Справа № 22-ц-1218/2011
Категорія 5
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М.
Суддя-доповідач Соколовський В.М.
26 жовтня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду
Івано-Франківської області в складі:
Головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Фединяка В.Д., Шишка А.І.,
секретаря Шемрай Н.Б.,
з участю: апелянта ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника позивачки-відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про реальний поділ будинковолодіння, встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_6, до ОСОБА_4 про зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою, визнання будівництва самочинним, зобов'язання знести за свій рахунок самочинно збудоване приміщення, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні ванною та підвалом, стягнення 900 грн. вартості самоуправно знесеної облаштованої огорожі, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2011 року,-
ОСОБА_4 звернулась в суду з позовом до ОСОБА_2 про виділення їй в натурі у приватну власність квартири №1, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1, а відповідачу виділити квартиру №2, що знаходиться на другому поверсі даного будинку. Також просила встановити порядок користування земельною ділянкою, залишивши у спільному користуванні сторін земельну ділянку №1 (на схемі розподілу земельної ділянки у висновку судової будівельно-технічної експертизи №10/03-10), земельну ділянку №2а та земельну ділянку № 2б виділити ОСОБА_4, земельну ділянку № 3 виділити ОСОБА_2
Позов мотивувала тим, що на підставі договору дарування, укладеного між нею та ОСОБА_7, вона отримала право власності на 1/2 частку житлового будинку № 41 а, з
відповідною часткою господарських будівель та споруд, який знаходиться по АДРЕСА_1 Після отримання нею даної частки будинковолодіння відповідач, як власник другої половини будинку, почав чинити перешкоди у володінні та користуванні її часткою та земельною ділянкою, на якій розміщене вказане будинковолодіння. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.07.2006 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні будинком, встановлення порядку користування житловим будинком та господарськими спорудами - визначено порядок користування будинковолодінням АДРЕСА_1, виділено у володіння та користування ОСОБА_4 3.3. приміщення першого поверху та комору, площею 20,2 кв.м, а у володіння і користування ОСОБА_2 виділено приміщення другого поверху з господарськими спорудами. У спільному користуванні сторін залишено сходову клітку І, площею 9,3 кв. м., та сходову клітку ІІ, площею 9,3 кв. м., а також господарські споруди: стайню та гараж. Дане рішення після перегляду в апеляційному та касаційному порядку залишено без змін.
Оскільки, в добровільному порядку з відповідачем не було досягнуто згоди про поділ майна в натурі, звернулась для вирішення даного питання в судовому порядку.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_6, про зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою, визнання будівництва самочинним, зобов'язання знести за свій рахунок самочинно збудоване приміщення, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні ванною та підвалом, стягнення 900 грн. вартості самоуправно знесеної облаштованої огорожі.
Вимоги мотивував тим, що розмір земельної ділянки відповідно до кадастрового плану під будинковолодінням №41а становить 0,0543 га, що на 0,0011 га менше, ніж зазначено у висновку №10/03-10 судової будівельно-технічної експертизи від 12.03.2010 року та планом розподілу, складеним ТОВ "Інформініціатива", тому останні висновки не мають враховуватися судом при вирішенні справи. Окрім того, зазначав, що ОСОБА_4 самовільно здійснила добудову до будинку № 41а, розміром 4x10 м, чим чинить перешкоди в користуванні земельною ділянкою, а також нею було самоуправно знесено металічну огорожу, чим завдано йому матеріальної шкоди в розмірі 900 грн.
Ухвалою суду від 25.11.2009 року вказані вище позови об'єднані в одне провадження.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2011 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 задоволено.
Проведено реальний поділ будинковолодіння АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а саме:виділено в натурі у приватну власність ОСОБА_4 квартиру №1, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 та яка складається з комори, площею 20,2 кв.м., коридору, площею 7,8 кв.м., ванни, площею 3,4 кв.м., двох житлових кімнат, площею 16,8 кв.м. та 21,6 кв.м., кухні, площею 9,5 кв.м.; виділено в натурі у приватну власність ОСОБА_2 квартиру №2, що знаходиться на другому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 та яка складається з коридору, площею 4,1 кв.м., туалету, площею 0,5 кв.м., кухні, площею 6,7 кв.м., та трьох житлових кімнат, площею відповідно 18,1 кв.м., 21,5 кв.м. та 9,5 кв.м.
