"08" листопада 2011 р. Справа № 5024/1386/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Таран С.В.,
суддів: Бойко Л.І., Величко Т.А.
при секретарі судового засідання: Павлюк О. М.
за участю представників:
від прокуратури - участі не брали;
від позивача -участі не брали;
від відповідача - ОСОБА_1., довіреність №10334 від 14.09.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю „Арабат-Груп”
на рішення господарського суду Херсонської області від 27.09.2011р.
у справі №5024/1386/2011
за позовом прокурора Генічеського району Херсонської області в інтересах держави в особі Генічеської районної державної адміністрації
до товариства з обмеженою відповідальністю „Арабат-Груп”
про визнання недійсним договору
Прокурор Генічеського району Херсонської області в інтересах держави в особі Генічеської районної державної адміністрації звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Арабат-Груп” про визнання недійсним договору про виконання робіт з утримання об'єкта благоустрою зеленої зони, орієнтованою площею 2,56 га від 16.02.2010р., укладеного між Генічеською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю „Арабат-Груп”, та про визнання недійсним договору про виконання робіт з утримання об'єкта благоустрою пляжної території, орієнтованою площею 2,56 га від 16.02.2010р., укладеного між Генічеською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю „Арабат-Груп”.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.09.2011р. у справі №5024/1386/2011 (суддя Александрова Л.І.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Судове рішення мотивоване тим, що сторонами при укладанні оспорюваних договорів не дотримано вимог статті 123 Земельного кодексу України щодо порядку надання земельної ділянки в користування.
Не погодившись з прийнятим рішенням товариство з обмеженою відповідальністю „Арабат-Груп” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 27.09.2011р. скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Дана скарга була прийнята Одеським апеляційним господарським судом до провадження, її розгляд призначено на 08.11.2011 р.
В судовому засіданні 08.11.2011 р. прокурор Генічеського району Херсонської області та Генічеська районна державна адміністрація участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №01130182 від 22.10.2011р. та №01130190 від 22.10.2011 р. (а.с.97, 98); відзиви на апеляційну скаргу не подали.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З метою реалізації державної політики у сфері благоустрою територій, належного утримання та охорони рекреаційних територій та територій населених пунктів району, керуючись статтями 20, 39 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", статтями 6, 13, 16, 21, 39, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" головою Генічеської районної державної адміністрації прийнято розпорядження від 26.11.2009р. №861 „Про благоустрій рекреаційних територій району”. Зазначеним розпорядженням затверджено Положення про порядок конкурсного відбору осіб (балансоутримувачів) з утримання об'єктів благоустрою рекреаційних територій за межами населених пунктів району (далі- Положення), а також склад конкурсної комісії з відбору таких осіб (а.с.10-15).
В подальшому за протестом прокурора Херсонської області вказане розпорядження було скасовано розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 01.09.2010 р. №773 з підстав порушення законодавства України при його виданні (а.с.16).
Між тим на підставі результатів конкурсного відбору осіб (балансоутримувачів) з утримання об'єктів благоустрою рекреаційних територій за межами населених пунктів району, проведеного 15.12.2009 р. позивачем (а.с.9-на звороті), 16.02.2010 р. між Генічеською районною державною адміністрацією ("замовник") та товариством з обмеженою відповідальністю "Арабат-Груп" ("балансоутримувач") укладено договори про виконання робіт з утримання об'єкта благоустрою: зеленої зони, орієнтованою площею 2,65 га та пляжної території, орієнтованою площею 5,4 га, що примикають до орендованої ТОВ "Арабат-Груп" земельної ділянки (а.с.7-9, 85-87).
За умовами вказаних договорів балансоутримувач утримує об'єкти благоустрою із розташованими на ньому елементами благоустрою, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим об'єктом і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законодавством, а замовник зобов'язується, у рамках своїх повноважень затвердити проект благоустрою та надати балансоутримувачу інформацію та документи, обумовлені відповідними нормативними актами, що регулюють відносини у сфері благоустрою. Утримання об'єкта благоустрою включає в себе: санітарне очищення території об'єкта благоустрою; прибирання сміття, відходів, листя; встановлення, щоденне та по мірі наповнення очищення урн; утримання контейнерів для сміття та відходів, укладення договорів на їх вивезення; освітлення об'єктів благоустрою; озеленення, збереження зелених насаджень; відновлення об'єкта благоустрою у міжсезонний період, після стихійних природних явищ, аварій, в інших випадках; встановлення та утримання у належному стані обладнання, приладів освітлення, садових лав, таблиць планів території та інших елементів благоустрою; забезпечення безпечних умов перебування та відпочинку громадян; забезпечення належної роботи атракціонів, обладнання майданчиків для дозвілля та відпочинку (пункти 2.1, 2.3 договорів від 16.02.2010 р.).
