«10»листопада 2011 р. Справа №5021/2012/2011
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі Козікові І.В.,
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився;
відповідача -ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 09.03.2011 року;
треті особи -не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Суми (вх.№4576С/2-8) на ухвалу господарського суду Сумської області від 19.09.2011 року у справі №5021/2012/2011,
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Суми,
до Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк», м.Київ,
треті особи: 1. Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, м.Харків,
2. Державний виконавець Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Шевченко Володимира Володимировича, м.Суми,
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.09.2011 року у справі №5021/2012/2011 (суддя Кіяшко В.І.) заяву №76-2/11/830 від 05.09.2011 року Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк»про припинення провадження у справі №5021/2012/2011 -задоволено. Провадження у справі №5021/2012/2011 -припинено.
Скасовано п.2 ухвали господарського суду Сумської області від 23.08.2011 року по справі № 5021/2012/2011, відповідно до якого, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №973 від 29.03.2011 року, вчиненого приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_3 на час розгляду по суті у господарському суді Сумської області справи №5021/2012/2011.
Позивач з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 19.09.2011 року по справі №5021/2012/2011 про припинення провадження у справі, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду у іншому складі суду. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що банк в процесі розгляду справи №22-ц-1332 посилався на те, що виконавчий напис вчинено за невиконання зобов'язань в межах рамкової кредитної угоди, яка укладена з ОСОБА_2 як фізичною особою - підприємцем. Тому, ухвалою Зарічного районного суду від 09.06.2011 року провадження у справі було закрито за непідсудністю та роз'яснено право на звернення з відповідним по зовом до господарського суду. ОСОБА_2 не погодився з цією ухвалою та оскаржив її в апеляційному порядку, однак ухвалою від 14.07.2011 року у справі №22-ц-1332 апе ляційним судом Сумської області ухвала суду першої інстанції загальної юрисдикції була залишена в силі. Після цього ОСОБА_2 звернувся з позовом у даній справі. Однак, в процесі розгляду даної справи банк став посилатися, що спір підсудний суду загальної юрисдикції, умисно не повідомивши господарському суду про встановлений юридичний факт, який не потребує доказування, що призвело до судової помилки при прийнятті оска ржуваної ухвали та свідчить про чергове зловживання правом з боку банку.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду.
08.11.2011 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10883), в якому просить відмовити в задоволені апеляційної скарги та залишити ухвалу господарського суду Сумської області від 19.09.2011 року -без змін.
В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач зазначає, що апелянт не довів в чому полягає неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи чи порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
До початку судового засідання від третьої особи -Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 надійшла заява (вх.№10964), в якій вона просила всі судові засідання по справі №5021/2012/2011 слухати у її відсутність.
В судовому засіданні 10.11.2011 року представник відповідача підтримав у повному обсязі позицію по справі викладену ним у відзиві.
Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 10.11.2011 року була направлена позивачу та другій третій особі рекомендованими листами 27.10.2011 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана ними 02.11.2011 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи. Однак, позивач та третя особа -Державний виконавець Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Шевченко Володимир Володимирович у судове засідання не з'явилися, про причини не з'явлення суд не повідомили.
Ухвалою суду від 27.10.2011 року суд попереджав сторони, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. Таким чином, враховуючи належне повідомлення позивача та другої третьої особи про час та місце судового засідання та те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом Cумської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторона виконання її обов'язку.
Поняття суб'єктів господарювання визначене у ст. 55 Господарського кодексу України, а саме до суб'єктів господарювання відносяться: господарські організації -юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як вбачається із матеріалів справи, виконавчий напис №973 від 29.03.2011 року було зроблено приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_3 на підставі договору застави рухомого майна №713/1140, який витікає з кредитного договору -Рамкової угоди №С-713/09.04, укладеного між АТ «ПроКредитБанк»та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2
Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що забезпеченням зобов'язань позичальника перед кредитором з повернення кредиту, сплати відсотків за його користування та інших видатків за цим договором є майно та (або) майнові права позичальника та третіх осіб (поручителів, майнових поручителів, гарантів) згідно укладених договорів застави, поруки та гарантії.
Отже, договір застави рухомого майна №713/1140 від 21.04.2008 року, на підставі якого зроблений виконавчий напис, був укладений на забезпечення виконання кредитного договору, який за своєю суттю є господарським зобов'язанням.
Крім того, зі статті 1 «визначення термінів»договору застави рухомого майна №713/1140 від 21.04.2008 року вбачається, що позичальником є ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, фізична особа-особа підприємець ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що спір про визнання виконавчого напису нотаріусу підлягає розгляду у господарському суді виходячи зі змісту відносин, які виникли між позивачем та відповідачем.
Колегія суддів також зазначає, що пунктом 3.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»встановлено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, передбачено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Як вбачається із матеріалів справи, у травня 2011 року ОСОБА_2 звертався до Зарічного районного суду м.Суми з позовною заявою до ПАТ «ПроКредитБанк», третя особа -приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса №973 від 29.03.2011 року таким, що не підлягає виконанню -справа №2-2336/2011.
09.06.2011 року Зарічним районним судом м.Суми у справі №2-2336/2011 прийнято ухвалу про закриття провадження у справі та встановлено, що спір про який йдеться в позові ОСОБА_2 до ПАТ «ПроКредитБанк», третя особа -ПН ХМНО ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса №973 від 29.03.2011 року таким, що не підлягає виконанню виник з приводу виконання господарського договору, тому повинен розглядатись в порядку господарського судочинства.
14.07.2011 року апеляційним судом Сумської області прийнято ухвалу, якою ухвалу Зарічного районного суду м.Суми від 09.06.2011 року залишено без змін. При цьому апеляційним судом м.Суми також встановлено, що вказаний спір виник між суб'єктами господарської діяльності, між позивачем та банківською установою і стосується здійснення ними саме господарської діяльності і не може бути розглянутий за правилами цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Вказані ухвали набрали законної сили та ніким не були оскаржені в касаційному порядку. Отже, в матеріалах справи містяться ухвали судів з цивільної справи зі встановленим фактом того, що вказаний спір повинен розглядатись в порядку господарського судочинства.
На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд не забезпечив повного і всебічного дослідження усіх фактичних обставин справи.
Частиною 4 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що при прийнятті ухвали від 19.09.2011 року по справі №5021/2012/2011 господарським судом Сумської області було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано приписи діючого законодавства, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Сумської області від 19.09.2011 року по справі №5021/2012/2011 підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд місцевого господарського суду.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Суми задовольнити.
Ухвалу господарського суду Сумської області від 19.09.2011 року у справі №5021/2012/2011 -скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду Сумської області.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Бородіна Л.І.
Суддя Лакіза В.В.
Суддя Хачатрян В.С.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2011 року.