"08" листопада 2011 р.Справа № 5024/1554/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Аленіна О.Ю.
(Згідно із розпорядженням заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 669 від 07.11.2011 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Т.Я. Гладишевої замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, О.Ю. Аленіна)
при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Савіна Н.Н. -директор (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 02.02.2005 року);
ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.08.2011 року)
від відповідача: ОСОБА_2. (довіреність № 07/1951-11 від 04.04.2011 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго”
на рішення господарського суду Херсонської області від „20” вересня 2011 року
по справі № 5024/1554/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Україна”, м. Херсон
до Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго”, м. Херсон
про спонукання до виконання умов договору
09.08.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Україна” (далі по тексту -позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго” (далі по тексту -відповідач) про спонукання до виконання умов договору. Так, позивач просив зобов'язати відповідача виконувати умови договору про постачання електроенергії № 2414 від 14.02.2005 року шляхом складання графіку погашення заборгованості з позивачем.
11.08.2011 року ТОВ „Україна” подало до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою просило зобов'язати відповідача виконувати умови договору про постачання електроенергії № 2414 від 14.02.2005 року в частині безперебійного постачання електричною енергією електроустановок, що перебувають на обслуговуванні позивача, згідно з договором про постачання електроенергії № 2414 від 14.02.2005 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що п.7.6 договору передбачено, що у разі заборгованості споживача (позивача) за електричну енергію, уповноваженими представниками сторін складається графік погашення заборгованості, що є додатком до договору. У разі порушення споживачем графіка погашення заборгованості постачальник електричної енергії має право у порядку, визначеному п.6.3 цього договору, припинити постачання електричної енергії споживачу до повного погашення. Так, позивач звернувся до відповідача з листом про складання графіку погашення заборгованості, але відповідач не відреагував на лист та направив позивачу повідомлення № 39/3357 від 04.08.2011 року про відключення його від електромереж з 10.08.2011 року у зв'язку з несвоєчасною оплатою вартості активної електроенергії.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.09.2011 року по справі № 5024/1554/2011 (суддя Ємленінова З.І.) позовні вимоги ТОВ „Україна” задоволені повністю. Зобов'язано ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” виконати умови договору про постачання електроенергії № 2414 від 14.02.2005 року в частині безперебійного постачання електричною енергією електроустановок, що перебувають на обслуговуванні ТОВ „Україна”. Стягнуто з ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” на користь ТОВ „Україна” 85 грн. - держмита та 236 грн. -витрат на ІТЗ судового процесу.
Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства неналежно виконує свої обов'язки щодо безперервного постачання електроенергії, а надіслання повідомлення від 04.08.2011 року про відключення об'єктів позивача від електромереж здійснено з порушенням встановленого договором порядку, у зв'язку з чим позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ „Україна” відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог, доводів та заперечень, скаржник посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
За твердженням скаржника, право на відключення об'єктів позивача від електричних мереж виникло у енергопостачальника виключено внаслідок невиконання позивачем договірного зобов'язання зі своєчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію, а укладення зі споживачем договору про реструктуризацію заборгованості є правом, а не обов'язком енергопостачальника, оскільки така угода може бути укладена виключно за взаємною згодою.
Скаржник посилається на те, що рішенням господарського суду Херсонської області від 25.08.2011 року у справі № 5024/1409/2011 стягнуто з ТОВ „Україна” на користь ПАТ „ЕК „Херсонобленерго” 40 171,97 грн. заборгованості за спожиту електроенергію станом на 14.07.2011 року. Станом же на 04.08.2011 року заборгованості ТОВ „Україна” за спожиту електроенергію становила 73 324,09 грн., а вже станом на 01.09.2011 року -84 164,21 грн., що підтверджується складеними сторонами актами звірки, що також свідчить про систематичні порушенні ТОВ „Україна” взятих на себе зобов'язань щодо розрахунків за спожиту електроенергію.
На думку скаржника, обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права не відповідає вимогам встановлених чинними законодавством України, а саме ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України, а тому судом застосовано спосіб захисту, який не встановлений законодавством України.
Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представники в судовому засіданні просили апеляційну скаргу ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.
Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.
Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, відповідач -ПАТ „ЕК „Херсонобленерго” та позивач -ТОВ „Україна” знаходяться в договірних відносинах по поставці, отриманню та споживанню електроенергії.
Так, 14.02.2005 року між ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” (Постачальник) та ТОВ „Україна” (Споживач) укладено договір № 2414 про постачання електричної енергії від 01.01.2005 року.
Відповідно до умов вищевказаного Договору, відповідач зобов'язався постачати електричну енергію Споживачу, а позивач зобов'язався оплачувати Постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (розділ 1 Договору).
Відповідно до пункту 9.4 Договору, договір набирає чинності з дня його підписання, але термін його дії сторонами не встановлений. Між тим, даним пунктом передбачено, що договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його або перегляд його умов. В матеріалах справи відсутні будь-які заяви сторін про припинення дії Договору або перегляд його умов, а тому даний Договір станом на дату розгляду справи у суді є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами.
