01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.10.2011 № 18/050-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача ОСОБА_1, дов. від. 01.03.11,
від відповідача ОСОБА_2, дов. від 08.11.10,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське"
на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.11
у справі №18/050-11 (суддя Кошик А.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Тат-Агро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське"
про стягнення 378342,24 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (далі - позивач, ТОВ «Тат-Агро») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське" (далі - відповідач, ТОВ " Великоєрчиківське ") про стягнення 378342,24 грн. основного боргу.
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.08.11 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача 378342,24 грн. основного боргу, 3783,45 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 04.08.11 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про заборгованість відповідача перед позивачем, що виникла у 2009 році, не відповідає дійсності, оскільки за усною домовленістю сторін зобов'язання кожної сторони було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджено та відображено в акті звірки взаємних розрахунків від 22.12.09.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.11 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 24.10.11. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 03.10.11) позивачу - 08.10.11 та відповідачу - 07.10.11, долучені до матеріалів справи.
27.09.11 та 10.10.11 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли листи від 23.09.11 №23-1/09 про відмову ТОВ "Великоєрчиківське" у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 04.08.11 та відзив на апеляційну скаргу.
Згідно розпорядження Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами від 21.10.11 №01-23/3/3 в зв'язку з обранням судді Гольцової Л.А. суддею Вищого господарського суду України до складу колегії суддів введено суддю Кондес Л.О.
24.10.11 у судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 04.08.11 скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, підтримав відзив на апеляційну скаргу, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно видаткових накладних від 01.06.09 №РН-00239/2, №РН-00239/3, від 09.06.09 №РН-00265, від 16.06.09 №РН-00291, від 01.07.09 №РН-00317 позивач поставив відповідачу товар на суму 378342,24 грн. Усі видаткові накладні скріплені печатками та підписами уповноважених осіб (відповідно довіреностей), що свідчать про прийняття відповідачем товару.
Свої зобов'язання по оплаті товару відповідач не виконав в зв'язку з чим утворився борг перед позивачем на суму 378342,24 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 11.04.11 відповідач надіслав на адресу відповідача вимогу про оплату поставленого товару у семиденний строк.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на викладене вище, судом першої інстанції вірно встановлено факт зобов'язання відповідача перед позивачем щодо оплати боргу на суму 378342,24 грн.
Відповідач у судах першої та апеляційної інстанції заперечує наявність заборгованості, посилаючись на її відсутність у зв'язку з погашенням шляхом зустрічного зарахування вимог.
З матеріалів справи вбачається, що 22.12.09 бухгалтер ТОВ "Тат-Агро" та бухгалтер ТОВ "Великоєрчиківське" склали та підписали акт, який свідчить, що між товариствами проведено звірку взаєморозрахунків за 2009 рік. Згідно акта сальдо товариств станом на 22.12.09 становить 0,00 грн.
У зв'язку з викладеним, відповідач вважає, що станом на 22.12.09 заборгованість перед позивачем відсутня, оскільки зараховано зустрічні однорідні вимоги.
Позивач у відзиві заперечує факт погашення відповідачем заборгованості шляхом зарахування, вважає, що акт звірки розрахунків не може вважатись належним доказом зарахування зустрічних однорідних вимог в розумінні ст. 601 ЦК України.
Згідно ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (тобто цій події мають передувати інші операції, в результаті яких у осіб, що проводять залік, виникали б одна перед одною однорідні вимоги); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей).
Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Заяви однієї сторони про зарахування однорідних зустрічних вимог достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 ГК України).
Такої думки дотримується і Вищий господарський суд України, який зазначає, що "за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду" (постанова Вищого господарського суду України від 22.07.04 №15-03/186).
Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду (п.22 листа Вищого господарського суду від 12.03.09 №01-08/163).
Разом з тим не буде незаконним оформлення зарахування двостороннім актом. Замість заяви однієї із сторін сторони можуть оформити двосторонній акт зарахування зустрічних однорідних вимог, який також буде легітимним.
Твердження апелянта, що зарахування однорідних зустрічних вимог підтверджується актом звірки взаємних розрахунків не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Акт звіряння заборгованостей є фіксуючим документом, не є первинним документом і не доводить факту будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг, тощо), він є лише відображенням руху коштів в бухгалтерському обліку підприємств та носить інформаційний характер.
Акт звірки взаємних розрахунків не є документом про проведення зарахування однорідних зустрічних вимог, оскільки не є підставою для встановлення юридичного факту щодо проведення заліку (аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду від 19.04.10 у справі №18/229/09 та від 16.06.11 №18/244).
Доводи скаржника щодо досягнення домовленості про зарахування однорідних зустрічних вимог шляхом погодження п.6.2 договору купівлі-продажу від 12.07.09 не приймаються судом до уваги, оскільки головною умовою дії п.6.2 договору є згода сторін (домовленість). З матеріалів справи вбачається, що позивач заперечує про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Отже, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що відповідач не звертався до позивача з заявою чи пропозицією скласти двосторонній акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем проведення з позивачем зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 04.08.11 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 04.08.11 у справі №18/050-11 - без змін.
2. Матеріали справи №18/050-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя
Судді
25.10.11 (відправлено)