Встановлено між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 порядок користування земельною ділянкою, площею 550 кв.м., на якій знаходиться будинковолодіння АДРЕСА_1 наступним чином - залишено у спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_2 земельну ділянку №1, площею 182 кв.м., в тому числі під житловим будинком - 91 кв.м.; - земельну ділянку №2а, площею 38 кв.м., в тому числі під добудовою - 35 кв.м., і земельну ділянку №2б, площею 146 кв.м., передано в користування ОСОБА_4; - земельну ділянку №3, площею 184 кв.м., в тому числі під господарськими будівлями - 73 кв.м., передано в користування ОСОБА_2.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_6, до ОСОБА_4 про зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що знаходиться під самоуправно збудованим приміщенням, розміром 4x10 метрів, та біля нього і повернення її; визнання самочинним будівництво приміщення, розміром 4x10 метрів, до будинку АДРЕСА_1; зобов'язання знести за свій рахунок самочинно збудоване приміщення до житлового будинку АДРЕСА_1; зобов'язання не чинити перешкод у користуванні ванною та підвалом; стягнення 900 грн. вартості самоуправно знесеної облаштованої огорожі, - відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вважає, що судом неналежно оцінені докази по справі та проігноровані повністю його доводи, не взято до уваги постанову про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за самовільне будівництво. Вирішуючи питання розподілу земельної ділянки, суд не скасував рішення міськвиконкому № 88 від 16.03.1994 року про виділення йому земельної ділянки, площею 532 кв. м., і не залучив в якості відповідача чи третьої сторони Івано-Франківський міськвиконком, чим порушено вимоги п.4 ст.10 ЦПК України.
Також судом не взято до уваги поданий ним кадастровий план, з якого вбачається, що розмір земельної ділянки становить 0,0553 га, що суперечить висновку судової будівельно-технічної експертизи, якою встановлено площу спірної земельної ділянки розміром 0,0554 га. В результаті цього утворилась похибка у розмірі земельної ділянки в 0,0011 га, з приводу чого ним було заявлено клопотання про виклик в судове засідання експерта для врахування цієї похибки при визначенні загальної площі земельної ділянки.
З цих підстав просив рішення суду першої інстанції від 12 квітня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 відмовити повністю, а його зустрічний позов задовольнити.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали вимоги скарги з наведених вище підстав і просили її задовольнити.
Представник позивачки-відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 вимоги скарги не визнав, вважає її безпідставною, а рішення - законним та обґрунтованим, яке просив залишити в силі, відмовивши у задоволенні скарги.
Вислухавши доповідача, пояснення на підтримку скарги апелянта і його представника, заперечення проти скарги представника позивачки-відповідачки, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції вірно виходив з того, що їй належить на праві спільної часткової власності 1/2 частка будинковолодіння АДРЕСА_1 та складається з 1-ого поверху будинку та комори (підвалу). Тому вона, як співвласник, має право на виділ у натурі своєї частки із всього будинковолодіння. В зв'язку з цим, до неї переходить право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщена її частина будівель, без зміни цільового призначення земельної ділянки та в її обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). За таких обставин суд вважав, що позов про знесення самочинної прибудови до будинку ОСОБА_4 може подати тільки міська рада, якій належить земельна ділянка біля спірного будинковолодіння, оскільки, ніким із сторін спірна земля не приватизована. А інші позовні вимоги ОСОБА_2 також є безпідставними, тому суд першої інстанції залишив їх без задоволення.
Про те суд не врахував всіх обставин по справі, тому частково постановив помилкове рішення всупереч нормам процесуального та матеріального права, тому, на думку колегії суддів, таке рішення підлягає скасуванню тільки частково.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 згідно договору дарування № ВВТ № 316487 від 31.12.2004 року отримала від дарувальника ОСОБА_7 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою господарських споруд. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_4 належить 1/2 частка будинковолодіння по АДРЕСА_1.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.07.2006 року ОСОБА_2 виділено у користування приміщення другого поверху, стайню та гараж, а ОСОБА_4 виділено приміщення першого поверху та комору (підвал), площею 20.2 кв.м. Дане рішення апеляційною та касаціною інстанціями залишено без змін і воно набрало законної сили.
За здійснення ОСОБА_4 самочинної прибудови на земельній ділянці № 2а згідно експлікації угідь в схемі розподілу земельної ділянки до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 10/03-10, то до неї 15.10.2009 року інпекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області винесено постанову № 687 про накладення штрафу за адміністративне правопорушення в розмірі 425 грн., а також винесено припис щодо усунення порушень у сфері містобудування та зобов'язано ОСОБА_4 усунути виявлені порушення.
Задовольняючи первинний позов, суд виходив з того, що ОСОБА_2, згідно ч. 7 ст. 376 ЦК України, не є належним позивачем щодо вимоги про знесення самочинного будівництва. Однак, такий висновок є безпідставним.
Стаття 10 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_4 здійснила самочинну прибудову без належних дозволів, в порушення державних будівельних норм, що підтверджується протоколом № К-15-150 від 16.10.2009 року про адміністративне правопорушення, складеним інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області.
