01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2011 № 57/155
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлева М.Л.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 21.10.2011 року по справі № 57/155 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.09.2011 року по справі № 57/155 (суддя - Гулевець О.В.)
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Основа», м. Київ про відстрочку та розстрочку виконання рішення
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»,
м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Основа», м. Київ
про стягнення заборгованості 3 159 284,98 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року у справі № 57/155 позов товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» до товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» про стягнення 3 159 284,98 грн. задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 2 574 363,78 грн. основного боргу, 75 380,30 грн. 3% річних, 193 244,89 грн. збитків від інфляції, 197 987,61 грн. пені, 25 347,66 грн. державного мита та 234,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року у справі № 57/155 - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2011 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 року у справі № 57/155 - без змін.
04.08.2011 року на виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року у справі № 57/155, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2011 року, видано відповідний наказ.
10.08.2011 року до господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Основа» з заявою про розстрочку виконання рішення у справі № 57/155. В процесі розгляду судом першої інстанції заяви про розстрочку, відповідачем подано доповнення до заяви про розстрочку, відповідно до якого останній просив крім застосування до нього розстрочки за відповідним графіком, ще й відстрочити виконання рішення господарського суду на 3 місяці.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2011 року призначено розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» про розстрочку та відстрочку виконання рішення у справі № 57/155.
Ухвалою від 02.09.2011 року місцевий господарський суд заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» задовольнив частково, вирішив відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року у справі № 57/155 до 01.11.2011 року та розстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року у справі № 57/155 на 6 місяців, рівними частинами по 511 093,14 грн. (п'ятсот одинадцять тисяч дев'яносто три грн. 14 коп.) відповідно до наданого ТОВ «Основа» графіку: листопад 2011 року - 511 093,14 грн.; грудень 2011 року - 511 093,14 грн.; січень 2012 року - 511 093,14 грн.; лютий 2012 року - 511 093,14 грн.; березень 2012 року - 511 093,14 грн.; квітень 2012 року - 511 093,14 грн.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва і прийняти постанову, якою відмовити боржнику у наданні відстрочки та розстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року по справі № 57/155.
Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що відповідачем не подано обґрунтованих доказів того, що могло би бути підставою для надання розстрочки та відстрочки. До того ж, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не взяв до уваги скрутне фінансове становище позивача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 року по справі № 57/155 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд ухвали на 21.10.2011 року.
Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечує, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 02.09.2011 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 02.09.2011 року по справі № 57/155 - скасуванню, з наступних підстав.
Як визначає ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання (п. 20 ч. 1 ст. 106 ГПК України).
Апеляційні скарги на ухвали місцевого суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення господарського суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року у справі № 57/155 позов товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» до товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» про стягнення 3 159 284,98 грн. задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 2 574 363,78 грн. основного боргу, 75 380,30 грн. 3% річних, 193 244,89 грн. збитків від інфляції, 197 987,61 грн. пені, 25 347,66 грн. державного мита та 234,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
При перегляді рішення в апеляційному та касаційному порядку, останнє залишене без змін.
04.08.2011 року на виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року у справі № 57/155, видано відповідний наказ.
У відповідності до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
10.08.2011 року до господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Основа» з заявою про розстрочку виконання рішення у справі № 57/155. Заяву про розстрочку виконання рішення відповідач обґрунтував неможливістю виконання рішення суду через важке фінансове становище.
В процесі розгляду судом першої інстанції заяву про розстрочку, відповідачем подано доповнення до заяви про розстрочку, відповідно до якого останній просив крім застосування до нього розстрочки за відповідним графіком, ще й відстрочити виконання рішення господарського суду на 3 місяці.
Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Тобто, чинний Господарсько-процесуальний кодекс України надає суду право за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, а не застосовувати зазначені дії разом.
Як вбачається із оскаржуваною ухвали, судом першої інстанції задоволено заяву та доповнення до заяви відповідача в повному обсязі, тобто суд вирішив відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року у справі № 57/155 до 01.11.2011 року та розстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року у справі № 57/155 на 6 місяців, рівними частинами по 511 093,14 грн. (п'ятсот одинадцять тисяч дев'яносто три грн. 14 коп.) відповідно до наданого ТОВ «Основа» графіку: листопад 2011 року - 511 093,14 грн.; грудень 2011 року - 511 093,14 грн.; січень 2012 року - 511 093,14 грн.; лютий 2012 року - 511 093,14 грн.; березень 2012 року - 511 093,14 грн.; квітень 2012 року - 511 093,14 грн., що є порушенням положення ст. 121 ГПК України та є неправомірним.
Підставами для застосування розстрочки та відстрочки виконання рішення, згідно з положеннями ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та роз'яснення ВГСУ від 12.09.1996р. № 02-5/333 про деякі питання практики застосування ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, є наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При задоволенні заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішення, суд першої виходив з того, що негайне виконання рішення суду може призвести до зупинки діяльності цього товариства та ускладнити його фінансове становище. На підтвердження обставин викладених у заяві про відстрочку та розстрочку виконання судового рішення щодо неможливості підприємства сплатити у повному обсязі суму коштів присуджену до стягнення за рішенням суду, боржником надано до суду довідку ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» вих. № 153-1/2-1188 від 19.08.2011 року про відкриті рахунки та про залишки коштів на рахунках ТОВ «Основа», а також розшифровку кредиторської заборгованості ТОВ «Основа» станом на 30.06.2011 року, з яких вбачається, що залишків коштів на рахунках ТОВ «Основа» недостатньо для погашення кредиторської заборгованості.
Вирішуючи питання чи відстрочку та розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Наведені відповідачем підстави для розстрочення та відстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності, не є тими виключними обставинами, які давали підстави для розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення, оскільки по-перше, як наголошує заявник апеляційної скарги, важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин, по-друге, скрутне фінансове становище є як у відповідача, так і у позивача, що підтверджується наданими сторонами доказами.
Крім того, вирішуючи питання про розстрочку чи відстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України, господарські суди повинні були встановлювати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушують матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього. До того ж, відсутність коштів на рахунку відповідача, не є виключними обставинами, що можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочку або відстрочку.
Проте, задовольняючи заяву відповідача про розстрочку та відстрочку виконання рішення, господарський суд обмежився лише посиланням на передбачене ст. 121 ГПК України право сторони на розстрочку або відстрочку судового рішення, не обґрунтувавши надання одночасно як відстрочки так і розстрочки, що, як вже зазначалося є порушенням вимог законодавства. Суд не навів обґрунтованих доводів, які б могли бути підставою для надання такої розстрочки або відстрочки та не обґрунтував необхідність розстрочки саме на 6 місяців, а відстрочки на 3 місяці. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги скрутне фінансове становище позивача та не врахував ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про скасування оскаржуваної ухвали та про відмову у задоволенні заяви відповідача про розстрочку та відстрочку виконання рішення, оскільки відповідач не довів наявність конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду міста Києва від 02.09.2011 року у справі № 57/155 - підлягає скасуванню з наступним прийняттям рішення.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.09.2011 року у справі № 57/155 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 02.09.2011 року у справі № 57/155 скасувати. Прийняти нове рішення:
У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» про відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року відмовити.
3. Матеріали справи № 57/155 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді
25.10.11 (відправлено)