"08" листопада 2011 р.Справа № 9/17-2515-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Журавльова О.О.
суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.
(відповідно до розпорядження голови суду від 07.11.2011р. №670 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)
при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 01.11.2010р. №316
від відповідача: ОСОБА_2., довіреність від 04.01.2011р. №29
ОСОБА_3., довіреність від 15.03.2011р. №285
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця”
на рішення господарського суду Одеської області від 02 вересня 2011 року
у справі №9/17-2515-2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрлоудсистем”
до відповідача Державного підприємства „Одеська залізниця”
про стягнення 6143661,50 грн., -
Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрлоудсистем” поданий до господарського суду Одеської області позов про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” 6143661,50 грн. матеріальних збитків.
Рішенням господарського суду Одеської області від 02 вересня 2011 року у справі №9/17-2515-2011 (суддя Меденцев П.А.) позов ТОВ „Укрлоудсистем” задоволено: з ДП „Одеська залізниця” на користь позивача стягнуто 6143661,50 грн. як відшкодування завданих збитків, 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог чинного законодавства ДП „Одеська залізниця” необґрунтовано нарахувало податок на додану вартість при наданні своїх послуг та неправомірно списало одноосібним чином грошові кошти з особового рахунку позивача в ЄТехПД, чим спричинило позивачу матеріальних збитків на суму 6143661,50 грн., з огляду на що позовні вимоги ТОВ „Укрлоудсистем” про стягнення з відповідача вказаних матеріальних збитків є правомірними та обґрунтованими.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ДП „Одеська залізниця”) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ „Укрлоудсистем”, з посиланням при цьому на нез'ясування судом першої інстанції у повній мірі предмету спору та обставин, що мають значення для об'єктивного вирішення спору, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. За доводами скаржника місцевим господарським судом не враховано, що предметом спору є стягнення 6143661,50 грн. ПДВ, нарахованого у зв'язку з вантажними операціями, які пов'язані з перевезенням вантажів, та які Одеською залізницею були стягнуті з суми попередньої оплати позивача у період з січня по червень 2010 року; спірна сума ПДВ після утримання з рахунку позивача була перерахована до Державного бюджету України, відповідно до порядку її нарахування, сплати і повернення, що врегульовано спеціальними нормами податкового законодавства; встановивши порушення п.5.15 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість” суд першої інстанції безпідставно визнав спірну суму збитком позивача внаслідок порушення господарського зобов'язання, оскільки предметом спору є стягнення коштів, пов'язаних з оподаткуванням, яке врегульоване спеціальними нормами податкового законодавства та не відноситься до компетенції господарських судів. При цьому скаржник посилається на постанову Верховного Суду України від 13.12.2010р. по справі №3-52-гс-10.
Апеляційна скарга ДП „Одеська залізниця” прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Михайлов М.В., Ярош А.І., про що 19.09.2011р. винесено відповідну ухвалу.
Відповідно до розпорядження голови суду від 12.10.2011р. №602 справа №9/17-2515-2011 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Савицький Я.Ф., Ярош А.І.
Згідно з розпорядженням заступника голови суду від 07.11.2011р. №670 справа №9/17-2344-2011 була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Журавльова О.О., суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.
11.10.2011р. за вх.№3333/11/Д2 ДП „Одеська залізниця” надало до апеляційного господарського суду пояснення до апеляційної скарги, в яких також просило скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, а також у зв'язку з не доведенням матеріалами справи факту надання позивачу послуг саме щодо транзитних вантажів.
У судовому засіданні представники скаржника підтримали вимоги, викладені в апеляційній скарзі та поясненнях до неї і наполягали на їх задоволенні.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ДП „Одеська залізниця”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав, викладених у міркуваннях з приводу апеляційної скарги, наданих до апеляційного господарського суду 11.10.2011р. за вх.№3333/11/Д3.
На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалися перерви до 18.10.2011р., 31.10.2011р. та 08.11.2011р., про що сторони повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, перевірено під час апеляційного перегляду справи та вбачається з матеріалів справи, 12 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрлоудсистем” та Державним підприємством „Одеська залізниця” був укладений договір №1/45 (надалі - Договір №1/45), відповідно до якого Залізниця (відповідач) здійснює подачу, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, що належить Підприємству (позивач), яка примикає через стрілку №140 до ходової колії ВАТ „Єксімнафтопродукт”, котра примикає стрілкою №148 до з'єднувальної колії №37, яка у свою чергу примикає стрілкою №79 до колії №12 „Нового парку” станції Одеса-Пересип і обслуговується локомотивом Залізниці.
