триста вісімдесят тисяч п'ятсот вісімдесят сім гривень) 28 коп., та 1820 грн. сплачених судових витрат.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог - ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Надра» -відмовлено.
На дане рішення представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та на порушення судом норм процесуального права. Так, зазначає, що укладений кредитний договір є договором приєднання, умови якого були встановлені банком у стандартних типових формах, а тому під час його підписання позичальник був позбавлений можливості запропонувати свої умови. Крім того, чимало умов договору порушують законодавство України про фінансові послуги та про захист прав споживачів. Сума заборгованості по кредитному договору є необґрунтованою, а сам розрахунок заборгованості не містить належної інформації, що підтверджує правильність таких розрахунків, а саме: не наведено методики обчислення зробленого розрахунку; не вказано дати та суми внесених відповідачем грошових коштів на погашення кредиту; не відображено порядку зарахування внесених відповідачем грошових коштів, та не зазначено з якої саме дати відповідач порушив графік повернення кредиту.
Також, на думку апелянта суд не звернув уваги, що позивач пропустив строк пред'явлення вимоги до поручителя, а в самому договорі поруки не встановлено строку припинення дії поруки.
Вважає, що надання банком позичальнику грошових коштів по договору та відповідно виконання відповідачем своїх обов'язків по договору в іноземній валюті погіршує становище позичальника, як споживача, а тому суперечить чинному законодавству про захист прав споживачів, загальним засадам цивільного законодавства, та є порушенням принципів розумності, справедливості, добросовісності.
Також, вказує на порушення судом процесуального порядку вручення судових повісток та відкриття провадження у справі за позовною заявою, що не відповідає вимогам ст. ст.119-120 ЦПК України.
З цих підстав, рішення суду першої інстанції ОСОБА_4 просив скасувати та ухвалити нове, яким зустрічний позов задовольнити.
В судове засідання сторони не з'явилися, хоч належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи; про поважність причин неявки суд не повідомили.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 10.07.2007 року був укладений Кредитний договір № 443/МК, згідно з яким позичальнику ОСОБА_2 було надано кредит в розмірі 44 500,00 доларів США, зі сплатою 14,5% річних та строком повернення до 09.07.2012 року.
За умовами договору позичальник ОСОБА_2 зобов'язувався повертати кредит та проценти згідно погодженого сторонами графіка, а у разі порушення такого зобов'язання банк мав право вимагати дострокового повного погашення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів передбачених договором.
Як встановив суд першої інстанції, і зазначеного не спростовує апелянт, зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 належним чином не виконувалися, у зв'язку з чим банк-позивач здійснював нарахування штрафних санкцій відповідно до умов зазначеного договору.
Саме несвоєчасне виконання зобов'язань позичальником спонукало кредитора заявити вимогу про дострокове повернення боргу, відсотків по кредиту та сплати штрафних санкцій.
Так, відповідно до розрахунку суми заборгованості по кредитному договору станом на 13.05.2010 року заборгованість ОСОБА_2 становить 48018,18 доларів США, з яких: 36778,71 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, 7793,37 доларів США - заборгованість по процентах, 3446,10 доларів США - пеня за порушення строку сплати ануітентного платежу (а.с. 6-8).
Відповідно до вимог ст. ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Крім цього, ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, яким є ОСОБА_2, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З матеріалів справи також вбачається, що для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 10.07.2007р., згідно якого ОСОБА_3 на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по боргових зобов'язаннях, які виникають з умов кредитного договору.
Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, постановляючи рішення про задоволення позову ПАТ КБ «Надра», суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідач ОСОБА_2, не зважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, належним чином їх не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість, за яку відповідачі несуть солідарну відповідальність.
Посилання апелянта, на порушення Банком Закону України «Про захист прав споживачів» не приймаються судом до уваги, оскільки заявлений сторонами позов виникає з кредитного договору, який не визначений сторонами як споживчий, а тому при вирішенні спору застосовується законодавство, пов'язане з системою кредитування.
Крім того, при укладенні кредитного договору та договору поруки сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, та особисто підписали їх.
Також, в самому тексті кредитного договору зазначені особливі умови п.12, що передбачають можливість внесення сторонами будь-яких змін та доповнень до договору шляхом укладання додаткових угод. А тому, посилання апелянта на стандартність та типовість умов договору, та неможливість відповідачами запропонування своїх умов, не заслуговують на увагу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 також вказує, що Банк не уповноважений здійснювати операції з валютними цінностями, та видавати кредити в іноземній валюті. Однак такі доводи апелянта, є безпідставними. Більше того, в своєму рішенні суд першої інстанції обґрунтовано дав відповідь на всі заперечення ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази.
Відповідно до ч.2, ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.,ст. 307; 308; 313- 315; 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, а рішення Косівського районного суду від 12 квітня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча О.Є. Меленко
Судді: І.В. Бойчук
Я.Д. Горблянський