01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.10.2011 № 7/87
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю
від відповідача: ОСОБА_2. - за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Торговий дім «Сіверщина»
на рішення господарського суду Чернігівської області від 08.08.2011р.
у справі № 7/87 (суддя - Скорик Н.О.)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області
до Державного підприємства Торговий дім «Сіверщина»
про стягнення збитків 4 740,52 грн.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 08.08.2011р. у справі №7/87 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до Державного підприємства Торговий дім «Сіверщина» задоволено. Стягнуто з Державного підприємства Торговий дім «Сіверщина» на користь державного бюджету м. Чернігова 4 740,52 грн. збитків.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство Торговий дім «Сіверщина» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 08.08.2011р. у справі № 7/87 і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
На підставі апеляційної скарги Державного підприємства Торговий дім «Сіверщина» на рішення господарського суду Чернігівської області від 08.08.2011 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 06.09.2011 року порушено апеляційне провадження.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду Чернігівської області від 08.08.2011 року у справі № 7/87 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 01.01.2009 року між Державним підприємством „Торговий дім „Сіверщина” (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Гавриляш В.І. (орендар) було укладено Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна, що належить до державної власності №1), згідно з яким орендарю було передано у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення, площею 53,1 м.кв., розміщене за адресою: м. Чернігів, вул. Борисенка,62а, яке знаходиться на балансі Орендодавця (відповідача), вартість якого становить за залишковою вартістю 27 023,67 грн.
Пунктом 2.1. Типового договору передбачено, що орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.
Згідно Акту передачі майна від 01.01.2009 року (Додаток до Договору оренди №1 від 01.01.2009 року), підписаного сторонами, копія якого додана до матеріалів справи, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення по вул. Борисенка,62а, загальною площею 53,1 кв.м.
Строк дії договору, відповідно до п. 10.1. становив з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року включно та відповідно до п.10.6 договору строк його дії було пролонговано на 1 рік.
Додатковою угодою від 15.06.2010 року до Договору оренди від 01.01.2009 року, пункт 10.8. договору було викладено в новій редакції : достроково розірвати договір оренди за згодою сторін.
Таким чином, договір оренди з 15.06.2010 р. розірваний за згодою сторін.
Відповідно до Акту прийому-передачі орендованого майна від 15.06.2010 року (Додаток до Договору оренди №1 від 01.01.2009 року), підписаного сторонами, копія якого додана до матеріалів справи, орендар повернув з оренди, а орендодавець прийняв нежитлове приміщення по вул. Борисенка,62а, загальною площею 53,1 кв.м., надане в оренду за договором №1 від 01.01.2009 року.
Приписами статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до частини першої ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно частини першої ст. 287 Цивільного кодексу України Орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, підприємства виступають орендодавцями щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 кв.м. на одне підприємство, а з дозволу відповідних органів, що перевищує площу 200 кв.м.
Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором.
Відповідно до умов Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна, що належить до державної власності №1 від 01.01.2009 року орендар (фізична особа-підприємець Гавриляш В.І.) зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю (відповідачу по справі) орендну плату, яка відповідно до п. 3.1.-3.3. Типового договору №1 від 01.01.2009 року визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить за перший місяць оренди 1010 грн. (з урахуванням ПДВ); орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; орендна плата перераховується орендодавцю на пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем.
Частиною 2 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 „Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна”, у разі коли орендодавцем нерухомого майна є державне підприємство, розмір орендної плати погоджується з Регіональним відділенням.
Пунктом 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 з урахуванням змін і доповнень до неї передбачено, що частина надходжень від передачі майна в оренду перераховується до державного бюджету у відповідній пропорції. У разі коли орендодавцем нерухомого майна є державне підприємство, орендна плата за майно спрямовується в пропорції: 70% орендної плати підприємству, 30% орендної плати -до державного бюджету.
Так, з аналізу Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №1 вбачається, що умовами спірного договору від 01.01.2009 року №1 не було погоджено розмір орендної плати з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області, а також не було передбачено умови щодо перерахування орендної плати у розмірі 30% до державного бюджету України.
Відповідач не надав суду доказів погодження розміру орендної плати з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області, а також доказів перерахування орендної плати у розмірі 30% до державного бюджету України.
Відповідно до ст. 32 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, контроль за використанням майна, переданого в оренду (крім іншого окремого індивідуально визначеного майна), покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди.
Згідно з Положенням «Про Регіональне відділення Фонду державного майна України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 412, такими органами є регіональні відділення, що розповсюджують свою діяльність в межах певної території.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи Регіональним відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, відповідно до наказу від 18.05.2010 року № 279, було проведено перевірку дотримання відповідачем - Державним підприємством Торговий дім "Сіверщина" законодавства при передачі державного майна в оренду.
В результаті проведеної перевірки було встановлено, що відповідачем було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, в тому числі від 01.01.2009 року №1 - нежитлового приміщення площею 53,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Борисенка,62а, з Фізичною особою підприємцем Гавриляш В.І.; всупереч п. 2.3. Договору оренди, в Договорі відсутні посилання на зазначені акти оцінки, а п. 1.1. Договору визначена лише залишкова вартість майна, яка відповідно до п. 8 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 не може бути підставою для визначення розміру орендної плати; розрахунки визначення розміру орендної плати відсутні, у зв'язку з чим неможливо визначити застосовану орендну ставку; - під час визначення розміру орендної плати Підприємством не врахована вимога щодо погодження розміру орендної плати з Регіональним відділенням ФДМУ по Чернігівській області, що передбачено Законом України „Про управління об'єктами державної власності” та п. 2 Методики, а в зазначеному Договорі оренди не передбачено розподіл надходжень від орендної плати на користь державного бюджету та балансоутримувача, що суперечить положенням Методики.