Відповідно до пункту 2.2 вказаних договорів від 16.02.2010 р. фінансування робіт з утримання, ремонту та розвитку об'єкту благоустрою проводиться за рахунок балансоутримувача.
Згідно пунктів 2.4 договорів від 16.02.2010 р. за письмовим погодженням з замовником проводиться: реконструкція, поточний та капітальний ремонт об'єкта благоустрою; влаштування, ремонт та обслуговування турнікетів, малих архітектурних форм; садіння та утримання зелених насаджень, знесення аварійних та сухостійних дерев.
У відповідності до умов зазначених договорів замовник зобов'язався також забезпечити балансоутримувачу приоритетне право у використанні закріпленої території шляхом надання йому права на розміщення малих архітектурних форм, некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі, інших будівель та споруд, рекламних носіїв тощо, а також вжити заходів з припинення на закріпленій за балансоутримувачем території протиправних дій третіх осіб, таких як стихійна торгівля, розміщення без погодження об'єктів інших суб'єктів господарювання (пункти 3.2 договорів від 16.02.2010 р.).
Пунктами 3.5.5 договорів від 16.02.2010 р. балансоутримувачу надано право використовувати об'єкти благоустрою з метою відшкодування витрат на їх утримання шляхом надання платних послуг на території благоустрою.
За актами від 16.02.2010р. позивач передав відповідачу об'єкти благоустрію- земельні ділянки: пляжну територію, площею 5,4 га, та зелену зону, площею 2,65 га відповідно до план - схем, що додаються до договорів (а.с.8- на звороті, а.с.86- на звороті).
Отже, фактично за вказаними договорами позивачем передано в користування суб'єкту господарювання (відповідачу) строком на 49 років об'єкти - земельні ділянки рекреаційного призначення (пляжна територія та зелена зона) з розташованими на них елементами благоустрою.
Вважаючи, що зазначені договори суперечать вимогам чинного законодавства, прокурор просив визнати їх недійсними. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що фактично за оспореними договорами відповідач отримав земельні ділянки пляжної та зеленої зони в користування без дотримання встановленого чинним законодавством порядку.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Херсонської області щодо правомірності заявлених позовних вимог з огляду на наступне.
За приписом статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими актами законодавства.
При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи (пункт 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначені Законом України "Про благоустрій населених пунктів". Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів, і спрямовується на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження і охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (стаття 4 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
Стосовно засад благоустрою територій, які знаходяться за межами населених пунктів, чинне законодавство відповідних норм не містить.
У відповідності до статті 9 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері благоустрою належить: 1)забезпечення реалізації державної політики у цій сфері; 2) участь у розробленні і виконанні державних і регіональних програм благоустрою населених пунктів; 3)інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів.
Згідно підпункту 7 пункту 1 статті 10 вказаного Закону визначення на конкурсних засадах підприємств, установ, організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.
Законом України "Про місцеві державні адміністрації" також не передбачено, що до повноважень районної державної адміністрації належить проведення конкурсного відбору осіб з утримання об'єктів благоустрою рекреаційних територій за межами населених пунктів району та укладення договорів про виконання робіт з утримання об'єктів благоустрою.
Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у користування визначені, зокрема, статтею 122 Земельного кодексу України, у відповідності до частини третьої якої районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Вказане свідчить про відсутність у районних державних адміністрацій відповідних повноважень щодо передачі у користування земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів для інших потреб, ніж визначено частиною третьою цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками(усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Із системного аналізу наведених вище норм вбачається, що оспорені договори від 16.02.2010 р. укладено з перевищенням повноважень, наданих законодавством районній державній адміністрації та без дотримання сторонами оспорених договорів визначеного статтями 116, 123 Земельного кодексу України порядку надання земельних ділянок в користування.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо невідповідності договорів від 16.02.2010 р. вимогам чинного законодавства.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що Генічеська районна державна адміністрація не може виступати позивачем у справі є хибним, оскільки особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину (пункт 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
Посилання скаржника на те, що для визнання договорів недійсними спочатку необхідно вирішити питання щодо недійсності результатів проведених конкурсів є також безпідставними, оскільки і при проведенні конкурсу, і при укладенні оспорених договорів районна державна адміністрація діяла з перевищенням повноважень.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ґрунтується на повному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки доказів, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
постановив :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Арабат-Груп” залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 27.09.2011р. у справі №5024/1386/2011- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Таран С.В.
Суддя Бойко Л.І.
Суддя Величко Т.А.