01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" листопада 2011 р. Справа № 23/132-11
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», м. Київ
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення 84603,29 грн.
секретар судового засідання (помічник судді) Федько Т.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 17 травня 2011 року);
від відповідача: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 84603,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов рамкової угоди за №2882 від 27 липня 2006 року, укладеного на її підставі договору траншу від 17 вересня 2008 року за №105.40761/2882, а саме, відповідач не повернув грошові кошти за надані позивачем послуги відповідно до умов зазначених вище договорів, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 45515,67 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7096,88 грн. боргу по відсотках та 31990,75 грн. пені.
Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 22 вересня 2011 року та призначено справу до розгляду на 5 жовтня 2011 року.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 22 вересня 2011 року, від 5 жовтня 2011 року та від 19 жовтня 2011 року, в судове засідання не з'явився, витребуваних документів не подав, хоча був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.
8 листопада 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
27 липня 2006 року між закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк»(за договором -кредитор) та ОСОБА_1 (за договором -позичальник) укладено рамкову угоду №2882. Відповідно до умов п. 2.1 угоди, з урахуванням змін внесених Додатковою угодою №1 від 25 вересня 2006 року та договором №2 від 13 лютого 2008 року про внесення змін до рамкової угоди, кредитор на підставі угоди зобов'язується здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування в порядку та на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно та належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами.
Згідно зі статтею 1 Статуту публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», погодженого Національним Банком України, затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів, публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»є повним правонаступником прав та обов'язків закритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк».
Відповідно до розділу 2 «Предмет договору» рамкової угоди (в редакції внесених змін) кредитні кошти надаються позичальнику на підставі договорів про надання траншу, укладених на підставі рамкової угоди з лімітом кредитування 300000,00 доларів США, строком користування - 120 місяців та з максимальним встановленим розміром процентів - 40 %. При цьому, максимальний розмір процентів застосовується лише при укладені кредитних договорів та видачі кредиту. Розмір процентів за правомірне користування конкретним кредитом встановлюється у відповідних кредитних договорах та не може перевищувати максимальний розмір процентів. Після укладення кредитних договорів та видачі кредитів, встановлені ними розміри процентів можуть змінюватись лише у випадках, що не суперечать законодавству.
17 вересня 2008 року між кредитором та позичальником на підставі рамкової угоди №2882 від 27 липня 2006 року укладено договір про надання траншу №105.40761/2882, відповідно до пунктів 1, 2 якого, кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 17500,00 доларів США строком користування на 36 місяців, оплатою процентів за користування кредитом - 15,5%, комісії за видачу кредиту - 1,0% та комісією за дострокове погашення кредиту - 1,5%, а позичальник зобов'язується належним чином виконувати всі умови для погашення кредиту та виконувати інші зобов'язання, передбачені рамковою угодою та цим договором.
Умовами п. 4.5 договору про надання траншу визначено, що повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені графіком в черговості, визначеній рамковою угодою. Погашення всіх грошових зобов'язань позичальника за цим договором здійснюється шляхом зарахування коштів на визначені кредитором рахунки у черговості, вказаній рамковою угодою.
Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.3.3 рамкової угоди, в редакції внесених змін, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати проценти у розмірі та порядку, визначених угодою та кредитними договорами, у межах максимального розміру процентів. Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, визначеною відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту. Проценти нараховуються при видачі траншу, у дні, визначені графіком, як дні кожного з чергових платежів або день проведення дострокового повернення кредиту на суму залишку кредиту згідно з графіком.
Пунктами 7.1, 7.4, 7.7 угоди передбачено, що погашення грошових зобов'язань здійснюється у строки, порядку, черговості та розмірі, встановлених угодою та кредитними договорами, шляхом зарахування коштів на визначений кредитором рахунок. Погашення грошових зобов'язань здійснюється протягом операційного часу кредитора у день, визначений кредитними договорами, як день настання строку погашення платежу. У разі недостатньої суми проведеного платежу для виконання всіх грошових зобов'язань, строк виконання по яким настав в момент платежу в повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у черговості, незалежно від призначення платежу, а саме: витрати, пов'язані з погашенням заборгованості, неустойка, проценти за неправомірне користування кредитом, заборгованість по процентах, заборгованість по кредиту, проценту за користування кредитом, кредит.