Під час виконання даного договору сторони домовились керуватись його умовами, а по всім питанням, що не обумовлені цим договором -чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку (розділ 2 Договору).
Згідно до п.2.1.2 Договору, відповідач зобов'язався постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору, а відповідно до п.2.2.3 цього ж Договору, позивач зобов'язався оплачувати постачальнику електроенергії вартість електроенергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.
Додатком № 2 до Договору встановлено Порядок розрахунків та графік зняття показів лічильників та подання їх до електропостачальної організації. В даний додаток 04.09.2007 року сторонами внесені певні зміни.
Так, розрахунковий період -місяць. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття „розрахунковий період” та „календарний місяць” вважаються прирівняними. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключено грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Споживач електричної енергії знімає показання електролічильників о 0.00 год. 25 числа у місяці з 31 днем; 24 числа у місяці з 30 днями; 23 числа у місяці з 29 днями; 21 числа у місяці з 28 днями. Споживач зобов'язаний протягом 0,5 доби з моменту зняття показань електролічильників довести їх значення до Електропостачальної організації у двох примірниках за встановленою Договором формою. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника або дата внесення споживачем готівки в касу постачальника (пункт 1 Додатку № 2).
Розмір коштів, які має оплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію визначається за тарифами поточного розрахункового періоду. Рахунок на оплату електричної енергії має бути оплачений споживачем протягом 5 днів від дня отримання споживачем рахунка постачальника (пункт 3 Додатку № 2).
На виконання умов Договору № 2414 від 01.01.2005 року ПАТ „ЕК „Херсонобленерго” у відповідності з встановленими даним Договором умовами та величинами споживання електричної енергії здійснює постачання електроенергії відповідачу -ТОВ „Україна”.
Між тим, ТОВ „Україна”, в свою чергу, за фактично отриману/спожиту активну електроенергію своєчасно та в повному обсязі не розраховується, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем.
01.06.2011 року ТОВ „Україна” звернулося до ПАТ „ЕК „Херсонобленерго” з листом № 423, згідно якого повідомило про свій борг станом на 01.06.2011 року у розмірі 84 927,54 грн. за активну електроенергію та просило борг в сумі 46 563,21 грн. погашати рівними частинами на протязі періоду червень-жовтень 2011 року.
07.09.2011 року (вже під час розгляду даної справи в місцевому господарському суді) ТОВ „Україна” звернулося до ПАТ „ЕК „Херсонобленерго” з листом № 769, згідно якого повідомило про свій борг станом на 05.09.2011 року у розмірі 84 164,21 грн. за активну електроенергію та зазначило, що підприємство планує погашати заборгованість у відповідності до графіку, що додається.
ПАТ „ЕК „Херсонобленерго”, у зв'язку з постійною наявністю у ТОВ „Україна” заборгованості за спожиту електроенергію, надсилало ТОВ „Україна” 04.08.2011 року, 05.09.2011 року, 15.09.2011 року повідомлення про припинення електропостачання.
Судова колегія не погоджується з позовними вимогами ТОВ „Україна” і висновками місцевого господарського суду про їх задоволення та вважає, що апеляційна скарга ПАТ „ЕК „Херсонобленерго” підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду -скасуванню, виходячи з наступного.
Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства”, інших законодавчих актів.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).
Статтею 26 Закону України „Про електроенергетику”, пунктом 6.1 Правил користування електричною енергією та умовами Договору № И 1719 від 27.06.2006 року передбачено, що поставлена/отримана електрична енергія повинна оплачуватися щомісячно та в повному обсязі.
Відповідно до положень п. 6.6. ПКЕЕ, підприємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг, установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії.
Як встановлено матеріалами справи, ТОВ „Україна” за спожиту/отриману від ПАТ „ЕК „Херсонобленерго” електроенергію за договором № 2414 від 01.01.2005 року вчасно та в повному обсязі не розраховується, у зв'язку з чим постійно існує заборгованість за отриману/спожиту активну електроенергію.
Відповідно до частин 2-3 статті 24 Закону України „Про електроенергетику”, енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу. Порядок обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання, цей Порядок визначає послідовність дій енергопостачальників, підприємств, що здійснюють передачу електричної енергії магістральними та місцевими (локальними) електричними мережами (далі -електропередавальні організації), органу, що здійснює державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії (далі -Держенергонагляд), та споживачів (крім населення) у разі запровадження обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання (далі -обмеження або припинення електропостачання) у разі порушення ними дисципліни платежів за спожиту електроенергію, перевищення граничних рівнів споживання електричної енергії та електричної потужності, незадовільного технічного стану та недотримання умов безпечної експлуатації електроустановок.
Споживачі після отримання попередження про обмеження або припинення електропостачання повинні вжити заходів до усунення причин, що викликали необхідність застосування щодо них таких дій (пункт 3 Порядку).
Частиною 8 статті 26 Закону України „Про електроенергетику” встановлено, що за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію споживач зобов'язаний обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити в разі відсутності такої.
Розділом 6 Договору № 2414 від 01.01.2005 року встановлено порядок обмеження та припинення електропостачання. Так, електропостачання Споживача може бути обмежено або припинено Постачальником електричної енергії з повідомленням Споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі несплати Споживачем за електроенергію у термін, установлений додатком „Порядок розрахунків” з дотриманням процедури, передбаченої ПКЕЕ (пункт 6.3 Договору).
Розділом 7 Правил користування електричною енергією встановлені умови припинення або обмеження постачання та передачі електричної енергії. Так, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі: несплати рахунків, відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами (пункт 7.5 Правил).
Пунктом 7.6 Договору № 2414 від 01.01.2005 року передбачено, що у разі заборгованості Споживача за електричну енергію, уповноваженими представниками сторін складається графік погашення заборгованості, що є додатком до цього Договору. У разі порушення Споживачем графіка погашення заборгованості Постачальник електричної енергії має право у порядку, визначеному п.6.3 цього Договору, припинити постачання електричної енергії Споживачу до повного погашення заборгованості.
Таким чином, і Договором № 2414 від 01.01.2005 року, і Законом України „Про електроенергетику”, і Правилами користування електричною енергією, і Порядком обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання надано право Постачальнику електроенергію проводити обмеження або припинення постачання електроенергії Споживачу у разі несплати останнім за спожиту електроенергію.
Отже, ПАТ „ЕК „Херсонобленерго” правомірно та на підставі норм чинного законодавства, у зв'язку з постійною наявністю у ТОВ „Україна” заборгованості за спожиту електроенергію, надсилало ТОВ „Україна” 04.08.2011 року, 05.09.2011 року, 15.09.2011 року повідомлення про припинення електропостачання. Але жодного разу електропостачання ПАТ „ЕК „Херсонобленерго” не обмежувало та не припиняло на користь ТОВ „Україна”, про що свідчить відсутність будь-яких відповідних доказів.
Крім того, як було вище зазначено, пунктом 7.6 Договору № 2414 від 01.01.2005 року передбачено, що у разі заборгованості Споживача за електричну енергію, уповноваженими представниками сторін складається графік погашення заборгованості, що є додатком до цього Договору.
Між тим, ПАТ „ЕК „Херсонобленерго” та ТОВ „Україна” такий графік погашення заборгованості не складали, оскільки ТОВ „Україна” з відповідною заявою до ПАТ „ЕК „Херсонобленерго” не зверталося.
Лист ТОВ „Україна” від 01.06.2011 року № 423 у розумінні п. 7.6 Договору не є заявою про складання графіку, а сам графік на заява були направлені позивачем відповідачу лише 07.09.2011 року, тобто вже під час розгляду даної справи в суді.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої -п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до статті 20 ГК України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
ТОВ „Україна” у позовній заяві обґрунтувало право на судовий захист своїх інтересів положеннями статті 16 ЦК України, якими передбачено спосіб захисту прав та інтересів шляхом примусового виконання обов'язку в натурі.
Так, ТОВ „Україна” спочатку просило зобов'язати відповідача виконувати умови договору про постачання електроенергії № 2414 від 14.02.2005 року шляхом складання графіку погашення заборгованості з позивачем, а потім, згідно уточнення, просило зобов'язати відповідача виконувати умови договору про постачання електроенергії № 2414 від 14.02.2005 року в частині безперебійного постачання електричною енергією електроустановок, що перебувають на обслуговуванні позивача.
Між тим, по-перше, складання графіку погашення заборгованості є тільки правом обох сторін (ПАТ „ЕК „Херсонобленерго” та ТОВ „Україна”) в порядку, передбаченому договором та чинним законодавством України, а, по друге, ПАТ „ЕК „Херсонобленерго” належним чином та в повному обсязі виконує умови договору про постачання електроенергії № 2414 від 14.02.2005 року, у зв'язку з чим і відсутні будь-які правові підстави для зобов'язання ПАТ „ЕК „Херсонобленерго” виконувати цей Договір.
ТОВ „Україна” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 20.09.2011 року по справі № 5024/1554/2011 не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ПАТ „ЕК „Херсонобленерго” -задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Херсонської області від „20” вересня 2011 року по справі № 5024/1554/2011скасувати.
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Україна” відмовити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Україна” (73020, м.Херсон, вул. Лавреньова,21, кв.96, код ЄДРПОУ 31047410) на користь Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго” (73000, м. Херсон, вул. Пестеля,5, п/р 26007010068166 у ПАТ „ВТБ Банк”, МФО 321767, код ЄДРПОУ 05396638) витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скаргу в сумі 42,50 грн.
4. Видачу наказу за постановою доручити господарському суду Херсонської області.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя О.Ю. Аленін
Повний текст постанови
складено „11” листопада 2011 року.