Справа № 22-ц-1207/2011
Категорія 5
Головуючий у 1 інстанції Бунчак Б.Р.
Суддя-доповідач Соколовський В.М.
18 жовтня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого -судді Соколовського В.М.,
суддів: Пнівчук О.В., Фединяка В.Д.,
секретаря Шемрай Н.Б.,
з участю: апелянта ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, позивача-відповідача ОСОБА_4, його представників ОСОБА_5 та ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та за позовом ОСОБА_2 до Болехівської міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Болехівської міської ради за № 19 від 06.02.2003 року щодо введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на ім'я ОСОБА_7,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Болехівського міського суду від 20 червня 2011 року,-
ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю. Вимоги мотивував тим, що він є спадкоємцем будинковолодіння АДРЕСА_1 яке належного його батькові ОСОБА_7 Будинковолодіння складалося з будинку, господарських споруд, в тому числі й спірного гаражу та погребу. Всі питання, пов'язані з одержанням дозвільних документів на реконструкцію даного будинковолодіння, вирішував покійний батько. Про те відповідач ОСОБА_2, який є сусідом, перешкоджає користуватись належним йому гаражем та погребом.
ОСОБА_2 звернувся з позовними вимогами до Болехівської міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Болехівської міської ради за № 19 від 06.02.2003 року щодо введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на ім'я ОСОБА_7, вказуючи на те, що рішенням Болехівської міської ради № 19 від 06.02.2003 р. затверджено акт введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1. На підставі цього акту ОСОБА_4 видано свідоцтво на право власності на будинковолодіння, в склад якого ввійшли: житловий будинок, літня кухня, гараж, шопа, стодола, погріб, вбиральня, криниця, огорожа, ворота. Однак, Болехівська міська рада при цьому помилково визначила, що всі ці споруди будував померлий ОСОБА_7 Так 30.03.1973 року рішенням виконкому Болехівської міської ради надано йому, ОСОБА_2, земельну ділянку для будівництва житлового будинку поряд з ОСОБА_7, який являвся його тестем. Будуючи свій будинок, він спільно з тестем ОСОБА_7 перебудували господарські споруди, збудувавши дві літні кухні та приміщення для господарських речей, яке згодом переобладнано під гараж. Його домоволодіння введено в експлуатацію в 1984 році, в склад якого ввійшли: житловий будинок, літня кухня, сарай, вбиральня, криниця. Тому саме вказані споруди повинні йому належати.
Ухвалою Болехівського міського суду від 11 вересня 2008 року позови ОСОБА_4 та ОСОБА_2 об'єднані в одне провадження.
В процесі розгляду справи ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги та просив визнати незаконним рішення виконавчого комітету Болехівської міської ради за № 19 від 06.02.2003 року щодо введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1, скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13.02.2003 р., виданого на ім'я ОСОБА_7, скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом в частині спадкового нерухомого майна: гаражу, вбиральні, криниці, воріт; виданого державним нотаріусом Долинської районної нотаріальної контори 29 березня 2003 року та зареєстрованого в реєстрі № Д-182 на ОСОБА_4, а також просив визнати за ним право власності на гараж, шопу, Ѕ частину стодоли та Ѕ частину погребу по АДРЕСА_2.
Рішенням Болехівського міського суду від 20 червня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 звільнити приміщення гаражу та погребу, що належать ОСОБА_4
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Болехівської міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення Болехівської міської ради № 19 від 06.02.2003 року «Про введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1», скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на ім'я ОСОБА_7, по АДРЕСА_1 у вигляді житлового будинку, літньої кухні, гаражу, шопи, погребу, вбиральні, криниці, воріт та двох огорож, загальною вартістю 29396 грн., яке видане Болехівською міською радою 13.02.2003 року, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Долинської районної державної нотаріальної контори 29.03.2003 року та зареєстрованого в реєстрі за № Д-182 на ОСОБА_4 після смерті спадкодавця ОСОБА_8, яка була спадкоємцем ОСОБА_7, в частині спадкового нерухомого майна: гаража (літера «В»), вбиральні (літера «Ж»), криниці (№ 1), воріт (№ 2); визнання за ОСОБА_2 права власності на гараж, вартістю 2783 грн., шопу, вартістю 440 грн., 1/2 частку стодоли, вартістю 610 грн., 1/2 частку погребу, вартістю 1805 грн., що знаходяться по АДРЕСА_2, - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 16 грн.