Таким чином під час проведеної перевірки були виявлені порушення вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна”: абз. 4 ст. 5 -не отримано дозволу бути орендарем; абз. 2 ч. 4 ст. 9 -не надано до Регіонального відділення копії договорів та інших документів, розрахунків орендної плати для отримання дозволу на укладення договорів оренди; п. 2 ст. 19 - орендна плата встановлена довільно, без урахування вартості об'єктів оренди та вимог Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786; порушено п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 зі змінами і доповненнями до неї в частині перерахування відповідної частини орендної плати до державного бюджету за оренду зазначеного державного майна.
В силу ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що 30 % орендної плати, які відповідач мав би отримати чи отримав за укладеним договором оренди є збитками, які завдані ним державі, у зв'язку з незаконним отриманням ним та недоотриманням державним бюджетом 30% орендної плати, які повинні були бути перераховані до державного бюджету за період дії Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна, що належить до державної власності №1 від 01.01.2009 року, з 01.01.2009 року (дата укладення Договору та Акт передачі майна, що надається в оренду від 01.01.2009 року) по 14.06.2010 року (дата припинення Договору на підставі Додаткової угоди від 15.06.2010 року до Договору оренди).
Дохід, належний до отримання та отриманий відповідачем, в даному випадку розраховується на підставі розміру орендної плати, визначеної п.3.1. Договору, який становить 1010 грн.00 коп. (з урахуванням ПДВ). Для розрахунку збитків використовується орендна плата за перший місяць оренди - січень 2009 р. без ПДВ, що становить 841,67 грн. Заборгованість розраховується за формулою: Оп=Опм*Іінф.*30%, де: Опм = оренда за 1-й/попередній місяць, Іінф. - індекс інфляції за відповідний місяць, 30% - частина орендної плати, що підлягає перерахуванню до державного бюджету. Так, до державного бюджету має бути перераховано 4740,52 грн., виходячи з наступного розрахунку:
Відповідно до п. 3.1. Типового договору №1 від 01.01.2009 року в розрахунку до суми орендної плати за перший місяць оренди (січень 2009 року) - 1010 грн. (з урахуванням ПДВ)
до державного бюджету має бути перераховано:
Січень 2009 року: 841,67 (без ПДВ) *30%=252,50 грн;
Лютий 2009 року: 841,67*1,015=854,30*30%=256,29 грн;
Березень 2009 року: 854,30*1,014=866,26*30%= 259,88 грн;
Квітень 2009 року: 866,26*1,009=874,06*30%=262,22 грн;
Травень 2009 року: 874,06*1,005=878,43*30%=263,53 грн;
Червень 2009 року: 878,43*1,011=888,09*30%=266,43 грн;
Липень 2009 року: 888,09*0,999=887,20*30%=266,16 грн.;
Серпень 2009 року: 887,20* 0,998=885,43* 30%=265,63 грн.;
Вересень 2009 року: 885,43*1,008=892,51*30%=267,75 грн.;
Жовтень 2009 року: 892,51*1,009=900,54*30%=270,16 грн.;
Листопад 2009 року: 900,54*1,011=910,45*30%= 273,14 грн.;
Грудень 2009 року: 910,45*1,009=918,64*30%= 275,59 грн.;
Січень 2010 року: 918,64*1,018=935,18* 30%=280,55 грн.;
Лютий 2010 року: 935,18*1,019= 952,95*30%= 285,89 грн.;
Березень 2010 року: 952,95*1,009 = 961,53*30% = 288,46 грн.;
Квітень 2010 року: 961,53* 0,997 = 958,65*30% = 287,60 грн.;
Травень 2010 року: 958,65*0,994 = 952,90*30% = 285,87 грн.;
Червень 2010 року: 952,90* 0,996 =949,09 грн.;
З 01.06. по 14.06.2010 року (включно): 949,09/30*14 = 442,91*30% = 132,87грн.
Оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем вимог п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 з урахуванням змін і доповнень до неї, в частині перерахування орендної плати за оренду державного майна в розмірі 30 % до державного бюджету, що в результаті призвело до нанесення державі збитків в розмірі не отриманої орендної плати за оренду державного майна, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Посилання скаржника на незаконність проведення позивачем перевірки в ході якої було виявлено порушення вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є безпідставними, оскільки предметом розгляду у даній справі є стягнення збитків за порушення відповідачем законодавства щодо оренди державного майна, а не оцінка правомірності дій позивача при проведенні перевірки. Позивач є суб'єктом владних повноважень, а тому оскарження його дій щодо проведення перевірки здійснюється в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 43 ГПК України), та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України), колегія суддів вважає, що вимоги позивача є документально доведеними.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Жодного письмового доказу на спростування позовних вимог відповідач не надав.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовані обставини справи, рішення винесено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга Державного підприємства Торговий дім «Сіверщина» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Чернігівської області від 08.08.2011 р. залишається без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Торговий дім «Сіверщина» на рішення господарського суду Чернігівської області від 08.08.2011р. у справі № 7/87 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 08.08.2011 року у справі № 7/87 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 7/87 повернути до господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді