Справа № 22-ц-1742/2011
Категорія 52
Головуючий у 1 інстанції Бейко А.М.
Суддя-доповідач Соколовський В.М.
03 листопада 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Пнівчук О.В., Шишка А.І.,
секретаря Шемрай Н.Б.,
з участю: апелянтки ОСОБА_2, представника відповідача Кравець Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Рожнятівської районної санітарно-епідеміологічної станції про поновлення на роботі та стягнення моральної і матеріальної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду від 21 вересня 2011 року,-
ОСОБА_2 подала позов до суду про поновлення на роботі, стягнення моральної та матеріальної шкоди, пов'язаної з вимушеним прогулом, та про анулювання незаконно зроблених записів у трудовій книжці. Позов мотивує тим, що 07.02.2011 року вона була прийнята на посаду дезінфектора камерної дезінфекції Рожнятівської районної санепідемстанції далі (СЕС). 16.02.2011 року їй видали на руки наказ № 13-К про вивільнення з посади дезінфектора камерної дезінфекції з 18.04.2011 року згідно наказу №-35. В подальшому було видано слідуючий наказ №22-К від 18.04.2011 року про скорочення посади дезінфектора камерної дезінфекції та переведено її на посаду молодшої медичної сестри бактеріологічної лабораторії Рожнятівської районної СЕС. З переведенням вона категорично не була згідна і на роботу не виходила. Наказом №23-К від 29.04.2011 року трудовий договір з нею було розірвано згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України.
Вважає, що дії керівництва Рожнятівської районної СЕС щодо її звільнення є незаконними, тому просила суд задоволити її позовні вимоги.
Рішенням Рожнятівського районного суду від 21 вересня 2011 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, вказуючи на його незаконність через неправильність встановлення судом обставин, які мають значення для справи та внаслідок неправильного дослідження і оцінки доказів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що суд не звернув уваги на той факт, що вивільнення її з роботи порушує ст.ст. 184 та 42 КЗпП України, оскільки, вона перебуває у стані вагітності та має на утриманні 12 літнього сина і бабу інваліда.
Вважає також, що її незаконно перевели без її згоди на посаду молодшої медичної сестри з гіршими умовами праці, що не відповідає ст. ст. 9, 32, 33 КЗпП України. Долучений до справи штатний розпис не міг бути документом, підтверджуючим скорочення посади дезінфектора камерної дезінфекції, оскільки, штатний розпис не був затверджений головним лікарем обласної СЕС та не був скріплений печаткою установи. Судом першої інстанції повністю проігноровані факти її вагітності, складу та стану сім'ї.
У зв'язку з вищенаведеним вважає, що є всі підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.
В судовому засіданні апелянтка ОСОБА_2 підтримала вимоги скарги з наведених вище мотивів та просила її задовольнити.
Представник Рожнятівської районної СЕС Кравець Н.Д. скаргу не визнала, вважає звільнення з роботи законним і правильним, тому просила рішення суду першої інстанції залишити в силі, а в задоволенні скарги відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянтки на підтримку скарги, заперечення проти скарги представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що адміністрацією Рожнятівської районної СЕС не було допущено порушень трудового законодавства при звільненні позивачки з роботи.
Про те погодитись із таким висновком колегія суддів не може, оскільки, він суперечить здобутим доказам по справі та нормам матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Івано-Франківської обласної СЕС № 35-К від 15.02.2011 року затверджено граничний розмір фонду оплати праці міських/районних СЕС. Зобов'язано головних лікарів міських/районних СЕС розробити заходи щодо скорочення бюджетних видатків у відповідності до чинного законодавства.
Рожнятівською районною СЕС від 16.02.2011 року видано наказ № 13-К «Про попередження про вивільнення працівників», яким, згідно запропонованого профспілковим комітетом списку, попереджено позивачку ОСОБА_2 про вивільнення її з посади дезінфектора камерної дезінфекції з 18.04.2011 року в зв'язку із скороченням посади за п.1 ст.40 КЗпП України. Наказом по Рожнятівській районній СЕС № 22-К від 18.04.2011 року посаду, яку займала ОСОБА_2 скорочено, а її тимчасово переведено на посаду молодшої медичної сестри бактеріологічної лабораторії Рожнятівської районної СЕС.
Від даної посади позивачка відмовилася та не виходила на роботу, про що свідчать акти про не вихід її на роботу (а.с. 32-34).
Наказом № 23-К від 29.04.2011 року позивачку звільнено за п.6 ст. 36 КЗпП України, оскільки, вона відмовилась від продовження роботи в зв'язку із зміною істотних умов праці.
Трудову книжку видано та повний розрахунок проведено із ОСОБА_2 тільки 05 травня 2011 року, а не в день звільнення, тобто 29 квітня 2011 року, що не заперечили обидві сторони по справі.