Згідно відповіді управління архітектури та містобудування від 07.07.2009 року № П/290;П/290/1, наданій ОСОБА_4, вбачається, що виконавчий комітет вважає за недоцільне влаштування пропонованої нею добудови, оскільки, земельна ділянка належить громаді м. Івано-Франківська. Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову про захист прав власника, суд не врахував, що способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.
Відповідно до положень норм статтей 16, 386, 391 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.
Статтею 5 Закону України від 16 листопада 1992 р. N 2780-XII "Про основи містобудування" (далі - Закон N 2780-XII) визначено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних та місцевих правил забудови; розміщення й будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.
Із змісту п.4 ч.2 ст.17 Закону N 2780-XII вбачається, що основою для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об»єктів містобудування та упорядкування території є містобудівна документація.
Матеріалами справи встановлено, що добудову до будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 проведено без виготовлення містобудівної документації, без затвердження документації Івано-Франківським міським управлінням архітектури та містобудування та дозволу на будівництво інспекції архітектурно будівельного контролю.
Тому колегія суддів вважає, що у зв»язку із добудовою до будинку без містобудівної документації , дозволу на будівництво інспекцією архітектурно-будівельного контролю, з порушенням Державних будівельних норм, апелянт ОСОБА_2 наголошує на тому, що добудова значно погіршує стан будинку, зокрема, його 1/2 частку, яка розміщується на другому поверсі, що позбавляє його можливості користуватись частиною будинку, чим порушено його права, а, отже, є всі підстави для задоволення його вимог про знесення самовільної добудови до будинку.
У позивачки-відповідачки ОСОБА_4 і на даний час відсутня містобудівна документація спірного об»єкту.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_4 в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою, що знаходиться під спірним будинковолодінням, слід скасувати в частині виділення такої земельної ділянки ОСОБА_4, яка значиться у висновку судової будівельно-технічної експертизи під № 2а і яка знаходиться під самочинною добудовою і біля неї, площею 38 кв.м., в тому числі під самочинною добудовою, площею 35 кв.м., і вказану земельну ділянку залишити у спільному користуванні сторін.
Експерт ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснив, що справді спірна земельна ділянка є менших розмірів, ніж він зазначив у своєму висновку, про те всього на 0,0011 га, що не впливає на рівність часток сторін.
Окрім того, встановлено, що рішенням суду, яке набрало законної сили, комору (підвал), площею 20,2 кв.м., та ванну кімнату залишено в користуванні ОСОБА_4 Вона ж відновила самоуправно знесену огорожу, що не спростовано ОСОБА_2
Тому зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення.
Земельну ділянку, яка знаходиться під самочинною добудовою і біля неї та зазначена у експертному висновку під № 2а, підлягає залишенню у спільному користуванні сторін, тому слід зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні цією земельною ділянкою.Оскільки, ОСОБА_4 вчинено самочинну добудову до спірного будинку, тому її слід зобов'язати знести таку добудову за власний рахунок.
В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
У зв»язку із частковим задоволенням позову підлягають поверненню на користь відповідача-позивача ОСОБА_2 і понесені судові витрати за надання йому правової допомоги, які підтверджені відповідними квитанціями.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2011 року в частині задоволення позову ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, яка знаходиться в АДРЕСА_1, та про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_6, до ОСОБА_4 про зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що знаходиться під самоуправно збудованим приміщенням розміром 4х10 метрів та біля нього, повернення цієї земельної ділянки, визнання самочинним будівництва приміщення розміром 4х10 метрів до будинку АДРЕСА_1, зобов'язання знести за свій рахунок самочинно збудоване приміщення до житлового будинку АДРЕСА_1, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні ванною та підвалом у будинку АДРЕСА_1, стягнення 900 грн. матеріальної шкоди за самоуправне знесення облаштованої огорожі біля будинку, - скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 про надання їй в користування земельної ділянки № 2-а, яка на схемі будівельно-технічної експертизи за № 10/03-10 зображена зеленим кольором і обмежена точками за годинниковою стрілкою 13-19-11-12-13, площею 38 кв.м., та яка, в тому числі, знаходиться під самочинно збудованим приміщенням розміром 4х10 метрів, площею 35 кв.м., - відмовити та залишити дану частину земельної ділянки у спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_2.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_2 перешкоди в користуванні земельною ділянкою, загальною площею 38 кв.м., що знаходиться під самочинно збудованим приміщенням до будинку АДРЕСА_1 розміром 4х10 метрів та біля нього.
Зобов'язати ОСОБА_4 знести за власний рахунок самочинно збудоване приміщення розміром 4х10 метрів до будинку АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 900 грн. витрат за надання правової допомоги.
В решті рішення міського суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий: В.М. Соколовський
В.Д. Фединяк
А.І. Шишко