01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.10.2011 № 05-5-12/8811
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт відділу юридичної роботи ТзДВ «Інтер-Ріск Україна» за довіреністю № 204 від 16.05.2011р.; від відповідача-1: не з'явилися;
від відповідача-2: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2011 р. у справі № 05-5-12/8811
за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго», м. Київ
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг», м. Київ
2) закритого акціонерного товариства «Фінансова група «Страхові традиції», м. Київ
про стягнення 147 166 грн. 40 коп.
У липні 2011 року товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» та до закритого акціонерного товариства «Фінансова група «Страхові традиції» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) в розмірі 147 166 грн. 40 коп.
Позовна заява мотивована тим, що оскільки позивачем було виплачено суму страхового відшкодування згідно договору страхування транспортних засобів № 206-03566-07, предметом якого є транспортний засіб «Mitsubishi Outlander», д.н. НОМЕР_1, а згідно постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ДТП сталася з вини особи, що керувала автомобілем «Fiat Doblo», д.н. НОМЕР_2 та перебувала у трудових відносинах з відповідачем-1, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правовова відповідальність відповідача-1 застрахована відповідачем-2 згідно полісу № ВС/0553932. На підставі викладеного позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів суми завданої внаслідок ДТП шкоди відповідно до ст.ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1187, 1188 Цивільного кодексу України та положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2011 р. у справі № 05-5-12/8811 позов товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» та закритого акціонерного товариства «Фінансова група «Страхові традиції» було повернуто без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (суддя Прокопенко Л.В.).
Ухвала обґрунтована тим, що не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку, а саме суду першої інстанції не надано доказів того, що в.о. керуючого відділенням та начальник відділу з обслуговування клієнтів, підписами яких на зворотній стороні скріплено пл. доручення № 17922 від 10.06.2011 р., уповноважені керівником банку
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2011 р. у справі № 05-5-12/8811 скасувати та направити позов товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» та закритого акціонерного товариства «Фінансова група «Страхові традиції» про стягнення коштів на розгляд господарського суду міста Києва.
При цьому суд першої інстанції керувався положеннями п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України 22.04.93 р. № 15 та п. 7 глави 1 розділу 2 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16 серпня 2006 р.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем при зверненні із позовною заявою було дотримано вимоги ст.ст. 44, 45, 46 ГПК України, а саме було сплачено державне мито та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі, встановленому законодавством України, що підтверджується платіжними дорученнями № 17922 та № 17923 відповідно від 10 червня 2011 року.
Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2011 р. № 01-23/3/1 склад колегії суддів змінено: головуючий суддя Разіна Т.І., судді Остапенко О.М., Дзюбко П.О.
Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2011 підтримав доводи апеляційної скарги.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання 28.09.2011 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце судового розгляду справи були належним чином повідомлені.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно пунктів 4, 10 ч.1, ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду якщо не подано доказів сплати державного мита установлених порядку та розмірі; не подано доказів сплати витрат на ІТЗ судового
Як зазначає апеллянт, при подачі позовної заяви до суду першої інстанції, позивачем було дотримано вимоги ст. ст. 44, 45, 46 ГПК України, а саме було сплачено державне мито та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі, встановленому законодавством України, що підтверджується платіжними дорученнями № 17922 та № 17923 відповідно від 10 червня 2011 року.
В оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд зазначає, що напис банківської установи на зворотньому боці пл. доручення № 17922 від 10.06.2011 р. скріплений в.о. керуючого відділенням та начальником відділу з обслуговування клієнтів, проте, доказів, що в.о. керуючого відділенням та начальник відділу з обслуговування клієнтів уповноважені керівником банку, суду не надано.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком, зважаючи на наступне.
Як вбачається з матеріалів, доданих до позовної заяви позивач сплатив державне мито та витрати на ІТЗ судового процесу відповідно до чинного законодавства України, та надав у підтвердження вказаного факту платіжні доручення № 17922 та № 17923 відповідно від 10 червня 2011 року (а.с. 65-66).
Відповідно до п.п. 3, 3.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі; сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи вищевикладені положення, чинним законодавством не передбачено подання разом із матеріалам позовної заяви довідки з ЄДРПОУ в підтвердження місцезнаходження відповідача.
Крім того, судом першої інстанції не враховано те, що після порушення провадження у справі на стадії підготовки справи до розгляду, в силу ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі процесуальні дії, зокрема: з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково і зобов'язує сторін інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.
Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд після прийняття позовної заяви до провадження у разі виникнення сумнівів щодо повноважень в.о. керуючого відділенням та начальника відділу з обслуговування клієнтів AT «ОТП Банк» на право підпису вказаних вище платіжних доручень не позбавлений права витребувати необхідні документи від позивача.
Приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, повернення судом першої інстанції позовної заяви і доданих до неї документів не ґрунтувалось на положеннях чинного господарського процесуального законодавства.
Повертаючи позовні матеріали без розгляду у відсутності правових підстав для цього, господарський суд міста Києва всупереч ст. 19 Конституції України обмежив позивача у захисті свого права і фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень.
За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу у справі, суд першої інстанції, дійшовши передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви у справі 05-5-12/8811, неналежним чином застосував норми діючого законодавства, у зв'язку з чим, прийнятий у справі судовий акт, що підлягає скасуванню, як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а справа передачі для розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2011 р. у справі № 05-5-12/8811.
Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2011 р. у справі № 05-5-12/8811 задовольнити.
Матеріали справи № 05-5-12/8811 передати на розгляд господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
25.10.11 (відправлено)