Окрім того, 15 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрлоудсистем” та Державним підприємством „Одеська залізниця” був укладений договір №ОД/11-10-99 від (далі - Договір №ОД/11-10-99), який регулює взаємини сторін, пов'язані з організацією перевезення, планування, накопичення та погодженої подачі на під'їзну колію вагонів зі зрідженим газом, що прямують транзитом з інших країн через станцію Одеса-Пересип. Відповідно до п.2.1.4. Договору №ОД/11-10-99 Дорога (відповідач) зобов'язується за заявкою Замовника (позивач), за додаткову плату, організувати відбір, добірку й першочергову подачу під вивантаження вагонів, що перебувають у межах Одеської залізниці.
Матеріали справи свідчать про те, що за період з січня по червень 2010 року відповідач при наданні позивачу вищезазначених послуг за вказаними договорами нараховував податок на додану вартість на такі послуги.
Відповідно до дорожніх відомостей (які є складовими накладних відповідно до параграфу 1 статті 7 розділу другого Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) від 01.11.1951 року), які надані до місцевого господарського суду, за період з січня по червень 2010 року, зріджений газ, щодо якого відповідач надавав послуги, прямував з Казахстану, Росії транзитом через територію України до третіх країн (Туреччини).
Розрахунки за надані відповідачем послуги проводились з особового рахунку позивача у ЄТехПД відповідно до накопичувальних карток, відомостей оплати подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, виписок з особового рахунку та податкових накладних, наданих суду, за період з січня по червень 2010 року.
Відповідачем були нараховані позивачу суми податку на додану вартість за надані послуги щодо транзитного вантажу, що підтверджується наявними в матеріалах документами (податковими накладними тощо), виданими відповідачем.
Матеріалами справи також встановлено, що 01 листопада 2003 року позивачем було укладено Договір №08/УГ (далі - Договір №08/УГ) з Компанією „Юнайтед Ойл Лімітед” („United Oil Limited”) про надання послуг з прийомки зберігання, транспортування та відвантаженню зріджених (скраплених) вуглеводних газів.
Відповідно до п.1.1 Договору №08/УГ виконавець (позивач) надає послуги для замовника (Компанія „Юнайтед Ойл Лімітед”) комплекс послуг з перевалки, прийомки (зливу) із залізничних вагоно-цистерн, зберіганню, транспортуванню трубопроводами та відвантаженню (наливу) на танкери зріджених (скраплених) вуглеводних газів (включаючи пропан та бутан та їх суміш), які прямують транзитом (чи на експорт) за межі митного кордону України.
Весь вантаж (зріджені (скраплені) вуглеводні гази), що прямував з Казахстану, Росії транзитом через територію України до третіх країн (Туреччини, Бермудських островів) надходив позивачу для виконання Договору №08/УГ.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.5.15 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість” звільняються від оподаткування цим податком операції з поставки послуг з перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень під митним режимом транзиту територією України згідно з положеннями глави 33 Митного кодексу України.
Згідно з ст. 200 Митного кодексу України (глава 33) транзит - митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.
За вимогами ст. 5 Закону України „Про транзит вантажів” транзитними вантажами є насипні, наливні, навалочні, штучні, тарно-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з договором (контрактом). Такі вантажі, а також транспортні засоби транзиту і контейнери вважаються прохідними через територію України у разі, якщо проходження цих вантажів з перевантаженням, складуванням, подрібненням на партії, зміною транспортного засобу транзиту чи без таких операцій є частиною повного маршруту перевезення, що розпочинається і закінчується за межами території України.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України „Про транзит вантажів” транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до митних органів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.
Згідно з ч.2 ст. 6 Закону України „Про транзит вантажів” у разі транзиту вантажів залізничним транспортом до митних органів на дільницях, на які поширюється сфера застосування Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), подається накладна ЦІМ (СІМ). У разі транзиту вантажів залізничним транспортом на інших дільницях до митних органів подається накладна УМВС (СМГС) або накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), що містить відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Відповідно до параграфу 1 статті 7 розділу ІІ Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) від 01.11.1951 року, договір перевезення оформляється накладною єдиного зразка. Накладна складається з аркушів: 1 - оригінал накладної; 2 - дорожня відомість; 3 - дублікат накладної; 4 - аркуш видачі вантажу; 5 - аркуш повідомлення про прибуття вантажу.
Відповідно до п.5 Порядку контролю за доставкою в митниці призначення транзитних товарів залізничним транспортом з використанням накладної УМВС (СМГС) або на умовах Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) з використанням накладної ЦІМ (СІМ) та накладної ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), затвердженого наказом Державної митної служби України від 4 серпня 2004р. №566 (далі - Порядок №566) для декларування товарів у митному режимі транзиту використовуються накладна ЦІМ або накладна УМВС, або накладна ЦІМ/УМВС та їх електронні копії, що містять інформацію з окремих граф цих накладних і додаткові відомості, потрібні для здійснення митного контролю й наявні в супровідних документах на товари.
Відповідно до п.п. 1, 2 розділу III Порядку №566 при надходженні товарів до митниці призначення протягом установленого строку їх доставки посадова особа цієї митниці після отримання товаросупровідних документів від посадових осіб залізниці: проставляє відбиток штампа „Під митним контролем” на накладній ЦІМ або накладній УМВС, або накладній ЦІМ/УМВС з відмітками митниці відправлення та товаросупровідних документах; перевіряє відповідність відомостей, зазначених у залізничній накладній та товаросупровідних документах, відомостям, зазначеним у електронній копії залізничної накладної, що міститься в ЄАІС Держмитслужби України; з ПЕОМ робить відмітку в ЄАІС Держмитслужби України про надходження товарів у митницю призначення за цією залізничною накладною; приймає рішення про необхідність проведення митного огляду переміщуваних товарів. За відсутності зауважень посадова особа митниці призначення приймає рішення про пропуск товарів через митний кордон України, проставляє на всіх примірниках товаросупровідних документів, накладній ЦІМ або накладній УМВС, або накладній ЦІМ/УМВС відбиток особистої номерної печатки.
З урахуванням викладеного та згідно з наявними в матеріалах справи документами, місцевим господарським судом правильно встановлено, що за період з січня по червень 2010 року здійснювався транзит вантажів (зрідженого газу) через митну територію України, який супроводжувався регламентованою ст. 6 Закону України „Про транзит вантажів” документацією, а саме: вантажними відомостями (які є частиною накладної СМГС) з відбитками особистих номерних печаток інспекторів митниці та відбитками штампа „Під митним контролем” щодо транзитного режиму вантажу, копії яких наявні в матеріалах справи.
З вищевказаних документів вбачається, що вантажі, які надходили до позивача, є виключно транзитними вантажами, оскільки прибули вони з місць відправлення, розташованих за кордоном України, а саме: в Росії та Казахстані, та прямували транзитом через територію України до інших пунктів призначення - за межі митної території (кордону) України - до Туреччини, у зв'язку із чим знаходились під митним контролем у транзитному митному режимі, підтвердженням чого є відмітка митного органу, що починається з букви „Т”.
За Законом України „Про транзит вантажів” транзитні послуги (роботи) - безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.
Таким чином, за змістом вищевикладених положень чинного законодавства України послуги, що безпосередньо пов'язані з транзитом вантажів та пасажирів, звільняються від ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що надані ДП „Одеська залізниця” позивачу послуги є такими, що пов'язані з транзитом вантажів та пасажирів, вони повинні бути звільненими від оподаткування ПДВ.
За таких обставин відповідач при нарахуванні податку на додану вартість на свої послуги для позивача порушив п.5.15 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість” внаслідок безпідставного списання грошових коштів ТОВ „Укрлоудсистем”, у зв'язку з чим позивач вважає, що йому було завдано збитків.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, необґрунтоване нарахування відповідачем податку на додану вартість при наданні своїх послуг, а також неправомірне списання одноосібним чином відповідачем грошових коштів з особового рахунку позивача в ЄТехПД призвело до втрати позивачем грошових коштів, тобто спричинення позивачу матеріальних збитків.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ „Укрлоудсистем” підлягають задоволенню у повному обсязі як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
При цьому апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
Так, скаржник вказує на те, що предметом спору є стягнення 6143661,50 грн. ПДВ, нарахованого у зв'язку з вантажними операціями, які пов'язані з перевезенням вантажів та які Одеською залізницею було стягнуто з суми попередньої оплати позивача у період з січня по червень 2010 року; спірна сума ПДВ після утримання з рахунку позивача була перерахована до Державного бюджету України, відповідно до порядку її нарахування, сплати і повернення, що врегульовано спеціальними нормами податкового законодавства; встановивши порушення п.5.15 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість” суд першої інстанції безпідставно визнав спірну суму збитком позивача внаслідок порушення господарського зобов'язання, оскільки предметом спору є стягнення коштів, пов'язаних з оподаткуванням, яке врегульоване спеціальними нормами податкового законодавства та не відноситься до компетенції господарських судів. При цьому скаржник посилається на постанову Верховного Суду України від 13.12.2010р. по справі №3-52-гс-10.
Між тим, слід зазначити, що постановою Верховного Суду України від 13.12.2010р. по справі №3-52-гс-10 було залишено без змін постанову Вищого господарського суду України від 23.03.2010р. у справі №26/2, відповідно до якої касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця” задоволено; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р. та рішення господарського суду Львівської області від 23.06.2009р. скасовано повністю і прийнято нове рішення, яким у позові Відкритому акціонерному товариству „Закарпатінтерпорт” до Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця” про стягнення коштів відмовлено.
Приймаючи постанову від 13.12.2010р. по справі №3-52-гс-10, Верховний Суд України зазначив:
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана його повернути потерпілому.
Предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними нормами права.
У цій справі спірна сума є сумою ПДВ, утриманою з позивача та перерахованою до Державного бюджету України. Порядок її нарахування, сплати і повернення регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів.
Таким чином, спірна сума не може вважатися отриманою відповідачем без достатніх правових підстав та збереженою в себе за рахунок відповідача.
Скасовуючи постанову Львівського апеляційного суду від 23 березня 2010 року та рішення господарського суду Львівської області від 23 червня 2009 року і відмовляючи в задоволенні позову, Вищий господарський суд України свій висновок обґрунтовував тим, що спірна сума, стягнута з особового рахунку позивача і перерахована відповідачем до Державного бюджету в якості ПДВ, є переплатою цього податку та за характером правовідносин не є безпідставно набутою сумою, яка може бути повернута позивачу на підставі статті 1212 ЦК України.
На думку Верховного Суду України, такий висновок Вищого господарського суду України ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Таким чином, у постанові від 13.12.2010р. по справі №3-52-гс-10 Верховний Суд України зробив висновок, що спірна сума не є безпідставно набутою сумою, яка може бути повернута позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, а є стягнутою з особового рахунку позивача і перерахована відповідачем до Державного бюджету в якості ПДВ, є переплатою цього податку.
Разом з тим, предметом та підставою позову ТОВ „Укрлоудсистем” по справі №9/17-2515-2011 є неповернення безпідставно отриманих коштів у сумі 6143661,50 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, а відшкодування завданих неправомірними діями ДП „Одеська залізниця” збитків у сумі 6143661,50 грн. на підставі ст.ст. 224, 225 ГК України.
За таких обставин посилання скаржника на викладені у постанові Верховного Суду України від 13.12.2010р. по справі №3-52-гс-10 висновки в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ „Укрлоудсистем” є безпідставними.
Окрім того, є безпідставним і висновок скаржника про те, що предметом спору по справі №9/17-2515-2011 є стягнення коштів, пов'язаних з оподаткуванням, яке врегульоване спеціальними нормами податкового законодавства та не відноситься до компетенції господарських судів.
Також не приймаються до уваги апеляційного господарського суду доводи скаржника про не доведенням матеріалами справи факту надання позивачу послуг саме щодо транзитних вантажів, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками господарського суду апеляційної інстанції.
Слід також зазначити, що на виконання неодноразових зауважень та клопотань ДП „Одеська залізниця” позивачем (ТОВ „Укрлоудсистем”) надано до апеляційного господарського суду засвідчені копії товаросупроводжувальних документів (коносаментів, карго маніфестів та доручень на навантаження), що підтверджують факт навантаження на морський транспорт (за межі митної території України) транзитного скрапленого газу за період з січня по червень 2010 року, що в черговий раз свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ „Укрлоудсистем”.
Посилання скаржника на лист Державної податкової служби України від 20.09.2011р. №246/7/15-3417-01 „Про обкладення ПДВ послуг при транзиті вантажу” в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ „Укрлоудсистем” також є необґрунтованими, оскільки вказаний лист не має силу законодавчого акту, а викладені у ньому положення не спростовують вищевикладених вимог чинного законодавства України.
Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП „Одеська залізниця” без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Одеської області від 02 вересня 2011 року у справі №9/17-2515-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 10 листопада 2011 року.
Головуючий суддя
Судді О.О. Журавльов
М.В. Михайлов
А.І. Ярош