На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, вказуючи на незаконність та необґрунтованість рішення через неповне з'ясування судом всіх обставин по справі, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення судом норм матеріального і процесуального права. Тому вважає, що таке рішення підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення по справі про задоволення його позовних вимог та про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4
Зокрема, в скарзі зазначає, що суд не звернув уваги та не дав належної оцінки тому факту, що позивач-відповідач ОСОБА_4 пропустив строк на звернення до суду із позовною заявою та не просив поновити його, оскільки, спірними господарськими спорудами він, апелянт, користується ще із 1980 року, про що ОСОБА_4 було відомо з часу прийняття спадщини, тобто з 2003 року.
Не врахував суд і того, що виконком Болехівської міської ради 06.02.2003 року прийняв рішення про визнання права власності на окремі господарські об'єкти за покійним ОСОБА_7, які в 1984 році вже були визнані його, ОСОБА_2, власністю по рішенню виконкому від 03.04.1984 року.
Поза увагою суду залишилось і те, що Акт комісії по прийняттю в експлуатацію домоволодіння від 28.01.2003 року, яким підтверджено будівництво ОСОБА_7 житлового двохповерхового будинку, літньої кухні, гаражу, шопи, стодоли, погребу, вбиральні, криниці, не підписали представник санітарно-епідеміологічної станції та представник житлово-комунального господарства, підписи яких є обов'язковими. Тому вважає, що такий Акт є недійсним і виконком Болехівської міської ради не повинен був приймати рішення про затвердження такого Акту. Окрім того, в даному Акті зазначено, що будівництво будинковолодіння розпочате ОСОБА_7 в 1963 році та завершене в 1979 році. Про те це не відповідає дійсності, оскільки, рішенням виконкому Болехівської міської ради від 10.06.1982 року дано дозвіл ОСОБА_7 на перебудову сараю, однак, за життя ОСОБА_7 приміщення сараю, а також і погребу, не були прийняті в експлуатацію і дані об'єкти взагалі не значаться в документах ОБТІ.
Не врахував суд і його доводів стосовно того, що всі спірні господарські споруди були побудовані за його, апелянта, кошти і будівельні роботи здійснювались саме ним.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 вимоги скарги підтримали за наведених вище мотивів та просили її задовольнити.
Позивач-відповідач ОСОБА_4, його представники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скаргу не визнали, вважають її безпідставною, а рішення - законним і обґрунтованим, яке просили залишити в силі, відмовивши у задоволенні скарги.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта і його представника на підтримку апеляційної скарги, заперечення проти скарги позивача-відповідача та його представників, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 28.01.2003 року Актом про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку прийнято в експлуатацію домоволодіння по АДРЕСА_1 за померлим ОСОБА_7, яке складається з житлового будинку, літньої кухні, гаражу, шопи, стодоли, погребу, вбиральні, криниці (том 1, а.с.28).
Даний Акт затверджений рішенням виконкому Болехівської міської ради від 06.02.2003 року за № 19, яким зобов'язано Івано-Франківське ОБТІ зареєструвати домоволодіння за зазначеною адресою за померлим ОСОБА_7
13.02.2003 року на підставі зазначеного вище рішення міськвиконкому Івано-Франківським ОБТІ видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_7, яке складається з житлового будинку, літньої кухні, гаража, шопи, стодоли, погреба, вбиральні, криниці, воріт, 2-ох огорож.
