"06" жовтня 2011 р. м. Київ К-10904/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівВеденяпіна О.А.,
Зайця В.М.,
Розваляєвої Т.С.,
Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_6 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У лютому 2003 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом. Позивач зазначав, що розпорядженням голови Івано-Франківської ОДА від 13 січня 2003 року № 19 його звільнено з посади заступника начальника управління капітального будівництва обласної державної адміністрації -головного інженера згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням посади з 14 січня 2003 року. Вважаючи звільнення незаконним, проведеним з порушенням вимог статей 42, 43 КЗпП України, позивач просив суд визнати незаконним розпорядження голови Івано-Франківської ОДА від 13 січня 2003 року №19, поновити його на займаній посаді, стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, не отриману премію в сумі 1500 грн, 300 грн недоплати за ранг, 28000 грн за втрату робочого часу, відшкодувати судові витрати та моральну шкоду в сумі 400000 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2006 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2005 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 січня 2006 року скасовано в частині стягнення на користь ОСОБА_6 заробітної плати за час вимушеного прогулу, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_6 8945,79 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14 січня 2003 року по 01 серпня 2005 року. В решті позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року скасовано постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2008 року та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_6 17232,75 грн за час вимушеного прогулу з 14 січня 2003 року по 01 серпня 2005 року з врахуванням індексації та інших платежів за несвоєчасну виплату заробітної плати (з зазначеної суми підлягають стягненню обов'язкові платежі та внески).
У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано положення пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, не взято до уваги, що за час вимушеного прогулу неодноразово збільшувались посадові оклади працівників апарату органів виконавчої влади відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2003 року №1207, від 04 листопада 2004 року № 1481, від 15 січня 2005 року № 37.
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи видно, що з 14 січня 2003 року розпорядженням голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 13 січня 2003 року №19 позивач звільнений з посади заступника начальника управління капітального будівництва обласної державної адміністрації -головного інженера згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням посади.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2005 року визнано незаконним розпорядження голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації №19 від 13 січня 2003 року та поновлено ОСОБА_6 на посаді заступника начальника управління капітального будівництва обласної державної адміністрації -головного інженера з 14 січня 2003 рок. Зазначене рішення набрало законної сили.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій правильно вважали, що період вимушеного прогулу становить з 04 січня 2003 року по 01 серпня 2005 року. Правильно визначено апеляційним судом і середньоденну заробітну плату позивача, яку він отримував за два місяці до звільнення, та є вихідним критерієм обрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Разом з тим, частково задовольняючи позов в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того що, розмір заробітної плати ОСОБА_6 правильно визначено у довідці Головного управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації на а. с. 167 т.4, з коригуванням на коефіцієнт підвищення його посадового окладу та з урахуванням індексу інфляції.
Скасовуючи постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2008 року та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з розміру середньої заробітної плати ОСОБА_6, яку він отримував у листопаді, грудні 2002 року, тобто за два місяці до звільнення (довідка від 23 січня 2003 року №09-07/1 на а.с. 40 том 5.
Проте, з такими висновками судів погодитись не можливо.
Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі -Порядок від 08 лютого 1995 року №100 ) , нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з пунктом 10 Порядку від 08 лютого 1995 року №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Коефіцієнт, на який необхідно прокоригувати виплати, що включаються при обчисленні середньої заробітної плати, розраховується шляхом ділення тарифної ставки (окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (оклад), яку він мав до підвищення.
При цьому, коли у розрахунковому періоді або періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, на підприємстві відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) лише окремій категорії працівників, коригування середнього заробітку не проводиться.
В період вимушеного прогулу позивача з 04 січня 2003 року по 01 серпня 2005 року посадові оклади працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів неодноразово підвищувались, зокрема: згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2003 року №1207 на 32 відсотка з 01 вересня 2003 року; постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2004 року №1481 на 28 відсотка з 01 листопада 2004 року; постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2005 року №37 на 10,5 відсотка з 01 січня 2005 року.
Суди першої та апеляційної інстанції, вирішуючи спір в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, не дали належної оцінки вищезазначеним постановам уряду, не з'ясували чи збільшився посадовий оклад позивача, та не визначили відповідний коефіцієнт, на який необхідно прокоригувати виплати, що включаються при обчисленні середньої заробітної плати, що підлягає виплаті ОСОБА_6 за час вимушеного прогулу.
Не наведені у судових рішеннях і індекси інфляції, відповідно до яких мала коригуватися заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу.
Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.
Таким чином, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді О.А. Веденяпін
В.С. Заяць
Т.С. Розваляєва
Ю.І. Цвіркун