01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26
"17" серпня 2011 р. Справа № 14/107-11
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Тумановій К. Л.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 52 від 14.06.2011 р.);
від відповідача-1: не з'явились;
від відповідача-2: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Закритого акціонерного товариства „Бориспільський автозавод”, с. Проліски, Бориспільський район
до:
1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ
2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еталон авто”, с. Проліски, Бориспільський район
про стягнення 33 631, 68 грн.
ЗАТ „Бориспільський автозавод” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ФОП ОСОБА_3, ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення у солідарному порядку 26 604, 51 грн. інфляційних збитків, 7 027, 17 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем-1 свого обов'язку щодо виплати у повному обсязі плати згідно договору комісії № 01-К/1/08 від 08.01.2008 р., укладеного між ЗАТ „Бориспільський автозавод” та ФОП ОСОБА_3, та невиконанням відповідачем-1 рішення господарського суду Київської області від 24.06.2009 р. у справі № 17/056-09, та невиконанням відповідачем-2 свого обов'язку щодо виплати у повному обсязі плати згідно договору комісії № 01-К/1/08 від 08.01.2008 р., укладеного між ЗАТ „Бориспільський автозавод” та ФОП ОСОБА_3, та договору поруки від 05.05.2008 р., укладеного між ЗАТ „Бориспільський автозавод” та ТОВ „Торговий Дім „Еталон Авто”.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.07.2011 р. порушено провадження у справі № 14/107-11 за позовом ЗАТ „Бориспільський автозавод” до ФОП ОСОБА_3, ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення 33 631, 68 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 14.07.2011 р.
14.07.2011 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшла заява б/н від 13.07.2011 р., у якій він уточнює свої позовні вимоги та просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_3 26 604, 51 грн. інфляційних збитків, 7 027, 17 грн. 3 % річних.
14.07.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 17.08.2011 р.
17.08.2011 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшла заява б/н від 13.07.2011 р., у якій він відмовляється від позовних вимог до ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення 26 604, 51 грн. інфляційних збитків, 7 027, 17 грн. 3 % річних та уточнює свої позовні вимоги та просить суд стягнути тільки з ФОП ОСОБА_3 26 604, 51 грн. інфляційних збитків, 7 027, 17 грн. 3 % річних.
17.08.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, з урахуванням його заяви про часткову відмову від позовних вимог.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надали.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
08.01.2008 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір комісії № 01-К/1/08, у відповідності до якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента в інтересах і за рахунок останнього здійснити від свого імені угоду з продажу нових автобусів марки БАЗ, модель БАЗ А-079 виробництва „комітента” -надалі за текстом „автобуси” третій особі (надалі -покупець).
У відповідності до додаткової угоди від 02.06.2008 р. № 42 до даного договору комісії (із змінами внесеними угодою № 1), комітент зобов'язується передати, а комісіонер реалізувати новий автобус БАЗ А-079 з ознаками вказаними у цій додатковій угоді.
На виконання договору комісії та зазначеної додаткової угоди, позивачем був переданий комісіонеру наступний автобус моделі БАЗ А 079.25 (№ кузова Y7FA0792580006102), що підтверджується актом приймання-передачі автобусів № 591 від 06.06.2008 р.
Пунктом 6.1 договору комісії № 01-К/1/08 зазначено, що грошові кошти комітенту виплачуються комісіонером протягом 5 банківських днів з моменту надходження коштів на його рахунок за кожний проданий автобус.
Згідно із п. 2.6 договору комісії № 01-К/1/08 комісіонер у відповідності до даного договору зобов'язується надати звіт комітенту на протязі 3-х днів з моменту продажу кожного автобусу.
Відповідно до звіту комісіонера № 01 від 06.03.2008 р. згідно із договором комісії № 01-К/1/08 комісіонер здійснив продаж автобусу моделі БАЗ А 079.25 (№ кузова Y7FA0792580006102) на суму 338 250, 00 грн.
Комісійна винагорода у відповідності до пункту 6 зазначених додаткових угод складає 3 % від ціни автобуса, та сплачується шляхом відрахування комісіонером належної суми із коштів, що надійшли від покупця за відчужений автобус. Відповідно, така винагорода за проданий автобус становила 10 147, 50 грн., що кореспондує сумі комісійної винагороди, яка вказана у згаданому звіті.
Отже, сума, що підлягає сплаті комісіонером за відчужений автобус складала 328 102, 50 грн.
В порушення вимог п. 6.1 договору комісії своїх зобов'язань комісіонер не виконав, і станом на 24.06.2009 р. комісіонером залишалась не сплаченою сума заборгованості у розмірі 158 102, 50 грн.
05.05.2008 р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки, згідно умов п. 1.1. якого у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків ФОП ОСОБА_3 за договором, передбаченим ст. 2 цього договору, щодо своєчасної оплати, переданої на комісію боржнику продукції (автобусів) в повному обсязі, включаючи сплату інфляційних нарахувань, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
Згідно п. 1.2. договору поруки у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Відповідно до п. 2.1. договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють договір комісії на реалізацію автобусів № 01-К/1/08 від 08.01.2008 р., що укладений між кредитором та боржником.
Рішенням господарського суду Київської області від 24.06.2009 р. (суддя Суховий В. Г.) у справі № 17/056-09 за позовом ЗАТ „Бориспільський автозавод” до ФОП ОСОБА_3, ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення 158 102, 50 грн. позов задоволено частково і присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ЗАТ „Бориспільський автозавод” 149 097, 50 грн. заборгованості, а також судові витрати: держмито у розмірі 1 581, 02 грн. та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а провадження у справі в частині позову ЗАТ „Бориспільський автозавод” до ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” - припинено.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Дана обставина та інші вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 24.06.2009 р. у справі № 17/056-09 за позовом ЗАТ „Бориспільський автозавод” до ФОП ОСОБА_3, ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення 158 102, 50 грн.
Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання рішення господарського суду Київської області від 24.06.2009 р. у справі № 17/056-09 за позовом ЗАТ „Бориспільський автозавод” до ФОП ОСОБА_3, ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення 158 102, 50 грн. відповідачем-1 було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті присуджених на користь позивача грошових коштів та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 28 167, 90 грн., що підтверджується позовною заявою № 1051 від 03.06.2011 р., наявною у матеріалах справи.
Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку на свою користь 26 604, 51 грн. інфляційних збитків, 7 027, 17 грн. 3 % річних.
Як було зазначено вище, відповідно до заяви б/н від 13.07.2011 р. позивач заявив про свою відмову від позову в частині позовних вимог до відповідача-2 про стягнення 26 604, 51 грн. інфляційних збитків, 7 027, 17 грн. 3 % річних.
Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.
До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представника сторони.
Частиною 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, якщо така дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
За наслідками розгляду заяви позивача про відмову від позову в частині позовних вимог до відповідача-2, суд дійшов висновку, що відмова позивача від позову в частині позовних вимог до відповідача-2 не суперечить законодавству України та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.
Заява б/н від 13.07.2011 р. про відмову від позову в частині позовних вимог до відповідача-2 підписана від позивача його представником -ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності б/н від 14.06.2011 р., виданою ЗАТ „Бориспільський автозавод”. Вказаною довіреністю ЗАТ „Бориспільський автозавод” надало представнику ОСОБА_2 право повної або часткової відмови від позовних вимог.
Перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про відмову від позову частині позовних вимог до відповідача-2, на вчинення таких дій та роз'яснивши позивачеві наслідки відмови від позову, суд приймає таку відмову.
Оскільки, позивач відмовився від своїх позовних вимог до відповідача-2 і таку відмову прийнято судом, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із укладенням договору комісії здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Частиною 1 ст. 1013 цього ж кодексу передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що у встановлений договором комісії строк та на виконання рішення господарського суду Київської області від 24.06.2009 р. у справі № 17/056-09 за позовом ЗАТ „Бориспільський автозавод” до ФОП ОСОБА_3, ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення 158 102, 50 грн. і станом на час розгляду даної справи відповідач-1 обов'язок щодо виплати у повному обсязі плати згідно договору комісії № 01-К/1/08 від 08.01.2008 р. у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 120 929, 60 грн., що підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 24.06.2009 р. у справі № 17/056-09 за позовом ЗАТ „Бориспільський автозавод” до ФОП ОСОБА_3, ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення 158 102, 50 грн., позовною заявою № 1051 від 03.06.2011 р., наявними у матеріалах справи.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У процесі розгляду справи відповідачем-1 у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі заборгованості за договором комісії № 01-К/1/08 від 08.01.2008 р., що була встановлена та підтверджена рішенням господарського суду Київської області від 24.06.2009 р. у справі № 17/056-09 за позовом ЗАТ „Бориспільський автозавод” до ФОП ОСОБА_3, ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення 158 102, 50 грн.
Як було зазначено вище, позивач просить стягнути із відповідача-1 інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем-1 виконання обов'язку по виплаті плати за договором комісії з 24.06.2009 р. по 31.05.2011 р. всього на загальну суму 26 604, 51 грн. та 7 027, 17 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.
Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості наступний:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?
24.06.2009 - 31.05.2011120929.601.19123097.55144027.15
120 929, 60 грн. х 1, 191 = 144 027, 15 грн.; 144 027, 15 грн. - 120 929, 60 грн. = 23 097, 55 грн.
Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором комісії № 01-К/1/08 від 08.01.2008 р. у вищевказані періоди становить 23 097, 55 грн.
Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача-1 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 7 027, 17 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги до відповідача-1 підлягають задоволенню частково, а в частині позовних вимог до відповідача-2 провадження у справі підлягає припиненню.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Прийняти відмову Закритого акціонерного товариства „Бориспільський автозавод” від позову в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення 26 604, 51 грн. інфляційних збитків, 7 027, 17 грн. 3 % річних і припинити провадження у справі у цій частині.
2. Позов в частині позовних вимог до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 26 604, 51 грн. інфляційних збитків, 7 027, 17 грн. 3 % річних задовольнити частково.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства „Бориспільський автозавод” (ідентифікаційний код 31936646) 23 097 (двадцять три тисячі дев'яносто сім) грн. 55 (п'ятдесят п'ять) коп. інфляційних збитків, 7 027 (сім тисяч двадцять сім) грн. 17 (сімнадцять) коп. 3 % річних та судові витрати 301 (триста одна) грн. 25 (двадцять п'ять) коп. державного мита і 210 (двісті десять) грн. 04 (чотири) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.
Суддя В. М. Бацуца
Повний текст рішення підписаний
11 листопада 2011 р.