Вищевказане майно після смерті ОСОБА_7 успадкувала його дружина ОСОБА_8, після смерті якої успадкував за заповітом позивач - відповідач по справі ОСОБА_4, на підставі чого державним нотаріусом Долинської районної державної нотаріальної контори 29.03.2003 року на його ім'я видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Також 13.02.2003 року Івано-Франківським ОБТІ видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_7, яке складається з житлового будинку, літньої кухні, гаража, шопи, стодоли, погреба, вбиральні, криниці, воріт, 2-ох огорож (том 1, а.с.30).
Державним нотаріусом Долинської районної державної нотаріальної контори 29.03.2003 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_4, котрий є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_8 - дружини ОСОБА_7 (том 1, а.с.5).
Вищезазначені обставини підтверджують те, що спірне майно, тобто погріб та гараж, на праві приватної власності належить ОСОБА_4
Встановлено також, що погріб розташований навпроти будинку ОСОБА_4, тобто на земельній ділянці, яка передана була у власність його покійному батькові.
Отже, доводи ОСОБА_2 про те, що допомагаючи у зведенні погребу разом з покійним ОСОБА_7 дають йому право власності на нього, вірно не взяті до уваги судом першої інстанції.
Доводи апелянта про те, що спірний гараж був зведений ним самостійно, також відхиляються судом, оскільки, це спростовується письмовими доказами по справі.
Зокрема, тим, що у червні 1982 року ОСОБА_7 виконкомом Болехівської міської ради було надано дозвіл на здійснення перебудови сараю по АДРЕСА_1, яку він закінчив у жовтні 1983 року, що підтверджується копією плану, засвідчену печаткою та підписами технічного бюро районного архітектора Долинського райвиконкому. Це свідчить про те, що переобладнання сараю на спірний гараж здійснював покійний ОСОБА_7
Оскільки, згідно вимог діючого на той час законодавства ОСОБА_2 не міг ставити питання про визнання права власності на господарські будівлі, а лише на відшкодування своїх затрат на будівництво, то суд першої інстанції підставно не взяв до уваги покази свідків про те, що ОСОБА_2 зводив спірні господарські споруди за свої кошти.
Обґрунтованість висновку суду першої інстанції підтверджується також листом Івано-Франківського ОБТІ, який свідчить про те, що ОСОБА_2, звертаючись у січні 1984 року, в своїй заяві про виготовлення технічної документації для здачі в експлуатацію свого домоволодіння в АДРЕСА_2 не зазначив спірні господарські споруди, а саме: погріб і гараж.
Більше того, ОСОБА_2, звертаючись у червні 1984 року про оформлення права власності на вказане вище майно і до 2009 року, не пред'являв жодних майнових претензій щодо спірного погребу та гаражу.
Таким чином, після оформлення двома сторонами права власності на свої будинковолодіння, у їх спільному користуванні залишилась тільки криниця та ворота.
Колегія суддів також не бере до уваги доводи апелянта в частині скасування свідоцтв на право власності на нерухоме майно від 13.02.2003 року та на право на спадщину за заповітом від 29.03.2003 року, оскільки, вони видані відповідно до діючого на той час законодавства.
Також суд першої інстанції обгрунтовано не задовольнив вимогу апелянта про застосування позовної давності, оскільки, за вимогами ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня коли особа дізналась, або могла дізнатись про порушення свого права, або про особу яка його порушила.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В даних правовідносинах ОСОБА_4 дізнався про порушення свого права весною 2008 року, до суду звернувся 27 серпня 2008 року, що свідчить про те, що він не пропустив строку позовної давності.
Інші доводи апелянта не спростовують законності оскаржуваного рішення, тому колегія суддів не бере їх до уваги.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Виходячи з вищенаведеного, рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись, ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Болехівського міського суду від 20 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Судді: В.М. Соколовський
О.В. Пнівчук
В.Д. Фединяк