"06" жовтня 2011 р. м. Київ К-20501/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівВеденяпіна О.А.,
Зайця В.С.,
Розваляєвої Т.С.,
Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України (далі -ГУ ПФУ) у Вінницькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У серпні 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити неодержану пенсію по втраті годувальника за період з лютого по липень 2007 року. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_7, який одержував пенсію призначену на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених зі служби, та деяких інших осіб». Після смерті чоловіка позивачу виплачувалась пенсія по втраті годувальника на непрацездатного члена сім'ї - сина ОСОБА_7 Після досягнення останнім 18-річного віку 26 січня 2007 року, відповідач припинив виплату зазначеної пенсії. Вказує, що відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених зі служби, та деяких інших осіб»її син як курсант Київського національного університету Внутрішніх справ що знаходиться на повному державному забезпеченні має право на пенсію у розмірі 50 % за період з лютого по липень 2007 року. Також позивач вказувала, що з липня 2007 року її син ОСОБА_7 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Жмеринка Вінницької області та отримує вказану пенсію. З огляду на викладене, просила суд задовольнити позовні вимоги. Посилаючись на те, що неправомірними діями відповідача їй заподіяні моральні страждання, просила на відшкодування моральної шкоди стягнути з останнього 5000 грн.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 листопада 2007 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема статтю 32 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених зі служби, та деяких інших осіб»
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій -без змін.
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що пенсію по втраті годувальника не мають права отримувати курсанти навчальних закладів органів внутрішніх справ. Така пенсія виплачується особам, які знаходяться на повному державному забезпеченні та втратили обох батьків.
Проте, з таким висновком погодитись не можливо.
Судами встановлено, що ОСОБА_6 є дружиною померлого ОСОБА_7, який одержував пенсію призначену на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених зі служби, та деяких інших осіб». Після смерті чоловіка позивачу виплачувалась пенсія по втраті годувальника на непрацездатного члена сім'ї -сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після досягнення останнім 18-річного віку 26 січня 2007 року, відповідач припинив виплату зазначеної пенсії. З 01 вересня 2006 року син позивача ОСОБА_7 був курсантом Київського національного університету внутрішніх справ та знаходився на повному державному забезпеченні.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених зі служби, та деяких інших осіб»право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.
Частиною шостою статті 30 зазначеного Закону встановлено, що вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ і державної пожежної охорони), стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23-річного віку.
Згідно із статтею 32 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених зі служби, та деяких інших осіб»дітям, які втратили обох батьків, за період перебування на повному державному утриманні пенсія виплачується у повному розмірі. Іншім дітям, які перебувають на повному державному утриманні, виплачується 50 процентів призначеної пенсії.
Враховуючи, що син позивача перебуває на повному державному утриманні та втратив одного з батьків, тому він має право на отримання 50 % призначеної пенсії по втраті годувальника.
Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн, то розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи, що ОСОБА_6 не довела завдання їй моральних страждань, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_6 50 % призначеної пенсії по втраті годувальника за період з 01 лютого по 31 червня 2007 року.
Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
постановила:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату пенсії по втраті годувальника, ухваливши в цій частині нове судове рішення.
Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зупинення виплати пенсії по втраті годувальника за період з 01 лютого по 31 червня 2007 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_6 50 % призначеної пенсії по втраті годувальника за період з 01 лютого по 31 червня 2007 року.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді О.А. Веденяпін
В.С. Заяць
Т.С. Розваляєва
Ю.І. Цвіркун