Відповідно до ч.1 п.1 та ч.2 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що адміністрація Рожнятівської районної СЕС, отримавши згоду профспілкового комітету на вивільнення працівників за скороченням чисельності, вправі була зі своєї ініціативи звільнити ОСОБА_2 з посади дезінфектора камерної дезінфекції, оскільки, така посада підлягала скороченню, що підтверджується наказом Івано-Франківської обласної СЕС № 35-к від 15.02.2011 року та наказом Рожнятівської районної СЕС № 12-к від 16.02.2011 року, якими чисельність працівників районних/міських СЕС приводилась у відповідність до визначеного кошторисами фонду оплати праці. А в зв'язку з тим, що ОСОБА_2 відмовилась від переведення на іншу посаду в Рожнятівській районній СЕС, вона підлягала звільненню із займаної посади за скороченням чисельності працівників, тобто за п.1 ст.40 КЗпП України.
Однак, адміністрація районної СЕС, всупереч вимогам ч.2 ст.40 КЗпП України та за відсутності згоди позивачки на переведення на іншу посаду, все ж таки видала протизаконний наказ на переведення ОСОБА_2 без її згоди на посаду молодшої медичної сестри бактеріологічної лабораторії Рожнятівської районної СЕС (а.с. 30). По причині того, що позивачка не виходила на роботу, адміністрація районної СЕС, продовжуючи свої протизаконні дії, видала черговий протизаконний наказ № 23-к від 29.04.2011 року (а.с. 37), яким припинила трудовий договір з ОСОБА_2 за п.6 ст.36 КЗпП України, тому що помилково вважала, що позивачка відмовилась від продовження роботи в районній СЕС із-за зміни істотних умов праці.
Суд першої інстанції зазначених вище обставин не врахував та постановив помилкове рішення, яке, на думку колегії суддів підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Так, статтею 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст.ст.47 та 116 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Оскільки, ОСОБА_2 було звільнено адміністрацією Рожнятівської районної СЕС з порушенням трудового законодавства, при звільненні своєчасно не видано трудової книжки та не проведено повного розрахунку, тому колегія суддів вважає, що позивачку слід поновити з 18 квітня 2011 року на попередній роботі на посаді дезінфектора камерної дезінфекції, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 6293 грн. 30 коп. (згідно довідки СЕС середньоденний заробіток становить 48 грн. 41 коп. та помножити на 130 днів вимушеного прогулу) за період з 29 квітня 2011 року, тобто з часу звільнення, по 03 листопада 2011 року. Також з Рожнятівської районної СЕС підлягає до стягнення на користь позивачки 82 грн. 50 коп. понесених нею судових витрат, а на користь держави з відповідача підлягає до стягнення 34 грн. 43 коп. судового збору та 66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 1065 грн. ( середньоденний заробіток в сумі 48 грн. 41 коп. помножено на 22 дні вимушеного прогулу), згідно ст.367 ЦПК України та ст.235 КЗпП України, підлягає до негайного виконання.
Що стосується відшкодування моральної шкоди, яка передбачена ст.237-1 КЗпП України, то така не доведена позивачкою в судовому засіданні апеляційної інстанції, оскільки, адміністрація районної СЕС намагалась залишити позивачку на роботі, про те вона відмовилась від вакантної посади, в зв'язку з чим звільнення було проведено неправильно, з порушенням трудового законодавства, що само по собі не є фактом заподіяння позивачці моральної шкоди. Тому вимога про стягнення моральної шкоди не може бути задоволена через відсутність вини адміністрації у скороченні посади позивачки.
Не підлягає до задоволення і позовна вимога про анулювання неправильно внесених записів у трудову книжку ОСОБА_2, пов'язаних із неправильним звільненням її з посади, оскільки, при поновленні її на попередній посаді такі записи адміністрація районної СЕС буде змушена виправити у її трудовій книжці.
Отже, на підставі вище наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Рожнятівського районного суду від 21 вересня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до Рожнятівської районної санітарно-епідеміологічної станції про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання анулювати незаконні записи в трудовій книжці, відшкодування моральної шкоди на суму 2000 грн. та стягнення понесених судових витрат - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді дезінфектора камерної дезінфекції Рожнятівської районної санітарно-епідеміологічної станції з 18 квітня 2011 року.
Стягнути з Рожнятівської районної санітарно-епідеміологічної станції на користь ОСОБА_2 6293 грн. 30 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29 квітня 2011 року по 03 листопада 2011 року та 82 грн. 50 коп. понесених нею судових витрат.
В дохід держави стягнути з Рожнятівської районної санітарно-епідеміологічної станції 34 грн. 43 коп. державного мита і 66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Відповідно до ст.367 ЦПК України, рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 1065 грн. допустити до негайного виконання.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий-суддя В.М. Соколовський
Судді: О.В. Пнівчук
А.І. Шишко