Між позивачем та відповідачем підписаний додаток №1 до договору траншу №105.40761/2882 від 17 вересня 2008 року «Графік повернення та сплати процентів»із змінами, внесеними до нього 23 грудня 2009 року, згідно з яким сторони дійшли згоди щодо дати й суми видачі кредиту, суми процентів за користування кредитом та дату їх погашення.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 10561 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання згідно з умовами рамкової угоди та укладеного на її підставі договору про надання траншу, перерахувавши відповідачу кредитні кошти в сумі 17500,00 доларів США, про що свідчить залучена до матеріалів справи копія меморіального валютного ордеру №9266525_8793010 від 17 вересня 2008 року.
Позивач здійснює банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії №195, зареєстрованої Національним Банком України 28 грудня 2000 року за №276, та операції, визначені пунктами 1-4 частини другої та частини четвертої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», зокрема, операції з валютними цінностями на підставі дозволу, виданого Національним Банком України, з відповідним додатком до нього.
Проте, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання згідно з умовами рамкової угоди та договору про надання траншу, у встановлені графіком строки не здійснив повернення кредиту та не сплатив проценти за його користування.
Відповідно до п. 8.2, 8.4 рамкової угоди, з урахуванням внесених змін, кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту, у випадку прострочення погашення грошових зобов'язань більш ніж на 3 (три) банківські дні. Позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня відправлення/вручення вимоги, якщо інший строк не визначений у вимозі.
Так, у зв'язку із несвоєчасним поверненням позичальником суми кредиту та сплати процентів за його користування, позивач звернувся до відповідача з вимогою №8281/3 від 6 травня 2010 року та повідомленням №8281/28 від 6 травня 2011 року протягом 5 (п'яти) банківських днів, з моменту відправлення вимоги, погасити існуючу заборгованість та здійснити повне дострокове погашення кредиту.
Проте, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Оскільки, відповідач в порушення умов рамкової угоди №2882 від 27 липня 2006 року, додаткових угод до неї та договору про надання траншу №105.40761/2882 від 17 вересня 2008 року, у встановлений графіком строк не здійснив повернення кредиту та не сплатив проценти за його користування, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, еквівалент якої станом на 13 травня 2011 року становить -45515,67 грн. та заборгованості за відсотками, еквівалент яких станом на 13 травня 2011 року становить -7096,88 грн., визнається судом та підлягає задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Умовами п.п. 10.2, 10.2.1, 10.2.2 визначено, що у випадку прострочення погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує кредитору пеню за кожний календарний день прострочення у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менш ніж 15 грн., якщо строк існування заборгованості не перевищує 30 календарних днів та у випадку не застосування пені, передбаченої п. 10.2.2. а саме: 1% від суми непогашеної заборгованості, але не менш ніж 15 грн., якщо прострочення перевищує 30 календарних днів.
Так, у зв'язку із порушенням відповідачем строків повернення кредиту та сплати процентів за його користування, позивач, на підставі п.п. 10.2, 10.2.1 рамкової угоди, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 31990,75 грн., нараховану за період з 20 жовтня 2008 р. по 13 травня 2011 року.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Тобто, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Згідно з вірним розрахунком, зробленим судом, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 3252,16 грн.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107-а, код 21777333) -45515 (сорок пять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 67 коп. боргу по капіталу, 7096 (сім тисяч дев'яносто шість) грн. 88 коп. боргу по відсоткам, 3252 (три тисячі двісті п'ятдесят дві) грн. 16 коп. пені та судові витрати: 558 (п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 65 коп. державного мита та 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СуддяД.Г. Заєць
Дата підписання рішення -14 листопада 2011 року