01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"04" квітня 2011 р. Справа № 19/179-10
За позовом Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна», сел. Комуніст
Харківської області;
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква;
про стягнення 29701639,14 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № ю2403-11/895 від 24.03.2011 р.);
ОСОБА_3 (довіреність № ю2403-11/895 від 24.03.2011 р.);
від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність від 09.08.2010 р.).
Закрите акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі -відповідач) про стягнення 29701639,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 135 від 01.04.2005 р. та додатків до нього, не оплатив у визначений строк вартість отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 29604665,69 грн., за прострочення сплати якої позивачем нараховані штрафні санкції в сумі 96970,45 грн..
Ухвалою від 29.07.2010 р. суд порушив провадження у справі № 19/179-10 та призначив її розгляд на 12.08.2010 р.
Крім того, суд частково задовольнив заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та ухвалою від 29.07.2010 р., на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України, наклав арешт на майно відповідача.
12.08.2010 р. до початку розгляду справи позивач, на підставі ст. 22 ГПК України, через загальний відділ господарського суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій збільшив суму основного боргу та штрафних санкцій, врахувавши при цьому платіж, отриманий від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»за банківською гарантією, та здійснивши зарахування зустрічних однорідних вимог. Станом на 12.08.2010 р. позивач просив стягнути з відповідача 37767509,57 грн. -заборгованості за отриманий товар та 482718,01 грн. -штрафних санкцій.
Ухвалою від 12.08.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 26.08.2010 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та неподанням витребуваних судом документів.
26.08.2010 р. до початку розгляду справи позивач, на підставі ст. 22 ГПК України, через загальний відділ господарського суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій збільшив суму основного боргу та штрафних санкцій та просив суд стягнути з відповідача 41104712,33 грн. -заборгованості за отриманий товар та 688293,06 грн. -штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 02.09.2010 р.
Представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання про припинення провадження у справі, оскільки ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2010 р. порушено провадження у справі № Б13/121-10 про банкрутство відповідача, а тому, відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», питання стягнення заборгованості, що є предметом розгляду у даній справі, буде вирішуватись в межах справи про банкрутство.
Однак, враховуючи рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. за № 04-5/1193, суд, на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, зупинив провадження у справі № 19/179-10 до розгляду господарським судом Київської області справи № Б13/121-10 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
30.12.2010 р. позивач через канцелярію господарського суду подав клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки обставини, що зумовили його зупинення усунуті, а саме постановою Вищого господарського суду України від 22 грудня 2010 року припинено провадження по справі № Б13/121-10, оскільки господарським судом Київської області провадження у справі № Б13/121-10 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було відкрито неправомірно.
Ухвалою від 17.01.2011 р. суд, на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України, поновив провадження у справі № 19/179-10, у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення, та призначив розгляд справи на 24.01.2011 р.
До початку розгляду справи відповідач 24.01.2011 р. через загальний відділ господарського суду подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 06-5-38/158-37/145-10 та клопотання про залучення до участі в справі третьої особи -ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», як банк, який надав гарантію платежу та через який проводились розрахунки між сторонами.
Ухвалою від 24.01.2011 р. суд відклав розгляд справи на 07.02.2011 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та необхідністю витребування нових доказів по справі.
07.02.2011 р. до початку розгляду справи позивач, на підставі ст. 22 ГПК України, через загальний відділ господарського суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій збільшив суму штрафних санкцій та просить суд стягнути з відповідача 41104712,33 грн. -заборгованості за отриманий товар та 4904495,82 грн. -штрафних санкцій, розрахованих станом на 07.02.2011 р.
Крім того, позивач подав заперечення на клопотання відповідача про залучення до участі в справі третьої особи та заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
Суд, розглянувши клопотання відповідача, подані через канцелярію суду 24.01.2011 р., та заперечення позивача на ці клопотання, відмовив в їх задоволенні, оскільки, всупереч приписам ст. 27 ГПК України, відповідачем не зазначено яким чином рішення господарського суду по даній справі може вплинути на його права або обов'язки щодо однієї із сторін; щодо зупинення провадження у справі -то виходячи з обставин справи та предмету позовних вимог, суд не вважає, що справа № 19/179-10 є взаємопов'язаною зі справою № 06-5-38/158-37/145-10, яка розглядалась господарським судом Харківської області.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 15.02.2011 р.
14.02.2011 р. відповідач через канцелярію господарського суду подав заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, а 15.02.2011 р. -подав клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи для встановлення правильності ведення бухгалтерського обліку та відображення заборгованості Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед ЗАТ «Філіп Морріс Україна».
Суд, розглянувши клопотання відповідача про призначення судової бухгалтерської експертизи, відмовив в його задоволенні, оскільки питання, запропоновані відповідачем для вирішення судовою експертизою, стосуються лише фактів, встановлення яких законодавством України віднесено до компетенції суду і не потребує спеціальних знань.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 22.02.2011 р.
До початку судового засідання від позивача та відповідача через загальний відділ господарського суду надійшли додаткові пояснення по справі.
Ухвалою від 22.02.2011 р. суд відклав розгляд справи на 14.03.2011 р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.
14.03.2011 р. позивач через канцелярію господарського суду подав додаткові пояснення та докази по справі.
Ухвалою від 14.03.2011 р. суд відклав розгляд справи на 24.03.2011 р., у зв'язку з неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів по справі.
23.03.2011 р. представник відповідача через канцелярію господарського суду повторно подав клопотання про призначення судової бухгалтерської економічної експертизи.
Присутні у судовому засіданні 24.03.2011 р. представники позивача подали додаткові пояснення та докази, а також звернулись з клопотанням про здійснення, на підставі ст. 25 ГПК України, заміни позивача з Закритого акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна»на приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна», у звязку зі зміною назви, що підтверджується Статутом та Свідоцтвом про державну реєстрацію.
Судом, виходячи з приписів ст. 25 ГПК України, задоволено клопотання представника позивача та здійснено заміну позивача з Закритого акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна»на приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна».
Проте, судом відмовлено в клопотанні представник відповідача про призначення судової бухгалтерської економічної експертизи, оскільки питання, запропоновані відповідачем для вирішення судовою експертизою, стосуються лише фактів, встановлення яких законодавством України віднесено до компетенції суду і не потребує спеціальних знань.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 04.04.2011 р.
Присутні у судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої 07.02.2011 р.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, зібрані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд, -
1 квітня 2005 року між закритим акціонерним товариством «Філіп Морріс Україна»(за договором -продавець) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (за договором -покупець) було укладено Договір № 135, згідно з умовами якого позивач зобов'язався продавати відповідачу сигарети, які виробляються та/або імпортуються позивачем, а відповідач, у свою чергу, зобов'язаний сплатити кошти за отриманий товар.
Згідно п. 1.2 договору, цей Договір набуває чинності 1 квітня 2005 року та діє до 31 грудня 2005 року включно, якщо його дію не буде продовжено.
16 жовтня 2009 року сторони уклали Додаткову угоду № 12 до договору № 135 від 01.04.2005 р., згідно з якою строк дії договору продовжено по 31 грудня 2010 року включно.
Відповідно до розділу 3 Договору № 135 від 1 квітня 2005 року, вся необхідна інформація, щодо умов поставки та оплати товарів зазначена в розділі Б додатків до Договору. По відношенню до кожної поставки товарів продавець спрямовує Покупцю копію інвойсу (рахунок-фактура) та копію транспортної накладної.
У період з 25 травня по 09 липня 2010 року позивач передав, а відповідач отримав товарів у відповідній кількості та вартості на загальну суму 70978658,21 грн., що підтверджується накладними та рахунками-фактури на оплату товару, копії яких додані до матеріалів справи.
Сторонами були підписані додатки до договору відповідно до кожного періоду поставки. В кожному додатку до договору в розділі "С" пунктами 2, 3, 4 визначались умови та кількість днів відстрочки оплати поставленого товару.
Пунктом 2 Додатку № 44 від 01.04.2010 р. до договору № 135 встановлено, що продавець (позивач) на свій власний розсуд може час від часу дозволяти покупцеві сплачувати за товар на умовах забезпеченого кредиту, шляхом відкриття на ім'я продавця безвідзивного/резервного акредитива, або отримання на користь продавця банківської гарантії в українських гривнях, що видаються та підтверджуються першокласним банком, на умовах відстрочки 10 (десять), 12 (дванадцять) або 14 (чотирнадцять) календарних днів. Відстрочка в 12 (дванадцять) або 14 (чотирнадцять) календарних днів буде надаватися покупцеві при досягненні останнім відповідного рекомендованого продавцем рівня банківської гарантії, відкритої на користь продавця. Інакше, покупцеві буде надаватися відстрочка в 10 (десять) календарних днів".
При цьому, в розділі "С" п. 3 Додатку № 44 від 01.04.2010 р. визначено, що продавець також може в деяких випадках на свій власний розсуд продавати товар Покупцю на умовах незабезпеченого кредиту з відстрочкою платежу.
Відповідно до спеціальних пропозиції позивача для всіх його клієнтів, що підтверджується Запитами на продаж у кредит від 21.05.2010 р. та від 14.06.2010 р., відповідачу було надано відстрочку платежу на 45 днів з дня поставки товару.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.
Втім, відповідач свої обов'язки за договором належним чином не виконав, вартість поставленого товару за спірними накладними у визначений договором строк повністю не оплатив. Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 41104712,33 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
На день розгляду справи відповідачем не надано суду доказів повної оплати отриманого товару або його повернення позивачу.
Отже, підписання відповідачем спірних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості поставленого товару свідчить про прийняття ним поставленого товару та породжує у нього обов'язок по його сплаті у повному обсязі у строки, визначені умовами договору.
При цьому, судом не приймаються в якості належних доказів платіжні доручення, надані представником відповідача в судовому засіданні 04.04.2011 р., оскільки вони підтверджують факт оплати рахунків-фактури, які не входять до розміру позовних вимог.
Таким чином, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 41104712,33 грн., що підтверджено належними та допустимими доказами, зібраними по справі, а, отже, позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4115036,02 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 6 Додатку № 45 від 12.04.2010 р. до договору № 135 передбачено, що у випадку перевищення дозволеної пунктом 3 відстрочки, продавець має право призупинити відгрузку товарів покупцю до моменту погашення заборгованості по будь-якому платежу, а покупець повинен сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен прострочений день.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування пені та задовольняє її в загальній сумі 3880811,71 грн. з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність розрахунків позивача щодо нарахування 3% річних у сумі 789459,80 грн., які є арифметично правильними. Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому судом не приймаються до уваги заперечення відповідача в частині неправомірного нарахування позивачем штрафних санкцій та 3% річних у період з 10.08.2010 р. по 22.12.2010 р., враховуючи ту обставину, що відносно відповідача було відкрито провадження у справі про банкрутство № Б13/121-10, що розглядалась господарським судом Київської області, та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів з наступних підстав.
По-перше, відповідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду. Оскільки три проценти річних, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, не є різновидом штрафних санкцій, а являють собою частину грошового зобов'язання, то їх нарахування в будь-якому разі не припиняється у зв'язку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства.
Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд України, який у пп. 3 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18.12.2009 р. № 15 вказує, що до складу грошових вимог кредитора зараховується заборгованість за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів та позики з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, а також індекс інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.
По-друге, відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Провадження у справі № Б13/121-10 про банкрутство відповідача було відкрито ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2010 р. Цією ж ухвалою, у зв'язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство, було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача.
Однак, постановою Вищого господарського суду України від 22 грудня 2010 року по справі № Б13/121-10 було припинено провадження, оскільки господарським судом Київської області було відкрито провадження в справі № Б13/121-10 неправомірно, без здійснення публікації про прийняття рішення щодо припинення підприємницької діяльності та належного з'ясування кола кредиторів боржника, а також повного обсягу кредиторської заборгованості, оцінки майна боржника, за рахунок якого можливе задоволення вимог кредиторів фізичної особи-підприємця, без повідомлення Державної податкової інспекції про ліквідацію боржника за формою № 8-ОПП, відповідно до вимог пункту 8.1.1. Порядку обліку платників податків.
Таким чином, оскільки господарський суд Київської області неправомірно відкрив провадження у справі № Б13/121-10 про банкрутство відносно відповідача, то введення господарським судом Київської області мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідача також було неправомірним. Відповідно, наслідки введення мораторію, передбачені Законом про банкрутство, стосовно припинення нарахування штрафних санкцій та незастосування таких санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, не можуть бути застосовані по відношенню до заборгованості відповідача перед позивачем.
Враховуючи вищевказане, нарахування штрафних санкцій та трьох процентів річних на суму заборгованості відповідача перед позивачем у період з 10.08.2010 р. по 22.12.2010 р. було здійснено позивачем правомірно.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, по результатам розгляду даної справи, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна»(62482, Харківська область, сел. Комуніст, Польовий в'їзд, 1; код ЄДРПОУ 00383231) 41104712 (сорок один мільйон сто чотири тисячі сімсот дванадцять) грн. 33 коп. -боргу, 3880811 (три мільйони вісімсот вісімдесят тисяч вісімсот одинадцять) грн. 71 коп. -пені, 789459 (сімсот вісімдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 80 коп. -річних, 25370 (двадцять п'ять тисяч триста сімдесят) грн. 18 коп. -витрат по сплаті держмита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 80 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити повністю.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Т.П. Карпечкін