01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.10.2011 № 5/236-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1., дов. № 69 від 11.05.2011р.
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «А.Е.С.
Київобленерго»
на рішення Господарського суду Київської області
від 17.02.2011р.
у справі № 5/236-10 (суддя Подоляк Ю.В.)
за позовом Закритого акціонерного товариства «А.Е.С.
Київобленерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міг»
про стягнення 7044,53 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2011 року у справі № 5/236-10 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічного акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2011 року у справі № 5/236-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2011р. у справі № 5/236-10 апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Шипко В.В., Разіна Т.І..
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Мартюк А.І., судді Разіна Т.І., Зубець Л.П..
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2011р. у справі № 5/236-10 було відкладено розгляд справи на 26.09.2011р., в зв'язку з неявкою представника відповідача.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Мартюк А.І., судді Лосєв А.М., Зубець Л.П..
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011р. у справі № 5/236-10 було відкладено розгляд справи на 10.10.2011р., в зв'язку з неявкою представника відповідача.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Мартюк А.І., судді Новіков М.М., Зубець Л.П..
Представники відповідача судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір на користування електричною енергією (для споживачів з малим споживанням) від 08.11.2002р. № 594 (далі -договір) відповідно до умов якого позивач - електропостачальник зобов'язався постачати електричну енергію відповідачу -споживачу, а споживач зобов'язується своєчасно проводити сплату за електричну енергію та виконувати інші умови визначені даним договором (п. 1 Договору).
Згідно з умовами зазначеного договору позивач зобов'язується постачати електричну енергію, а відповідач зобов'язується оплачувати вартість електричної енергії та здійснювати інші передбачені договором платежі.
Відповідач зобов'язувався щомісяця 15 числа знімати покази приладу обліку та подавати позивачу звіт про використану електроенергію за розрахунковий період, що закінчився, одержувати платіжний документ (рахунок), що виписується на підставі поданого звіту, та оплачувати його в 10-ти денний термін після зазначеної у платіжному документі дати (пп. 6.1, 6.2 договору від 08.11.2002р. № 594, пп. 1,2 додатку № 4 до договору від 08.11.2002р. № 594).
Відповідно до Правил користування електричною енергією )п. 7.16 у редакції Правил, що була чинною на момент укладання договору від 08.12.2002р.) у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі розподілу балансової належності електромереж значення обсягу електричної енергії, визначеного за показами такого засобу обліку, приводиться до відповідної межі балансової належності електромереж, а саме, втрати електричної енергії на ділянці мережі від точки обліку до точки вимірювання відносяться на рахунок організації, на балансі якої перебуває зазначена ділянка мережі.
Порядок визначення (розрахунковим шляхом) технологічних втрат електричної енергії в мережах на ділянці від місця встановлення розрахункових засобів обліку до межі балансової належності зазначається в договорі.
Відповідно до додатку № 3.1 до договору від 08.12.2002р. № 594 засіб обліку відповідача встановлений у трансформаторній підставці ТП-301.
Згідно із актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності (додаток № 8 до договору від 08.12.2002р. № 594) на балансі відповідача знаходяться відгалуження повітряної лінії електромереж ПЛ-10 кВ і підстанція ТП-301.
Отже, оскільки засоби обліку встановлені у мережах відповідача, а не на межі розподілу балансової належності електромереж, відповідач зобов'язаний відшкодовувати втрати активної електроенергії (додаток № 10 до договору від 08.12.2002р. № 594).
Внаслідок неналежного виконання зобов'язань у відповідача виникла заборгованість по оплаті за спожиту електроенергію та по оплаті за втрати активної електроенергії, що розраховані відповідно до додатку № 10 до договору від 08.12.2002р. № 594 та Методики по визначенню втрат електроенергії у трансформаторах і лініях електропередач, затвердженої наказом Міненерго від 18.02.1998р.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що станом на день подання позову відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, кошти за отримані послуги не перерахував.
Відповідно до п.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконань замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.
Відповідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт
Крім того, мотивуючи рішення суд першої інстанції, зазначає, що до позовної заяви, на які посилається позивач в якості доказу існування заборгованості відповідача за зазначеним договором від 18.12.2002р. № 594, номер договору вказаний у рахунках на оплату відрізняється від того, що знаходяться у сторін.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки як зазначено позивачем та встановлено судом, в рахунках, що були виставлені відповідачу вказано № 0594 тобто фактично номер залишився той саме, але в зв'язку з тим, що рахунки виставлялись відповідачу згідно програмного забезпечення «SAP», яке веде облік та показники споживачів до номеру попереднього додається цифра «0», що підтверджується особовою карткою споживача із зазначенням прізвища, адреси, показниками, сумою заборгованості та номером договору спожива, рахунком за активну електроенергію та актом контрольного огляду засобів обліку електричної енергії від 07.10.2011р.
За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності зі статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом. Рішення господарського суду має грунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. № 11 "Про судове рішення" звертається увага судів на те, що судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго» є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2011р. у справі № 5/236-11 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго» - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2011р. у справі № 5/236-11 скасувати.
3. Позов задовольнити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міг» (07411, Київська обл., Броварський район, с. Літки, вул. Марченка, буд. 32) на користь Публічного акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго» (07403, Київська обл.., м. Бровари, вул. Вокзальна, 10, пот./р № 26000002744000 в ПАТ «КІБ Креді Агріколь, МФО 300379, код 23243188) 7044,53 грн. боргу державне мито в сумі 102,00 грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міг» (07411, Київська обл., Броварський район, с. Літки, вул. Марченка, буд. 32) на користь Публічного акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго» (07403, Київська обл.., м. Бровари, вул. Вокзальна, 10, пот./р № 26000002744000 в ПАТ «КІБ Креді Агріколь, МФО 300379, код 23243188) за розгляд позовної заяви та державне мито в сумі 51,00 грн. за подання апеляційної скарги.
7. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.
8. Матеріали справи № 5/236-10 повернути до Господарського суду Київської області.
9. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді